Ухвала суду № 44125996, 08.10.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Дорошенко Н.О.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"08" жовтня 2012 р. Справа № 2а/1770/5774/2011

Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Моніча Б.С.

ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "09" квітня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд" до ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд" звернулося з позовом до ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.12.2011 року № НОМЕР_1 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на суму 10 625,14 грн.; про скасування повністю податкових повідомлень-рішень від 21.12.2011 року № НОМЕР_2, від 21.12.2011 року № НОМЕР_3, від 21.12.2011 року № НОМЕР_4, від 21.12.2011 року № НОМЕР_5, які прийняті на підставі акта перевірки № 569/23/32404265 від 08.12.2011 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09.04.2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. В своїй апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09.04.2012 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ТОВ "ККНК "Технобуд" зареєстроване розпорядженням № 326 ОСОБА_3 районної державної адміністрації 30.07.2003 року, код ЄДРПОУ 32404265. Види діяльності за КВЕД: посередництво в торгівлі машинами, промисловим устаткуванням; добування декоративного та будівельного каменя; діяльність у сфері геології та геологорозвідування; розвідувальне буріння; інші види оптової торгівлі. Перебуває на податковому обліку в ОСОБА_3 МДПІ з 13.08.2003 року.

В період з 02.11.2011 року по 01.12.2011 року на підставі направлень від 31.10.2011 року № 574/23, № 575/23, № 576/23, № 577/23, № 578/23, виданих ОСОБА_3 МДПІ, відповідно до ст.75, ст.78, п.82.2 ст.82, ст.85 Податкового кодексу України, посадовими особами ОСОБА_3 МДПІ Рівненської області було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "ККНК "Технобуд" код за ЄДРПОУ 32404265 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року.

Результати перевірки оформлені актом № 569/23/32404265 від 08.12.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення:

- абз."дд" пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.12 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України - заниження податку на прибуток за II квартал 2011 року в сумі 102 095 грн.;

- пп.7.7.1 п.п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, внаслідок чого перевіркою встановлено: заниження суми ПДВ до сплати на 247 848 грн. за липень 2010 року; заниження рядка 26 на 335 350 грн. за серпень 2010 року; заниження заявленої суми відшкодування на 463 228 грн. за вересень 2010 року;

- пп.164.2.1 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171 Податкового кодексу України - не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб на суму 1715,14 грн. з нарахованих та виплачених доходів у вигляді заробітної плати (невірно оподаткована нарахована заробітна плата);

- п.18.1 ст.18, п.52.1 ст.52, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп."б" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого подано до податкового органу не в повному обсязі податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а саме: не включено до податкового розрахунку по формі 1-ДФ за I квартал 2011 року виплачені підприємцям доходи; за II квартал 2011 року подано до податкового органу розрахунок форми 1-ДФ, в якому вказано недостовірні реєстраційні номери облікових карток платників податку;

- ст.1, ст.2, ст.5, ст.6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.1991 року № 1963-XII із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок з власників транспортних засобів на II півріччя 2010 року в сумі 58 538 грн., в тому числі по 17 автомобілях марки ОСОБА_5, які перебували на обліку та були зареєстровані в Україні станом на 01.07.2010 року, в сумі 47388 грн., та по 2 придбаних автомобілях марки ОСОБА_5, що зареєстровані в Україні 01.12.2010 року (перша реєстрація) в сумі 11 150 грн.; не подано до ОСОБА_3 МДПІ розрахунок по придбаних двох автомобілях марки БелАЗ-75473, термін подачі розрахунку до 11.12.2010 року.

