Ухвала суду № 44268038, 18.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.05.2015р. м. Київ К/9991/3585/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Голубєва Г.К.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Одесі

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011

у справі № 2а-3695/10/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Висотбуд»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Одесі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2011 в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.12.2009 № 0002321630/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 169528,90 грн., в т.ч. 127493 грн. основного платежу та в сумі 42035,9 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

СДПІ по роботі з ВПП в м.Одесі подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 08.12.2009 № 0002321630/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 169528,90 грн., в т.ч. 127493 грн. основного платежу та в сумі 42035,9 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки документальної виїзної позапланової перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень та вересень 2009 року, викладені в акті від 741/16-3/32623653/45, про порушення вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР. Порушення цієї норми закону полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних у минулих звітних періодах, але отриманих у поточних звітних періодах.

Інших фактичних підстав для позбавлення позивача права на податковий кредит податковий орган не визначає.

Виходячи з положень п.п.7.2.3, п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закону № 168/97-ВР) підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги). Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Пункт 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР забороняє включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Зі змісту наведених положень Закону випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платників податку (покупця та продавця) обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Зважаючи на наявність у позивача при формуванні податкового кредиту податкових накладних, виданих платниками податків на додану вартість, які мають силу податкових і одночасно розрахункових документів та підтверджують факт вчинення позивачем господарських операцій, що є об'єктом оподаткування, відсутність у законі обмежень щодо строку давності на відображення податкового кредиту у податковому обліку, суд касаційної інстанції вважає, що формування платником податку на додану вартість податкового кредиту в періоді, коли отримано податкові накладні, не може бути підставою для позбавлення такого платника права на податковий кредит.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Одесі залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Г.К. Голубєва

Ю.І. Цвіркун