Постанова № 4412552, 02.07.2009, Луганський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

02.07.2009 р. Категорія 2.11.1. Справа № 2а-21137\09\1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чиркіна С.М.

при секретарі судового засідання Лисенко Є.М.

в присутності від позивача:

ОСОБА_1за довіреністю № 16-09\3д від 06.01.2009 року,

ОСОБА_2 за довіреністю № 16-09\65д від 22.06.2009 року,

від відповідача:

ОСОБА_3 за довіреністю № 16070\10-013 від 06.08.2008р.,

третьої особи Державної податкової адміністрації в Луганській області

ОСОБА_4 за довіреністю № 90\10-228 від 08.01.2009 року

третьої особи Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська, ОСОБА_5 за довіреністю № 8\9\10 від 08.01.2009 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Луганський трубний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, третіх осіб Державної податкової адміністрації в Луганській області, Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 16 березня 2009 р. № 00000908013/0

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 16 березня 2009 р. № 00000908013/0.

В обґрунтування позову зазначив, що податковим повідомленням-рішенням від 16 березня 2009 р. № 00000908013/0 прийнятим уповноваженими особами відповідача зменшено суму бюджетного відшкодування на 70606грн.

Оскаржене рішення прийнято відповідачем за наслідками виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку па додану вартість на розрахунковий рахунок платника за серпень 2008р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2008 по 31.07.2008р.

Для здійснення господарської діяльності позивач купує метал для виготовлення своєї основної продукції - металевих труб, та у своїй господарсько-виробничій діяльності використовує зазначений метал. При використанні металу для виготовлення продукції від нього залишаються відходи, які і реалізуються позивачем, як металобрухт.

Стверджує, що купуючи сировину для виготовлення основної продукції металевих труб та інших металевих виробів не міг і не повинен розцінювати дану операцію, як придбання сировини для виробництва «пільгового» металобрухту, який є неминучими відходами при виробництві, та відповідно до п.п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі закон № 168), має право на податковий кредит.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення, в якому зазначив, що за наслідками перевірки було складено акт від 02.03.2009 р. №134/08-3/00190802, за результатами якого 16.03.2009 р. було прийняте податкове повідомлення - рішення №00000908013/0, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 70 606,00 грн. по декларації за серпень 2008 року.

Перевіркою встановлено порушення Позивачем п.п. 7.4.1. та п.п. 7.4.3 п.7.4. ст.7 Закону України № 168 та порушення порядку ведення податкового обліку при визначенні податкових зобов'язань.

За даними перевірки встановлено, що у ЗАТ «ЛТЗ» в процесі господарської діяльності утворюються відходи металобрухту в результаті виробництва труб (стружка, обрізки рулонів, обрізки труб, обрізки штрипсу, висічка), брак за актами відділу технічного контролю, ліквідації основних фондів, списання відпрацьованого інвентарю та комплектуючих до обладнання за терміном використання або неможливістю подальшого використання, відходи пакувальних матеріалів. Облік металобрухту позивачем ведеться на бухгалтерському рахунку 209 «Інші матеріали» та відповідно до аналітичної виписки по рахунку 209 «Інші матеріали», за період з 01.07.08 по 31.07.08 оприбутковано брухту чорних металів на загальну суму 2 775 903,92 грн. Оприбуткування металобрухту в бухгалтерському обліку здійснюється згідно таких проводок: Д-т рахунку 209 «Інші матеріали» К-т рахунків 201.5 «Допоміжні матеріали (транзит)», 231 «Основне виробництво», 231.3 «Основне виробництво за давальницькою схемою», 233.1 «Різання металу», 716 «Відшкодування раніше списаних активів», 746 «Інші доходи від звичайної діяльності».

В подальшому вказаний металобрухт реалізується покупцям за договірними цінами.

Зазначає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі, товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження)».

