Рішення № 44110752, 06.05.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/22677/14-ц Провадження № 22-ц/772/1284/2015Головуючий в суді першої інстанції Луценко Л. В.Категорія 27 Доповідач Марчук В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої: Марчук В.С.

Суддів: Сопруна В.В., Шемети Т.М.

при секретарі: Сніжко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРШЕ МОБІЛІТІ", за участю третіх осіб без самостійних вимог щодо предмету спору - відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хижняка Андрія Миколайовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернулась у Вінницький міський суд Вінницької області з даним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що 05.06.2012 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №50004702, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надати позивачеві кредит у розмірі 128 373,55 грн., що є еквівалентом 15 852,50 дол. США на дату укладення договору, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою 9,90%, з цільовим призначенням - для придбання автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, кузов НОМЕР_2, об'єм двигуна 1598 куб. см., рік випуску 2012, а позивач зобов'язався прийняти, належним чином використати і повернути відповідачеві кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за його використання та інші платежі, відповідно до умов договору.

На забезпечення виконання позивачем умов кредитного договору, між сторонами було укладено договір застави транспортного засобу №50004702 від 09.07.2012 року, за яким позивачем було передано у заставу транспортний засіб марки VOLKSWAGEN, модель Polo, тип - легковий седан, кузов НОМЕР_2, об'єм двигуна 1 598 куб. см., рік випуску 2012, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1, зареєстрований Вінницьким ВРЕВ УДАІ УМВС України у Вінницькій області 06.07.2012 року, заставною вартістю 151 027,70 грн.

08.09.2014 року з відділу ДВС Вінницького РУЮ на адресу позивача надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №44644033 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хижняка А.М. від 11.08.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за №1330, відповідно до якого звернуто стягнення на заставний автомобіль, що належить позивачеві.

Позивач вважав, що виконавчий напис вчинено нотаріусом з порушенням норм чинного законодавства, так як ОСОБА_2 не було отримано письмової вимоги кредитора про усунення порушень основного зобов'язання та не доведено безспірність заборгованості. Також нотаріус не прийняв до уваги той факт, що в договорі застави вказано строк повернення кредиту, який визначено до 15.06.2017 року, проте нотаріус вказав у виконавчому написі, що строк платежу настав 17.06.2014 року. Окрім того, сума невиконаних зобов'язань вказана у виконавчому написі не може складати 237 356,83 грн. так, як позивачем більша частина кредиту погашена. Жодних письмових чи навіть усних повідомлень про усунення порушень умов виконання зобов'язання позивач не отримувала від відповідача, тому вона змушена була звернутися до суду з даним позовом.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 лютого 2015 року у задоволенні позову відмовлено; вирішено питання судових витрат та скасовано заходи забезпечення позову.

Ухвалюючи рішення, суд зазначив, що нотаріусом встановлена безспірність заборгованості, оскільки останній перевірив наявність документів, передбачених Переліком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 і, що нотаріус не зобов`язаний вчиняти будь-які інші дії по з`ясуванню наявності заперечень у боржника.

Позивачка ОСОБА_2 оскаржила рішення суду в апеляційному порядку, як незаконне, необ`єктивне, необґрунтоване та постановлене з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає що апеляційна скарга підлягає до задоволення у зв`язку з наступним.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні оскаржуваного рішення зазначені правові норми не були дотримані в повному обсязі.

Так, відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з тих обставин, що 05.06.2012 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №50004702, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надати позивачеві кредит у розмірі 128 373,55 грн., що є еквівалентом 15 852,50 дол. США на дату укладення договору, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою 9,90%, з цільовим призначенням - для придбання автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, кузов НОМЕР_2, об'єм двигуна 1 598 куб. см., рік випуску 2012, а позивач зобов'язувався прийняти, належним чином використовувати і повернути відповідачеві кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту, а також інші платежі відповідно до умов договору.

На забезпечення виконання позивачем умов кредитного договору, між сторонами було укладено договір застави транспортного засобу №50004702 від 09.07.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кметюк С.А. та зареєстрований в реєстрі за №1008, відповідно до змісту якого з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позивачем було передано у заставу транспортний засіб марки VOLKSWAGEN, модель Polo, тип - легковий седан, кузов НОМЕР_2, об'єм двигуна 1 598 куб. см., рік випуску 2012, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1, зареєстрований Вінницьким ВРЕВ УДАІ УМВС України у Вінницькій області 06.07.2012 року, заставною вартістю 151 027,70 грн.

08.09.2014 року з відділу ДВС Вінницького РУЮ на адресу позивача надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №44644033 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хижняка А.М. від 11.08.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за №1330, відповідно до якого звернуто стягнення на заставний автомобіль, що належить позивачеві.

