Вирок № 44185069, 02.04.2015, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.04.2015 Справа №607/3473/15-к

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Делікатної Л.В.

за участю секретаря Музики О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тернополі матеріали кримінального провадження № 12013210010001491 про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тернополя, громадянина України із незакінченою вищою освітою, не одруженого, непрацюючого, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 18 вересня 2008 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців;

- 03 грудня 2009 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України частково приєднано покарання за вироком Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області від 18 вересня 2008 року та призначено остаточне покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі; 28 листопада 2011 року звільнений умовно-достроково на 1 рік 7 місяців 25 днів.

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 263 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора Гульовської О.Г., представника потерпілого ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_3,-

ВСТАНОВИВ:

В обвинуваченого ОСОБА_1, який 14 квітня 2013 року близько 14 год. 50 хв. перебував на подвір'ї будинку АДРЕСА_2, на ґрунті особистих неприязних відносин виник конфлікт із ОСОБА_4, в ході якого у нього виник злочинний умисел, направлений на заподіяння йому тілесних ушкоджень. Реалізовуючи свій злочинний умисел, 14 квітня 2013 року о 14 год. 50 хв., обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи на подвір'ї будинку АДРЕСА_2, під час конфлікту із ОСОБА_4, умисно наніс йому один удар кулаком руки в ділянку голови та ногою в ліве коліно, чим спричинив йому синець лівої половини чола, синець і садна (на тлі синця) на передній поверхні лівого коліна, які за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень.

Крім цього, в обвинуваченого ОСОБА_1, у невизначений досудовим розслідуванням час, виник злочинний умисел, направлений на носіння мисливського ножа, без передбаченого законом дозволу. Реалізовуючи свій злочинний умисел, 14 квітня 2013 року о 14 год. 50 хв., обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи на подвір'ї будинку АДРЕСА_2, без передбаченого на те дозволу, безпосередньо при собі, в руці, носив мисливський ніж, який згідно висновку експерта є холодною зброєю колюче-ріжучої дії - мисливським ножем загального призначення, виготовленого саморобним способом з використанням промислового устаткування. Своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_1 порушив вимоги Постанови Верховної Ради України №2471-XII від 17 червня 1992 року «Про право власності на окремі види майна», «Положення про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністру України №576 від 12 жовтня 1992 року «Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення, використання вогнепальної зброї, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів» та наказу Міністерства Внутрішніх Справ України №292 від 13 квітня 1999 року.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав повністю та суду показав, що підтверджує обставини, які викладені в обвинувальному акті, додатково пояснивши, що часто приходив в гості до потерпілого ОСОБА_4 на АДРЕСА_2. 14 квітня 2013 року, перебуваючи в гостях у ОСОБА_4, у нього з потерпілим виник словесний конфлікт, під час якого він наніс останньому один удар рукою в область обличчя та один удар ногою в ліве коліно, після чого залишив подвір'я ОСОБА_4 В той час, коли він перебував в гостях у потерпілого, у нього знаходився мисливський ніж, який він використовував для власних потреб. Про те, що даний ніж являється холодною зброєю і для користування ним необхідно спеціальний дозвіл він не знав. Наміру використати вказаний ніж у нього не булу, тому він викинув його, коли залишав подвір'я потерпілого ОСОБА_4

У вчиненому обвинувачений ОСОБА_1 щиро розкаюється та просить суд застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2014 році».

Представник потерпілого ОСОБА_2 пояснив, що потерпілий ОСОБА_4 жодних претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_1 немає та не заперечує щодо застосування до останнього Закону України «Про амністію у 2014 році»

Крім власного визнання вини, обвинувачений ОСОБА_1 повністю погодивсь зі всіма доказами по справі, що були зібрані під час досудового розслідування і підтверджували його винуватість у вчиненні злочинів, згідно повідомлення про підозру та обвинувального акта, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.

З'ясувавши думку учасників судового провадження про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильність розуміння обвинуваченим зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз'яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочинів та вважає, що органами досудового розслідування його дії кваліфіковано: вірно за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження; за ч. 2 ст. 263 КК України, як носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, зокрема те, що у нього на утриманні знаходиться неповнолітня дитина, конкретні обставини справи, обставини, які пом'якшують покарання, а саме: визнання ним своєї вини, відсутність у потерпілого будь-яких претензій матеріального чи морального характеру. Обставин, які б обтяжували покарання, суд не вбачає.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що з метою виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 йому слід призначити покарання в межах санкцій статей обвинувачення: за ч. 1 ст. 125 КК України - у виді штрафу, за ч. 2 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі. Остаточне покарання обвинуваченому слід визначити, згідно вимог ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. Однак, як вбачається із заяви обвинуваченого ОСОБА_1, він просить застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2014 році».

Відповідно до п. в ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими, відповідно до ст. 12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими, відповідно до ст. 12 КК України, підлягають особи, не позбавленні батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Згідно ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, відноситься до злочинів невеликої тяжкості, а злочин, передбачений ч. 2 ст. 263 КК України - до злочинів середньої тяжкості.

Як вбачається із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, в Книзі реєстрації народжень 23 березня 2009 року зроблено актовий запис № 618 про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, батьком якої вказаний ОСОБА_1.

В коло осіб, до яких не застосовується амністія відповідно до ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році» обвинувачений ОСОБА_1 не входить.

У зв'язку із наведеним, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 263 КК України, однак вважає за можливе застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2014 році» та звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_1 - скасувати, звільнивши ОСОБА_1 з-під варти в залі суду.

По справі є процесуальні витрати за проведення експертизи холодної зброї № 17/165/13 від 03 червня 2013 року в розмірі 550,62 грн., які суд вважає, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726), оскільки вони виникли у зв'язку із витратами органами досудового розслідування при провадженні у даній справі.

Речові докази:

мисливський ніж кустарного виробництва, вилучений у громадянина ОСОБА_4 в ході кримінального провадження № 12013210010001491, який знаходиться на складі УМЗ УМВС України в Тернопільській області - знищити, після набрання вироком законної сили.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 263 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 125 КК України, у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень; за ч. 2 ст. 263 КК України, у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_1 покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного судом за даним вироком покарання на підставі п. в ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_1 - скасувати, звільнивши ОСОБА_1 з-під варти в залі суду.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726) процесуальні витрати за проведення експертизи холодної зброї № 17/165/13 від 03 червня 2013 року в розмірі 550,62 грн. (п'ятсот п'ятдесят гривень шістдесят дві копійки).

Речові докази:

мисливський ніж кустарного виробництва, вилучений у громадянина ОСОБА_4 в ході кримінального провадження № 12013210010001491, який знаходиться на складі УМЗ УМВС України в Тернопільській області - знищити, після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддяЛ. В. Делікатна