Ухвала суду № 44108248, 06.05.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/20036/14-к

Провадження № 11-кп/779/191/2015

Категорія ч.2 ст.185 КК України

Головуючий у 1 інстанції Попович В. С.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Томенчука Б.М.,

суддів Іванів О.Й., Фіцака Т.Д.,

з участю секретаря с/з Гладун О.Б.,

прокурора Шутки І.І.,

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисника ОСОБА_3 - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_3, та в його інтересах захисника ОСОБА_5 на вирок Івано-Франківського міського суду від 05 березня 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.2 ст.185, ОСОБА_4 за ч.2 ст.185, ч.2 ст.263 КК України,-

в с т а н о в и л а :

вказаним вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, освіта неповна середня, не працюючого, не одруженого, на утриманні малолітня дитина, раніше неодноразово судимого, востаннє 15 жовтня 2009 року вироком Івано-Франківського міського суду за ч. 2 ст. 185 КК України до одного року позбавлення волі, покарання відбув повністю, українця, громадянина України, засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Строк відбуття покарання обвинуваченому постановлено рахувати з 11.12.2014 року.

Запобіжний захід залишено попередньо обраний - тримання під вартою - до вступу вироку в законну силу.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя АДРЕСА_2, освіта неповна середня, не працюючого, не одруженого, згідно ст. 89 КК України не судимого, українця, громадянина України,засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі, ч. 2 ст. 263 КК України на шість місяців арешту.

На підставі ст.70, 72 КК України визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - один рік шість місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 змінено з особистого зобов'язання на тримання під вартою вступу вироку в законну силу.

Строк відбуття покарання обвинуваченому постановлено рахувати з 05.03.2015 року.

Згідно вироку суду обвинувачений ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) за попередньою змовою групою осіб, повторно.

Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) за попередньою змовою групою осіб, повторно та вчинив умисні дії, які виразились в носінні холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

Злочини вчинено за наступних обставин.

08 жовтня 2014 року близько 03 год. обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4, по та зайшли у двір будинку № 16 по вул. Бельведерська в м. Івано-Франківську, де побачили автомобіль марки «Газель» номерний знак НОМЕР_5. І в них виник умисел на таємне викрадення чужого майна групою осіб. Обвинувачені, діючи з корисливих спонукань та з метою заволодіння чужим майном, за попередньою домовленістю, а обвинувачений ОСОБА_3 повторно, шляхом пошкодження серцевини замка відчинив водійські дверцята вказаного автомобіля, а ОСОБА_4 проник у його салон, звідки викрав сім гайкових ключів «Сіґма» кожен вартістю 18 грн. на загальну суму 126 грн., мобільні телефони марки «Самсунг SGH М-610» вартістю 67 грн. та «Соні-Еріксон К-300і» вартістю 49 грн., які належали ОСОБА_6 Викраденим майном обвинувачені розпорядились на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 242 грн.

25 жовтня 2014 року приблизно о 04 год. ОСОБА_3 із ОСОБА_4, проходячи по вул. Млинарська біля будинку № 50 в м. Івано-Франківську побачили автомобіль марки «Сеат», номерний знак НОМЕР_6. Діючи повторно, умисно, за попередньою змовою, користуючись тим, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, розподіливши між собою ролі, вирішили проникнути у салон вказаного автомобіля. ОСОБА_3 прокрутив серцевину замка багажного відділення, а ОСОБА_4 через нього проник у салон автомобіля і відчинив двері, після чого ОСОБА_3 також проник у салон, викрав, перерізавши проводи, автомагнітолу «Циклон МР 3030», вартістю 332 грн. разом з пультом управління та Карту пам'яті «Кінгстон» вартістю 45 грн., що належали ОСОБА_7 Викраденим майном, обвинувачені розпорядились на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 377 грн.

