Постанова № 44266147, 13.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року Справа № 876/9444/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,

представників сторін Кожана А.В., Водолазського І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр "Зевс" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр "Зевс" (далі - ТзОВ "КЦ"Зевс") звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області ( далі - ДПІ в Залізничному районі міста Львова ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002522204 від 09.07.2014 року.

Вважає його необґрунтованим, прийнятим з порушенням вимог податкового законодавства, і таким, що підлягає скасуванню. Зазначає, що висновки ДПІ в Залізничному районі міста Львова, викладені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача із його контрагентом - ТзОВ «Спрінфудс Торг», а реальність цих господарських відносин стверджується наявними у позивача документами первинного бухгалтерського обліку, які надавались для перевірки. Вказує, що податковим органом не встановлено, що відомості, які містяться в цих документах є недостовірними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року позов ТзОВ "Комерційний центр "ЗЕВС" задоволений, податкове повідомлення-рішення ДПІ в Залізничному районі міста Львова № 0002522204 від 09.07.2014 року визнане протиправним і скасоване.

Відповідач - ДПІ в Залізничному районі міста Львова оскаржив постанову суду першої інстанції. Вважає, що ухвалюючи оскаржувану постанову суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мали значення для справи, порушив норми матеріального права. Просить скасувати постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що під час перевірки, результати якої оскаржуються, встановлено, що в контрагента позивача - ТзОВ «Спрінфудс Торг» відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, немає власних виробничих потужностей та трудових ресурсів, майна, що, відповідно, виключає можливість виконання зобов'язань, вказаних у договорах, укладених із ТзОВ «Спрінфудс Торг». Вказує, що документи, на підставі яких сформовані дані податкового обліку за спірними господарськими операціями, не можуть беззаперечно підтверджувати право позивача на формування податкового кредиту, оскільки складені із порушеннями, а докази, які б вказували на фактичне надання послуг саме контрагентом позивача - ТзОВ «Спрінфудс Торг» та докази, які підтверджують рух товару від продавця до покупця, відсутні.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу. Додатково суду пояснив, що ні під час перевірки, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем не було надано документів, які б свідчили про поставку товару саме від ТзОВ «Спрінфудс Торг», зокрема, не були надані загальні оборотно-сальдові відомості, довіреності на отримання ТМЦ, банківські виписки, оригінали податкових накладних, картки рахунку 631 по взаємовідносинах із ТзОВ «Спрінфудс Торг» за березень 2014 року. Крім того, наголосив на розбіжності у ціні товару у договорі та податкових та видаткових накладних.

Представник позивача в суді апеляційної інстанції заперечив проти задоволення апеляційної скарги, суду пояснив, що первинні документи, надані позивачем, в повній мірі свідчать про реальність господарських операцій із контрагентом щодо купівлі - продажу бруківки у березні 2014 року.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ в Залізничному районі міста Львова проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «КЦ «Зевс» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «Спрінфудс Торг» за березень 2014 року, за результатами якої складений акт №1458/13-03-22-04/20814012 від 26 червня 2014 року.

Актом встановлено порушення п.198.2, п.198.3 п. 198.6 статті 198., ст.200 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме, завищення суми податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року на 191733 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягав нарахуванню та сплаті до бюджету у зв'язку з непідтвердженням реальності здійснення господарських відносин із ТзОВ «Спрінфудс Торг».

На підставі акта перевірки ДПІ в Залізничному районі міста Львова винесене податкове повідомлення-рішення № 0002522204 від 09.07.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на 287599,5 грн. (за основним платежем - 191733 грн та за штрафними санкціями - 95866,5 грн).

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що факт реальності здійснення господарських відносин між позивачем та ТзОВ «Спрінфудс Торг» підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що підтверджують доставку, транспортування, оплату та подальше зберігання позивачем бруківки, отриманої від контрагента. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ в Залізничному районі міста Львова прийняте відповідачем без урахування вимог податкового законодавства і базується на припущенні про відсутність у ТзОВ «Спрінфудс Торг» адміністративно - господарських можливостей здійснювати господарську діяльність, зробленому податковим органом на підставі акта перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів міста Києва, який не можна брати до уваги, оскільки такий акт не стосувався відносин позивача із його контрагентом і висновки акта базувались не на результатах перевірки, а на результатах співставлення даних із внутрішніх баз даних ДПС України.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, вважає їх такими, що зроблені поверхнево, без належного з'ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, і вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, виходячи з наступного.

