Ухвала суду № 44243770, 14.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.05.2015р. м. Київ К/800/13059/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 березня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року у справі №804/913/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Профіль України” до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправними і скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Профіль України” звернулося в суд, з урахуванням уточнених позовних вимог, з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів (правонаступник Дніпропетровська митниця Державної фіскальної служби), в якому просило визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні товарів №1101/00000/2013/00563 від 11.10.2013р. Дніпропетровської митниці Міндоходів; визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №1101/00000/2013/200464/1 від 11.10.2013р. Дніпропетровської митниці Міндоходів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем для митного оформлення товару за ціною Контракту були надані відповідачу всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, який переміщуються через митний кордон України, тому у митного органу не було підстав самостійно визначати митну вартість задекларованого товару за резервним методом, без проведення консультацій з декларантом.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року адміністративний позов задоволений повністю. Визнані протиправними та скасовані картка відмови у митному оформленні товарів №1101/00000/2013/00563 від 11.10.2013р. та рішення про коригування митної вартості товарів №1101/00000/2013/200464/1 від 11.10.2013р..

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями Дніпропетровська митниця Державної фіскальної служби (правонаступник відповідача) звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що 29.03.2013 р. між ТОВ “Торговий Дім “Профіль України” та фірмою “SHANDONG KEER IMP&EXP TRADE Co.,LTD” (КНР) укладений контракт купівлі-продажу №SK2013/03/29.

Розділом 3 контракту встановлені умови поставки товару, а саме: умови поставки товару зазначені в додатках до цього контракту. Поставка товару здійснюється у відповідності з тлумаченням Міжнародних правил “Інкотермс” (в редакції 2000 року). За умовами п.4.2, п.4.4, п.4.5 розділу 4 вказаного контракту ціна на кожну партію товару, зазначається у додатках до цього контракту і встановлюється в доларах США, загальна вартість контракту становить 5000000 (п'ять мільйонів) доларів США; ціна товару включає вартість упаковки і маркування. На виконання умов зазначеного вище контракту на адресу позивача від вищевказаної фірми надійшов наступний товар, а саме: оцинкована сталь методом цинкування в рулонах товщиною 0,25мм та оцинкована сталь методом цинкування в рулонах товщиною 0,28мм. Для проведення митного оформлення товару позивачем була подана до митного органу в електронному варіанті митна декларація №110100000/2013/232001 від 10.10.2013р. з визначенням митної вартості товару за ціною Контракту на загальну суму 38480,92 доларів США за першим методом митної вартості товару - 0,79 дол. США/кг.. На підтвердження митної вартості заявленого до митного оформлення товару, позивачем були надані наступні документи: коносамент №QDSW00689 від 14.08.2013р.; виписка по рахунку від 30.09.2013р.; банківський платіжний документ №404 від 30.09.2013р.; банківський платіжний документ Swift №1705 від 30.09.2013р.; довідка транспортних витрат; договір про перевезення; виписка з бухгалтерської документації від 09.10.2013р.; прайс-лист виробника товару від 25.07.2013р.; розрахунок ціни (калькуляція) від 25.07.2013р.; комерційна пропозиція від 25.07.2013р.; пакувальний лист; рахунок-фактура (інвойс) від 25.07.2013р. №SXD13072501; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 25.07.2013р. №7; зовнішньоекономічний контракт від 29.03.2013р. №SK2013/03/29; сертифікат про походження товару; сертифікат якості від 25.07.2013р. та копія ЕК митної декларації від 23.08.2013р..

В результаті проведення контролю заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, митницею було встановлено, що дата оплати за товар не кореспондується з датою фактичного відвантаження товару відповідно до дати коносаменту (14.08.2013р.) та не відповідає умовам додатку №7 від 25.07.2013р., інвойсу № SXD13072501 від 25.07.2013р. та прайс-листу від 25.07.2013р.; виписки по рахунку, надані декларантом в якості виписок з бухгалтерської документації, не є бухгалтерськими документами та не відносяться до системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності на підприємстві; наданий прайс-лист має уособлений вигляд та не відповідає поняттю дійсної вартості відповідно до Угоди про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Митницею зазначено, що проведені консультації декларанта з митним органом та відповідно до вимог ст.53 Митного кодексу України зобов’язано декларанта протягом 10 календарних днів надати висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та за власним бажанням декларант може подати будь-які додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару про що митницею 10.10.2013 р. було складене електронне повідомлення, яке направлено на адресу позивача. При цьому судами встановлено, що відповідачем не проводилися консультації з декларантом щодо визначення митної вартості товару.

На вищевказане електронне повідомлення 11.10.2013р. позивачем наданий лист, в якому повідомлялося про безпідставність витребування митницею додаткових документів та повідомлено митницю, що надати додаткові та будь-які документи в десятиденний термін неможливо.

Дніпропетровською митницею 11.10.2013р. видана картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №110100000/2013/00563 та прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2013/200464/1, за яким скориговано митну вартість товару із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості 2г - резервний метод визначення митної вартості (ст.64 МКУ) до 0,87 дол. США/кг на підставі раніше визнаної митними органами митної вартості товару за МД від 04.10.2013р. №125130005/2013/162407 з урахуванням регіону походження, умов контракту, у наближений до митного оформлення час. За зверненням позивача, митницею надано дозвіл на випуск вищезазначеного товару у вільний обіг під гарантійні зобов’язання відповідно до п.7 ст.55 та ст.313 МК України.

