Рішення № 44220775, 13.05.2015, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області у складі:

головуючого: судді Максимчук З.М.,

суддів: Григоренка М.П., Рожина Ю.М.,

секретар судового засідання: Пиляй І.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені, та за зустрічними позовами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання поруки припиненою,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2015 року в задоволенні позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено.

Визнано поруку ОСОБА_2 за договором поруки № 171934 від 11.01.2008 року, укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" і ОСОБА_2, поруку ОСОБА_3 за договором поруки № 171937 від 11.01.2008 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_3, поруку ОСОБА_4 за договором поруки № 172371 від 11.01.2008 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_4 такою що припинена.

В апеляційній скарзі ПАТ "УкрСиббанк»" зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні позову про солідарне стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 та поручителів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 суд першої інстанції помилково зазначив, що позивач звернувся до суду зі спливом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання.

Покликаючись на ч.4 ст.559 ЦК України доводить, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання не пред»явить вимоги до поручителя.

Зазначає, що настання строку виконання основного зобов»язання за кредитним договором є 09 січня 2024 року. Підстави та порядок дострокового повернення кредитних коштів визначений розділом 6 Кредитного договору. Згідно п.6.2 Договору про надання споживчого кредиту № 11278679000 визначено, що в разі застосування Банком права, передбаченого пунктом 6.1.2 Договору, порядок дострокового повернення всієї суми кредиту та дострокової сплати плати за кредит є наступним, а саме: Банк повідомляє позичальника про встановлення нового /дострокового/ терміну повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати за користування кредитом шляхом направлення відповідної письмової вимоги поштою за адресою позичальника; - терміни дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит - обов»язковими до повернення і сплати в повному обсязі Банку з 32 календарного дня, рахуючи з дати одержання позичальником повідомлення /вимоги/ Банку про дострокове повернення кредиту за умови, що Банк направив за адресою позичальника повідомлення /вимогу/ про порушення зобов»язань позичальника за Договором та про дострокове повернення кредиту і плати за кредит, позичальник не усунув зазначених Банком порушень протягом 31 календарного дня з дати одержання повідомлення.

Вимогами від 25.06.2014 року Банк повідомив позичальника та поручителів про наявність простроченої кредитної заборгованості та вимагав її погасити, а з позовом звернувся 18 липня 2014 року, тобто в межах строків позовної давності.

Покликаючись на ст. ст. 35, 12 Закону України «Про іпотеку» доводить, що початок перебігу строку виконання зобов»язання пов»язується з направленням вимоги про усунення порушень основного зобов»язання, а не із датою вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Додатково зазначає, що висновки суду першої інстанції про припинення поруки суперечать правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 17.09.2014 року в справі № 6-53цс14, яка в силу вимог ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов»язковою для судів та додатково доводить, що позов банком пред»явлено до настання строку виконання основного зобов»язання та в межах шестимісячного строку від дати надіслання вимоги про дострокове погашення кредиту. Сплив шестимісячного строку щодо окремих платежів не може мати наслідком припинення поруки повністю.