Стверджує, що виходячи з зазначеної норми Закону, датою виникнення бази оподаткування для товарів, які придбавались для використання в оподатковуваних операціях, але в подальшому починають використовуватись в операціях, які звільняються від оподаткування, є дата переведення таких товарів до категорії товарів, звільнених від оподаткування, тобто в даному випадку дата оприбуткування металобрухту.

Відповідно до акту перевірки: „...собівартість реалізованого брухту чорних металів, визначена в момент оприбуткування за чистою вартістю реалізації, яка у липні 2008 р. (Дт. 943 Кт.209) склала 2 717 395,71 грн. є базою оподаткування податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків...".

Стверджує, що при продажу металевого брухту, одержаного на підприємстві не внаслідок його придбання, а внаслідок ліквідації об'єкта основних засобів, або, як відходи виробництва (який може використовуватися у господарський діяльності), відповідно до п. 24 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. № 246, такі запаси повинні відображатися у бухгалтерському обліку за чистою вартістю реалізації. Саме чиста вартість реалізації таких запасів і буде базою для нарахування податку на додану вартість згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо порушення порядку ведення податкового обліку при визначенні податкового кредиту зазначив.

Згідно з п.п. 7.4.3 п. 7.4. ст. 7 Закону України № 168, у разі коли, товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

При здійсненні реалізації металобрухту здійснюється розподіл податкового кредиту, який одночасно приймає участь в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях, а не шляхом нарахування ПДВ на суму реалізації металобрухту та зменшення податкового кредиту на розраховану суму ПДВ.

Так розподіл сум ПДВ, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), які використовуються в оподатковуваних та звільнених від оподаткування операціях, попередньо здійснюються згідно коефіцієнту, який визначається як відношення вартості товарів (робіт, послуг), фактично використаних у звітному періоді, в оподатковуваних операціях, до загальної вартості товарів (робіт, послуг), які включені до валових витрат виробництва цього ж звітного періоду.

Таким чином, право на податковий кредит залежить від подальшого використання товарів: чи будуть вони використовувались в оподатковуваних операціях, чи ні.

Перевіркою визначено перелік операцій, які частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, а саме, це адміністративні витрати, загальногосподарчі витрати, які пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства. Зазначає, що ці витрати пов'язані, як з виробництвом та реалізацією труб, так і з реалізацією металобрухту. Просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача підтримали данні викладені в позовній заяві додатково пояснили, що відповідач та треті особи посилаються на податкові роз'яснення ДПА України від 16 жовтня 2007 року №21070/7/16-1517-12, від 16 квітня 2008 року №14288/7/16-1517-12, від 25 вересня 2008 року №19505/7/16-1517-12, які, за твердженням позивача не відповідають вимогам діючого законодавства та суперечать роз'ясненням податкової наданим за зверненням Нікопольського заводу нержавіючих труб. Згідно з останнім роз'ясненням, надрукованим у журналі «Вісник Податкової служби України № 22/2007, до операцій з реалізації металобрухту застосовуються норми п.п. 7.4.3. п. 7.4. ст.7 Закону № 168.

На підставі Закону України № 168, яким чітко визначається об'єкт, база та ставки оподаткування, а також податкове зобов'язання та податковий кредит, позивач і визначає податкові зобов'язання з податку на додану вартість по операціям з реалізації металобрухту чорних металів.

При застосуванні п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України № 168, відповідач провів коригування податкового кредиту шляхом нарахування податкових зобов'язань на суму оприбуткування металобрухту, тому здійснення додаткових коригувань при визначенні податкового кредиту відповідно до п.п. 7.4.3. п. 7.4. ст.7 Закону про ПДВ є необгрунтованим.

На підтвердження своєї позиції посилається на рішення ДПА в Луганській області з висновками щодо правильності обчислення, нарахування та сплату податку на додану вартість з аналогічних операцій з металобрухту чорних металів, які описано в позовній заяві, але за інші періоди перевірки. Цим рішенням про внесення змін до рішення ДПА в Луганській області від 06.02.09р. № 2282/25-08 про результати розгляду повторної скарги ЗАТ «ЛТЗ» (№ 7283/25-08 від 22.04.09) визначено, що у разі нарахування податкового зобов'язання відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст.7 Закону про ПДВ, коригування податкового кредиту не здійснюється.

