Вирок № 44185083, 24.04.2015, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.04.2015 Справа №607/12564/14-к

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Делікатної Л.В.

при секретарях с/з Гіндзелевич О.А., Клюха І.М., Гнатенко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тернополі матеріали кримінального провадження № 12014210180000195 від 19 березня 2014 року про обвинувачення:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Біла Тернопільського району, громадянина України, одруженого, на утриманні має неповнолітню дитину, працюючого інженером-інспектором ВАТ «Тернопільобленерго», зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, проживаючого за адресою АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора Савельєва Ю.В., потерпілої ОСОБА_5, представника потерпілої ОСОБА_6,обвинуваченого ОСОБА_4,-

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_4 19 березня 2014 року о 20 год. 00 хв., перебуваючи в стані легкого алкогольного сп'яніння, в порушення вимог п. 2.9. (а) ПДР України керував власним технічно-справним автомобілем «MERCEDES-Benz», р.н. НОМЕР_1. Керуючи вказаним автомобіль ОСОБА_7 рухався без пасажирів та вантажу вулицею Шептицького с. Петрики Тернопільського району в бік м. Тернополя. ОСОБА_7 вів автомобіль в межах своєї смуги зі швидкістю біля 60 км/год. Однак, під час руху водій ОСОБА_7 не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб в разі її зміни своєчасно відреагувати та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, чим порушив вимоги п. 2.3. (б, д) ПДР України. В цей час на зустрічному лівому узбіччі, навпроти заїзду до будинку № 128 вул. Шептицького с. Петрики стояли ОСОБА_8, ОСОБА_9 та потерпіла ОСОБА_5 Наближаючись до вказаного місця водій ОСОБА_7 відволікся від керування, оскільки піднімав мобільний телефон, який випав з рук, внаслідок чого, в порушення вимог п. 10.1. ПДР України, викрутив кермо свого автомобіля вліво, виїхав на зустрічну смугу, а далі на узбіччя на якому вчинив наїзд передньою лівою частиною керованого ним транспортного засобу на потерпілу ОСОБА_5 Внаслідок наїзду, вчиненому на узбіччі, потерпіла ОСОБА_5 отримала рану лівої половини тім'яної ділянки голови, синець в ділянці лівої очної ямки, закриту черепно-мозкову травму, неврологічні прояви якої відповідають забою головного мозку легкого ступеня, розрив лобкового симфізу, закритий перелом верхньої третини діафіза (тіла) правої малогомілкової кістки і так званий крайовий відривний перелом зовнішньої частини бічного виростка великогомілкової кістки, які в клінічному перебігу призвели до тривалого (більш як 21 день) розладу здоров'я та за цією ознакою належать до середнього ступеня тяжкості. Порушення водієм ОСОБА_7 вимог п.п. 2.9. (а), 2.3. (б, д), 10.1. ПДР України перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням потерпілій ОСОБА_5 середнього ступеня тяжкості тілесного ушкодження. Після ДТП ОСОБА_7, як водій причетний до дорожньо-транспортної пригоди не залишився на місці, не надав першу допомогу потерпілій і не викликав карету швидкої допомоги та працівників міліції, а в порушення вимог п. 2.10. (а, б, в, г, д) ПДР України втік з місця пригоди на своєму автомобілі.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, визнав повністю, підтвердив зазначені в обвинувальному акті обставини, а саме, у вказані час, місці та спосіб вчинив зазначений злочин та показав, що 19 березня 2014 року о 20 год. 00 хв., керуючи власним автомобілем «MERCEDES-Benz», р.н. НОМЕР_1 по вул. Шептицького с. Петрики Тернопільського району він направлявся в сторону м. Тернополя із швидкістю біля 60 км/год., та відволікшись від керування, оскільки піднімав мобільний телефон, який випав з рук, викрутив кермо свого автомобіля вліво, виїхав на зустрічну смугу, а далі на узбіччя, на якому вчинив наїзд передньою лівою частиною транспортного засобу на потерпілу ОСОБА_5, не застосовуючи при цьому екстреного гальмування, адже в останній момент помітив її. Злякавшись самосуду на місці вчинення ДТП, оскільки він помітив натовп людей, втік з місця пригоди на своєму автомобілі. На наступний день, він звернувся до медичного закладу, оскільки погано себе почував та в подальшому зателефонував до свого товариша, якому повідомив про вчинене ним ДТП та попросив останнього написати заяву по даному факту, повідомивши працівників міліції, що той і зробив. У вчиненому він щиро розкаюється, просить його суворо не карати, заявлений цивільний позов потерпілої визнає повністю, цивільний позов прокуратури Тернопільського району в інтересах держави в особі Фінансового управління Тернопільської міської ради він оплатив. Крім цього, він звернувся до суду із заявою про застосування до нього Закону України «Про амністію в 2014 році».