Крім того, зазначивши в мотивувальній частині рішення про відмову в позові банку за його недоведеністю та безпідставнісю суд першої інстанції не визначив в чому полягає безпідставність чи недоведеність вимог позивача, а при постановленні рішення обмежився лише встановленням обставин пропуску строків позовної давності.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення боргу за кредитним договором.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «УкрСиббанк» підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 309 ч.1 п. 3 , 4 підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справ та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову ПАТ «УкрСиббанк» та задовольняючи зустрічні позови ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «УкрСиббанк» застосував своє право на повернення кредиту достроково, шляхом вчинення Виконавчого напису нотаріуса від 13.04.2009 року, чим змінив строк виконання зобов»язань за кредитним договором № 11278679000 від 11.01.2008 року. Право кредитора вважається порушеним з цього моменту, а відтак і початок перебігу позовної давності для стягнення платежів по основному кредитному договору необхідно обчислювати з 14.04.2009 року. Оскільки позивачем не надано доказів про вчинення відповідачем будь-яких дій про визнання боргу з 14 квітня 2009 року, суд прийшов до висновку про пропуск трирічного строку для пред»явлення позову позивачем-відповідачем. Початок перебігу шестимісячного строку виконання зобов»язань за договорами поруки № № 171934; 171937; 172371 від 11.01.2008 року слід вираховувати з 14 квітня 2008 року. Позовну заяву про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені, ПАТ «УкрСиббанк» подав 18.07.2014 року, тобто поза межами шестимісячного строку, встановленого ч.4 ст.559 ЦК України. Право ПАТ «УкрСиббанк» на задоволення своїх вимог за рахунок поручителів є припиненим.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 11.01.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»/ з 21.12.2009 року ПАТ «УкрСиббанк»/ та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11278679000.

Відповідно до умов кредитного договору, банк надав ОСОБА_1 кредит /грошові кошти/ в іноземній валюті в сумі 170 000,00 доларів США, а відповідачка зобов»язалась повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 09 січня 2024 року згідно з графіком погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 12,90% річних.

В забезпечення виконання зобов"язань ОСОБА_1 по кредитному договору між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 11.01.2008 року укладено договори поруки № 171934, № 171937 та № 172371 за умовами яких поручитель поручався перед кредитором за своєчасне та повне виконання боржником зобов»язання за кредитним договором, а саме за повернення кредиту, сплату процентів за користування ним, комісії, сплату неустойки, а також за відшкодування збитків, завданих кредитору невиконанням або неналежним виконанням боржником умов кредитного договору.

Відповідно до п.3.1 вищезазначених договорів поруки вбачається, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного припинення всіх зобов»язань боржника за основним договором.

Взяті на себе зобов"язання банк виконав в повному обсязі, відповідач належним чином умови договору не виконує, допустив заборгованість.

З довідки - розрахунку заборгованості за кредитним договором /а.с. 25/ вбачається, що останній платіж на погашення заборгованості ОСОБА_1 було вчинено 09.10.2008 року.

13.04.2009 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5 вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на житлове домоволодіння та земельну ділянку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належала на праві власності ОСОБА_1

Пунктом 6.2 договору про надання споживчого кредиту встановлено порядок дострокового повернення всієї суми кредиту та дострокової сплати плати за кредит. /а.с.11/.

Виконавчий напис нотаріуса не оскаржено.

Відповідно до акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 07.11.2012 року вбачається, що предмет іпотеки: житлове домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 реалізовано за 392 200,00 гривень та 29.11.2012 року; 03.12.2012 року грошові кошти перераховані на погашення заборгованості за кредитним договором./а.с.26/.

На думку судової колегії, захист цивільного права шляхом вчинення виконавчого напису полягає у підтвердженні права стягувача на здійснення стягнення, що означає існування вказаного права як факту, доки інше не буде доведено судом. В основі вчинення виконавчого напису нотаріуса лежить факт безспірності, а отже це не є вирішення спору між кредитором та боржником.

В п.17 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" зазначено, що наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов»язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов»язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту.

У разі звернення кредитодавця до суду після вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки з вимогою про стягнення кредитної заборгованості суд має з»ясувати питання про виконання виконавчого напису і з урахуванням цього вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов кредитного договору.

Матеріалами справи встановлено, що зобов»язання за договором про надання споживчого кредиту боржником не виконано. Грошові кошти, які були виручені від продажу предмета іпотеки: будинку та земельної ділянки та які надійшли на погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту в листопаді місяці 2012 року було недостатньо для погашення заборгованості.