Стверджує, що оподаткування операцій з металобрухту чорних металів на ЗАТ «ЛТЗ» за період, що перевірявся, відбувалось відповідно до п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, а саме:

до операцій з поставки брухту чорних металів застосовується пільга, передбачена п.11.44 ст. 11 Закону № 168, здійснюється коригування загальної суми податкового кредиту в податковому періоді, коли відбувались звільнені від оподаткування ПДВ операції з поставки металобрухту, згідно до п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ.

Представники відповідача та третіх осіб вважали позовні вимоги необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню, надали пояснення тотожні даним, викладеним в запереченнях.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Позивач зареєстрований в якості юридичної особи суб'єкта господарської діяльності та платника податку на додану вартість (а.с. 126-137).

Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Організація і діяльність органів виконавчої влади, згідно з п. 12 статті 92 Конституції України, визначаються виключно законами України. Статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», передбачено, що «... органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України...»

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (далі закон № 509), державні податкові інспекції в містах забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим законом та іншими законодавчими актами за порушення податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів в порядку, встановленому цим законом та іншими законами України.

Відповідно до п.1 ст.8 Закону України № 509 податкова адміністрація здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Згідно ст. 11 Закону № 509 органи ДПІ у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами, мають право:

- здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів, незалежно від способу їх подачі)...

застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів суми недоїмки, пені, у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Відповідно до ст. 13 Закону № 509, посадові особи органу ДПС зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів підприємств, забезпечувати виконання покладених на ДПС функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Закон України «Про податок на додану вартість» є спеціальним законом, яким потрібно користуватися суб'єктам господарської діяльності щодо оподаткування ПДВ операцій з реалізації металобрухту, застосування ж податкових роз'яснень не відповідає нормам діючого законодавства України, бо податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акту.

Відповідно до п.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону України № 168, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

20.08.2008 року, 22.09.2008 року, позивач подав відповідачу податкові декларації з податку на додану вартість за липень - серпень 2008 року (а.с.137, 149) із заявами про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с. 141, 161).

Відповідно до пп. 7.7.1, п.7.7. ст. 7 Закону № 168, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.7.7.5. п.7.7. ст. 7 Закону України № 168, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.

Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства визначений та затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005 року (далі Порядок 327).

Порядком № 327 передбачено проведення планових, позапланових, виїзних та невиїзних документальних перевірок, для яких передбачені окремі вимоги.

У період з 29.10.2008 р. по 11.11.2008 р. Держаною податковою інспекцією у Артемівському районі м. Луганська проведена виїзна позапланова документальна перевірка позивача  з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2008 року на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з 01.07.2008 р. по 31.07.2008 р., за результатами якої складений Акт від 18.11.2008 р. №632/23-20/00190802 (а.с. 9-43).

За результатами перевірки було видане Податкове повідомлення-рішення від 01.12.2008 р. № 0000442320/0, в якому зазначено про встановлені порушення позивачем п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. З, п. 4.1 ст.4, п.п. 7.4.1. та п.п. 7.4.3. п.7.4. ст. 7, п.п. 7.7.1 Закону України № 168, у зв'язку з чим виявлено невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації та збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5691,0 грн. (а.с.44)

Не погодившись з рішенням третьої особи, позивач застосував процедуру адміністративного оскарження.

У зв'язку з подачею позивачем 08.01.2009 р. за № 12/35 до Державної податкової адміністрації в Луганській області повторної скарги на податкове повідомлення-рішення було призначено позапланову перевірку позивача.

На підставі направлення № 51 від 19.02.2009 року, відповідачем  була проведена позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з 01.07.2008 р. по 31.07.2008 р.

Сторонами не оспорюється порядок та підстави проведення перевірок.