Крім, власного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, його винуватість доводиться показаннями потерпілої та свідків, а також оголошеними, дослідженими та проаналізованими під час судового розгляду документами та висновками експертів.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 показала, що 19 березня 2014 року о 20 год. 00 хв. вона йшла на роботу в обласний комунальний Петриківський будинок-інтернат, де по дорозі зустріла ОСОБА_8 та ОСОБА_9, із якими вона в подальшому розмовляла, перебуваючи при цьому на узбіччі дороги вул. Шептицького с. Петрики Тернопільського району, таким чином що автомобіль обвинуваченого був позаду неї, не бачивши його. Що сталося в подальшому вона пригадати не може. В результаті ДТП їй завдано матеріальну та моральну шкоду, у зв'язку з чим заявлений нею цивільний позов підтримує в повному обсязі з наведених у ньому мотивів та просить суд його задовольнити.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показав, що 19 березня 2014 року о 20 год. 00 хв. він разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_9 стояли на узбіччі дороги, що по вул. Шептицького с. Петрики Тернопільського району та розмовляли. В процесі розмови він побачив, що на них наближається автомобіль, який їхав зі сторони дачного масиву в сторону м. Тернополя, виїхавши на зустрічну смугу. Оцінивши дану обстановку він встиг відштовхнути ОСОБА_9 в бік, однак вказаний транспортний засіб здійснив наїзд на ОСОБА_5, яка від удару впала на землю та втратила свідомість. Після вчинення ДТП водій автомобіля не зупинився, та втік з місця його вчинення.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду показала, що 19 березня 2014 року о 20 год. 15 хв. до неї додому прибіг ОСОБА_9 та кликав на допомогу. Вибігши на вулицю вона побачила на узбіччі дороги, що по вул. Шептицького с. Петрики Тернопільського району, в лежачому положенні ОСОБА_5, яка час від часу втрачала свідомість. В подальшому вона дізналася, що її збив невідомий автомобіль, який з місця вчинення ДТП втік.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показав, що 19 березня 2014 року о 20 год. 00 хв. він разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_8 стояли на узбіччі дороги, що по вул. Шептицького с. Петрики Тернопільського району та розмовляли. В процесі розмови, ОСОБА_8 різко відштовхнув його в бік, в результаті чого він впав на паркан. В подальшому він побачив, що не відомий йому транспортний засіб здійснив наїзд на ОСОБА_5, яка від удару впала на землю та втратила свідомість. Після вчинення ДТП водій автомобіля не зупинився, при цьому виключивши світло фар автомобіля - втік з місця його вчинення. Він відразу ж підбіг до потерпілої ОСОБА_5 для надання їй допомоги, покликав на допомогу сусідів та був на місці вчинення ДТП до приїзду швидкої допомоги та працівників міліції. Крім цього, зазначив, що автомобіль який здійснив ДТП був голубувато-білого кольору, легковик іноземного виробника, який рухався із швидкістю приблизно 80 км/год., із дозволеною на вказаному відрізку дороги - 40 км/год., без попереджувального звукового сигналу.

Оголошеним в судовому засіданні протоколом огляду місця ДТП, схемою та фототаблицею до нього від 19 березня 2014 року, в яких зафіксовано: місце вчинення ДТП, розміри проїзної частини, розміщення слідів шин транспортного засобу та уламків ушкоджень автомобіля.

Оголошеним в судовому засіданні висновком експерта №28 від 03 квітня 2014 року, згідно якого, при судово-медичній експертизі встановлено, що на потерпілу ОСОБА_5 був вчинений наїзд транспортним засобом (не виключено, вказаним у постанові легковим автомобілем) під час первинного контакту з яким вона перебувала у вертикальному положенні і у деякий момент часу мала з цим транспортом щільний короткочасний динамічний контакт різних поверхонь куртки, зокрема, ділянки лівого надпліччя з коміром та нижньоцентральної половини спинки.

Оголошеним в судовому засіданні висновком експерта №345 від 20 березня 2014 року, згідно якого, при судово-медичній експертизі встановлено, що при газохроматографічному дослідженні взірця крові ОСОБА_5, відібраного в приміщенні ТМКЛШД 19 березня 2014 року о 20 год. 45 хв. - метилового, етилового, пропілового, бутилового, алілового спиртів та їх ізомерів не виявлено.

Оголошеним в судовому засіданні протоколом огляду від 20 березня 2014 року автомобіля «MERCEDES-Benz Е 200», р.н. НОМЕР_1, його ушкоджень, їх характер та локалізація.

Оголошеним в судовому засіданні висновком експерта №399 від 27 березня 2014 року, згідно якого, при судово-медичній експертизі встановлено, що при газохроматографічному дослідженні взірця крові ОСОБА_4, відібраного в приміщенні Тернопільської комунальної лікарні №3 20 березня 2014 року о 16 год. 10 хв. виявлено етиловий спирт в концентрації - 0,66 ‰.

Оголошеним в судовому засіданні висновком експерта №748 від 28 травня 2014 року, згідно якого, при судово-медичній експертизі встановлено, що в ОСОБА_5 при госпіталізації 19 березня 2014 року о 20 год. 45 хв. і наступному лікуванні до 05 травня 2014 року в травматологічному відділенні Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги, згідно з даними її клінічного обстеження та спостереження, що наведені в медичній карті №1626

стаціонарного хворого, а також за результатами рентгенографічних досліджень, були

виявлені такі ушкодження: рана лівої половини тім'яної ділянки голови, синець в ділянці лівої очної ямки та закрита черепно-мозкова травма, неврологічні прояви якої відповідають забою головного мозку легкого ступеня (за клінічною класифікацією); розрив лобкового симфізу; закритий перелом верхньої третини діафіза (тіла) правої малогомілкової кістки і так званий крайовий відривний перелом зовнішньої частини бічного виростка великогомілкової кістки. Ці ушкодження утворилися в ОСОБА_5 від дії тупих предметів незадовго до її поступлення на лікування. Про це дозволяють стверджувати сам вид ушкоджень, описані в медичній карті певні морфологічні властивості рани та зазначення її як забійна, дані про кровотечу з неї та проведення первинної хірургічної обробки з ушиванням, відсутність ознак зрощення переломів кісток правої гомілки на рентгенограмі від 19 березня 2014 року, наявність і виразність набряку м'яких тканин в цій ділянці, а також описаний клінічний перебіг травматичного процесу. Виявлені в ОСОБА_5 ушкодження в клінічному перебігу призвели до тривалого (більш як 21 день) розладу здоров'я та за цією ознакою належать до середнього ступеня тяжкості.

Оголошеним в судовому засіданні висновком судової автотехнічної експертизи №5-181/14 від 03 квітня 2014 року, з якого вбачається, що на момент експертного дослідження, система рульового керування автомобіля «MERCEDES-Benz Е 200», р.н. НОМЕР_1, знаходиться в працездатному стані та вимогам п. 31.4.2 (Рульове керування) ПДР України відповідає. Робоча гальмова система автомобіля «MERCEDES-Benz Е 200», р.н. НОМЕР_1 знаходиться в працездатному стані та вимогам п. 31.4.1 (Гальмові системи) ПДР України відповідає. Прилади зовнішнього освітлення вимогам п. 31.4.3 (Зовнішні світлові прилади) ПДР України не відповідають. Колеса і шини автомобіля «MERCEDES-Benz Е 200», р.н. НОМЕР_1 вимогам п. 31.4.5 (Колеса і шини) ПДР України відповідають. Експертним дослідженням систем та їх елементів, що впливають на безпеку руху, в процесі керування автомобілем, на стадії пошуку несправностей за зовнішніми ознаками та проявами (діагностичними параметрами і симптомами) виявлено технічні несправності (пошкодження) приладів зовнішнього освітлення скомпонованих в передній лівій частині, а саме: динамічним ударом розбито скло розсіювача переднього лівого покажчика повороту. Розглядаючи вище зазначені несправності (пошкодження), в контексті поставлених слідством питань, стає очевидним, що вони знаходяться в зоні основних аварійних пошкоджень автомобіля і спричинені динамічним ударом, під час ДТП, експлуатаційного характеру не носять, а тому водій не мав можливості їх виявити до настання ДТП та в причинному зв'язку із настанням даної ДТП не перебувають.

Оголошеним в судовому засіданні висновком судової транспортно-трасологічної експертизи №5-180/14 від 27 березня 2014 року, з якого вбачається, що первинний контакт при наїзді автомобілем «MERCEDES Benz» на пішохода відбувся передньою лівою частиною транспортного засобу на висоті 0,36-0,72 м від опорної поверхні (декоративна накладка бампера, покажчик повороту, крило) з наступним проковзування тіла пішохода по крилу до передньої лівої стійки даху та вітрового скла. Виявлені пошкодження (потертості) утворились внаслідок дії тупого предмету обмеженої ширини, деформуюче зусилля яких було скероване у напрямку спереду-назад та дещо зверху-вниз. Наїзд автомобілем «MERCEDES Benz» на пішохода відбувся у поперековому напрямку по відношенню до елементів дороги - на лівому узбіччі в напрямку до м. Тернопіль. У повздовжньому напрямку - дещо передує розміщенню зафіксованої ділянки «осипу скла» автомобіля, ближня границя еліпса розсіювання уламків розміщується від місця наїзду на відстань, близьку до переміщення їх в повздовжньому напрямку за час вільного падіння.

Оголошеним в судовому засіданні висновком судової автотехнічної експертизи №5-340/14 від 25 червня 2014 року, з якого вбачається, що в умовах даної дорожньо-транспортної ситуації, що склалася, водій автомобіля «MERCEDES-Benz» повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 1.5 ч.1, 1.10. (в частині визначення поняття «дорожні умови», «дорожня обстановка»), 10.1 Правил дорожнього руху України. Враховуючи фактичні обставини розвитку дорожньо-транспортної ситуації, технічна можливість у водія автомобіля «MERCEDES-Benz» уникнути наїзд на пішохода полягала у виконанні ним вимог п. 10.1 ПДР України, для чого завад технічного характеру у його водія не було. В даній дорожньо-транспортній ситуації, невідповідність дій водія автомобіля «MERCEDES-Benz» вимогам п. 10.1 ПДР України, з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з настанням даної ДТП.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та вважає, що органами досудового розслідування його дії кваліфіковано вірно за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, його суспільну небезпечність, особу винного, зокрема те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, конкретні обставини справи. До обставин, які пом'якшують покарання, суд відносить визнання ОСОБА_4 своєї вини, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування завданої злочином шкоди. До обставин, які обтяжують покарання, суд відносить вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що з метою виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 йому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді обмеження волі з позбавленням права керувати транспортним засобом, однак, як вбачається із заяви обвинуваченого ОСОБА_4, він просить застосувати до нього Закону України «Про амністію у 2014 році».

Відповідно до п. в ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими, відповідно до ст. 12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими, відповідно до ст. 12 КК України, підлягають особи, не позбавленні батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Згідно ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4, відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

Як вбачається із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, в Книзі реєстрації народжень 09 жовтня 2009 року зроблено актовий запис № 27 про народження ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, батьком якої вказаний ОСОБА_4.

Згідно листа служби у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації № 228/01-32/2 від 02 червня 2014 року ОСОБА_4, 1976 року народження не позбавлений батьківських прав відносно дочки ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5.

В коло осіб, до яких не застосовується амністія відповідно до ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році» обвинувачений ОСОБА_4 не входить.

У зв'язку із наведеним, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, однак вважає за можливе застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2014 році» та звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного судом основного і додаткового покарання.