Статтею 198 ПК України визначені правила формування податкового кредиту.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до етапі 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника.

При цьому, Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником, як умову для формування податкового кредиту платника податку.

Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88. Відповідно до п.п.1.2 пункту 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ТзОВ «КЦ «Зевс», як покупцем, та ТзОВ «Спрінфудс Торг», як продавцем, 28 лютого 2014 року укладений договір купівлі-продажу №156 ( далі - Договір ), за яким продавець зобов'язується передати належний йому товар ( бруківку ) в загальній кількості 2500 кв.м у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

На ствердження виконання договору та реальності його позивачем надані копії податкових накладних, видаткових накладних №405 від 05.03.2014р. на суму 59880грн., №404 від 04.03.2014р. на суму 59400грн., №403 від 03.03.2014р. на суму 59400грн., №422 від 28.03.2014р. на суму 14160грн., №421 від 27.03.2014р. на суму 59886грн., №420 від 26.03.2014р. на суму 59884,80грн., №419 від 25.03.2014р. на суму 59883,60грн., №418 від 24.03.2014р. на суму 59882,40грн., №417 від 21.03.2014р. на суму 59881,20грн., №416 від 20.03.2014р. на суму 59880грн., №415 від 19.03.2014р. на суму 59880грн., №413 від 17.03.2014р. на суму 59880грн., №414 від 18.03.2014р. на суму 59880грн., №412 від 14.03.2014р. на суму 59880грн., №411 від 13.03.2014р. на суму 59880грн., №410 від 12.03.2014р. на суму 59820грн., №409 від 11.03.2014р. на суму 59760грн., №408 від 10.03.2014р. на суму 59520грн., №407 від 07.03.2014р. на суму 59880грн., №406 від 06.03.2014р. на суму 59880грн., копії оборотно-сальдових відомостей за 1 квартал 2014 року; копії подорожніх листів №601385 від 27.03.2014р., №601383 від 26.03.2014р., №601379 від 25.03.2014р., №601376 від 24.032014р., №601374 від 23.03.2014р., №601362 від 19.03.2014р., №601360 від 18.03.2014р., №60131 від 17.03.2014р., №601349 від 16.03.2014р., №601342 від 11.03.2014р., №601348 від 13.03.2014р., №601340 від 10.03.2014р., №601336 від 04.03.2014р., №601337 від 05.03.2014р., №601339 від 09.03.2014р., №601334 від 03.03.2014р., №601331 від 02.03.2014р., копії наказів про прийняття на роботу водіїв, копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення товару.

Згідно розділу 3 Договору продавець зобов'язаний передати товар покупцю у повному обсязі протягом 60 днів з моменту оплати ( укладення договору ) і місцем передачі товару є: вул. Бузкова, 2а у місті Львів. Продавець також зобов'язаний забезпечити покупця такими документами щодо товару як розхідна накладна, товаро-транспортна накладна, податкова накладна. Перехід права власності відбувається в момент передачі товару ( оплати ), що оформляється видатковою накладною ( актом прийому-здачі ).

Із зазначених умов Договору випливає, що поставка товару здійснювалась продавцем на адресу покупця, а факт отримання товару має стверджуватися актом прийому-здачі та видатковою накладною на кожну поставку.

Натомість, з матеріалів справи та пояснень сторін встановлено, що всупереч вимогам розділу 3 Договору розхідні накладні, акти прийому-здачі, товаро-транспортні накладні продавцем не складались.

Видаткові накладні, надані позивачем на ствердження здійснення операцій купівлі-продажу бруківки, копії яких містяться в матеріалах справи ( а.с.34-54 ), суд апеляційної інстанції не може прийняти як доказ реальності руху товару від ТзОВ «Спрінфудс Торг» до ТзОВ «КЦ «Зевс», оскільки вони є оформлені всупереч вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський обіг та фінансову звітність» та Положенню №88, так як не мають таких обов'язкових реквізитів як зміст господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, як вбачається із цих документів, вони складались у місті Києві ( за адресою продавця ), а не за адресою покупця (вул. Бузкова, 2а у місті Львів ), куди мав бути доставлений товар згідно Договору. Місце складання первинного документа безпосередньо пов'язане із місцем закінчення господарської операції, оскільки його фіксація повинна засвідчити момент виконання такої господарської операції.

Таким чином, первинні документи ( видаткові накладні ) є оформлені неналежно і суперечать умовам Договору, а тому не можуть достовірно підтверджувати рух товарно-матеріальних цінностей від продавця до покупця, що виключає реальність господарських операцій за договором купівлі - продажу бруківки між ТзОВ «Спрінфудс Торг» та ТзОВ «КЦ «Зевс».