Зазначені обставини відповідають копіям кредитного договору №50004702 від 05.06.2012 року з загальними умовами кредитування та договору застави транспортного засобу №50004702 від 09.07.2012 року на а.с. 7, 8, 13-15, 16, 17-19, 20-23 і апелянтом не спростовуються.

Далі суд вказує у своєму рішенні, що відповідно до п.5.3.3 договору застави транспортного засобу №50004702 від 09.07.2012 року, у випадку невиконання (або часткового невиконання) заставодавцем своїх зобов'язань перед заставодержателем за кредитним договором та цим договором, нотаріус на вимогу заставодержателя здійснює виконавчий напис на цьому договорі. Заставодержатель направляє повідомлення про перехід права власності та застосування застереження про добровільну передачу предмету застави заставодержателю.

Згідно із п.3.2.1 Загальних умов кредитування до договору у випадку порушення позивачем терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту відповідно до графіка погашення кредиту та/або сплати за користування кредитом на строк щонайменше 1 календарний місяць, відповідач має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з роздруківки платежів позивача по вищезазначеному кредитному договору станом на 08.08.2014 року, з листопада 2013 року позивач почала порушувати свої зобов'язання за кредитним договором щодо сплати щомісячних платежів, сплачуючи їх з порушенням строків, погоджених в Графіку погашення кредиту, а починаючи з лютого 2014 року взагалі перестала сплачувати щомісячні платежі (а.с.155-160).

Частина 1 статті 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначає, що обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання.

Таким чином, у зв'язку з систематичним невиконанням позивачем умов кредитного договору, на підставі ст.27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відповідачем 17.06.2014 року було направлено вимогу-повідомлення позивачу та поручителю за договором ОСОБА_5 щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором №5004702 від 17.06.2014 року (а.с.98, 100).

Окрім того, вищезазначена вимога-повідомлення були отримані позивачем та поручителем за договором 24.06.2014 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.99, 101). А тому, твердження представника позивача в судовому засіданні, що позивач не отримувала вищезазначеної вимоги суд не приймає до уваги, оскільки в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення чітко зазначена дата отримання - 24.06.2014 року, наявна відмітка про особисте отримання адресатом поштового відправлення із зазначенням підпису останнього.

Проте, позивач жодним чином не відреагувала на вищезазначену вимогу та не вчинила жодних дій, спрямованих на погашення існуючого зобов'язання.

При цьому позивач була належним чином ознайомлена з умовами кредитування, наслідками несплати щомісячних платежів та порядком дострокового повернення кредиту, про що свідчить її підпис на усіх сторінках кредитного договору (а.с.16-23).

Таким чином, позивач була ознайомлена із п.3.2 умов кредитного договору, яким передбачено, що сторони погоджуються, що компанія має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання кредитного договору у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або сплати за користування кредитом на строк більше, ніж 30 календарних днів.

Згідно п.3.3 кредитного договору позивач зобов'язаний повернути відповідачеві у повному обсязі суму кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосовуванню (сума до повернення позичальником розраховується відповідачем і вказується у повідомленні відповідача) протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником (для фізичних осіб).

Отже, у зв'язку з неповерненням суми кредиту та заборгованості за кредитним договором згідно вимоги-повідомлення відповідача у 30-денний термін, останній правомірно звернувся 11.08.2014 року до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хижняка А.М. з метою вчинення оспорюваного виконавчого напису.

Колегія суддів погоджується з зазначеними обставинами, оскільки вони відповідають доказам, дослідженим у судовому засіданні.

Натомість, колегія суддів не погоджується з висновком суду про те, що нотаріусом було встановлено безспірність заборгованості за кредитним договором. Ще колегія суддів вважає, що оспорюваний напис нотаріуса не відповідає ст.88 Закону України "Про нотаріат".

Згідно зі ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом. Перевага застави перед іншими способами забезпечення виконання зобов`язання полягає в тому, що кредитора застава забезпечує збереження в боржника майна, за рахунок якого останній зможе розрахуватись з ним у разі невиконання зобов`язань. Однак, ЦК України регулює загальні питання застави, як способу забезпечення виконання зобов`язань у цивільних відносинах. Детально ці питання врегульовано Законом України "Про заставу".

І відповідно до ст. 20 Закону України "Про заставу", звернення стягнення на заставне майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

При цьому, згідно ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Ці дві правові норми суперечать одна другій. Проте, у ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону України вказано, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Оскільки, Закон України "Про заставу" було прийнято 02.10.1992року, зі змінами до його ст. 20 від 15.05.2003 року, а Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" прийнято 18.11.2003 року, то прерогатива за нормами даного Закону України Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", тобто звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження може бути здійснене і на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Саме про це зазначено у п.5.4 Договору застави транспортного засобу (а/с 15).

У главі 14 Закону України "Про нотаріат" регламентовано правила вчинення виконавчих написів.

Так, відповідно до ст.87 вказаного Закону - для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У ст. 88 Закону України "Про нотаріат" говориться, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

На а/с 8 міститься копія спірного виконавчого напису, вчиненого 11 серпня 2014 року приватним нотаріусом Хижняк А. М.

Як видно з зазначеного виконавчого напису, нотаріус керувався ст. 87 Закону України "Про нотаріат" та п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року.

Відповідно до п.1 вказаного Переліку, для одержання виконавчого напису по виконанню нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Як видно з відзиву у справі №127/22677/14-ц приватного нотаріуса Хижняка А.М., який міститься на а/с125, для одержання виконавчого напису йому було надано: заяву про вчинення виконавчого напису; договір застави транспортного засобу; кредитний договір; виписку з особового рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та відмітки про те, що заборгованість на день звернення за виконавчим документом не погашена; лист який направлявся боржнику з вимогою про погашення заборгованості; повідомлення поштового відділення про відправлення листа боржнику та довіреність боржника. Копії всіх зазначених нотаріусом документів ним були надані суду та містяться на а/с 126-138 і жоден з вказаних документів не свідчить про безспірність заборгованості, оскільки про безспірність заборгованості можуть говорити докази, які можуть підтверджувати наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати її розмір; такими документами, на думку колегії суддів, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені відповідно до норм ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а саме: платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо, а не виписка з особового рахунку боржника, з якої не видно ні несплачених чергових платежів (прострочених відсотків та простроченої суми основного боргу), ні розрахунку штрафних санкцій; ні витрат, понесених Компанією з метою повернення простроченої заборгованості; ні розрахунку компенсації страхових платежів, на які претендував заявник - ТОВ "Порше Мобіліті" у своїй заяві про вчинення виконавчого напису.

Оскільки безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, то і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус здійснює виконавчий напис, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі, тому за вказаних обставин, відсутні підстави вважати, що заборгованість була безспірною.

Про те, що заборгованість не була безспірною свідчить і той факт, що з 2014 року у Вінницькому районному суді Вінницької області перебуває на розгляді цивільна справа №128/6215/14-ц за позовом ТОВ "Порше Мобіліті" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та збитків за вказаним кредитним договором, що визнала представник відповідача у судовому засіданні та про що вказав у своєму клопотанні від 06.05.2015 року представник позивачки - адвокат Сніцаренко А.А.

Крім того, як вбачається зі змісту вказаного виконавчого напису від 11.08.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за №1330, нотаріус запропонував звернути стягнення на транспортний засіб марки VOLKSWAGEN, модель POLO, кузов НОМЕР_2, рік випуску 2012, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1, належний на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого Вінницьким ВРЕВ УДАІ УМВС України у Вінницькій області 06.07.2012 року.

Ще у цьому ж написі вказано, що зазначений транспортний засіб на підставі договору застави, посвідчений 09.07.2012 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу за реєстровим №1008 переданий в заставу ТОВ "ПОРШЕ МОБІЛІТІ", строк платежу за яким настав 17.06.2014 року.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації транспортного засобу нотаріус запропонував задовольнити вимоги відповідача у розмірі несплачених чергових платежів (прострочені відсотки та прострочена сума основного боргу) - 26721,13 грн., штрафних санкцій за вимогами щодо сплати - 6092,35 грн., витрати понесенні з метою повернення прострочення заборгованості - 2263,19 грн., штраф за порушення вимог щодо страхування майна - 28534,50 грн., штраф за порушення терміну повернення кредиту - 38046 грн., компенсація страхових платежів - 7570, 98 грн., суми кредиту - 128128, 68 грн., що всього становить 237356, 83 грн. (а.с.8).

Виходячи з викладеного, даний виконавчий напис нотаріуса за своїм змістом не відповідає вимогам ст. 89 Закону України "Про нотаріат", оскільки у ньому відсутні такі дані, як місце народження боржника, його місце роботи; предмет, який підлягає витребуванню для реалізації; пеня; проценти, які належать до стягнення; сума державного мита, сплачуваного стягувачем або мита, яке підлягає стягненню з боржника. Відсутні у виконавчому написі і посилання на кредитний договір, виконання зобов`язань за яким забезпечувалось договором застави.

Отже, рішення суду ухвалене за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; за невідповідності висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального права, тому в силу ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 лютого 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити. Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хижняка А. М., вчинений 11 серпня 2014 року, зареєстрований в реєстрі за №1330, за яким звернуто стягнення на автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель POLO, номер шасі НОМЕР_2, рік випуску 2012, державний номер НОМЕР_1, колір - сірий, що належить на праві власності ОСОБА_2, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРШЕ МОБІЛІТІ" на користь ОСОБА_2 судові витрати - 243,60 грн. судового збору за подання позову, 121,80 грн. - судового збору за подання заяви про забезпечення позову та 121,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, а всього - 487,20 грн. судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та з цього ж моменту протягом 20 днів може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча :

Судді :