Ухвала суду № 44126002, 20.08.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Дорошенко Н.О.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"20" серпня 2012 р. Справа № 2а/1770/4301/2011

Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Моніча Б.С.

ОСОБА_2,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби України на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "23" грудня 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" до Державної податкової інспекції у м. Рівне Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" звернулось з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівне від 21.07.2011 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" (з урахуванням штрафних санкцій) на загальну суму 55649,00 грн. та від 21.07.2011 року № НОМЕР_2, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року на 8120,00 грн., за січень 2011 року на 27495,00 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду Рівненської області від 23.12.2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. В своїй апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" зареєстроване Виконавчим комітетом Рівненської міської ради 21.11.2006 року, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Рівне, є платником податку на додану вартість. Відповідно до довідки з ЄДРПОУ здійснює види діяльності за КВЕД: виробництво електророзподільної та контрольної апаратури; інші види оптової торгівлі; виготовлення інших готових металевих виробів; монтаж машин та устаткування спеціального призначення, не віднесених до інших групувань.

На підставі направлення від 06.04.2011 року № 471/23-100, від 27.04.2011 року № 546/23-100, наказу ДПІ у м. Рівне від 06.04.2011 року № 488, від 27.04.2011 року № 551, на підставі ст.ст.78,81,82 глави 8 розділу II Податкового кодексу України, у зв'язку з надходженням до ДПІ у м. Рівне постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у м. Рівне, ОСОБА_4 податковою інспекцією у м. Рівне в період з 06.04.2011 року по 06.05.2011 року проведена позапланова виїзна перевірка ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" код 34704105 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року.

Результати перевірки оформлені актом від 12.05.2011 року № 569/23-100/34704105.

Перевіркою встановлено порушення:

- пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток на суму 44519 грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом на суму 35 615 грн., а також завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 35 615 грн.;

ОСОБА_4 податковою інспекцією у м. Рівне на підставі акта перевірки № 569/23-100/34704105 від 12.05.2011 року було прийнято податкові повідомлення - рішення від 21.07.2011 року № НОМЕР_1 форма "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на загальну суму 55649,00 грн., у тому числі за основним платежем 44519,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11130,00 грн. та від 21.07.2011 року № НОМЕР_2 форма "В1", яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року на 8120,00 грн., за січень 2011 року на 27495,00 грн., усього на 35615,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції 1,00 грн.

Позивач використав процедуру адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, за результатами якої ОСОБА_4 податковою адміністрацією в Рівненській області скаргу платника податків залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення - без зміни.

Враховуючи доводи представників сторін та висновки акта перевірки, суд першої інстанції правильно встановив, що в ході судового розгляду справи підлягали до перевірки обставини щодо фактичного отримання позивачем товарів від постачальників ТОВ "Основа Маркет", ТОВ "Практик 2010 ПРО" у відповідних періодах, реальність руху активів учасників правовідносин, правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту від таких правовідносин, підставність заявленої позивачем до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за грудень 2010 року, січень 2011 року.

Судом встановлено, що 21.07.2010 року між ТОВ "Основа-Маркет", ТОВ "ПРАКТИК 2010 ПРО" (постачальники) та ТОВ "РЗВА-Електрик" (покупець) укладено договори предметом яких є поставка продукції, визначеної у специфікації. В специфікації до вказаного договору сторонами погоджено номенклатуру поставки (механізми, комплектуючі), кількість одиниць товару, ціну, загальна сума поставки.

Постачальникам ТОВ "Основа-Маркет" та ТОВ "ПРАКТИК 2010 ПРО" позивачем сплачено кошти за договорами. Постачальниками ТОВ "Основа-Маркет" та ТОВ "ПРАКТИК 2010 ПРО" поставлено позивачу ТОВ "РЗВА-Електрик" продукцію згідно видаткових накладних, що маються в матеріалах справи. Транспортування поставлених ТОВ "Основа-Маркет" товарів здійснювалося перевізником ТОВ "Транспортна компанія "САТ", що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та накладними на вантаж, а від ТОВ "ПРАКТИК 2010 ПРО" - засобами постачальника. Поставлену продукцію отримано уповноваженими особами ТОВ "РЗВА-Електрик" на підставі довіреностей, зареєстрованих в журналі реєстрації довіреностей. Придбану від постачальників продукцію оприбутковано позивачем на склад прибутковими ордерами. Придбана у ТОВ "Основа-Маркет" та ТОВ "ПРАКТИК 2010 ПРО" використовувались позивачем у господарській діяльності. Видача комплектуючих (товарів) зі складу у виробництво підтверджується дослідженими судом вимогами з лімітними картами.

По вищевказаних операціях з ТОВ "Основа-Маркет" до податкового кредиту грудня 2010 року ТОВ "РЗВА-Електрик" віднесено 20775 грн. До складу валових витрат за 4 квартал 2010 року ТОВ "РЗВА-Електрик" від даних взаєморозрахунків віднесено 103874 грн.