За наслідками перевірки відповідачем складено Актом від 02.03.2009 року № 134/08-3/00190802 (далі Акт № 134, а.с.56- 91).

 Відповідно до висновків зазначених в акті перевірки № 134 позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у серпні 2008 року в сумі 104228 грн.

Рішенням ДПА в Луганській області про результати розгляду повторної скарги від 05.03.2009 р. № 4145/25-08, податкове повідомлення-рішення від 26.12.2008 р. № 0000442320/1 скасовано, а скарга позивача задоволена (а.с.98-100).

До Акту перевірки були надані заперечення від 05.03.2009 р. № 12/1179, за наслідками розгляду яких, відповідачем 11.03.2009 р. № 5250/10/08-316 були частково задоволені заперечення позивача у сумі 33622,44 грн. (а.с.95-96)

Сторонами визнано, що під час проведення перевірки фахівцями відповідача були перевірені наступні документи позивача: статутні документи, реєстраційні документи, контракти, угоди, договори купівлі продажу, касові та банківські документи, Головна книга, акти виконаних робіт, додатки до рахунків, податкові звітності, реєстри податкових накладних, приходно-видаткові документи, вантажно-митні декларації, зворотні відомості, експортно-імпортні контракти, валютні декларації (а.с.56-64).

У сторін відсутні зауваження щодо кількості та якості наданих позивачем для перевірки відповідачу документів.

В пункті 1.3 Порядку № 327 передбачено, що акт це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до підпункту «б» підпункту 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі закон 2181), контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

На підставі Акту перевірки від 02.03.2009 року № 134, з урахуванням часткового задоволення заперечень до Акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 16 березня 2009 р. № 00000908013/0, відповідно до якого "встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1. та п.п. 7.4.3. п.7.4. ст. 7 Закону України № 168, у зв'язку з чим зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 70606 грн., яке оскаржене позивачем (а.с.101).

Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. З КАС України, справа адміністративного суду це публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

За змістом ч.2 ст.2 КАС України предметом оскарження в адміністративному судочинстві можуть бути будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлений інший порядок судового провадження.

Статтями 10 Закону України „Про систему оподаткування" та ст.14 Закону України ..Про державну податкову службу" передбачене право платників податків та зборів на оскарження рішень, дій та бездіяльності державних податкових органів та їх посадових осіб.

В акті № 134 зазначено, що позивачем, в порушення вимог п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168 занижено суму податкових зобов'язань у розмірі 1140057грн.,

у тому числі:

 у липні 2008 року в сумі 543479грн., дане порушення вплинуло на бюджетне відшкодування у серпні 2008 року,

у серпні 2008 року в сумі 596578грн., дане порушення вплинуло на бюджетне відшкодування у серпні 2008 року (а.с.71 зворотній бік).

Відповідно до ст. ст. З, 5, п. 7.3 ст. 7 Закону України № 168, для визначення податкового зобов'язання необхідно визначити об'єкт оподаткування, базу оподаткування та дату виникнення податкових зобов'язань.

Згідно з п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону № 168 об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до з п.п. 6.1 ст. 6 Закону України № 168, об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з ним Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Відповідно до п. 11.44 Закону України № 168, тимчасово, до 1 січня 2009 року операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів, звільняються від оподаткування.

Перелік таких товарів із зазначенням кодів згідно з УКТ ЗЕД затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 104 від 31.01.07р., яка набула чинності з дня опублікування 06.02.2007 р.

Таким чином, починаючи з 06.02.2007 р. для операцій з поставки відходів і брухту чорних металів застосовується пільговий режим оподаткування.

Позивач за своєю статутною діяльністю здійснює виробництво труб сталевих електрозварних. Технологія виробництва готової продукції (труб) із сировини (сталь рулонна) передбачає утворювання відходів і брухту чорних металів. Готова продукція та відходи і брухт чорних металів в подальшому підлягають реалізації.

