Ухвала суду № 44241607, 14.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 рокусправа № 804/2115/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року у справі № 804/2115/15 за позовом ОСОБА_1 до управління внутрішньої безпеки в Дніпропетровській області ДВБ МВС України, Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 02 лютого 2015 року звернувся до суду з адміністративним позовом до управління внутрішньої безпеки в Дніпропетровській області ДВБ МВС України, Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення ОСОБА_1;

- поновити ОСОБА_1 на роботі в органах внутрішніх справ на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-зонального відділу управління внутрішньої безпеки в Дніпропетровській області Департаменту Внутрішньої безпеки;

- витребувати у відповідача: особову справу, документи на підставі яких звільнено, а саме наказ про звільнення, висновок службової перевірки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року клопотання Міністерства внутрішніх справ України про залишення адміністративного позову без розгляду - задоволено. Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління внутрішньої безпеки в Дніпропетровській області ДВБ МВС України, Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі - залишено без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що позивач пропустив місячний строк для оскарженння наказу про звільнення з публічної служби. Крім того, суд першої інстанції вказує на те, що посилання позивача не неможливість оскаржити своє звільнення через кримінальне провадження порушене відносно нього, неотримання витягу з наказу про звільнення та не ознайомлення з висновком службової перевірки, не знайшло свого підтвердження, оскільки ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ не з цих підстав, а за власним бажанням на підставі рапорту від 08 серпня 2013 року.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач дізнався що його звільнено за власним бажанням лише в судовому засіданні 23 березня 2015 року, коли відповідач надав до суду наказ про звільнення. Крім того, посилається на те, що рапорт від 08 серпня 2013 року не писав, оскільки залишалось 6 місяців до пенсії і звільнятися не було потреби. Також, в доводах апеляційної скарги позивач вказує на те, що не міг своєчасно оскаржити наказ про його звільнення, оскільки не мав для цього достатнього часу та вважав, що зможе поновитися на роботі без звернення до суду за захистом порушених прав.

Згідно з запереченнями на апеляційну скаргу, третя особа посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволені скарги відмовити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника які підтримали доводи апеляційної скарги, пояснення представника Міністерства внутрішніх справ України, третьої особи який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду - задоволено. Строк звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом - поновлено.

В обґрунтування вказаної ухвали, суд посилався на те, що позивачу невідомо коли його було звільнено, з наказом про звільнення, висновками службової перевірки не ознайомлено, а тому задля належного захисту прав та інтересів особи було задоволено клопотання та поновлено строк звернення до адміністративного суду.

23 квітня 2015 року до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло клопотання від Міністерства внутрішніх справ України про залишення без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до управління внутрішньої безпеки в Дніпропетровській області ДВБ МВС України, Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року клопотання Міністерства внутрішніх справ України про залишення адміністративного позову без розгляду - задоволено. Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління внутрішньої безпеки в Дніпропетровській області ДВБ МВС України, Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі - залишено без розгляду.

Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 13 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як вбачається з матеріалів справи трудову книжку ОСОБА_1 отримав 09 вересня 2013 року, що підтверджується розпискою, наявною в матеріалах справи. (а.с. 62)

Згідно із частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Таким чином, враховуючи те, що позивач дізнався про порушення свого права 09 вересня 2013 року, а до суду із адміністративним позовом звернувся 02 лютого 2015 року, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно пропуску позивачем місячного строку звернення до суду із адміністративним позовом про скасування наказу про звільнення та поновлення на службі.

Крім того, колегія суддів критично ставиться до тверджень позивача про те, що він не писав рапорт від 08 серпня 2013 року, а про своє звільнення дізнався лише в судовому засіданні - 23 березня 2015 року, коли відповідач надав наказ про звільнення, оскільки ці обставини спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Інших доказів у відповідності до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, які б спростували наявні в матеріалах справи факти, позивачем не було надано.

Між тим, суд апеляційної інстанції не може вважати поважними підставами для поновлення строку звернення до суду доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що він не мав можливості своєчасно оскаржити наказ про його звільнення, оскільки доводив свою непричетність до скоєного злочину, в зв'язку з тим, що позивачем не було надано суду доказів які б свідчили про те, що вказані обставини позбавляли позивача можливості звернення до суду з позовом про поновлення його на роботі.

За змістом статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом частини 1 статті 199, 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року у справі № 804/2115/15 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 15 травня 2015 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко