Рішення № 44108556, 07.05.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/302/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Плохотніченко Л. І.

Доповідач Письменний О. А.

РІШЕННЯ

Іменем України

07.05.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Письменного О.А.,

суддів: Дуковського О.Л., Єгорової С.М.,

при секретареві: Лазаренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 23.09.2014 року у справі за його позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, -

Встановила:

Позивач звернувся в Ленінський районний суд м. Кіровограда з позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

Вказав, що 17.06.2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та відповідачем було укладено кредитний договір №030/06.08/71-502К, відповідно до якого відповідач отримав від банку 42000 доларів США.

28 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» було укладено Договір факторингу, відповідно до п. 2.1. та 2.2. якого Банк відступає Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржником, право на вимогу якої належить Банку на підставі Документації. З моменту відступлення Банком Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

Разом з тим, 28.11.2012 р., між «ФК «Вектор Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» було укладено Договір факторингу, відповідно до п. 2.1. та 2.2 якого ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» відступає Фактору - ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Клієнту на підставі Документації. З моменту відступлення Клієнтом Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ним права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісії, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

Таким чином, з урахуванням вказаних в обґрунтування позовних вимог обставин, позивачем вказано, що ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача/ за договором №030/06.08/71-502К від 17.06.2008 року, позичальником за яким є ОСОБА_2.

Позивач зазначив, що через неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору №030/06.08/71-502К від 17.06.2008 року станом на 01.02.2014 року відповідач має прострочену заборгованість у розмірі 499 867,19 грн., яку і просив стягнути на свою користь з відповідача.

Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 23.09.2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором №030/06.08/71-502К від 17.06.2008 року в сумі 39624.02 грн., а також судові витрати у сумі 396.24 грн. В іншій частині позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність рішення, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю. При цьому послався на те, що суд неправомірно застосував строк позовної давності, оскільки на його думку від позивача не надходило відповідної заяви, а відсутність відомостей про дату останнього платежу не є підставою для застосування строку позовної давності. Також не згоден з повною відмовою у стягненні пені з відповідача. Крім того, вказав, що суд не дослідив у повному обсязі умови кредитного договору, внаслідок чого дійшов помилкового висновку та неправильно застосував норми матеріального права.

В судове засідання апеляційної інстанції представник позивача не з'явився, хоч про час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку. Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, і підтримав рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 17.06.2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №030/06.08/71-502К, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав від банку 42000 доларів США.

28 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» було укладено Договір факторингу, відповідно до п. 2.1. та 2.2. якого Банк відступає Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржником. Разом з правами вимоги до Факторингової компанії «Вектор Плюс» перейшли всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених відповідачем процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

Того ж дня, 28.11.2012 р., між «ФК «Вектор Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» було укладено Договір факторингу, відповідно до п. 2.1. та 2.2 якого ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» відступає Фактору - ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права вимоги заборгованості по кредитному договору укладеному з відповідачем. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ним права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених відповідачем процентів, комісії, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

Таким чином, встановлено, що ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором №030/06.08/71-502К від 17.06.2008 року, позичальником за яким є ОСОБА_2.

Через неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору №030/06.08/71-502К від 17.06.2008 року станом на 01.02.2014 року відповідач має прострочену заборгованість в розмірі 499 867.19 грн., яку просив стягнути на свою користь позивач з відповідача.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за кредитом та відсотками, виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду визначений ст.257 ЦК України.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду.

За правилами ч.1ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до умов кредитного договору №030/06.08/71-502К від 17.06.2008 року (а.с. 38-41), а саме п.6.1.4, у випадку порушення позичальником (ОСОБА_2В.) строків платежів, встановлених п.3.3., або в разі невиконання ним своїх зобов'язань, визначених п.5.1.7. та/або 5.1.10 за цим договором, Банк має право вимагати погашення заборгованості у повному обсязі (суми кредиту, нарахованих процентів, комісій, штрафних санкцій).

Застосовуючи строк позовної давності для відмови у задоволенні позовних вимог, суд повинен визначити початок його перебігу. Суд цього не зробив, як вбачається з тексту рішення суду.

Досліджуючи обставини справи в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд встановив, що відповідач припинив погашення кредиту в жовтні 2008 року (а.с. 109), і саме з цього часу виникла заборгованість за кредитом. Таким чином Банк за умовами договору набув право на дострокове стягнення заборгованості в повному обсязі.

Разом з тим, в листопаді 2011 року від ОСОБА_2 надійшов черговий платіж в сумі 10691,38 дол.США (а.с. 109), що за правилами ч.1 ст.264 ЦК України свідчить про визнання ним свого боргу, і про переривання перебігу позовної давності.

З огляду на вказане, вбачається, що суд не мав підстав для відмови в позові в частині стягнення заборгованості за кредитом та відсотками, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Таким чином, вимоги позову про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитом - 34877,60 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ на день розрахунку - 278768,66 грн.; заборгованості по відсоткам - 20261,65 дол.США, що еквівалентно за курсом НБУ на день розрахунку - 161951,37 грн., підлягають задоволенню (ст.526 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік, тому в цій частині, враховуючи заяву відповідача про застосування позовної давності, позов підлягає задоволенню частково у розмірі нарахування пені за один рік до подання позову, що становить 4957,34 дол.США, що еквівалентно - 39624,02 грн.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд, у відповідності до пункту 2 частини першої статті 307 ЦПК України, має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити рішення по суті позовних вимог.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неправильно встановлені фактичні обставини справи, що полягає у неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи (стаття 309 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області,-

Вирішила :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 23.09.2014 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ: 35326253, п/р 26507010332001 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО: 300346, юридична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, 14) заборгованість за кредитним договором №030/06.08/71-502К від 17.06.2008 року в сумі 278768,66 грн. - за кредитом, 161961,37 грн. - за відсотками, 39624,24 грн. пені, а також судові витрати у сумі 1827 грн., а всього - 482171.05 грн.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: