Ухвала суду № 44067975, 07.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2015 року м. Львів Справа № 876/4031/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Багрія В.М., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі Тернопільської області та управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 року по справі № 819/3080/13-а за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі Тернопільської області, управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області, управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі про визнання протиправними дій та зобов'язання повернути кошти,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі Тернопільської області, управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області, в якому просили визнати незаконною відмову органів Пенсійного фонду щодо повернення їм сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області повернути їм з рахунку Державного бюджету України, відкритого управлінням Державної казначейської служби України у м. Тернополі за кодом бюджетної класифікації доходів бюджету 24140500 «додатковий збір на виплату пенсії з операцій купівлі-продажу нерухомого майна», кошти в розмірі 1449.65 грн. кожному, сплачені ними при придбанні нерухомого майна.

Протокольною ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року замінено неналежного відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області на належного - управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 року позов задоволено частково, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області сформувати та подати до управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1449.65 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 06 листопада 2013 року № ПН1568, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі Тернопільської області сформувати та подати до управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі подання про повернення ОСОБА_2 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1449.65 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 06 листопада 2013 року № ПН1564. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі Тернопільської області та управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області оскаржили її в апеляційному порядку.

Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі Тернопільської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що ОСОБА_2 є власником 1/5 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1, а відтак, придбаваючи 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 вже не вперше, виступав платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що воно не володіє інформацією стосовно прав власності громадян на нерухоме майно та підстав їх набуття, відтак, не вправі звільняти ОСОБА_1 від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 чи вчиняти дії по поверненню сплачених нею коштів такого збору. Зазначає, що ОСОБА_1 не надано жодних доказів і підтвердження придбання нею зазначеного нерухомого майна на всій території України вперше.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06 листопада 2013 року між ОСОБА_4, як продавцем, та ОСОБА_1 і ОСОБА_2, як покупцями, було укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 3484.

Відповідно до вказаного договору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали у ОСОБА_4 по 1/2 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, за ціною 289930.00 грн., сплативши перед цим збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від його вартості, що становить 1449.65 грн. з кожного, згідно з квитанціями від 06 листопада 2013 року № ПН1568 та № ПН1564 відповідно.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися із заявами до управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області та управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі Тернопільської області відповідно про повернення сум сплаченого збору, з тих підстав, що житло ними було придбано вперше. Однак, їм було відмовлено у зв'язку з відсутністю інформації щодо прав власності громадян на нерухоме майно.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами надано достатньо належних та допустимих доказів у підтвердження придбання нерухомого майна вперше, а тому, виходячи з положень пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок), безпідставно сплачені кошти підлягають поверненню.

У відповідності до абзацу 1 пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ, організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до пункту 15-1 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

В підтвердження відсутності обов'язку сплати збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу позивачами надано суду копії довідок ТВБВ № 10019/09 філії - Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк України» від 13 листопада 2013 року № 371 та від 14 листопада 2013 року № 146, згідно з якими ОСОБА_2 включений в списки для приватизації житла в АДРЕСА_1, однак, житлові сертифікати ним не використано, а ОСОБА_1 включена в списки на одержання житлових чеків, житлові чеки нею також не використані.

Згідно з довідкою ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» від 14 листопада 2013 року № 4868 ОСОБА_2 станом на 29 листопада 2012 року є власником 1/5 частини квартири, за адресою: АДРЕСА_1, яка зареєстрована за ним на підставі розпорядження органу приватизації від 04 березня 1997 року № 21652. Судом першої інстанції встановлено, що позивач вказану частку квартири самостійно не придбавав, а її реєстрація за ним на праві власності відбулась у період дії законодавства, яке передбачало необхідність реєстрації житла (відповідних часток) та ведення обліку технічної інвентаризації за кількістю осіб, які в ньому проживають, що свідчить про необґрунтованість доводів управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі Тернопільської області, що ОСОБА_2 вже придбавав житло.

З огляду на викладене, а також недоведення відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, на яких в даному випадку покладається обов'язок доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності, факту придбання позивачами нерухомого майна не вперше, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачі при придбанні по 1/2 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до вимог пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» не виступали платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, а тому такий слід повернути.

Також, при вирішенні справи судом першої інстанції вірно враховано, що механізм повернення коштів, помилково зарахованих до державного бюджету, визначений Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787, пунктами 3, 5 якого передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі Тернопільської області та управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 року по справі № 819/3080/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.М. Багрій

В.Я. Качмар