ОСОБА_3 міжрайонною державною податковою інспекцією на підставі акта перевірки № 569/23/32404265 від 08.12.2011 року прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форма "Р" № НОМЕР_1 від 21.12.2011 року, яким ТОВ "ККНК "Технобуд" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 102 096,00 грн., у тому числі за основним платежем 102 095,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форма "Р" № НОМЕР_2 від 21.12.2011 року, яким ТОВ "ККНК "Технобуд" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 309 810,00 грн., у тому числі за основним платежем 247 848,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 61 962,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форма "В2" № НОМЕР_3 від 21.12.2011 року, яким ТОВ "ККНК "Технобуд" збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2010 року в розмірі 463 228,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форма "Р" № НОМЕР_4 від 21.12.2011 року, яким ТОВТОВ "ККНК "Технобуд" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" на 2226,14 грн., у тому числі за основним платежем 1715,14 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 511,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форма "Р" № НОМЕР_5 від 21.12.2011 року, яким ТОВ "ККНК "Технобуд" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок з власників наземних транспортних засобів" на 73 342,50 грн., у тому числі за основним платежем 58 538,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14 804,50 грн.

З наведеними в акті перевірки № 569/23/32404265 від 08.12.2011 року висновками податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не погодився суд першої інстанції і з таким висновком суду першої інстанції погоджується судова колегія апеляційного адміністративного суду виходячи з наступного.

В основі висновку про порушення позивачем абз."д" пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України при включені до складу валових витрат за II квартал 2011 року суми нарахованої амортизації на тепловоз ТЕМ 2УМ 198, покладено доводи відповідача про нікчемність правочину, за яким був придбаний вказаний тепловоз, в зв'язку з відсутністю у постачальника ТОВ "Придніпровський завод технологічного обладнання" в ланцюгу постачання необхідних технічних і технологічних можливостей для здійснення поставки тепловозу. Обставини щодо поставки позивачу тепловоза були предметом судового розгляду адміністративної справи № 2а/1770/3385/2011 за позовом ТОВ "ККНК "Технобуд" до ОСОБА_3 МДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 року в справі № 2а/1770/3385/2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012 року, встановлено, що ТОВ "Придніпровський завод технологічного обладнання" мав всі технологічні та технічні можливості для здійснення операцій з поставки локомотива позивачу. Згідно матеріалів справи 18 січня 2011 року на ст. Клесів після проведення працівниками ТОВ "Придніпровський завод технологічного обладнання" пусконалагоджувальних робіт було здійснено остаточне приймання тепловозу ТЕМ-2УМ №198, про що було складено відповідний протокол №121 від 18 січня 2011 року.

Поставлений тепловоз був оприбуткований на баланс позивача за видатковою товарною накладною №120 від 18 січня 2011 року. Оплата вартості даного товару була проведена ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд" трьома платежами: платіжне доручення № 28120-4 від 28 грудня 2010 року; платіжне доручення № 00034 від 5 січня 2011 року; платіжне доручення № 000178 від 20 січня 2011 року.

Матеріалами справи підтверджується реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Придніпровський завод технологічного обладнання". Таким чином з урахуванням всього вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що твердження посадових осіб податкового органу про нікчемність правочинів позивача є не обґрунтованими та не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, як наслідок є надуманими. В той же час позивачем підтверджено факт реальності здійснення господарських операцій з придбання локомотива у ТОВ "Придніпровський завод технологічного обладнання".

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, тому суд першої інстанції правомірно відхилив як безпідставні обґрунтування відповідача щодо правомірності донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток актом від 06.04.2011 року № 325/233/33184634 ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровськ "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Агросвіт-Дніпро" та актом від 19.04.2011 року № 561/230/36510646 Центральної МДПІ у м. Кривий Ріг "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Придніпровський завод технологічного обладнання", так як згідно з ч.2 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до абз. "д" пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація...). Відповідно до п.1441.1 ст.144 Податкового кодексу України, амортизації підлягають витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності.

Таким чином, відповідно до положень вказаних норм Податкового кодексу України, суд вважає правомірним включення позивачем до складу валових витрат суми амортизації, нарахованої на вартість тепловозу ТЕМ 2УМ 198, в зв'язку з чим відсутні підстави для донарахування суми податку на прибуток підприємств за II квартал 2011року в розмірі 10 625,14 грн., а відтак податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21.12.2011 року в частині збільшення грошового зобов'язання на 10 625 грн. є протиправним та підлягало скасуванню.

Вирішуючи спір в частині правомірності податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 від 21.12.2011 року, суд встановив та врахував наступне.

