Вирок № 44185081, 29.04.2015, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.04.2015 Справа №607/3382/15-к

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Делікатної Л.В.

при секретарі с/з Гнатенко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тернополі матеріали кримінального провадження №12014210010003076 від 24 листопада 2014 року про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Досін Славуцького району Хмельницької області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого на посаді генерального директора ПП «МДС Збаразький сирзавод», зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1,раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України №1261-VІІ від 13 травня 2014 року), за участю сторін кримінального провадження: прокурора Гульовської О.Г., обвинуваченого ОСОБА_2,-

ВСТАНОВИВ:

Обвинуваченого ОСОБА_2 наказом засновника ПП «МДС Збаразький сирзавод» від 26 жовтня 2006 року призначено на посаду генерального директора ПП «МДС Збаразький сирзавод». Перебуваючи на посаді генерального директора ПП «МДС Збаразький сирзавод» ОСОБА_2 самостійно вирішує питання діяльності підприємства, без довіреності діє від імені підприємства, представляє його інтереси на всіх вітчизняних та іноземних підприємствах, в фірмах та організаціях, розпоряджається майном підприємства, заключає угоди, в тому числі трудові, видає накази і дає вказівки, обов'язкові для всіх працівників підприємства та виконує інші функції передбачені статутом ПП «МДС Збаразький сирзавод». В серпні 2014 року у ОСОБА_2 виник злочинний намір, направлений на видачу завідомо неправдивих офіційних документів. Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на видачу завідомо неправдивих офіційних документів, ОСОБА_2 перебуваючи на посаді генерального директора ПП «МДС Збаразький сирзавод» в силу чого, являвся службовою особою, оскільки виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, 19 серпня 2014 року перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, на виготовленій довідці про доходи № 81 від 19 серпня 2014 року на ім'я ОСОБА_3, в якій була внесена завідомо неправдива інформація про перебування її на посаді заступника директора по постачанню ПП «МДС Збаразький сирзавод» та розмір нарахованої заробітної плати на посаді за лютий 2014 року - 16180,60 грн., за березень 2014 року - 16845,50 грн., за квітень 2014 року - 16562,62 грн., за травень 2014 року - 16784,50 грн., за червень 2014 року - 16722,40 грн., за липень 2014 року - 16765,50 грн., хоча це не відповідало дійсності, власноручно поставив підпис від імені директора ПП «МДС Збаразький сирзавод», а також наніс відтиск печатки та штампу ПП «МДС Збаразький сирзавод».

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України №1261-VІІ від 13 травня 2014 року), визнав повністю та показав, що на даний час займає посаду генерального директора ПП «МДС Збаразький сирзавод». 19 серпня 2014 року на довідці про доходи № 81 від 19 серпня 2014 року на ім'я ОСОБА_3, власноручно поставив підпис та наніс відтиск печатки та штампу ПП «МДС Збаразький сирзавод», знаючи при тому, що внесена інформація є неправдивою, оскільки ОСОБА_3 на той час в ПП «МДС Збаразький сирзавод» непрацювала, у зв'язку із чим заробітну плату не отримувала. Крім цього, підтвердив зазначені в обвинувальному акті обставини, вказавши, що, дійсно, у вказаний час та спосіб вчинив інкримінований йому злочин. У вчиненому він щиро розкаюється, просить його суворо не карати.

Крім власного визнання вини, обвинувачений ОСОБА_2 повністю погодився зі всіма доказами, що були зібрані під час досудового розслідування і підтверджували його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України №1261-VІІ від 13 травня 2014 року), згідно повідомлення про підозру та обвинувального акта, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.

З'ясувавши думку учасників судового провадження про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд, у відповідності до вимог ч.3 ст. 349 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильність розуміння обвинуваченим зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз'яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину та вважає, що органами досудового розслідування його дії кваліфіковано вірно за ч.1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України №1261-VІІ від 13 травня 2014 року), як видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65КК України, враховує ступінь тяжкості, характер та наслідки вчиненого злочину, особу винного, зокрема те, що він раніше не судимий, за місцем роботи характеризується позитивно, обставини, які пом'якшують покарання - визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому. Обставин, які обтяжують покарання при його призначенні обвинуваченому, суд не вбачає.

Аналізуючи вищенаведене, беручи до уваги сукупність обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, беручи до уваги те що, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених та попередження вчинення нових злочинів як засудженим так і іншими особами, суд приходить до переконання, що обвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити покарання із застосуванням ч.2 ст. 69 КК України у виді штрафу без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Згідно з положеннями ст. 124 КПК України, з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави витрати за проведення почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України №1261-VІІ від 13 травня 2014 року) та призначити йому покарання за цією статтею із застосуванням ч.2 ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726), процесуальні витрати за проведення судово-технічної експертизи документів № 1.1-90/15 від 06 лютого 2015 року в розмірі 491 грн. 92 коп. та судової почеркознавчої експертизи № 1.1-91/15 від 05 лютого 2015 року в розмірі 368 грн. 94 коп., на загальну суму 860 грн. 86 коп. (вісімсот шістдесят гривень 86 копійок)

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддяЛ. В. Делікатна