Таким чином, на підставі п. 6.1 ст. 6 Закону України № 168, операції з реалізації готової продукції (труб) підлягають оподаткуванню ПДВ за ставкою 20 відсотків. Згідно з вимогами п.11.44 ст.11 Закону України № 168, при реалізації відходів і брухту чорних металів позивачем не нараховуються зобов'язання з податку на додану вартість на обсяги такої реалізації.

Проблемою даної справи є різне трактування сторонами застосування п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 в частині необхідності нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за ставкою 20% по операціях з реалізації брухту чорних металів, які утворились як відходи при виготовлені готової продукції.

Відповідно до абзаців 1-4 п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Керуючись п.7.4.1.п.7.4 ст. 7 Закону України № 168, відповідач в акті перевірки робить висновок, відповідно до якого «при продажу металевого брухту, одержаного на підприємстві не в наслідок його придбання, а в наслідок ліквідації об'єкта основних засобів, або як відходи виробництва (який може використовуватися у господарський діяльності), то відповідно до п. 24 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. №246, такі запаси повинні відображатися у бухгалтерському обліку за чистою вартістю реалізації. Саме чиста вартість реалізації таких запасів і буде базою для нарахування податку на додану вартість згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Виходячи з цього висновку, об'єктом оподаткування є операції з реалізації металобрухту, який не придбавався, а утворився в процесі виробництва труб, базою оподаткування є вартість оприбуткування реалізованого брухту чорних металів (оприбуткування здійснюється за справедливими цінами, які відрізняються від звичайних цін), датою виникнення податкових зобов'язань є момент реалізації брухту чорних металів.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що об'єкт, база оподаткування та дата виникнення податкових зобов'язань, визначені відповідачем в Акті перевірки, не відповідають тим, що встановлені відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168.

Також для застосування останнього абзацу п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ необхідно, щоб товари, які були придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності в подальшому починали використовуватися в операціях, які:

не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею З цього Закону;

які звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону.

Звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки відходів і брухту чорних металів регламентовано не ст. З та ст. 5 Закону України № 168, а п. 11.44 ст. 11 зазначеного Закону.

Підставою для зазначення в акті порушень, є твердження відповідача про те, що метал, придбаний позивачем, взявши участь у виробничому процесі, надалі у вигляді різних видів товару, частково використовується в оподатковуваних операціях реалізується у вигляді металевих труб, а частково ні - реалізується як металобрухт, що згідно п.п.7.4.3 Закону №168, є підставою для включення до податкового кредиту позивача лише тієї частки сплаченого (нарахованого) податку при його придбанні, яка відповідає частці використання металу в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

У зв'язку з цим, завданням суду, як одного з різновидів державної влади в системі розподілу влад, є вирішення спору про право, поновлення порушених суб'єктивних прав громадян і організацій, зміцнення законності в державі.

Вирішуючи дану справу суд виходить з того, що Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Як свідчать матеріали справи, позивач займається виробництвом металевих труб та інших конструкцій із металу і купує метал для виготовлення своєї основної продукції та у своїй господарсько-виробничий діяльності використовує метал, в наслідок і чого, при виготовленні продукції утворюються відходи (металобрухт), які реалізуються підприємством.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про металобрухт»: металобрухт - це непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зношування і містять у собі чорні або кольорові метали, або їхні сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їхніх сплавів.

Отже, виходячи із аналізу даної норми, металобрухтом можна вважати всі відходи, що утворилися внаслідок використання металу у господарській діяльності підприємства.

Підпункт 7.4.1. ст. 7 Закону України № 168 передбачає, що право, на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 Закону № 168 або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Суд погоджується з позивачем, що купуючи сировину для виготовлення основної продукції металевих труб останній не міг і не повинен розцінювати дану операцію, як придбання сировини для виробництва «пільгового» металобрухту.

У зв'язку з цим, металобрухт - це відходи, які неминучі при переробці сировини та виготовленні з не металевих виробів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що норма п.п. 7.4.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не обмежує право на податковий кредит.