У відповідності до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, що був чинним на час виникнення відповідних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку , що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку отримує право на бюджетне відшкодування ПДВ у разі, якщо у наступному податковому періоді сума розрахована згідно підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення. Таким чином, якщо платник податку має право на відшкодування ПДВ, то він повинен задекларувати від'ємне значення, розраховане за правилами пп.7.7.1 за звітний податковий період, а в наступному податковому періоду це від'ємне значення ПДВ платник податку має право заявити до відшкодування.

В п.5.11 Порядку заповнення податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, в редакції, що діяла протягом 2010 року встановлено, що якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду.

Враховуючи вищенаведене, у випадку, коли платник податку у відповідності до приписів Закону України "Про податок на додану вартість" має право на відшкодування ПДВ, то такий платник податку у відповідності до вимог Порядку заповнення податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, повинен відобразити певні показники в податкових деклараціях за два податкові періоди: за звітний (податковий) період - у рядку 22.2 визначити від'ємне значення між податковим зобов'язанням та податковим кредитом за цей період; за наступний звітний (податковий) період - відобразити таке від'ємне значення у рядку 23.1.

У випадку, коли платник податку, який має право на відшкодування ПДВ, самостійно виявляє помилки в раніше поданій декларації, то уточненню підлягають показники податкових декларацій за два податкові періоди: звітний і наступний за звітним.

Відповідно до положень п. 5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року, що був чинним на час виникнення відповідних правовідносин, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

З вищезазначеного слідує, що платник податку має право уточнити показники податкової декларації двома шляхами: подати уточнюючий розрахунок за період, в якому виявлені помилки, або зазначити уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

Як слідує із вимог ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", використання права платника податку на уточнення показників попередньо поданої декларації обмежується тільки терміном 1095 днів, а отже платник податку має право на свій розсуд вибирати шлях уточнення: або уточнити показники раніше поданої декларації або зазначити уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, що слідує на періодом уточнення.

Оскільки позивач протягом всіх періодів, що підлягали до перевірки, мав право на відшкодування ПДВ, то у випадках виявлення помилок в раніше поданих деклараціях, зобов'язаний був уточнити показники двох періодів, звітного і наступного за звітним.

Судом встановлено, що позивач в липні 2010 року самостійно виявив заниження податкового кредиту на 443 553 грн. За усіма самостійно виявленими помилками позивач подав Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ за відповідні місяці. Правильність визначення позивачем сум, зазначених в рядках 8.5 та 8.6 відповідних уточнюючих розрахунків, податковим органом не заперечується.

На підставі положень абз.3 п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивач не подавав уточнюючі розрахунки за наступні податкові періоди, а відобразив їх показники у складі податкової декларації за липень 2010 року, який об'єктивно є одним з "будь-яких наступних податкових періодів, протягом якого були самостійно виявлені помилки".

Абзацом 1 п.п.4.4.3 п.4.4 ст.4 Порядку заповнення податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, визначається, що уточнюючий розрахунок подається за формами, визначеними в додатках 3, 4, 5, б та 7 до цього Порядку. Абзацом 4 п.п.4.4.3 п.4.4 ст.4 цього Порядку визначено, що у разі виправлення помилки, допущеної у податковій декларації, поданій за формою, затвердженою наказом ДПА України від 30.05.97 № 166, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09.07.19997 за № 250/2054 (у редакції наказів ДПА України від 15.06.2005 N 213 та від 17.03.2008 N 159), зі змінами, уточнюючий розрахунок подається за формою, визначеною у додатку 5.

Уточнюючі розрахунки подані позивачем за формою, яка наведена в Додатку № 5; зауважень щодо підстав проведення уточнень, недоліків форми уточнюючих розрахунків відповідачем не наведено.

