Ухвала суду № 44266203, 14.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/86/15-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

за участю представників позивача - Кулік В.М., Куляс І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МКП Прозерпіна» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «МКП Прозерпіна» (далі - позивач, ТОВ «МКП Прозерпіна») звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Херсоні) про скасування податкового повідомлення-рішення від 01 жовтня 2014 року №0003102200, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 18 278,75 грн.

В обґрунтування зазначено про те, що контролюючий орган не має повноважень робити висновок про відсутність здійснення суб'єктами господарювання господарської операції, тільки на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року адміністративний позов - задоволений.

Суд, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 01 жовтня 2014 року № 0003102200.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, апелянт просить винести нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник апелянта в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч. 4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що видами діяльності, якими займається ТОВ «МКП Прозерпіна», є, в тому числі: інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; купівля та продаж власного нерухомого майна; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

У межах здійснення своєї господарської діяльності ТОВ «МКП Прозерпіна» (Покупець) 20 березня 2014 року було укладено договір купівлі-продажу з ПП «Інтер-Гум» (Продавець), предметом якого, є придбання торгового обладнання, згідно специфікацій.

Договором встановлено що передача товару проводиться згідно накладної за адресою: вул. Жовтневої революції, 38, м. Херсон (а.с.73-74).

Факт отримання позивачем у березні 2014 року товару за вказаним договором від ПП «Інтер-Гум» підтверджується належним чином оформленими та підписаними сторонами: податковими накладними від 31 березня 2014 року №№ 63, 64, видатковими накладними від 31 березня 2014 року №№ РН-0000002, РН-0000003 (а.с.75-78).

Також, фактичними обставинами справи встановлено, що придбане торгове обладнання використовується позивачем у власній господарській діяльності, а саме: передане в оренду ТОВ «АЛЬТТОРГ», ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4, що підтверджується, наявними в матеріалах справи, договорами оренди торгівельного обладнання та актами прийому-передачі, які в свою чергу були надані додатком до відповіді ТОВ «МКП Прозерпіна» №8071/07 від 15 липня 2014 року на запит відповідача (а.с.100-105).

Вказані контрагенти позивача щомісячно декларують податкові зобов'язання по податку на додану вартість за вказаними договорами, що відображається в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, які надаються податковим органам.

ДПІ у м. Херсоні 05 вересня 2014 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «МКП Прозерпіна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ПП «Інтер-Гум» за березень 2014 року, подальшого використання, реалізації придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) та відображення здійснення фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

За результатами перевірки 12 вересня 2014 року складено акт №306/21-03-22-06/21290781 (далі - Акт перевірки), у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.186.1, п.186.2 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України, внаслідок чого у квітні 2014 року завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 175 712,00 грн. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 14 623,00 грн. (а.с.16-27).

Як вбачається з Акту перевірки, висновок про наявність порушення податкового законодавства з боку позивача у вигляді завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду та заниження податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Інтер-Гум», зроблено з огляду на наявність акту ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області від 09 липня 2014 року № 177/21-03-22-06/32216188 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Інтер-Гум» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками та покупцями за березень 2014 року».

Зазначене, на думку контролюючого органу, свідчить, що господарська операція між суб'єктами господарювання не мала реального характеру та спрямована на здійснення операції з метою штучного формування податкового кредиту, а тому, первинні документи не підтверджують фактичність здійснення фінансово-господарської операції між позивачем та ПП «Інтер-Гум».

Враховуючи встановлені Актом перевірки обставини, ДПІ у м. Херсоні 01 жовтня 2014 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003102200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 18 278,75 грн., з яких основний платіж - 14 623,00 грн., штрафні санкції - 3 655,75 грн. (а.с.14).