Правомірність та обґрунтованість рішення відповідача про визначення митної вартості товару та картки відмови стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Суди першої і апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що позивачем для митного оформлення були надані необхідні документи, які передбачені ст.53 МК України, що підтверджують митну вартість придбаного товару, та як наслідок, обґрунтовано визначена його митна вартість за ціною договору (контракту).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності прийнятих митним органом рішення про визначення митної вартості товару та картки відмови у митному оформленні.

Відповідно до ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів ст.318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

В свою чергу, відповідно до положень ст.49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов’язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов’язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Згідно вимог ч.ч.4,5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов’язаних із продавцем осіб для виконання зобов’язань продавця.

У відповідності до положень ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

З аналізу положень ч.1 та ч.2 ст.53 МК України вбачається, що законодавцем передбачений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Крім того, у відповідності до вимог ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, згідно ч.3 ст.53 МК України в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За вимогами ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно ч.ч.4-6 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов’язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, суди дійшли вірного висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов’язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 МК України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов’язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Крім того, відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Згідно змісту оскаржуваного рішення, фактичною підставою для коригування митної вартості товарів зазначалося, що дата оплати за товар не кореспондується з датою фактичного відвантаження товару відповідно до дати коносаменту (14.08.2013р.), та не відповідає умовам додатку №7 від 25.07.2013р., інвойсу № SXD13072501 від 25.07.2013р. та прайс-листу від 25.07.2013р.; виписки по рахунку, надані декларантом в якості виписок з бухгалтерської документації, не є бухгалтерськими документами та не відносяться до системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності на підприємстві; наданий прайс-лист має уособлений вигляд та не відповідає поняттю дійсної вартості відповідно до Угоди про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Однак, при цьому відповідачем не зазначено яким чином виявлені невідповідності вплинули на заявлену митну вартість товару. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.07.2013р. між сторонами контракту була підписана додаткова угода №7 до контракту від 29.03.2013р., за умовами якої було передбачено: умови поставки - FOB; умови оплати - 100% передплата; строк відвантаження - протягом 15 днів після оплати. Позивачем від відповідача отриманий комерційний інвойс 25.07.2013р. на фактичну кількість товару, пакувальний лист та рахунок-фактура вартістю товару - 38480,92 дол. США. Згідно коносаменту №QDSW00689 відвантаження вказаного товару відбулося 14.08.2013р., що відповідають датам, зазначеним у комерційному інвойсі, рахунку-фактурі та пакувальному листі та вартості товару. Оплата за вказаний товар відповідно банківського платіжного документу позивачем була здійснена 30.09.2013р. у сумі 38480,92 дол.США, зазначеній в інвойсі, які були надані митному органу під час митного оформлення товару. У митного органу були відсутні будь-які претензії щодо достовірності наданих документів.

Виходячи з наведеного суди першої та апеляційної інстанції прийшли до обґрунтованих висновків про відсутність будь-яких невідповідностей умовам додатку № 7 від 25.07.2013р. інвойсу та прайс-листа, оскільки вказана специфікація є невід’ємною частиною контракту №SK2013/03/29 від 29.03.2013 року, докази оплати по якому підтверджуються випискою з рахунку від 30.09.2013р.. При цьому вказані обставини відсутні в оскарженому рішенні відповідача.

Щодо доводів відповідача про те, що відповідно до специфікації № 7 від 25.07.2013 року передбачена передплата за товар, але дата сплати за платіжним документом Swift № 1705 – 30.09.2013 р. не кореспондується з датою фактичного відвантаження – 14.08.2013 р. суди попередніх інстанцій прийшли до вірних висновків, що зазначені обставини оплати товару не за умовами передоплати, а після його фактичного відвантаження не можуть бути визначені як розбіжності, так як зазначені вище документи надають можливість ідентифікувати за який саме товар здійснена оплата та вказане ніяким чином не може впливати на визначення митної вартості товару митним органом. При цьому оцінка правомірності порядку розрахунків між сторонами контракту не входить до компетенції митних органів, оскільки є господарсько-договірними відносинами господарюючих суб’єктів.

Відповідач, будучи суб’єктом владних повноважень та заперечуючи проти заявленого позову, не надав судам попередніх інстанцій жодних належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості були зазначені не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснений розрахунок, внесені недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Виходячи з наведеного, суди вірно зазначили, що відповідач не довів під час судового розгляду наявності підстав, які б унеможливили застосування методу визначення митної вартості товарів, який був визначений декларантом, а саме зі ціною Контракту.

Враховуючи викладене суди першої і апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку щодо неправомірності відмови митного органу у визнанні задекларованої позивачем за основним методом митної вартості товару та визначенні митної вартості за резервним методом та як наслідок обґрунтованості заявлених позовних вимог щодо скасування оскаржуваних картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 березня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: