Ухвала суду № 44220783, 14.05.2015, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

__________

У Х В А Л А

Іменем України

14 травня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

Суддів - Сачука В.І., Міщенко О.А., Іващука В.Я.

секретаря судового засідання - Ковальчук Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на вирок Рівненського міського суду від 03 лютого 2015 року у кримінальному провадженні №3201210000000054 про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, листопада місяця 28 числа, уродженки м.Костопіль Рівненської області, жительки м.Рівне, вул.Здолбунівська, 17, раніше не судимої,

за ч.1 ст.212, ч.1 ст. 366 КК України, з участю:

прокурора - Бернадської-Ісаєвої С.П.

виправданої - ОСОБА_1

захисника - адвоката Рудика В.Р.

представника цивільного відповідача - ОСОБА_3

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Рівненського міського суду від 03 лютого 2015 року ОСОБА_1 виправдана за відсутністю в її діях складу кримінальних правопорушень.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувалась в тому, що працюючи з 02 березня 2006 року директором ринку ПП «Торговий центр - Д» з 04 липня 2011 року директором ПП «Торговий центр - Д» і за сумісництвом директором ринку ПП «Торговий центр - Д», умисно, бажаючи уникнення виконання обов'язків перед бюджетом, усвідомлюючи і передбачаючи настання суспільно-шкідливих наслідків у вигляді приховування податків та фактичного ненадходження до бюджету грошових коштів, бажаючи їх настання, будучи особисто зацікавленою у зменшенні сплати податків, посягаючи на встановлений законодавством порядок здійснення підприємницької діяльності та оподаткування, переслідуючи мету незаконного збагачення, в період з 01.07.2012 по 30.09.2012 умисно ухилилась від сплати податку на прибуток, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в значних розмірах на загальну суму 1210362 грн. при наступних обставинах.

У період 2006 - 2010 років ОСОБА_4 на розрахунковий рахунок ПП «Торговий центр -Д» внесено готівкові кошти як «поворотна фінансова допомога» в сумі 5763629,88 грн., що підтверджується обліковим документом вказаного підприємства - оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №3721 «розрахунки з підзвітними особами».

29 вересня 2010 р. в зв'язку з смертю ОСОБА_4 у відповідності до пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, вказана поворотна фінансова допомога визнається безнадійною заборгованістю померлих фізичних осіб.

Директор ПП «Торговий центр - Д» ОСОБА_1, будучи обізнаною, що відповідно до вимог пп.135.5.4 та пп.135.5.5 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, безнадійна кредиторська заборгованість включається до складу інших доходів, керуючись корисливим мотивом, умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно - небезпечні наслідки у вигляді фактичного ненадходження до бюджету грошових коштів та бажаючи настання таких наслідків, з метою умисного ухилення від сплати податків, не включила в ІІІ кварталі 2012 року до податкової декларації з податку на прибуток підприємства в рядок 03 «інші доходи» суму боргу у розмірі 5763629,88 грн. безнадійної заборгованості в результаті чого, занижено податок на прибуток підприємства у сумі 1210362 грн.

Висновком судово-економічної експертизи №129/13 від 22.07.2013р., документально та нормативно підтверджено заниження директором ПП «Торговий центр - Д» ОСОБА_1 податку на прибуток підприємства на суму 1210362 грн.

Таким чином, директор ПП «Торговий центр - Д» ОСОБА_1, в період з 01.07.2012 по 30.09.2012, умисно ухилилась від сплати податку на прибуток підприємства в сумі 1 210 362 грн., що призвело до фактичного ненадходження коштів у бюджет в значних розмірах чим скоїла злочин, передбачений ч.1 ст.212 КК України.