Скориставшись правом адміністративного оскарження позивач подав скаргу до Головного управління ДФС у Херсонській області, за результатами розгляду якої, рішенням від 28 листопада 2014 року скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін (а.с.63-71).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що перевіркою контролюючого органу не встановлено факту безтоварності господарської операції з придбання позивачем товару у вищезгаданого контрагента

Факт придбання товару дає позивачу, передбачене податковим законодавством право для формування податкового кредиту у відповідному податковому періоді.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні є законною та обґрунтованою, виходячи з наступного.

Питання, пов'язані з формуванням позивачем податкового кредиту та податку на додану вартість, врегульовано ст.ст.198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм, право на формування податкового кредиту для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, виникає у разі фактичного здійснення та підтвердження належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Як вбачається з апеляційної скарги податковий орган посилається на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що позивачем не надано до перевірки інформації щодо відображення даних операцій в бухгалтерському обліку.

З таким твердженням податкового органу погодитись неможливо, оскільки як вбачається з матеріалів справи, позивачем в додаток до заперечення на акт перевірки надавався аналіз рахунку по субконто: 37.7.1 контрагент ПП «Інтер-Гум», в якому видаткові накладні знайшли своє відображення в бухгалтерському обліку позивача на рахунку 37.7.1 «Розрахунки з іншими дебіторами».

Що стосується доводів апеляційної скарги, що до перевірки не надано документів, які свідчать про оплату за придбаний у контрагента ПП «Інтер-Гум» товар, колегія суддів зауважує, що податкове законодавство не ставить в залежність оплату продавцем товару з правом формування ним податкового кредиту.

Несплата коштів за поставлений товар не може бути доказом про безтоварність господарської операції, поряд з іншими доказами, які підтверджують реальне здійснення такої операції.

Також необхідно зауважити, що посилання податкового органу на акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Інтер-Гум» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками та покупцями за березень 2014 року» як доказ нереальності господарської операції щодо поставки товару позивачу є безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України 22 квітня 2011 року №236, в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання не можуть бути викладені висновки про порушення норм податкового законодавства цим суб'єктом.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що позивачем порушено п.201.1 ст.201 ПК України, оскільки в податкових накладних інформація про місцезнаходження ПП «Інтер-Гум» не відповідає дійсності (пров. Елеваторний 16-б, м. Сімферополь, АР Крим, 95040), колегія суддів зазначає наступне.

З моменту державної реєстрації (жовтень 2002 року) та на момент проведення господарської операції (березень 2014 року) ПП «Інтер-Гум» знаходилось за юридичною адресою пров. Елеваторний 16-б, м. Сімферополь, АР Крим, 95040, у зв'язку з чим, у бухгалтерських та податкових документах була зазначена вказана адреса.

У травні 2014 року ПП «Інтер-Гум» було перереєстровано та перейшло на облік в ДПІ у м. Херсоні за юридичною адресою вул. Жовтневої революції, буд. 38, м. Херсон.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців проводиться державним реєстратором за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи-підприємця.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що оскільки станом на дату видачі податкових накладних (31 березня 2014 року) місцем реєстрації та місцезнаходження ПП «Інтер-Гум» було пров. Елеваторний 16-б, м. Сімферополь, АР Крим, 95040, висновок податкового органу про порушення позивачем п.201.1 ст.201 ПК України є безпідставним та необґрунтованим.

Також, апелянт зазначає, що в ході аналізу податкової звітності встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність у ПП «Інтер-Гум» матеріальних та трудових ресурсів необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Проте, колегія суддів зазначає, що доказів такого висновку ДПІ у м. Херсоні не надало, крім того, що останні послались на аналіз податкової звітності, з якого неможливо встановити наявність чи відсутність матеріальних та трудових ресурсів.

Виходячи зі змісту апеляційної скарги та оскаржуваного судового рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права, апеляційна скарга є необґрунтованою, оскільки наведені обґрунтування позбавлені правового забезпечення відповідними правовими нормами, які відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни чи скасування судового рішення, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно вирішив справу по суті спору.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МКП Прозерпіна» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова