Ухвала суду № 44095961, 07.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 р. Справа № 15887/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Святецького В.В., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівне Сталь» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівне Сталь» до Державної податкової інспекції в місті Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Рівне Сталь» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Рівне, яким просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 21.04.2010 року № 0001152342 /0, яким йому визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 167182,50 грн., в тому числі 111455,00 грн. за основним платежем та 55727,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями і № 0001162342 /0, яким йому визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 133476,00 грн., в тому числі 89164,00 грн. за основним платежем та 44582,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит та валові витрати по взаємовідносинах з ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПОГ «Інвабуд», ПП «Західлісбуд» та ТзОВ «Горіховий сад», оскільки господарські операції з даними підприємствами не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, передбачених укладеними між ними договорами і господарські операції фактично не проводились.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає її незаконною та необґрунтованою, зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що факт реального здійснення господарських операцій з придбання товарів у ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПОГ «Інвабуд», ПП «Західлісбуд» і ТзОВ «Горіховий сад» підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, що відповідають вимогам Законів України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про податок на додану вартість» і «Про оподаткування прибутку підприємств». Водночас відсутність у зазначених контрагентів виробничих потужностей, а також пояснення осіб, які не пов'язані з фінансово-господарською діяльністю цих підприємств, отримані в межах кримінальної справи, на думку позивача, не можуть бути підставами і належними доказами для визнання правочинів недійсними.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

В період з 22.03.2010 року до 02.04.2010 року працівники Державної податкової інспекції в місті Рівне провели виїзну планову документальну перевірку ТзОВ «Рівне Сталь» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року до 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт від 08.04.2010 року № 440/23-400/32936207.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 111455,00 грн., та пп. пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 89164,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 21.04.2010 року № 0001152342/0, яким ТзОВ «Рівне Сталь» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 167182,50 грн., в тому числі 111455,00 грн. за основним платежем та 55727,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, і № 0001162342 /0, яким ТзОВ «Рівне Сталь» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 133476,00 грн., в тому числі 89164,00 грн. за основним платежем та 44582,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак його скарги були залишені без задоволення, а рішення без змін.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

А згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 даного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинним на час здійснення зазначених вище господарських операцій) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, а згідно з п. 9.6 ст. 9 цього Закону свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Згідно з п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування валових витрат є факт реальності придбання товарів (послуг), тобто реальність господарської операції та використання покупцем придбаних товарів (послуг) у його господарській діяльності.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Крім того, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною і достатньою підставою для включення цих витрат до податкового кредиту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Відповідно до п. 2.1 цього Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. п. 2.15, 2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі-підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 року № 143, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 року за № 271/7592, дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей.

В контексті наведеного вище колегія суддів враховує наступне.

Як встановив суд, в періоді, що перевірявся, у бухгалтерському та податковому обліку ТзОВ «Рівне Сталь» відображено господарські операції з ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПОГ «Інвабуд» та ПП «Західлісбуд» із придбання товарно-матеріальних цінностей (сейфів). До перевірки для підтвердження реальності здійснення цих операцій позивач надав податкові накладні, рахунки, платіжні доручення, реєстри отриманих та виданих податкових накладних.

Разом з тим колегія суддів враховує, що, як вбачається з вироку Рівненського міського суду Рівненської області від 25-26 травня 2010 року (який набрав законної сили) у кримінальній справі № 1-386/10 про обвинувачення ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. під час досудового та судового слідства в даній справі було встановлено, що зазначені особи з метою конвертації коштів та мінімізації податкових зобов'язань для інших суб'єктів підприємницької діяльності створили ряд фіктивних підприємств, в тому числі ПП «Західлісбуд», ПОГ «Інвабуд» та ПП «Агроімпекс-Ресурс», з якими у ТзОВ «Рівне Сталь» були господарські відносини.

Як встановив суд і підтверджено належними доказами, ОСОБА_8, який згідно з документами був директором ПП «Агроімпекс-Ресурс», жодних господарських операцій від імені підприємства не здійснював і про діяльність підприємства не знав, а членами організованої злочинної групи в складні Особа-1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Особа-2, під керівництвом ОСОБА_10 та ОСОБА_11, в результаті злочинної діяльності, пов'язаної з конвертацією коштів та мінімізації податкових зобов'язань для інших суб'єктів підприємницької діяльності за період з 06.05.2008 року до 31.03.2009 року ПП «Агроімпекс-Ресурс» задекларувало податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 3141431,75 грн., чим завдало державним інтересам шкоди у великому розмірі.

Також судом встановлено, що ПП «Західлісбуд» будь-якою господарською діяльністю не займалось, за юридичною адресою не знаходилось, а відповідно печатка та документи використовувались для проведення безтоварних операцій. За період з 02.10.2008 року до 30.03.2009 року на розрахункові рахунки підприємства з метою конвертації готівки незаконно надійшли від різних суб'єктів підприємницької діяльності грошові кошти в сумі 9648165,11 грн., яким надавався легальний вигляд як оплата за товарно-матеріальні цінності чи надані послуги.