Запобіжний захід до ОСОБА_4 не застосовувався.

Цивільний позов прокурора прокуратури Тернопільського району Савельєва Ю.В. в інтересах держави в особі Фінансового управління Тернопільської міської ради про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 10948, 20 грн. слід залишити без розгляду, оскільки зазначені витрати оплачені ОСОБА_4 в добровільному порядку, згідно квитанції № 24 від 28 серпня 2014 року.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 про стягнення із ОСОБА_4 75000 гривень моральної шкоди, стягнення із філії ПРАТ «СК Провідна» 10020 гривень матеріальної шкоди і 5000 гривень моральної шкоди, підлягає до часткового задоволення виходячи із наступних міркувань.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Між ОСОБА_4 та ПРАТ «СК Провідна» укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/4813746 від 19 лютого 2014 року.

Як вбачається із ст. 3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Ст. 5 цього Закону передбачено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст.6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплат страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ними особою.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Як вбачається із заперечення проти позову, направленого на адресу суду ПРАТ «СК Провідна», ні ОСОБА_4, ні інші особи не зверталися до страхової компанії із заявами з приводу відшкодування витрат на лікування та не повідомляли про настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу. Дане твердження не було спростоване учасниками кримінального провадження під час судового розгляду.

Зважаючи на вищевикладене, суд прийшов до переконання, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 підлягає до часткового задоволення, шляхом стягнення із ОСОБА_4 завданої матеріальної шкоди на суму 10020 гривень, оскільки ПРАТ «СК Провідна» не є належним цивільним відповідачем у даній справі.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат та з урахуванням інших обставин.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 в частині стягнення моральної шкоди, суд враховує тривалість порушення прав потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, необхідність вживати додаткових зусиль для відновлення своїх порушених прав, пережитий стрес, враховуючи майновий стан обвинуваченого, визнання ним цивільного позову, виходячи із засад розумності та справедливості, суд приходить до переконання про необхідність повного задоволення позову та стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 в користь ОСОБА_5 завданої моральної шкоди на суму 80000 гривень.

По справі є процесуальні витрати за проведення судової автотехнічної експертизи № 5-181/14 від 03 квітня 2014 року в розмірі 368,94 грн., транспортно-трасологічної експертизи № 5-180/14 від 27 березня 2014 року в розмірі 614,90 грн., трасологічної експертизи № 1-293/14 від 25 квітня 2014 року в розмірі 393,12 грн., № 1-294/14 від 24 квітня 2014 року в розмірі 393,12 грн., автотехнічної експертизи 5-340/14 від 25 червня 2014 року в розмірі 491,92 грн., на загальну суму 2262 (дві тисячі двісті шістдесят дві) грн., які суд вважає, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726), оскільки вони виникли у зв'язку із витратами органами досудового розслідування при провадженні у даній справі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання за цією статтею у виді 1 (одного) року обмеження волі з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 1 (один) рік.

Звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом за даним вироком покарання на підставі п. в ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Цивільний позов прокурора прокуратури Тернопільського району Савельєва Ю.В. в інтересах держави в особі Фінансового управління Тернопільської міської ради про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 10948, 20 грн. - залишити без розгляду.

Цивільні позови потерпілої ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_5 10020 (десять тисяч двадцять) гривень завданої майнової шкоди та 80000 (вісімдесят тисяч) гривень завданої моральної шкоди. В задоволенні позову ОСОБА_5 до ПРАТ «СК Провідна» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726) процесуальні витрати за проведення судової автотехнічної експертизи № 5-181/14 від 03 квітня 2014 року в розмірі 368,94 грн., транспортно-трасологічної експертизи № 5-180/14 від 27 березня 2014 року в розмірі 614,90 грн., трасологічної експертизи № 1-293/14 від 25 квітня 2014 року в розмірі 393,12 грн., № 1-294/14 від 24 квітня 2014 року в розмірі 393,12 грн., автотехнічної експертизи 5-340/14 від 25 червня 2014 року в розмірі 491,92 грн., на загальну суму 2262 (дві тисячі двісті шістдесят дві) грн.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддяЛ. В. Делікатна