28 жовтня 2014 року приблизно о 05 год. обвинувачені, перебуваючи в м. Івано-Франківську по вул. Українська, 8 побачили у дворі будинку автомобіль бежевого кольору марки «Таврія», номерний знак НОМЕР_2. Переслідуючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно та за попередньою домовленістю, обвинувачений ОСОБА_3 зламав замок та відчинив водійські двері, а ОСОБА_4 проник у салон цього автомобіля, звідки викрав МР- 3 плеєр марки «LB-12» вартістю 596 грн. та шість накидних ключів, кожен вартістю 7 грн. на загальну суму 42 грн., плоскогубці вартістю 5 грн., кліщі вартістю 20 грн. та чотири ріжкові ключі кожен вартістю 10 грн. на загальну суму 40 грн., які належали ОСОБА_8 Викраденим майном обвинувачені розпорядились на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 703 гривні.

17 жовтня 2014 року приблизно о 14 год. 25 хв. обвинувачений ОСОБА_3, перебуваючи по вул. Тичини у м. Івано-Франківську, біля ринку із продажу велосипедів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, з метою повторного таємного викрадення чужого майна, підійшов до автомобіля марки «ВАЗ 21099», номерний знак НОМЕР_3 та шляхом зламу замка правих передніх дверей проник у салон вказаного автомобіля звідки таємно викрав автомагнітолу марки «Піонер DEN-2000 МР» чорного кольору вартістю 748 грн. та мобільний телефон марки "Iphone 3G" вартістю 360 грн., що належали ОСОБА_9 Викраденим майном ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 1108 грн.

05 грудня 2014 року приблизно о 03 год. 40 хв. ОСОБА_3, перебуваючи у дворі будинку № 49, що по вул. Бельведерська в м. Івано-Франківську, побачив автомобіль марки ВАЗ 2105, номерний знак НОМЕР_4. Маючи умисел на повторне таємне викрадення чужого майна, прокрутив серцевину замка та проник у його салон, звідки викрав автомагнітолу марки «Соні CDX-GT270S», вартістю 366 грн. належну ОСОБА_10, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_10 майнову шкоду на вказану суму.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_4 03 листопада 2014 року, проходячи по дамбі річки Бистриця-Солотвинська, навпроти стадіону ІФНТУНГ в м. Івано-Франківську, знайшов предмет, ззовні схожий на ніж, який залишив собі для власного користування та в подальшому носив при собі.

21 листопада 2014 року близько 13 год. під час перебування на території дамби річки Бистриця-Солотвинська в м. Івано-Франківську, навпроти житлового будинку № 12 по вул. Набережна, ОСОБА_4 носив при собі металевий предмет, ззовні схожий на ніж та в цей час був зупинений працівниками Івано- Франківського МВ, а у присутності понятих при проведенні огляду місця події вказаний ніж, який згідно висновку експерта № 503 від 25 листопада 2014 року є різновидом короткоклинкової холодної зброї рубляче-ріжучої дії, яку обвинувачений ОСОБА_4 носив при собі без передбаченого законом дозволу було вилучено.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 вважає, що судом не було враховано усіх пом'якшуючих обставин, які істотно могли вплинути на призначення покарання, а саме судом не зазначено перебування на його утриманні престарілих батьків (пенсіонерів), які потребують догляду та підтримки, не враховано його хворобу "Гепатит Ц" та позитивну характеристику з місця проживання. Просить вирок суду щодо нього скасувати з підстав неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і постановити новий вирок, яким призначити йому менш суворе покарання.

Захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати в частині призначення ОСОБА_3 покарання та постановити новий вирок, яким призначити йому покарання, не пов'язане із позбавленням волі з урахуванням пом'якшуючих обставин. Вважає, що вирок постановлено із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки 02.02.2015 року обвинувачені визнали вину і недоцільність дослідження обставин, зазначених стороною обвинувачення в обвинувальному акті від 18.12.2014 року, а 17.02.2015 року прокурором було складено новий обвинувальний акт. Покликається також на неправильне застосуванням закону про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Вважає, що судом не взято до уваги ті обставини, що ОСОБА_3 сприяв швидкому досудовому розслідуванню, повне відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також наявність на утриманні ОСОБА_3 малолітньої дитини.

