Ухвала суду № 4424609, 05.08.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач Міронова Г.М.

Головуючий І інстанції суддя Могильницький М.С.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

05 серпня 2009 року Справа № 2-а-3159/09/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі :

головуючого судді:  Міронової Г.М.

суддів: Білак С.В. Сухарька М.Г..,

при секретарі  Асєєвій Я.В.,

за участю представника позивача  ОСОБА_1.,

представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2009 року у справі № 2-а-3159/09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості,

 В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості позовні вимоги були задоволені в повному обсязі: в изнане недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька № 0000042340/0 від 16.01.2009 p., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4746455 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 0 грн.; з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ерлайт" стягнуто бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в загальній сумі 4746455 грн. шляхом перерахування на розрахунковий рахунок №26006198006791 в Донбаській філії ВАТ „Кредитпромбанк" м. Донецьк, МФО 335593; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3, 40 грн. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2009 року усунуто описку в постанові від 21 травня 2009 року з визначенням номеру спірного податкового повідомлення - рішення № 0000042340/0 від 16 січня 2009 року замість № 648/23-313 від 16.01. 2009 року, оскільки № 648/23-313 - це вихідний, а не реєстраційний номер спірного рішення.

З таким рішенням суду не погодився перший відповідач - державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Донецька, подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зокрема, зазначав, що податковий кредит позивача за спірний період сформований неправомірно, не підтверджено суми бюджетного відшкодування за спірний період результатами зустрічних перевірок та не отримані від податкових органів усі відповіді по фактах, за якими не підтверджена сплата податку на додану вартість по ланцюгу постачальників та посередників до кінцевого виробника товарів, оскільки підприємства-контрагенти або за юридичною адресою не знаходяться, або ліквідовані внаслідок банкрутства і ці обставини не були повно з'ясовані судом першої інстанції.

Представники першого відповідача в судовому засіданні підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник другого відповідача - Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області в судовому засіданні підтримав доводи апеляції, пояснив, що висновок податкового органу на бюджетне відшкодування позивачеві до Головного управління Державного казначейства в Донецькій області не надходив.

 Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, вважаючи його обґрунтованим та законним.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне: п озивач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю „Ерлайт" (надалі ТОВ «Ерлайт»), зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 30.06.1999 року, є юридичною особою, платником податку на додану вартість (т.1 а.с. 11-17).

Позивачем було подано до державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька (надалі ДПІ у Кіровському районі м. Донецька або податковий орган) декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2008 р., розрахунок суми бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року, довідку щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, яка залишається непогашеною після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 р. та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року. В рядку 25 податкової декларації за жовтень 2008 року позивачем відображена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 4746455 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Донецька здійснила виїзну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю “Ерлайт” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2008 року, за результатами якої був складений акт № 33/23-3/30487486 від 13 січня 2009 року та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042340/0 від 16 січня 2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4746455  грн. за жовтень 2008 року. (т. 1 а.с. 18-32).

При здійснені перевірки розбіжностей щодо задекларованої позивачем частини залишку від'ємного значення, фактично сплаченої позивачем постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді в розмірі 4746455 грн. відповідачем встановлено не було.

Факт сплати позивачем суми податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг) постачальникам цих товарів (послуг), що зазначені в акті перевірки, підтверджується відповідними банківськими документами, що знаходяться в матеріалах справи, та не оспорюється відповідачем. Однак, податковий орган вважає, що позивачем у жовтні 2008 року до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість, сплачені у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей (послуг) у постачальників, по яким на момент перевірки за результатами отриманих відомостей від осіб, які мали правові відносини з платником податків неможливо підтвердити оплату податкового кредиту до кінцевого виробника товарів (послуг), в результаті чого податковий орган дійшов до висновку про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року у розмірі 4746455 грн.

16.01.2009 р. першим відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000042340/0 , яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 4746455 грн. у десятиденний термін від дня отримання цього податкового повідомлення - рішення. (т.1 а.с. 18).