Підпункт 4.4.3 п.4.4 ст.4 вищевказаного Порядку не містить норми, яка зобов'язує платника включати дані поданих уточнюючих розрахунків до "рядка 23.4 податкової декларації з ПДВ за звітній період, наступний за періодом, в якому здійснено виправлення самостійно виявленої помилки і подано уточнюючий розрахунок". Відтак, вищевказаний висновок податкового органу є довільним тлумаченням правової норми та суперечить приписам абз.3 п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Таким чином, неврахування податковим органом права платника податків не подавати уточнюючий розрахунок, якщо уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені, призвело до хибного висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

Крім цього, судом встановлено, що згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0000451640/0 від 08.09.2010 року, прийнятим на підставі акта про результати камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року № 384/15/32404265 від 27.08.2010 року, податковим органом донараховано позивачу суму ПДВ за липень 2010 року в розмірі 316 035 грн., яке було здійснене в зв'язку з невизнанням відповідачем поданого позивачем в серпні 2010 року уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2010 року, згідно з яким сума податкового кредиту в гр.23.3. декларації за липень 2010 року збільшувалась на 316 035 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач не оспорював, що сторонами не заперечується.

Враховуючи невизнання податковим органом уточнюючого розрахунку з ПДВ за червень 2010 року на суму 316 035 грн., дійсне значення гр.23.3 податкової декларації з ПДВ за липень 2010 року становить 127 518 грн. (443 553 - 316 035), що є меншим від взятого відповідачем в основу донарахування значення 195 614 грн. При обрахунку податкового зобов'язання отримується від'ємне значення суми ПДВ - 68 187 грн., що свідчить про відсутність підстав для донарахування ПДВ та надає позивачу право на отримання бюджетного відшкодування в порядку, визначеному п.7.7п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Таким чином, неврахування податковим органом збільшеної суми податкового зобов'язання ПДВ за липень 2010 року в розмірі 316 035 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0000451640/0 від 08.09.2010 року, призвело до неправомірного висновку щодо заниження позивачем суми ПДВ до сплати на суму 247 848,00 грн. за липень 2010 року.

Отже враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 від 21.12.2011 року є протиправними та підлягали скасуванню повністю.

Вирішуючи спір в частині правомірності донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб судом встановлено, що за даними податкового органу, за результатами перевірки податковим органом виявлено заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1715,14 грн. (невірно оподаткована заробітна плата) та застосовано штрафну санкцію 1,00 грн. згідно п.7 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, а також застосовано штрафну санкцію в сумі 510,00 грн. на підставі п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України.

В частині заниження податкового зобов'язання на 1 715,14 грн. суть спору зводиться до відмінного підходу податкового органу та платника податків до застосування методології (алгоритму) оподаткування заробітної плати.

Відповідно до п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами.

У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

Відповідно до пп.164.2.1 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п.164.6 ст.164 Податкового кодексу України під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Позиція податкового органу щодо оподаткування доходів фізичних осіб, якою відповідач обґрунтовує донарахування грошового зобов'язання позивачу, вміщена в листі Державної податкової адміністрації України від 03.02.2011 року № 2345/6/17-0715 (а.с.16 т.2).

Відповідно до пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Таким чином, при визначенні доходів, які підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, у відповідності до приписів п.164.6 ст.164 Податкового кодексу України, не включаються суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином при визначенні розміру доходу у вигляді заробітної плати, який підлягає порівнянню з десятикратним розміром мінімальної заробітної плати для визначення ставки оподаткування 15% чи 17%, слід враховувати розмір заробітної плати, зменшений на суму єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Тобто для оцінки суми, перевищення якої оподатковується за ставкою 17%, слід враховувати загальний місячний оподатковуваний дохід, який, згідно п.164.6 ст.164 Податкового кодексу України не враховує єдиний соціальний внесок.

Застосування податковим органом методології, за якої єдиний соціальний внесок враховується окремо при розщепленні загального місячного оподатковуваного доходу на дві суми, які оподатковуються за ставкою 15% та 17%, а не щодо загального місячного оподатковуваного доходу не ґрунтується на буквальному змісті приписів проаналізованих вище норм матеріального закону, а відтак є безпідставним, що призводить до необґрунтованого заниження суми оподатковуваного доходу, що оподатковується за ставкою 15%, та завищення суми доходу, що підлягає оподаткуванню за ставкою 17%.

Обґрунтуванням правомірності обумовленого висновку слугують доповнення, внесені до п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України згідно з Законом України від 07.07.2011 року № 3609-VI , а саме відповідно до абз.3 вказаної норми, платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з підпунктом "є" пункту 176.1 статті 176, статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Отже донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб є необґрунтованим.

