Рішення № 44088642, 07.05.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний Унікальний № 331/2342/14-ц Головуючий у І інстанції: Світлицька В.М.

Провадження № 22-ц/778/3078/15 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Савченко О.В., суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И Л А:

02.04.2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» про стягнення заборгованості по заробітній платі. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 13 грудня 2010р. Мінрегіонбуд погодив її призначення на посаду дирекора Запорізької філії Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект». 16.12.2010 року ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» уклав з нею як директором Запорізької філії ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» контракт. Відповідач тричі звільняв її з роботи з ініціативи роботодавця за різними підставами, але судовими рішеннями її було тричі поновлено на роботі. Посилаючись на те, що відповідач не виплатив їй заробітну плату за період роботи з 10 січня 2014р. по 30 листопада 2014р. у розмірі 46 520, 18 грн., просила її стягнути з відповідача.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» на користь ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату з 10 січня 2014 року по 30 листопада 2014 року в розмірі 46 520 гривень 18 копійок.

Стягнуто з ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект на користь держави судовий збір за подання позову майнового характеру в розмірі 243 гривень 60 копійок.

Не погоджуючись з зазначеним рішення, ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 у повному обсязі.

Апелянт, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання апеляційного суду не з»явився, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення справи не надав, тому колегія розглянула справу у його відсутності у відповідності до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Наказом № 96 від 16.12.2010р. ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект», у відповідності до наказу № 92/а від 29.11.2010р. про створення Запорізької філії, інженера-проектувальника 2 категорії ОСОБА_2 призначено на посаду директора Запорізької філії ( а.с. 159).

16 грудня 2010р. між ДП «Державний проектний інституту «Запоріжцивільпроект» та ОСОБА_2 укладено контракт, згідно якого остання призначена обіймати посаду директора Запорізької філії ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» на строк з 16 грудня 2010р. по 16 грудня 2013р. ( а.с. 14).

З матеріалів справи вбачається, що 22.02.2011р. ОСОБА_2 була впереше звільнена з посади директора Запорізької філії ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» на підставі п. 4 ст. 40 та п. 1 ст. 41 КЗпП, але рішенням Жовтневого районного суду від 22.12.2011р. це звільнення було визнано незаконним, поновлено позивача на посаді директора та стягнуто середній заробіток за вимушений прогул у сумі 48 517,60 грн. Рішення набрало законної сили 16.02.2012р.

Наказом № 31 від 16.05.2012р., виданим ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект», ОСОБА_2 поновлено на посаді директора Запорізької філії, а наказом відповідача № 44 від 27 червня 2012 року вона була звільнена вдруге.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2012 року визнано незаконним наказ ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» від 16 травня 2012 року № 31 в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді директора Запорізької філії ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» з 16 травня 2012 року, зобов'язано ДП «ДПІ «Запоріж- цивільпроект» внести зміни в пункт 1 наказу № 31 від 16 травня 2012 року щодо дати поновлення ОСОБА_2 на посаді директора Запорізької філії ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект», а саме: поновити ОСОБА_2 на посаді директора Запорізької філії ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» з 23.12.2011 року та зобов»язано підприємство внести відповідний запис до трудової книжки, а також визнано недійсними записи за № 11, 12, 15. Визнано незаконним та скасовано наказ ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» № 32 від 21 травня 2012 року «Про винесення догани ОСОБА_2.» Визнано незаконним та скасовано наказ ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» № 44 від 27 червня 2012 року «Про звільнення та розірвання контракту з керівником Запорізької філії ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» ОСОБА_2.» Поновлено ОСОБА_2 на посаді директора Запорізької філії ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект». Стягнуто з ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування за спричинену моральну шкоду грошові кошти в розмірі 3 000, 00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 16 січня 2013 року, рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2012 року залишено без змін.

Згідно з рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 лютого 2013 року з ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» на користь ОСОБА_2 була сплачена заборгованість по заробітній платі за період з 23.12.2011р. по 24.01.2013р. в розмірі

50 472,00 грн.

Наказом № 97-к від 22.05.2013р. ОСОБА_2 поновлено на посаді директора з

23.02.2011р. та зобов»язано бухгалтерію нарахувати та виплатити їй заробітну плату з

25.01.2013р. по 22.05.2013р. Проте зарплата їй добровільно відповідачем виплачена не була.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2013 року з ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» на користь ОСОБА_2 стягнуто заборгованість по заробітній платі за період з 25 січня 2013 року по 23 липня 2013 року в розмірі 24 156,11

грн. Зазначене рішення суду набрало законної сили 13 грудня 2013 року.

Наказом ДП «ДПІ «Запоріжцивілпроект» № 53 від 23 травня 2013 року, попереджено ОСОБА_2 про розіврання з нею контракту у зв'язку з ліквідацією Запорізької філії ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект». 23 липня 2013 року наказом ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» № 131-к контракт з директором Запорізької філії ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» ОСОБА_2 розірвано на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з 23 липня 2013 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2013 року визнано незаконним та скасовано накази ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект»: від 22 травня 2013 року № 97-к, від 23 травня 2013 року № 53, від 23 липня 2013 року № 131-к. Поновлено ОСОБА_2 на посаді директора Запорізької філії ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект», про що зобов»язано внести відповідний запис до трудової книжки. Зазначене рішення суду набрало законної сили 31 грудня 2013 року ( а.с. 11-13).

Середній заробіток за вимушений прогул цим рішенням не стягувався.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2014 року ( справа № 2/331/435/14, єдиний унікальний № 331/85/14) стягнуто з ДП «ДПІ «Запо-

ріжцивільпроект» на користь ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату за період з 24 липня 2013р. по 09 січня 2014р. в розмірі 21 940,41 грн.

Таким чином, за матеріалами справи відслідковується, що на користь ОСОБА_2 сягувались за судовими рішенням: середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.02.2011р. по 22.12.2011р. в сумі 48 517,60 грн., зарплата за період з 23.12.2011р. по 24.01.2013р. в розмірі 50 472,00 грн.; зарплата за період з 25 січня 2013 року по 23 липня 2013 року в розмірі 24 156,11 грн.; зарплата за період з 24 липня 2013р. по 09 січня 2014р. в розмірі 21 940,41 грн.

В цьому позові ОСОБА_2 вказує, що на даний час ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» не виплачує їй заробітну плату, яка за її розрахунком за період з 10.01.2014 року по 18.08.2014 року становить 32 147,84 грн. Тому просила суд стягнути з ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» на її користь заборгованість по заробітній платі за період з 10.01.2014 року по 18.08.2014 року в розмірі 32147,84 грн.

09.12.2014р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» про стягнення заборгованості по заробітній платі, в якому просила суд стягнути з ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» на її користь заборгованість по заробітній платі за період з 10.01.2014 року по 30.11.2014 року в розмірі 46 520, 18 грн.

Ухвалою суду від 10.12.2014 року вищезазначені позови ОСОБА_2 об'єднані в одне провадження.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 в повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги щодо невиплати їй заробітної плати за період з 10.01.2014р. по 30.11.2014р. є доведеними, а розмір заборгованості по заробітній платі не спростовано відповідачем своїм розрахунком.

Проте таких висновків суд дійшов без повного та ретельного дослідження матеріалів справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильно вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу.

Отже, заборгованість по заробітні платі може бути стягнута з роботодавця на користь працівника у тому випадку, коли працівник працював, та йому заробітна плата нараховувалась, але не виплачувалась, або нараховувалась та виплачувалась у меншому розмірі, ніж положено працівнику.

З контракту, укладеного між сторонами вбачається, що ОСОБА_2 призначена на посаду директора Запорізької філії на строк з 16.12.2010р. по 16.12.2013р. ( а.с. 14).

Відповідно до пункту 5.4 контракту Підприємство зобов»язано звільнити директора Філії після закінчення строку контракту. Укладати контракт на наступний строк за згодою сторін. Не пізніше як за два місяці до закінчення строку дії контракту визначитись у такому: контракт припиняє дію, контракт продовжується або укладається на новий термін. Контракт не може переходити в договір на невизначений строк відповідно до п. 36 КЗпП, коли жодна із сторін не порушила питання про його припинення. Якщо у цей термін сторони не визначились, то контракт продовжується на новий термін.

Згідно з пунктом 4 контракту оплата праці директора Філії здійснюється за рахунок Філії.

У відповідності до пункту 1.5 Положення про оплату праці працівників Запорізької філії ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» джерелом коштів на оплату праці є частина доходу та інші кошти, одержані у результаті господарської діяльності філії ( а.с. 76-77).

Відповідач в ході розгляду справи заперечував проти позову, зазначаючи, що Філія ліквідована, на чому наголошує і в апеляційній скарзі.

Дослідивши вказані доводи, колегія встановила, що Філія як відокремлений підрозділ припинила своє існування шляхом закриття 03.10.2012р., що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб ( а.с. 65-66).

Вказане також підтверджується довідкою Головного управління статистики у Запорізькій області, згідно з якою державна реєстрація Запорізької філії ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» припинена 03.10.2012р. у зв»язку з ліквідацією цього відокремленого підрозділу ( а.с. 67).

Але не зважаючи на це, Наказом № 42-к/ос від 04.03.2015р. ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27.11.2013р. ОСОБА_2 поновлено на посаді директора Запорізької філії з 23.06.2012р.( а.с. 148).

В цей же день, 04.03.2015р., ОСОБА_2 подано заяву про її звільнення з посади директора з 05.03.2015р. згідно зі ст. 39 КЗпП у зв»язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю та умов контракту ( а.с. 150).

Наказом № 09 від 05.03.2015р. ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» на підставі заяви ОСОБА_2 достроково розірвано контракт з керівником Запорізької філії від 16.10.2010р. з ініціативи працівника згідно з ч. 1 ст. 39 КЗпП ( порушення роботодавцем законодавства про працю та умов контракту) з 05.03.2015р., провести з ОСОБА_2 остаточний розрахунок, виплативши їй на підставі ч. 1 ст. 44 КЗпП вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку ( а.с. 151).

Наказом № 44-к/ос від 05.03.2015р. ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» звільнено ОСОБА_2 з посади директора Запорізької філії з 05.03.2015р. з ініціативи працівника у зв»язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю та умов контракту ( а.с. 152).

З викладено вбачається, що рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27.11.2013р., яке набрало законної сили 30 грудня 2013р., про поновлення ОСОБА_2 на посаді директора Запорізької філії ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» було виконано лише у березні 2015р.

А тому в цьому випадку мало місце невиконання судового рішення, та позивач в цей час не працювала на посаді директора філії, оскільки фактично не відбулось її поновлення на роботі.

Тобто у періоді з 10 січня 2014р. по 30 листопада 2014р., за який позивач просила стягнути заборгованість по заробітній платі за роботу на посаді директора філії, позивач цю посаду не обіймала, не будучи поновленою на роботі, а отже відсутні підстави для нарахування та виплати їй заробітної плати за цей період як працівнику, який фактично не перебував у цей період у трудових правовідносинах з відповідачем.

Таким чином, не врахувавши цих обставин, суд першої інстанції неправильно визначився з характером спірних правовідносин, які склались між сторонами у періоді з 10 січня 2014р. по 30 листопада 2014р.

Фактично ж у цей період мав місце вимушений прогул, викликаний невиконанням судового рішення про поновлення на роботі.

Згідно з положеннями ст. 236 КЗпП України при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі працівник може претендувати на виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, але не заробітну плату. Проте позовних вимог у відповідності до ст. 236 КЗпП позивач у цій справі не заявляла.

З огляду на всі вищевстановлені обставини, колегія вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню, у зв»язку з чим у відповідності до п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2015 року у цій справі скасувати.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення з Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» заробітної плати за період з 10 січня 2014р. по 30 листопада 2014р.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Савченко О.В.

Судді: Кочеткова І.В.

Маловічко С.В.