ОСОБА_1, працюючи директором ПП «Торговий центр - Д», продовжуючи реалізовувати свій злочинний план, направлений на умисне ухилення від сплати податків, достовірно знаючи, що в податкову звітність вносяться завідомо неправдиві відомості, підробила податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2012 року, затверджену наказом Міністерства фінансів України 28.09.2011 за №1213, шляхом не відображення в ній суми боргу у розмірі 5763629,88 грн. безнадійної заборгованості. В результаті чого, занижено податок на прибуток у сумі 1 210 362 грн., яку підписала своїм електронним цифровим підписом в графах «Керівник» та «Головний бухгалтер» та подала до Державної податкової інспекції у м. Рівне, чим скоїла злочин, передбачений ч.1 ст.366 КК України.

В поданій апеляційній скарзі і змінами до неї прокурор вважає вирок суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Доводить, що місцевим судом не враховано вимоги податкового законодавства, яким визначається порядок оподаткування коштів, які підпадають під ознаки безповоротної фінансової допомоги. Зазначає, що висновком судово-економічної експертизи не в повному обсязі розкрито питання щодо дотримання службовими особами ПП «Торговий центр-Д» вимог податкового законодавства. Просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винною за ч.1 ст. 212, ч.1 ст.366 КК України та призначити покарання: за ч.1 ст. 212 КК України до штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за ч.1 ст. 366 КК України до штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на підставі ч.1 ст. 70 КК України призначити остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та відповідно до ст.49 КК України звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

Заслухавши суддю-доповідача, міркування прокурора, який просить вирок суду скасувати і постановити новий вирок, пояснення виправданої ОСОБА_1 та її захисника- адвоката Рудика В.Р., представника цивільного відповідача - ОСОБА_3, які просять вирок суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції ретельно перевірив зібрані в справі докази і дійшов обґрунтованого висновку про не винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй органами досудового слідства злочинів.

Як встановлено матеріалами справи, судом дотримані вимоги кримінально-процесуального закону, спрямовані на встановлення у справі об 'єктивної істини.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи не заслуговують на увагу, оскільки вони спростовуються показами виправданої ОСОБА_1, показами свідків та висновком судово-економічної експертизи від 10.11.2014 р. №7530.

Згідно ч.1 ст. 212 КК України відповідальність настає за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, а відповідно до ч.1 ст. 366 КК України - за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.

В ході судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_1, винною себе не визнала та показала, що з 04.07.2011 року її було призначено на посаду директора ПП «Торговий центр - Д» відповідно до наказу №151. Із 2004 року по 04.07.2011 р. на вказаній посаді працював її рідний брат ОСОБА_5 На момент призначення ОСОБА_1 директором ПП «Торговий центр - Д» заборгованість в сумі 5763629, 88 гривень на рахунок 372 підприємства вже існувала. Була вона і на момент смерті батька і ще раніше. Коли фактично виникла така сума пояснити не може. Склалася вона за період життя батька, який був керівником та власником ПП «Торговий центр - Д» за період з 2006 року по 2010 рік, а може ще й раніше. Покійний батько за свої кошти придбавав будівельні матеріали, матеріальні цінності, виконував якісь інші роботи які ставилися на баланс підприємства. В підприємства перед батьком виникала заборгованість, яка обліковувалася на рахунку №372- розрахунки з підзвітними особами. Після смерті батька ОСОБА_1 та інші спадкоємці у належний час написали заяви до нотаріуса про прийняття спадщини та звернулися до суду за визнання права власності на спадкове майно, в тому числі і на кошти, які підприємство заборгувало батькові. 18 березня 2013 року Рівненським міським судом по справі 569\182\13-ц винесено рішення, яким кошти в сумі 5763629, 88 гривень визнані спадковим майном. Вказане рішення набрало законної сили і виконується. Кошти, які визнані спадковим майном відповідно до чинного законодавства не оподатковуються. Крім того, вона ніяких вказівок головному бухгалтеру щодо ухилення від сплати податків, підроблення документів не давала. Податкову декларацію за ІІІ квартал 2012 року підписувала відповідно до даних бухгалтерського обліку.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - працівники ДПІ м. Рівне, підтвердили, що проводили перевірку на підприємстві ПП «Торговий центр - Д». На момент проведення ними перевірки, строк позовної давності для звернення до суду для спадкоємців після смерті їх батька ОСОБА_4 не минув, а спадкове майно оподаткуванню не підлягає.