На думку судової колегії, вчинення виконавчого напису полягає у підтвердженні права стягувача на здійснення стягнення, що означає існування вказаного права як факту, доки інше не буде доведено судом. В основі вчинення виконавчого напису нотаріуса лежить факт безспірності, а отже це не є вирішення спору між кредитором та боржником. Боржник в безспірному порядку визнала борг і погодилась на вчинення дій по поверненню боргу. Висновок суду першої інстанції, що позивач-відповідач при зверненні до нотаріуса про вчинення виконавчого напису скористався наданим йому ч.2 ст.1050 ЦК України та розділом 6 Договору про надання споживчого кредиту правом на повернення кредиту достроково, чим змінив дату виконання основного зобов»язання є помилковим.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України вбачається, що якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами /з розстроченням/, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

26.06.2014 року ПАТ «УкрСиббанк» надіслав основному боржнику ОСОБА_1 та поручителям ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 вимогу про дострокове повне виконання зобов'язань за кредитним договором, в якому вимагав сплатити станом на 25.06.2014 року 263 101,55 доларів США, з яких: 139 377,61 доларів США кредитна заборгованість, в тому числі прострочена заборгованість - 35184,17 доларів США; 123 723,94 доларів США - заборгованість по процентам.

Згідно з вимогами ПАТ «УкрСиббанк»» відповідач та поручителі повиннні сплатити в повному обсязі зазначену у вимозі суму не пізніше 32 днів з моменту отримання письмової вимоги, у разі не отримання позичальником вищевказаного повідомлення термін повернення кредиту вважається таким, що настав з 41 календарного дня з дати відправлення позичальнику повідомлення про дострокове повернення кредиту.

Факт заборгованості по кредитному договору та її розмір сторонами у справі не заперечується.

За положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Пред'явленням вимоги до поручителя є пред'явлення до нього позову.

Установивши, що договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за кредитним договором, та що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, який був змінений відповідно до умов кредитного договору, пред'явив протягом шести місяців позов до поручителів про виконання зобов'язання, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що зобов'язання за договором поруки припинилися.

Не заслуговує на увагу, на думку судової колегії, і висновок суду першої інстанції про відмову в позові банку відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Початок перебігу позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов»язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. /ст.261 ЦК України/.

Сплив позовної давності, про застосуванні якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові /ч.4 ст.267 ЦК України/.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. /ст.257 ЦК України/

Ураховуючи те, що захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні так і шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, колегія суддів приходить до висновку, що банк в установлений законом термін вчинив дії, спрямовані на повернення боргу. Після виконання виконавчого напису нотаріуса в 2012 році в листопаді місяці, встановивши, що сума грошових коштів є недостатньою для погашення заборгованості, та відсутнє реальне виконання боржником свого зобов»язання по поверненню грошових коштів, позивачем за первісним позовом дотримано строк позовної давності.

За таких обставин, колегія суддів рахує, що доводи апеляційної скарги і зміст оскаржуваного рішення дають підстави для висновку про те, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення первісного позову про стягнення заборгованості та про відмову у задоволенні зустрічних позовів про визнання поруки припиненою.

Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з кожного окремо солідарно із ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11278679000 від 11 січня 2008 року в розмірі 264 974,82 ( двісті шістдесят чотири тисячі дев"ятсот сімдесят чотири), 82 долари США, станом на 15.07.2014 року, з яких:

139 377 (сто тридцять дев"ять тисяч триста сімдесят сім), 61 доларів США - заборгованість за простроченим кредитом;

125 597 (сто двадцять п"ять тисяч п"ятсот дев"яносто сім), 21 доларів США - заборгованість по простроченим процентам;

51 562 (п"ятдесят одна тисяча п"ятсот шістдесят дві), 09 гривень - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості;

195 431,68 (сто дев"яносто п"ять тисяч чотириста тридцять одна), 68 гривень - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з кожного окремо солідарно із ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 5481 (п"ять тисяч чотириста вісімдесят одна ), 00 гривень.

В задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання поруки припиненою - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: З.М.Максимчук

Судді: М.П.Григоренко

Ю.М.Рожин