Ухвала суду № 44067834, 28.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1535/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

28 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів за участю секретаряБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Приходько К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2015 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2015 року Приватне акціонерне товариство «Енергополь-Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.01.2015 № 0000292202 та № 0000302202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 20.01.2015 № 0000292202 та № 0000302202.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 15.12.2014 по 19.12.2014 Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Енергополь-Україна» (код ЄДРПОУ 20022334) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «МСІ Україна» (код ЄДРПОУ 36217672) за період з липня 2014 року по серпень 2014 року.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201, п. 201.1 ст. 201, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2014 року на суму 46 582,00 грн. та завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за серпень 2014 року на суму 150 158,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 26.12.2014 № 1436/22-01/20022334 на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.01.2015:

- № 0000292202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем - 150 158,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 75 079,00 грн.;

- № 0000302202, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 46 582,00 грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані всі первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської діяльності.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року (далі по тексту - ПК України).

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При цьому при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Отже, при визначенні суми від'ємного значення з ПДВ врахуванню підлягає задекларована за відповідний період позивачем сума податкового кредиту з ПДВ, який в свою чергу обумовлено придбанням платником товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Згідно пункту 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 15 січня 2014 року між ТОВ «МСІ Україна», як виконавцем, та ПАТ «Енергополь-Україна», як замовником, було укладено договір про комплексне рекламне обслуговування № 001Р, за умовами якого виконавець зобов'язується надавати послуги з комплексного рекламного обслуговування.

Згідно пункту 1.3 договору, перелік послуг, що надаються Виконавцем Замовнику, їх обсяги, строки виконання, вартість, порядок та строки оплати, а також інші умови в кожному конкретному випадку визначаються сторонами у Додатках до даного Договору, які є його невід'ємною частиною.

За спірний період було укладено наступні додатки до Договору:

1. Додаток № 4 від 02.07.2014 до договору № 001Р від 15.01.2014 про розміщення реклами на національних каналах, моніторинг Рекламної компанії, медіа-аналіз ТВ рекламної компанії, та надано:

- Медіа-план до додатку № 4 до договору від 02.07.2014 на розміщення реклами на телеканалі «Інтер» за липень 2014 року;

- Медіа-план до додатку № 4 до договору від 02.07.2014 на розміщення реклами на телеканалі «Студія 1+1» за липень 2014 року;

- Уточнюючий медіа-план до додатку № 4 до договору від 02.07.2014 на розміщення реклами на телеканалі «Інтер» за липень2014 року;

- Уточнюючий медіа-план до додатку № 4 до договору від 02.07.2014 на розміщення реклами на телеканалі «Студія 1+1» за липень2014 року.

2. Додаток № 5 від 18.07.2014 до договору № 001Р від 15.01.2014 про розміщення реклами на радіоканалах, виготовлення аудіо ролика хронометражем 20 сек. Моніторинг рекламної компанії на радіо, та надано наступні документи:

- Медіа-плани на розміщення радіо реклами до додатку № 5 до договору від 18.07.2014.

- Уточнюючі медіа-плани на розміщення радіо реклами до додатку № 5 до договору від 18.07.2014.

По мірі надання послуг ПАТ «Енергополь-Україна» та ТОВ «МСІ Україна» були складені акти здачі-приймання робіт (надання послуг):

1. Акти № ОУ-0000502 здачі-приймання робіт (надання послуг) з розміщення реклами на радіо у липні 2014 року, моніторингу рекламної компанії від 31 липня 2014 року, з подальшим надання документів на підтвердження надання послуг:

- Ефірна довідка в період з 25.07.2014 по 22.08.2014 («Русское Радио» Україна»).

- Графік трансляції в період з 25.07.2014 по 31.07.2014 («Радіо Люкс ФМ»).

- Ефірна довідка в період з 25.07.2014 по 31.07.2014 (радіостанція «Релакс»).

- Ефірна довідка № 3190.14-1 («Шансон»).

- Ефірна довідка № 3228.14-1 («djfm 96.8 Київ»).

- Ефірна довідка № 3192.14-1 («Любимое радио 104.0 FM (Киев)/Шарманка»).

- Ефірна довідка в період з 25.07.2014 по 31.07.2014 (радіостанція «ПРОСТО»).

- Ефірна довідка в період з 25.07.2014 по 31.07.2014 (радіостанція «Наше Радио»).

- Ефірна довідка в період з 25.07.2014 по 31.07.2014 (радіостанція «Ретро FM»).

- Ефірна довідка в період з 25.07.2014 по 31.07.2014 (радіостанція «Europa plus Україна»).

- Ефірна довідка в період з 25.07.2014 по 31.07.2014 («Авто Радіо»).

2. Акт № ОУ-0000472 здачі-приймання робіт (надання послуг) з розміщення та моніторингу реклами на ТК «ІНТЕР» та «Судія 1+1», пост-аналізу рекламної у липні 2014 року від 31 липня 2014 року, з подальшим надання документів на підтвердження надання послуг:

- Ефірна довідка щодо розміщення рекламної кампанії ЖК «Міністерський» на телеканалі «Інтер» (регіональний) за липень 2014 року.

- Ефірна довідка щодо розміщення рекламної кампанії ЖК «Міністерський» на телеканалі «Студія 1+1» (регіональний) за липень 2014 року.