Із показань свідка ОСОБА_8 вбачається, що вона працювала головним бухгалтером на підприємстві ПП «Торговий центр - Д» з 02.01.2003р. по 13.09.2010р. та була відповідальна за ведення бухгалтерського обліку та звітності. ОСОБА_4, який був власником та директором підприємства давав свої особисті кошти на сплату платежів, податків, тощо. Всі ці кошти вона відносила на рахунок №372. Це були його особисті кошти і вони оподатковуватися не повинні. Загальна сума була 5763629, 88 грн. Виникла вона за період її роботи. Після смерті ОСОБА_4 право на ці кошти мали спадкоємці. Ніяких актів щодо приймання-передачі коштів, матеріальних цінностей не було.

Свідок ОСОБА_5 показав, що він був директором ПП «Торговий центр - Д» з 2004 по 2011 роки. Вказана сума в розмірі 5763629, 88 грн. перебувала на бухгалтерському обліку. Це кошти батька і відносяться до спадкового майна.

Згідно показів свідка ОСОБА_9, вона працює головним бухгалтером підприємства ПП «Торговий центр - Д» з вересня 2010 року по даний час. Коли вона прийшла на роботу вказана сума в розмірі 5763629, 88 грн. уже значилася по рахунку №372 (розрахунки з підзвітними особами) та по балансу підприємства. Ніяких первинних документів по її підтвердженню у неї не було. Вона вела облік дальше відповідно до встановлених правил ведення бухгалтерського обліку. Ніяких вказівок від директора підприємства ОСОБА_1 по приховуванню прибутків, підробленню документів не отримувала. В тому числі за ІІІ квартал 2012 року по декларації на прибуток. За ведення бухгалтерського обліку, складання звітів відповідає вона. Про рішення суду що кошти в сумі 5763629, 88 грн. визнані спадковим майном знає. Такі кошти податком на прибуток не оподатковуються. Для того, що перевести вказану суму із рахунку №372 на інший в тому числі на безнадійну заборгованість потрібні відповідні підстави: наказ директора, рішення зборів засновників. Таких підстав у неї не було.

Відповідно до ст.135.2 Податкового кодексу України доходи підприємства повинні визначатися тільки на дослідженні первинних бухгалтерських документів.

Як вбачається з висновку судово-економічної експертизи від 10.11.2014 р. №7530, відсутні документи бухгалтерського обліку ПП «Торговий центр-Д» (первинні та облікові), які містять дані щодо виду та терміну виникнення заборгованості ПП «Торговий центр-Д» перед ОСОБА_4 в сумі 5 763 629,88 грн., у зв'язку з чим підтвердити документальну та нормативну обгрунтованість заборгованості підприємства перед ОСОБА_4 в сумі 5 763 629,88 грн. не надається можливим (а.с.74 зворот, т.13).

В суді першої інстанції ОСОБА_10- експерт, показав що експертиза № 129\13 по кримінальному провадженню № 3201210000000054 від 22.07.2013 року проводилася без наявності первинних бухгалтерських документів, які підтверджують виникнення заборгованості в сумі 5763629, 88 грн., їх природи, строків повернення заборгованості та можливості виникнення податкових зобов'язань із вказаної суми.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції вірно не взято до уваги висновок судово-економічної експертизи № 129\13 по кримінальному провадженню № 3201210000000054 від 22.07.2013 року, оскільки експертиза проводилась без первинних бухгалтерських документів ( т.11 а.с. 145-148 ).

Згідно п.135,5.4. ст.135 Податкового кодексу України до складу доходів,що підлягають оподаткуванню включаються суми безнадійної кредиторської заборгованості та безповоротної фінансової допомоги.