Обвинувачений ОСОБА_4 в апеляційній скарзі, не оспорюючи фактичних обставин та правильність кваліфікації його дій, просить вирок змінити в частині призначеного покарання та застосувати ст.69 КК України. Вважає, що судом не було враховано усіх пом'якшуючих обставин, а саме що він визнав свою вину повністю та щиросердно розкаявся, сприяв слідству у розкритті кримінального правопорушення, добровільно відшкодував завдані збитки у повному обсязі, цивільних позовів у кримінальному провадженні не заявлено, а також що він згідно ст.89 КК України не судимий.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який просив залишити вирок суду без змін, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_5, які просили скасувати вирок суду в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, пояснення обвинуваченого ОСОБА_4, який вважає вирок незаконним і просив пом'якшити йому покарання, перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з таких підстав.

Покликання захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 про те, що вирок постановлено із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки 02.02.2015 року обвинувачені визнали вину і недоцільність дослідження обставин, зазначених стороною обвинувачення в обвинувальному акті від 18.12.2014 року, а 17.02.2015 року прокурором було складено новий обвинувальний акт, не заслуговують на увагу.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт було складено слідчим і затверджено прокурором 18.12.2014 року, 19.12.2014 року копії акту були вручені учасникам кримінального провадження (а.с.8-10) та його було скеровано до суду. 02.02.2015 року обвинувачені визнали вину і недоцільність дослідження обставин, зазначених стороною обвинувачення в обвинувальному акті від 18.12.2014 року.

У зв'язку із необхідністю виправлення описки та уточнення формулювання обвинувачення в ході судового розгляду виникла необхідність у викладенні нового обвинувального акту зі зміненим обвинуваченням, тому 17.02.2015 року прокурором було складено новий обвинувальний акт, копії якого були вручені учасникам кримінального провадження (а.с.64).

При цьому обвинувальний акт від 17.02.2015 року містить те саме обвинувачення, лише уточнене формулювання обставин, зазначених стороною обвинувачення в обвинувальному акті від 18.12.2014 року.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Як вбачається із вироку суду, обвинувачені та захисник ОСОБА_5 не заперечували щодо проведення обмеженого порядку дослідження доказів, тому відповідно до вимог ст.349 КПК України фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 апеляційним судом не перевіряються.

Згідно вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи винних, які вину визнали повністю, думку потерпілого ОСОБА_10, який не мав претензій майнового характеру, а також, що викрадені речі повернуто потерпілим.

Обставинами, що пом,якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд визнав повне визнання вини в ході досудового розслідування і в суді, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, перебування на утриманні малолітньої дитини 2010 року народження.

Покликання обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що судом не враховано те, що у нього є батьки-пенсіонери, які потребують догляду та підтримки, не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається із довідки про склад його сім,ї, ОСОБА_3 має брата 1981 року народження(а.с.97).

Покликання захисника ОСОБА_5 про те, що судом не взято до уваги ті обставини, що ОСОБА_3 сприяв швидкому досудовому розслідуванню, повне відшкодування ним шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також наявність на утриманні ОСОБА_3 малолітньої дитини, не відповідають дійсності, оскільки вони зазначені у вироку суду як обставини, що пом,якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3

Покликання обвинуваченого ОСОБА_3 на його позитивну характеристику з місця проживання не відповідає дійсності, оскільки з характеристики Єдиного розрахункового центру вбачається, що скарг і заяв від сусідів не поступало, тобто вона є формально позитивною (а.с.98).

Обтяжуючих обвинуваченим покарання обставин судом не встановлено.

Відповідно до ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину із врахуванням особи винного та його поведінки до вчинення злочину суд може призначити покарання, нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією відповідної статті.

Обставинами, що пом,якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд визнав: повне визнання вини в ході досудового розслідування і в суді, сприяння розкриттю кримінального правопорушення та щире каяття. Однак сукупність вказаних обставин суд обґрунтовано визнав не достатньою підставою для застосування ст.69 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4

Зважаючи на вище викладене, суд дійшов до обґрунтованого висновку, що виправлення обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 неможливе без їх ізоляції від суспільства, а обставини, зазначені обвинуваченими та захисником в апеляційних скаргах, повністю враховані судом першої інстанції при призначенні покарання, тому підстав для призначення обвинуваченим менш суворих покарань колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Івано-Франківського міського суду від 05 березня 2015 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - без змін.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий Б.М. Томенчук

Судді О.Й. Іванів

Т.Д. Фіцак

Згідно з оригіналом

Суддя Б.М. Томенчук