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Вищезазначені обставини, встановлені судом першої інстанції не є спірними і знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді.

Предметом спору у справі є правомірність прийняття податковим органом спірного повідомлення-рішення № 0000042340/0 від 16.01.2009 року  та  правомірність зменшення першим відповідачем суми бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року.

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (надалі Закон № 168), визначені виключні підстави для віднесення сум до податкового кредиту та відшкодування їх з Державного бюджету України.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків визначено у п. 7.7 Закону України № 168, на підставі якого сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається в різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Тобто, сума бюджетного відшкодування залежить лише від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту Закону № 168, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з подать що виник за попередні податкові періоди (у т.ч. розстроченого або відстроченої: відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 зазначеного Закону. якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів; б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Закон України “Про податок на додану вартість” не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше, тим більше Закон не містить посилання на залежність відшкодування сум податку на додану вартість від здійснення перевірок по ланцюгу постачальників та отримання усіх підтверджуючих відповідей на запити, надіслані в процесі перевірки до інших податкових органів. Крім того, доказів, що свідчать про несплату постачальниками позивача податку на додану вартість до державного бюджету відповідачем не надано.

Колегія суддів зазначає, що порушення норм Закону України “Про податок на додану вартість” контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.   

На підставі підпункту 7.7.4 пункту 7.7.ст. 7 Закону № 168 платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону № 168 визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт надає загальне поняття «бюджетне відшкодування» та є бланкетною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

Згідно до пп. 7.7.5 Закону № 168 протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно до пп. 7.7.6 зазначеного Закону на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

З огляду на зазначені норми закону, виходячи з доказів у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно дослідив обставини у справі, дав повний аналіз та оцінку спірним правовідносинам і дійшов до вірного висновку, що податковий орган, виконуючи свої повноваження, діяв не у спосіб, визначений Конституцією України та законами України: порушені терміни та порядок проведення документальної невиїзної перевірки (камеральної) та позапланової виїзної перевірки (документальної); за результатами позапланової перевірки перший відповідач безпідставно відмовив у бюджетному відшкодуванні, помилково вважаючи, що право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету виникає при фактичному надходженні цього податку до бюджету від платника податку - продавця, а не самого факту здійснення відповідної операції та сплати податку в ціні товару, внаслідок чого податковим органом прийнято оскаржуване повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування, правомірність прийняття якого першим відповідачем не доведена ні при розгляді в суді першої інстанції, ні при апеляційному перегляді.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на приписи Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерством фінансів України, Державним казначейством України № 451/501/132 від 03.08.2004 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.08.2004 р., з огляду на те, що як зазначено в преамбулі вказаного наказу, метою його затвердження є координація дій органів державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України.

Таким чином, предметом регулювання нормами даного Порядку є взаємодія органів державної виконавчої влади з певних питань і жодним чином приписи Порядку не розповсюджуються на взаємовідносини між платником податку з органом державної податкової служби. Наведені відносини врегульовані приписами Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого наведені вище.

Одним із доводів апеляційної скарги є посилання на відсутність у спірних правовідносинах такого засобу захисту порушеного права як стягнення з відповідачів суми бюджетного відшкодування.

Апелянт суперечить собі, оскільки у підпункті 4.1 пункту 4 Наказу Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України від 21.05.2001 за N 200/86, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 р. за N 489/5680 Порядку відшкодування податку на додану вартість зазначено: «Відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду».

Такий судовий захист порушеного права юридичної особи відповідає вимогам статей 106 та 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга не містить в собі доводів, які б були суттєвими за змістом і викликали сумнів в об'єктивності та повноті досліджених судом першої інстанції доказів. Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Повний текст виготовлено 06 серпня 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, ст. 196, ст. 198 ч.1 п. 1, ст. 200, ст. 205 ч. 1 п. 1, ст. 206, 211,. 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька, головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Г.М.Міронова

Судді С.В.Білак

М.Г. Сухарьок