Як вбачається із п.п.14.1.257 п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України сума заборгованості одного платника податків перед іншим,що не стягнута до закінчення строку позовної давності,вважається безповоротною фінансовою допомогою.

Суд першої інстанції вірно встановив, що кошти в сумі 5763629, 88 грн. не можна вважати безповоротною фінансовою допомогою тому, що питання по них вирішено в межах строків позовної давності, а тому вони не є такими що підлягають оподаткуванню відповідно до п. п 135.5.4. ст.135 Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що не можуть вказані кошти трактуватися і як безнадійна кредиторська заборгованість, тому що вони не попадають під визначення, передбачені підпунктами б, в, г, г-1, д п. п. 14.1.11 ст.14 Податкового кодексу України.

ОСОБА_1 була призначена на посаду директора ПП «Торговий центр - Д» 04.07.2011 року і несе як посадова особа відповідальність за свої дії тільки за період своєї діяльності.

Пункт 135.5.5 ст.135 Податкового кодексу України, на який посилається обвинувачення передбачає, що положення цього пункту не поширюється на суми поворотної фінансової допомоги,отриманої від засновника, яким був ОСОБА_4 у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.

В акті перевірки №516/22-200/24177281 від 16.07.2013 р. йде мова про період діяльності ПП «Торговий центр - Д» з 01.01.2006р. по 31.12.2012р. Встановлено, що на дату призначення на посаду ОСОБА_1 сума 5763629, 88 грн. по бухгалтерському обліку значилася, тобто вона виникла до смерті ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.22-27 т.13).

Органи обвинувачення не встановили точну дату виникнення такої заборгованості. Якщо брати до уваги вимоги п.п.135.5.5 ст.135 Податкового кодексу України щодо необхідності включення до суми доходів суми у 5763629, 88 грн. у вказаний звітний період, який визначений не пізніше ніж 365 календарних днів з дати внесення поворотної фінансової допомоги, то ця дата внесення коштів, як поворотної фінансової допомоги повинна бути не раніше 04.07.2010р. У цьому випадку ОСОБА_1 відповідала б як посадова особа, що вона не внесла зазначену суму до доходів та не провела її оподаткування до закінчення 365 календарних днів.

Також органи обвинувачення не довели, що кошти в розмірі 5763629, 88 грн. були внесені пізніше 04.07.2010р. і строк сплати через 365 днів закінчився саме за перебування на посаді директора ОСОБА_1 і що саме вона, як посадова особа несе відповідальність за ухилення від їх оподаткування.

Суд вірно встановив, що кошти в сумі 5763629, 88 грн. за своїми ознаками не попадають під вимоги ст.135 Податкового кодексу України щодо порядку визначення доходів та їх оподаткування, а тому ОСОБА_1 як директор підприємства ПП «Торговий центр - Д» не була зобов'язана відображати їх як доходи підприємства та оподатковувати.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що жодних недостовірних даних до податкової декларації на прибуток ОСОБА_1 як посадова особа не вносила та таких вказівок головному бухгалтеру підприємства не давала.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно визнав, що у матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які б беззаперечно підтверджували наявність в діях ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.212, ч.1 ст.366 КК України.

Не можна вважати обгрунтованими покликання в апеляційній скарзі прокурора про те, що місцевим судом не враховано вимоги податкового законодавства, яким визначається порядок оподаткування коштів, які підпадають під ознаки безповоротної фінансової допомоги.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції дав належну оцінку показам виправданої ОСОБА_1, показам свідків та висновку судово-економічної експертизи №7530, тому твердження прокурора щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи колегія суддів вважає безпідставними.

Підстав для скасування виправдального вироку не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 407, 418 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Вирок Рівненського міського суду від 03 лютого 2015 року стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду Рівненської області набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

с у д д і:

Сачук В.І. Міщенко О.А. Іващук В.Я.