В той же час, норма підпункту 7.4.2. ст. 7 Закону України № 168 передбачає, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та, основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування і згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Тому, суд погоджується з позивачем, що норма п.п. 7.4.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не може бути застосована у даному випадку, оскільки в цій нормі прямо вказується на пільгові операції по поставці товарів (послуг), зазначених у ст. 5, і операції, які не є об'єктом обкладання ПДВ згідно ст. З Закону, а тимчасова пільга по операціях по поставці брухту чорних металів установлена ст. 11 цього Закону.

Підпунктом 7.4.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Дана норма не вказує ні на статтю 3 ні на статтю 5, а тільки вказує про оподатковувані і неоподатковувані податком операції.

Суд погоджується з позицією позивача, що при оподаткуванні необхідно враховувати технологію та процес виробництва виробів, при виготовленні яких використовується метал. З матеріалів справи вбачається, що позивач спеціально не виробляє, не випускає та не виготовляє відходи металу, хоча ці відходи згодом реалізуються як металобрухт.

Позивач, купуючи сировину (метал) і виготовляючи з неї продукцію металеві труби, відповідно до технологічного процесу та при її виготовленні одержує відходи у вигляді металобрухту, тобто без наявності таких відходів виготовлення основного виробу неможливо.

Таким чином, застосовувати до операції по купівлі сировини (металу для виготовлення готової продукції) норму п.п. 7.4.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і не визнавати права на податковий кредит у тій частині ПДВ, що відповідає вартості металобрухту, що утворився - є незаконним.

З систематичного аналізу норм Закону України № 168 суд робить висновок, що Закон не вказує ні про «самостійне» формування вартості відходів (зокрема металобрухту), ні про використання даних бухгалтерського обліку. Тому, порушення норми п.п. 7.4.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» збоку позивача не допущено.

Отже, господарська операція з поставки металобрухту підлягає оподаткуванню у загальному порядку згідно положень, передбачених Законом України «Про податок на додану вартість», який у свою чергу на підставі п. 11.44 тимчасово до 1 січня 2009 року звільнений від оподаткування.

Суд також критично оцінює позицію відповідача та третіх осіб з наступних підстав.

Сторонам були роз'яснені вимоги статей 69-72 КАС України та наслідки їх невиконання.

На виконання вимог статей 11, 71 КАС України суд зобов'язував відповідача надати докази в обгрутування заперечень проти позову.

З урахуванням наявних даних у суду відсутні підстави збирати додаткові докази.

Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

При цьому, частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність висновків про порушення позивачем податкового законодавства при декларуванні результатів господарських операцій відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім зазначеного, суд враховує наступне.

З оспореного податкового повідомлення - рішення вбачається що сума бюджетного відшкодування по податку на додану вартість визначена  згідно з п.п. "б", "в" п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами".

Згідно зазначених норм Закону, контролюючий орган зобов'язанні самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податки свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань заявлених у податкових деклараціях, контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели де заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Податкова інспекція не надала доказів визначення суми податкових зобов'язань у податковому повідомленні - рішенні, яке оспорювалось, в розумінні зазначених норм спеціального Закону з питань оподаткування, в акті ненормативного характеру йдеться про зменшення суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем декларації по ПДВ за липень, серпень 2008 року заповнені у відповідності до норм чинного законодавства з питань оподаткування, а суми, вказані в податкових деклараціях підлягають бюджетному відшкодуванню згідно Закону України «Про податок на додану вартість».

Оцінивши всі вищевикладені обставини, враховуючи, що позивач виконав покладені на нього обов'язки, подав відповідачу декларації та надав відповідачу необхідні документи на підтвердження права на бюджетне відшкодування, які у передбачений для проведення перевірки час не спростовані, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексі адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Закритого акціонерного товариства «Луганський трубний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, третіх осіб Державної податкової адміністрації в Луганській області, Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганську, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 16 березня 2009 р. № 00000908013/0 з адовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 16 березня 2009 р. № 00000908013/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Луганський трубний завод» державне мито у сумі 3.4грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 07.07.2009р.

Суддя С.М. Чиркін.