По операціях з ТОВ "ПРАКТИК 2010 ПРО" до податкового кредиту ТОВ "РЗВА-Електрик" віднесено: за листопад 2010 року - 8120 грн. згідно податкової накладної № 3011 від 30.11.2010 року; за грудень 2010 року - 6720 грн., у тому числі: 3360 грн. згідно податкової накладної № 0712 від 07.12.2010 року; 3360 грн. - згідно податкової накладної № 2012 від 20.12.2010 року.

Оцінюючи встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи у їх відповідності до вимог закону, суд враховує наступне.

У відповідності з п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, тобто витрат, які використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства. Визначальною ознакою віднесення витрат по оплаті товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат вважається безпосереднє використання таких товарів (робіт, послуг) в господарській діяльності, а саме у підготовці, організації та веденні виробництва, продажу продукції (робіт, послуг) та охороні праці.

З наведеного випливає, що правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Стаття 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року (з наступними змінами та доповненнями) зазначає, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином судова колегія апеляційного адміністративного суду, що досліджені судом першої інстанції документи, які підтверджують оформлення угод та виконання договірних зобов'язань контрагентами позивача ТОВ "Основа-Маркет" та ТОВ "Практик 2010 ПРО", містять обов'язкові реквізити, що передбачені для даного виду господарських операцій, підтверджують реальність руху активів учасників правовідносин, дійсність господарських операцій, а відтак є первинними в розумінні закону.

В такому випадку валові витрати позивача в IV кварталі 2010 року сформовані у відповідності до приписів Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки понесені для забезпечення статутних видів діяльності підприємства, у зв'язку з безпосереднім використанням придбаних товарів в господарській діяльності, спрямовані на отримання прибутку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону Україну "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року (з наступними змінами та доповненнями, (чинного на час виникнення спірних правовідносин в частині формування податкового кредиту у листопаді, грудні 2010 року) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Податковий кредит позивача в листопаді-грудні 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ "Основа-Маркет", ТОВ "Практик 2010 ПРО" підтверджений належним чином оформленими податковими накладними, на їх невідповідність приписам закону відповідач не покликається. Контрагенти позивача на час видачі податкових накладних зареєстровані платниками податку на додану вартість. Придбані позивачем товари, роботи та послуги використані в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

На підставі досліджених судом доказів суд приходить до висновку, що податковий кредит в листопаді 2010 року, грудні 2010 року сформований позивачем у повній відповідності до приписів Закону України "Про податок на додану вартість".

Судова колегія апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявних ознак нікчемності правочинів, укладених позивачем з вищевказаними контрагентами без мети настання реальних наслідків, через відсутність у контрагентів можливостей на виконання договірних зобов'язань.

При цьому суд враховує, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в статті 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до п.5 вказаної правової норми, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до приписів статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Будь-які відомості про те, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ "Основа-Маркет", ТОВ "Практик 2010 ПРО", визнані судом недійсними, в матеріалах справи відсутні.

Відсутність власних виробничих, складських приміщень чи недостатність трудових ресурсів контрагентів не свідчать про неможливість виконання господарських зобов'язань, позаяк підприємство як господарюючий суб'єкт не позбавлене можливості використовувати орендовані основні засоби чи залучати до виконання певних робіт працівників на підставі цивільно-правових угод. Матеріалами справи стверджується, що контрагенти позивача не є виробниками продукції, реалізованої позивачу.

Поведінка постачальника щодо перебування за зареєстрованим місцезнаходженням, своєчасності та повноти подання податкової звітності чи декларування податкових зобов'язань не має безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між позивачем та таким контрагентом.

Будь - які інші обставини, які є підставою для зменшення позивачу заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року, січень 2011 року в акті перевірки не наведені.

Згідно з пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України;

б)залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином доводи податкового органу про завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 35615 грн., в т.ч. за грудень 2010 року на суму 8120 грн., за січень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ "Основа-Маркет" та ТОВ "Практик 2010 ПРО" з підстав, наведених в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються дослідженими доказами. Відповідчем не доведено порушення ТОВ "РЗВА-Електрик" пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що виключає донарахування податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Також відповідачем не доведено порушення ТОВ "РЗВА-Електрик" пп.7.4.1, пп.7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а відтак висновок про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за грудень 2010 року, січень 2011 року на думку суду є неправомірним, що виключає застосування штрафних (фінансових) санкцій, а відтак податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 21.07.2011 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 є протиправними та підлягали до скасування.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, постанова суду першої інстанції у даній справі є обґрунтованою та законною, а тому її слід залишити без змін, доводи ж відповідача не є переконливими, спростовуються наведеним вище та відповідно, не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 197,198, 200, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "23" грудня 2011 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) І.Г. Охрімчук

судді: (підпис)

(підпис) ОСОБА_5

ОСОБА_2

З оригіналом згідно: суддя _______ І.Г. Охрімчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" вул.Біла,16,м.Рівне,33001

3- відповідачу ОСОБА_4 податкова інспекція у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023