Також податковий орган зазначає, що ТзОВ "ККНК "Технобуд" в I кварталі 2011 року виплачувалися доходи фізичним особам-підприємцям за придбані у них товарно-матеріальні цінності та послуги, однак не включено до податкового розрахунку по формі 1-ДФ за I квартал 2011 року виплачені таким особам доходи.

Оцінюючи обставин правомірності застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції в сумі 510 грн. на підставі п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України, суд враховує, що у відповідності до вимог пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), само зайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам і нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Крім цього, згідно приписів п.18.1 ст.18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платників податків.

Норми податкового законодавства, які покладають на позивача обов'язок у спірних правовідносинах нараховувати та утримувати податок з доходів фізичних осіб, та які порушені позивачем, в акті перевірки не зазначено, представником відповідача в ході судового розгляду справи не наведено, тому суд першої інстанції правильно визначив, що в спірних правовідносинах позивач не є податковим агентом в розумінні закону та не був зобов'язаний подавати звіти за формою 1-ДФ щодо доходів, виплачених особам, зазначеним в акті перевірки, що виключає застосування штрафної (фінансової) санкції. Таким чином відповідачем не доведено правомірності податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 21.12.2011 року, у зв'язку з чим позовна вимога про скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень підлягає до задоволення.

Щодо донарахування позивачу податку з власників наземних транспортних засобів та штрафних санкцій встановлено, що згідно з висновком акта перевірки, великовантажні автомобілі ОСОБА_5, власником яких є ТОВ "ККНК "Технобуд", належать до товарної позиції 87.04 - автомобілі для транспортування вантажів, тому є об'єктом оподаткування згідно абз. 4 ч.1 т.2 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів".

На думку суду, вказаний висновок податкового органу не відповідає приписам закону виходячи з наступного. Згідно зі ст.313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян. Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами УКТЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України "Про Митний тариф України" від 05.04.2001 року № 2371-III. Вирішальним фактором при віднесенні транспортного засобу до відповідної товарної позиції УКТЗЕД є технічні умови, галузь застосування й призначення, визначені заводом-виробником при виготовленні конкретної моделі транспортного засобу або її модифікації.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2008 року у справі № 2-а-2356/08 між цими ж сторонами, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2009 року у справі № 22а-9633/08/9194 встановлено, що належні позивачу автомобілі ОСОБА_5 відносяться товарної позиції 87.09 УКТЗЕД, оскільки є технологічними транспортними засобами, що використовуються на заводах для перевезення вантажів на короткі відстані; не підлягають державній реєстрації як транспортні засоби, що експлуатуються на дорогах загального користування і не використовуються на таких дорогах, тому суд першої інстанції правомірно визначив, що автомобілі ОСОБА_5 не проходять державну реєстрацію та облік транспорту, який експлуатується на шляхах загального користування. Реєстрація даного технологічного транспорту здійснена Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Таким чином відповідачем не доведено порушення позивачем ст.1, ст.2, ст. 5, ст. 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", та п. 120.1.ст. 120, п.123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, що виключає донарахування грошового зобов'язання та застосування штрафної (фінансової) санкції, в зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_5 від 21.12.2011 року є протиправним і підлягало скасуванню.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, постанова суду першої інстанції у даній справі є обґрунтованою та законною, а тому її слід залишити без змін, доводи ж відповідача не є переконливими, спростовуються наведеним вище та відповідно, не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

При прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, без повного з'ясування обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача, які підлягали судовому захисту шляхом скасування спірних рішень податкового органу.

Керуючись ст.ст. 197,198, 200, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "09" квітня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) І.Г. Охрімчук

судді: (підпис)

(підпис) ОСОБА_5

ОСОБА_2

З оригіналом згідно: суддя _______ І.Г. Охрімчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд" вул.Промислова,13,смт.Клесів,Сарненський район, Рівненська область,34550

3- відповідачу ОСОБА_3 міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби вул. Широка,18,м.Сарни,Сарненський район, Рівненська область,34500