Також суд встановив, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в липні 2005 року, діючи як керівники створеної та очоленої спільно організованої злочинної групи, до складу якої увійшли Особа-1, ОСОБА_3, з відома решти учасників, переслідуючи спільну злочинну мету щодо отримання незаконних доходів на постійній основі шляхом створення фіктивних підприємств, з метою прикриття незаконної діяльності по конвертації безготівкових коштів у готівку та мінімізації податкових зобов'язань для різних суб'єктів підприємницької діяльності, переконали та залучили ОСОБА_8 до створення ПОГ «Інвабуд». При цьому, вказавши ОСОБА_8 залучити в якості засновників даного підприємства Рівненське міське товариство інвалідів з порушенням опорно-рухового апарату. ОСОБА_8, виконуючи вказівку ОСОБА_10 та ОСОБА_11, звернувся до голови вказаного товариства ОСОБА_9 з пропозицією створити ПОГ «Інвабуд», на що останній 26.07.2005р. провів засідання ради Рівненського міського товариства інвалідів з порушенням опорно-рухового апарату, на якому члени ради товариства прийняли рішення про створення ПОГ «Інвабуд», затвердили його статут та призначили директором ОСОБА_8

За період з 22.02.2007 року по 14.11.2009 року на розрахунковий рахунок ПОГ «Інвабуд» Рівненській філії ТзОВ «Укрпромбанк» з метою конвертації у готівку незаконно надійшли, начебто як оплата за товарно-матерільні цінності, надані послуги від різних суб'єктів підприємницької діяльності грошові кошти в сумі 22592618,68 грн. Члени організованої злочинної групи, а саме Особа-1 здійснювали безпосереднє складання бухгалтерських документів щодо фіктивних господарських операцій, проводили податковий облік ПОГ «Інвабуд» та використовуючи встановлений програмно-технічний комплекс «Клієнт-Банк» вказані кошти під виглядом проведення легальних господарських операцій, перераховували на розрахункові рахунки інших членів організованої злочинної групи, а саме: приватних підприємців ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, якими грошові кошти знімалися по грошових чеках з призначенням платежу "На закупку товару", а в подальшому розподілялися між членами організованої злочинної групи та замовниками конвертації. Таким чином, членами організованої злочинної групи в складі Особа-1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 під керівництвом ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в результаті злочинної діяльності, пов'язаної з конвертацією коштів та мінімізацією податкових зобов'язань для інших суб'єктів підприємницької діяльності, було завдано шкоди у великому розмірі державним інтересам.

Крім того, як вбачається із наданих відповідачем копій актів перевірки ПП «Агроімпекс-Ресурс» і ПОГ «Інвабуд», у даних підприємств відсутні трудові та економічні ресурси, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Дослідивши та оцінивши наведені вище докази в їх сукупності та системному зв'язку, колегія суддів дійшла висновку, що у даних випадках мали місце безтоварні операції, тому формування ТзОВ «Рівне Сталь» валових витрат і податкового кредиту за результатами господарських операцій з ПП «Західлісбуд», ПОГ «Інвабуд» та ПП «Агроімпекс-Ресурс» є неправомірним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати на рахунки продавців вартості товару з податком на додану вартість, оскільки первинні документи від імені даних підприємств виписувались неповноважними особами, тому такі первинні документи не мають юридичної сили, що правильно встановив суд першої інстанції.

Крім того, в періоді, що перевірявся, ТзОВ «Рівне Сталь» відобразило в податковому та бухгалтерському обліку господарські операції з придбання товарів, робіт і послуг у ТзОВ «Горіховий сад». До перевірки для підтвердження реальності здійснення цих операцій позивач надав податкові накладні, платіжні доручення, акти виконаних робіт на транспортно-експедиційні послуги, реєстри отриманих та виданих податкових накладних.

Однак ні під час перевірки, ні під час судового розгляду даної справи, позивач не надав належних доказів на підтвердження факту реального отримання від ТзОВ «Горіховий сад» товарів та послуг, а саме доказів транспортування, розвантажування, приймання, зберігання товару.

Зокрема, ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз. 27 п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 цих Правил визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з пп. пп. 11.5, 11.7 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Однак, як зазначено вище, у позивача відсутні товарно-транспортні накладні по господарських операціях з ТзОВ «Горіховий сад», а також акти приймання продукції, її зберігання тощо.

Враховуючи наведені вище обставини та оцінивши зібрані докази, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати за період, що перевірявся, по взаємовідносинах з ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПОГ «Інвабуд», ПП «Західлісбуд» та ТзОВ «Горіховий сад» сформовані з порушенням вимог законодавства, в зв'язку з чим відповідач правомірно та обґрунтовано визначив позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівне Сталь» залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року у справі № 2а-5276/10/1770 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівне Сталь»до Державної податкової інспекції в місті Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді В.В. Святецький

Н.М. Судова-Хомюк