Аналізуючи далі умови укладеного Договору та відповідність їх оформленим документам, апеляційний суд вказує на наступне.

Відповідно до розділу 4 Договору купівлі-продажу №156 від 28 лютого 2014 року ціна за одиницю товару становить 550 грн ( загальна ціна товару 1402500 грн ), попередня оплата в розмірі 30% від ціни Договору має бути перерахована продавцю протягом 90 днів з моменту поставки.

Як вбачається з матеріалів справи ( видаткових та податкових накладних ) ТзОВ «Спрінфудс Торг» було поставлено ТзОВ «КЦ «Зевс» товару на загальну суму 1150398 грн, яка є меншою від зазначеної у Договорі. Крім того, співставляючи вартість кожної поставки із кількістю одиниць товару, які значаться у видаткових накладних, встановлено, що ціна одиниці товару відрізняється від ціни, зазначеної у договорі і становить кожного разу різну суму, що також суд апеляційної інстанції вважає свідченням того, що первинні документи складені не за фактом здійснення господарської операції.

Дані обставини не спростовані позивачем.

Таким чином, оформлені видаткові накладні суперечать умовам Договору.

Апеляційний суд не бере до уваги пояснення представника позивача про погодження сторонами зміни умов договору щодо ціни, оскільки суду не надано належних ( передбачених Договором ) доказів цього, а саме, письмового договору.

Також апеляційним судом враховується відсутність документів, що підтверджують попередню оплату 30% ( яка є обов'язковою для поставки згідно умов Договору ), а також документів, які свідчать про будь-яку оплату поставленого товару. Зазначені судом першої інстанції у постанові, як докази оплати, копії платіжних доручень від 30.04.2014 року №5579 на суму 2000грн. та від 30.04.2014 року №127 на суму 38000 грн. у матеріалах справи відсутні.

Не надані податковому органу на час перевірки, як і не надані суду оригінали податкових накладних. Оскільки про їх відсутність було зазначено в акті перевірки і позивач не скористався можливістю їх надати перевіряючому органу у встановлений законом строк, то апеляційний суд вважає, що таких документів не існує.

Таким чином, з наведеного вбачається, що надані позивачем первинні документи містять відомості, які є неповні та суперечливі за змістом, не містять необхідних реквізитів, що відповідно, позбавляє підстав ТзОВ «КЦ «Зевс» на отримання податкової вигоди на їх основі.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається неможливість реального виконання господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Спрінфудс Торг» з урахуванням відсутності підприємства за юридичною адресою та відсутністю у підприємства необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Апеляційний суд не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо неврахування для належного з'ясування обставин справи акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м.Києва від 12.06.2014 року №1646/26-55-22-07/37771792 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Спрінфудс Торг», яким встановлено відсутність у ТзОВ «Спрінфудс Торг» необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності як такого, що містить висновки на підставі аналізу податкових декларацій з ПДВ та інформацію з бази даних ІАІС «Податковий блок», Пошукова - довідкова система ЦБД ДПС України, а не первинних документів ТзОВ «Спрінфудс Торг», оскільки такий доказ суду слід було досліджувати і оцінювати разом із іншими документами та письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Згідно позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27.03.11 року ( №24068062) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких встановлена судом.

Суд апеляційної інстанції вважає, що вимоги позивача є недоведеними, а відповідач, як суб'єкт вданих повноважень, на якого покладається обов'язок доведення правомірності своїх дій у разі заперечення позову, довів, що висновки акту перевірки ТзОВ «КЦ «Зевс» ґрунтуються на належним чином досліджених обставинах реальності господарських операцій позивача із ТзОВ «Спрінфудс Торг» та ретельному аналізі відповідності відображення господарських операцій первинним документам.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення винесене правомірно, а позовні вимоги ТзОВ «КЦ «Зевс» не підлягають до задоволення.

Судом першої інстанції обставини, які мають значення для справи, з'ясовані неповно, а висновки суду щодо обставин, які встановлені, не відповідають їм, тому відповідно до ст.202 КАС України постанова суду першої інстанції підлягає до скасування.

Відповідно до частини 2 статті 205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що слід прийняти нову постанову про відмову позивачу у задоволенні позову.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року у справі № 813/5277/14 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр "Зевс" відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді: В.П. Дякович

Т.В. Онишкевич