3. Акт № ОУ-0000592 здачі-прийняття робіт (надання послуг) з розміщення реклами на радіо у серпні 2014 року, моніторингу рекламної кампанії від 31 серпня 2014 року та надані наступні докази:

- Ефірна довідка № 3190.14-1 («Шансон»).

- Ефірна довідка № 3192.14-1 («Любимое радио 104.0 FM (Киев)»).

- Ефірна довідка в період з 01.08.2014 по 22.08.2014 (радіостанція «Ретро FM»).

- Ефірна довідка в період з 01.08.2014 по 22.08.2014 (радіостанція «Europa plus Україна»).

- Ефірна довідка в період з 01.08.2014 по 22.08.2014 (радіостанція «Наше Радио»).

- Ефірна довідка в період з 01.08.2014 по 22.08.2014 («Авто Радіо»).

- Ефірна довідка в період з 01.08.2014 по 22.08.2014 (радіостанція «ПРОСТО»).

- Ефірна довідка в період з 01.08.2014 по 22.08.2014 (радіостанція «Релакс»).

- Ефірна довідка в період з 01.08.2014 по 22.08.2014 («Русское Радио» Україна»).

- Графік трансляції в період з 01.08.2014 по 22.08.2014 (« Радіо Люкс ФМ»).

- Ефірна довідка в період № 3190.14-1 в період з 01.08.2014 по 22.08.2014 («Шансон»).

- Ефірна довідка № 3192.14-1 в період з 01.08.2014 по 22.08.2014 («Любимое радио 104.0 FM (Киев)»).

Крім цього, позивачем надано копії Ліцензійних договорів №ЛД-1206/02-МиМ від 08 листопада 2013 року та № ЛД-1407/03-МиМ від 28 червня 2014 року на право використання образів персонажів та логотипа.

Розрахунки між ПАТ «Енергополь-Україна» та ТОВ «МСІ Україна» проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банку про проведення платежу.

Також ТОВ «МСІ Україна» були видані податкові накладні № 456 від 09.07.2014, № 474 від17.07.2014, № 482 від 24.07.2014, № 485 від 25.07.2014, № 504 від 30.07.2014, № 515 від 31.07.2014, № 511 від 31.07.2014, № 593 від 31.08.2014.

Таким чином, під час розгляду справи встановлено, що ТОВ «МСІ Україна» та ПАТ «Енергополь-Україна» виконані зобов'язання згідно вчинених операцій, що підтверджується відповідними первинними документами.

Заперечуючи проти вимог даного позову, відповідач посилається на те, що в ході проведення зустрічних перевірок та за результатами зустрічних перевірок встановлено факт не підтвердження взаємовідносин позивача з ТОВ «МСІ Україна» за липень та серпень 2014 року.

Такі висновки відповідача суперечать обставинам справи, так як на підтвердження надання послуг та здійснення розрахунків з ТОВ «МСІ Україна» відповідно до укладеного Договору та додатків до Договору було надано усі документи бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів.

При цьому, податковий орган зазначає, що наявність у позивача податкових накладних та документів, які відповідно до Податкового кодексу України, є необхідними для формування податкового кредиту, не є безумовною підставою для віднесення сум до складу податкового кредиту декларації з ПДВ, та у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких документах не підтверджені зустрічною звіркою, неможливо ідентифікувати як такі, що призначені для використання в межах господарської діяльності платника податку, а отже несплачений підприємством податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок невірного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» №1112/11/13-10 від 20.07.2010, при встановленні факту здійснення господарської операції дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів звертає увагу, що взаємовідносини товариства з контрагентом відповідають господарській меті товариства, що полягає в рекламних агентствах (основний вид діяльності), посередництві в розміщенні реклами в засобах масової інформації (відповідно до довідки ЄДРПОУ позивача).

Крім того, позивач мав передбачене право використовувати образи персонажів «Маша» та «Медведь» в рекламній компанії Об'єкта відповідно до Ліцензійного договору № ЛД-1206/02-МиМ від 08 листопада 2013 року, Додатку 1 до останнього та Ліцензійного договору № ЛД-1407/03-МиМ від 28 липня 2014 року.

Як вбачається з фактичних обставин справи та з наданої для проведення перевірки первинної документації, на підтвердження здійснення господарських операцій, позивач має всі необхідні документи бухгалтерської та податкової звітності, у тому числі: додаткові накладні, рахунки, платіжні доручення, квитанції та виписки банку, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з розміщення реклами тощо, тобто факти укладення договорів, здійснення розрахунків, надання послуг у вигляді здійснення реклами підтверджені, а, отже, позивач має законне право на податковий кредит та бюджетне відшкодування за відповідними господарськими операціями.

Таким чином, фактичні обставини свідчать про те, що позивач правомірно сформував податковий кредит та податкові зобов'язання, включивши до його складу суми ПДВ, сплачені ним відповідно до укладеного Договору з Контрагентом, оскільки такі обставини підтверджені первинними документами.

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Колегією суддів встановлено, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені, та правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення правовідносин, контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та платником податку на додану вартість, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та вказаними вище контрагентами, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності спірних правочинів, колегія суддів дійшла висновку про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача від 20.01.2015 № 0000292202 та № 0000302202, які підлягають скасуванню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 07.05.2015

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.