Постанова № 44238500, 18.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 травня 2015 року № 826/6320/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К. Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМС Проект"

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління

ДФС у м. Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМС Проект» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2014 року № 184226552209.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/6320/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 22 квітня 2015 року представники позивача підтримали адміністративний позов, просили суд задовольнити його. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти адміністративного позову.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об’єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМС Проект» перебуває на обліку в ДПІ в Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податків.

На підставі наказу від 19 листопада 2014 року № 3413, згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.4, 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТМС Проект» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Еколайн-СТ», ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка» за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року, результати якої оформлені актом перевірки від 10 грудня 2014 року № 1199/26-55-22-09/30304209.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 111321,00 грн. за липень 2014 року.

На підставі вищезазначених висновків, відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення від 26 грудня 2014 року № 184226552209, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ТМС Проект» збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 139051,00 грн., в тому числі: за основним платежем – 111321,00 грн., за штрафними санкціями – 27830,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням – рішенням та податковою вимогою й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Еколайн-СТ», ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка».

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 10 грудня 2014 року № 1199/26-55-22-09/30304209.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Еколайн-СТ», ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Так, між ТОВ «Еколайн-СТ» (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір № 257614 від 25 червня 2014 року), відповідно до умов якого постачальник зобов’язується поставляти покупцеві товар у встановлені строки, а покупець зобов’язується приймати такий товар і сплачувати за нього певні грошові суми. Предметом поставки є визначений товар, найменування, кількість та асортимент якого визначаються в рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Розділом 2 договору визначено обов’язок постачальника поставити товар на склад покупця та передати супровідні первинні бухгалтерські документи, як то рахунок-фактура, видаткова, податкова накладна. Право власності на товар переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника за видатково-прибутковою (товаротранспортною) накладною.

Згідно видаткових накладних від 10 липня 2014 року № 54, 14 липня 2014 року № 88, 23 липня 2014 року № 170, 28 липня 2014 року № 294 позивачем придбано товар, детальний перелік якого зазначений в видаткових накладних.

На підтвердження здійснення замовлень та отримання товарів позивачем долучено до матеріалів справи копії рахунків-фактур від 10 липня 2014 року № 1007/38, 14 липня 2014 року № 1407/35, 23 липня 2014 року № 2307/45, 28 липня 2014 року № 2807/54 та довіреностей на отримання товару від 10 липня 2014 року № 59, 14 липня 2014 року № 60, 23 липня 2014 року № 61, 28 липня 2014 року № 62.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколайн-СТ» виписало позивачу податкові накладні від 10 липня 2014 року № 54, 14 липня 2014 року № 88, від 23 липня 2014 року № 170, 28 липня 2014 року № 294.

Оплата за придбаний товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку.

Між ТОВ «Фінансово-промислова група «Діогіка» (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір № 140428 від 28 квітня 2014 року), відповідно до умов якого постачальник зобов’язується поставляти покупцеві товар у встановлені строки, а покупець зобов’язується приймати такий товар і сплачувати за нього певні грошові суми. Предметом поставки є визначений товар, найменування, кількість та асортимент якого визначаються в рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Розділом 2 договору визначено обов’язок постачальника поставити товар на склад покупця та передати супровідні первинні бухгалтерські документи, як то рахунок-фактура, видаткова, податкова накладна. Право власності на товар переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника за видатково-прибутковою (товаротранспортною) накладною.

Згідно видаткових накладних від 07 липня 2014 року № 55, 56 позивачем придбано товар, детальний перелік якого зазначений в видаткових накладних.

На підтвердження здійснення замовлень та отримання товарів позивачем долучено до матеріалів справи копії рахунків-фактур від 07 липня 2014 року № 46-0707, 47-0707 та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від 07 липня 2014 року № 57, 58.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова група «Діогіка» виписало позивачу податкові накладні від податкові накладні від 07 липня 2014 року № 55, 56.

Оплата за придбаний товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Еколайн-СТ» та ТОВ «Фінансово-промислова група «Діогіка» у зв’язку з придбанням товару.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ТОВ «ТМС Проект» згідно наданої довідки з ЄДРПОУ має право на здійснення наступних видів діяльності: оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; виробництво змонтованих електронних плат; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; неспеціалізована оптова торгівля; ремонт і технічне обслуговування електронного і оптичного устаткування; установлення і монтаж машин і устаткування.

Крім юридичної адреси (м. Київ, вул. Звіринецька, 63), позивач орендує нерухоме майно (одну кімнату № 414 на 4 поверсі 1 корпусу площею 21,2 кв м), розміщене за адресою: 03057, м. Київу, вул. Желябова, 2-а згідно договору оренди № 1503 від 04 січня 2011 року, продовженого/доповненого додатковою угодою від 30 грудня 2011 року, від 31 грудня 2012 року, від 01 листопада 2013 року укладеного між позивачем та Інститутом технічної теплофізики НАН України, де, згідно пояснень позивача, ведеться торгівля та знаходиться офіс. Актом прийому-передачі від 04 січня 2011 року до договору оренди № 1503 від 04 січня 2011 року позивачу передано вищезазначене приміщення.

Приміщення використовуються для тимчасового зберігання, комплектації, пакування придбаних матеріалів, товарів перед відправкою замовникам.

З наданих представником позивача пояснень вбачається, що придбані у TOB «Фінансово-промислова група «Діогіка» та ТОВ «Еколайт-СТ» товари, які використовуються як напівфабрикат у виробництві електронних товарів, були реалізовані позивачем ТОВ «Компанія «ЮГАС» згідно договору купівлі-продажу № FND-35 (43-28.08/13) від 28 серпня 2013 року та ТОВ «Медична техніка» згідно договору поставки від 27 грудня 2013 року № 3795-21.4/5, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи копії рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, а також копії довіреностей на отримання ТМЦ від позивача.

Крім того, в матеріалах справи міститься роздруківки коротких технічних характеристик товару, придбаного позивачем у TOB «Фінансово-промислова група «Діогіка» та ТОВ «Еколайт-СТ» та в подальшому реалізованого в рамках здійснення власної господарської діяльності.

Як встановлено контролюючим органом в акті перевірки стосовно ТОВ «Еколайт-СТ» неможливо зробити висновок щодо джерел походження товару, який було реалізовано позивачу, внаслідок чого відповідач дійшов висновку, що правочини між позивачем та ТОВ «Еколайт-СТ» не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Аналогічного висновку відповідач дійшов стосовно здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Фінансово-промислова група «Діогіка».

Проте, судом встановлено, що необґрунтованими є посилання відповідача на те, що господарські операції з контрагентами не мали реального характеру, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Еколайн-СТ» та ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Еколайн-СТ» та ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка» були зареєстровані як юридичні особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у встановленому законом порядку.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов’язань, відповідачем до суду не надано.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Еколайн-СТ» та ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26 грудня 2014 року № 184226552209 підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМС Проект» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМС Проект» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26 грудня 2014 року № 184226552209.

3. Судові витрати в сумі 278,31 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМС Проект» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник