Постанова № 43994190, 10.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10 квітня 2015 року 12 год. 05 хв. № 826/20265/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання його вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) 19 січня 2015 року, після усунення виявлених судом недоліків, надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) до Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Мін'юст), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Президент України Порошенко Петро Олексійович (далі - Президент України Порошенко О.П.), про:

- визнання протиправними дій відповідача у частині не складання та не оприлюднення на офіційному веб-сайті Мін'юсту, як органу виконавчої влади, орієнтовного плану щодо проведення у 2014 році консультацій із громадськістю щодо законопроекту про внесення змін до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - законопроект), що передбачає монополію адвокатів на представництво в судах та збільшення оплати особами, охочими стати адвокатами, за складання кваліфікаційного іспиту та проходження стажування;

- визнання протиправними дій відповідача у частині не проведення консультацій із громадськістю, як і не проведення публічного обговорення та не вивчення громадської думки щодо законопроекту;

- визнання протиправними дій відповідача у частині не зазначення в інформаційному повідомленні від 23 червня 2014 року про можливі наслідки проведення у життя кожного альтернативного рішення для різних соціальних груп населення та заінтересованих сторін, пов'язаних із внесенням змін до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон);

- визнання протиправними дій відповідача у частині не розміщення на офіційному веб-сайті Мін'юсту, після повідомлення про проведення громадського обговорення Указу Президента України "Про затвердження плану заходів із виконання обов'язків та зобов'язань України, що випливають з її членства в Раді Європи" (далі - Указ) від 23 червня 2014 року, тексту законопроекту;

- визнання протиправними дій відповідача у частині зменшення терміну (із одного місяця до одного тижня) проведення публічного громадського обговорення проекту Указу та законопроекту;

- визнання протиправними дій відповідача у частині не опублікування із 23 червня 2014 року до дня подання позову до суду жодного зауваження на текст законопроекту;

- визнання протиправними дій відповідача у частині не повідомлення та не опублікування звіту про проведення публічного обговорення з інформацією врахування пропозицій та зауважень громадськості із обов'язковим обґрунтуванням прийнятого рішення, а також інформації про рішення прийняте за результатами обговорення;

- зобов'язання відповідача, у разі розробки внесення змін до Закону, провести консультації із громадськістю, публічне обговорення, та вивчити громадську думку щодо законопроекту у чіткій відповідності до норм Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2010 року № 996 (далі - Порядок № 996).

В обґрунтування позову позивач зазначив, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідачем порушено норми Порядку № 996.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду і вирішення позову визначено суддю Данилишина В.М.

Ухвалою суду від 22 січня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/20265/14 (далі - справа) за позовом ОСОБА_1 до Мін'юсту про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання його вчинити певні дії, яку призначено до розгляду колегією суддів у відкритому судовому засіданні.

При цьому, під час підготовки справи до розгляду суд прийшов до висновку про відсутність підстав для залучення Президента України Порошенка П.О. до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача, оскільки у позові не обґрунтовано, яким чином судове рішення у справі може вплинути на права, інтереси або обов'язки Президента України.

Поряд з цим, зазначено, що питання щодо залучення Президента України Порошенка П.О. до участі у справі буде розглянуто і вирішено після надходження від осіб, які братимуть участь у справі, додаткових письмових доказів на обґрунтування даного питання.

До суду 09 і 25 лютого 2015 року надійшли письмові клопотання ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) про залучення його до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на стороні позивача.

У судовому засіданні 11 лютого 2015 року позивачем надано суду та 12 лютого 2015 року до суду від позивача надійшли письмові клопотання про виклик і допит у судовому засіданні особисто Президента України Порошенка П.О. і Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича (далі - Міністр юстиції Петренко П.Д.) з питань, зазначених у даному клопотанні, а також письмові пояснення та клопотання про залучення Президента України Порошенка П.О. до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача та про витребування у відповідача конкретизованих письмових доказів.

У тому ж судовому засіданні 11 лютого 2015 року судом зазначено, що питання щодо виклику і допиту у судовому засіданні особисто Президента України Порошенка П.О. і Міністра юстиції Петренка П.Д. буде розглянуто і вирішено після з'ясування обставин у справі та перевірки їх наявними у матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні 25 лютого 2015 року позивачем надано суду письмові пояснення по суті позову, письмову аргументацію щодо залучення Президента України Порошенка П.О. до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача та письмовий запит до відповідача про надання публічної інформації щодо проекту Закону, а представником відповідача - письмові заперечення проти позову та докази на їх обґрунтування.

За результатами розгляду та вирішення вище перелічених клопотань, з урахуванням доводів, зазначених у відповідних поясненнях, аргументації, запиті, запереченнях та доказах на їх обґрунтування, у тому ж судовому засіданні 25 лютого 2015 року судом, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 53 КАС України, відмовлено у залученні Президента України Порошенка П.О. до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, а також до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача допущено ОСОБА_2 (далі - третя особа-1).

Відповідною ухвалою суду від 25 лютого 2015 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів та у Мін'юсту витребувано усю наявну офіційну інформацію про розробку ним законопроекту та належним чином засвідчені копії:

- відомостей про ініціаторів законопроекту (назви державних установ, організацій, органів влади, недержавних установ, організацій чи фізичних осіб);

- відомостей про розробника (розробників) законопроекту (перелік органів влади, установ, організацій, посад, прізвищ, імен, по батькові осіб, які брали участь у розробці та були відповідальні за цей проект);

- відомостей про дату оприлюднення законопроекту, пояснювальної записки, порівняльної таблиці та про усі адреси сторінок у мережі Інтернет, де цей проект, пояснювальна записка, порівняльна таблиця оприлюднені згідно з нормами чинного законодавства України;

- висновку про проведення антидискримінаційної експертизи законопроекту або документу із обґрунтуванням відсутності ознак дискримінації;

- висновку про проведення антикорупційної експертизи або документу із обґрунтуванням відсутності у законопроекті правил і процедур, що можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень;

- відомостей про адресу сторінки веб-сайту Мін'юсту у мережі Інтернет, на якій розміщено законопроект, пояснювальну записку, порівняльну таблицю.

До суду 06 і 17 березня 2015 року надійшли письмові заяви ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3.), а 17 березня 2017 року - письмові клопотання ОСОБА_8 (далі - ОСОБА_8.) та ОСОБА_9 (далі - ОСОБА_9.) і ОСОБА_10 (далі - ОСОБА_10.) про залучення їх до участі у справі як третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача.

У судовому засіданні 11 березня 2015 року суд перейшов до розгляду справи по суті. Присутні у судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх повністю з підстав, зазначених у позові та письмових поясненнях, наданих суду у ході судового розгляду справи разом із доказами на його обґрунтування, а представник відповідача заперечувала проти позовних вимог та просила відмовити у їх задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях, наданих суду протягом судового розгляду справи разом із доказами на їх обґрунтування.

До суду 17 березня 2015 року від позивача надійшла письмова заява про відвід судді Данилишина В.М. від розгляду і вирішення справи, а 23 березня 2015 року від представника відповідача - письмове клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, витребуваних у відповідача ухвалою суду від 25 лютого 2015 року, а саме роздруківок із веб-сайтів Мін'юсту та Координаційного центру з надання правової допомоги із розміщеними на них орієнтовним планом Мін'юсту проведення консультацій з громадськістю на 2014 рік та орієнтовним планом проведення громадських обговорень законопроекту, а також копії пояснювальної записки до законопроекту.

У судове засідання 25 березня 2015 року позивач (його представник) не прибув, хоча про дату, час і місце судового розгляду він повідомлений своєчасно та належним чином. При цьому, у письмових поясненнях по суті позову, які надійшли до суду 17 березня 2015 року, позивач просив розглянути справу без його особистої участі.

У судовому засіданні 25 березня 2015 року судом, згідно з ч. 3 ст. 30 КАС України, не прийнято до розгляду і вирішення по суті заяву позивача про відвід судді Данилишина В.М. від розгляду і вирішення справи, оскільки таку заяву позивачем подано до суду 17 березня 2015 року, тобто після початку судового розгляду справи по суті, що мало місце у судовому засіданні 11 березня 2015 року.

У тому ж судовому засіданні 25 березня 2015 року судом, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 53 КАС України, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача допущено ОСОБА_3 (далі - третя особа-2), а також відмовлено у залученні ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Враховуючи вище викладені обставини та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду і вирішення справи по суті, у судовому засіданні 25 березня 2015 року судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд і вирішення справи у порядку письмового провадження.

До суду 06 квітня 2015 року надійшла письмова заява ОСОБА_11 про залучення його до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на стороні позивача, у задоволенні якої судом, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 53 КАС України, відмовлено, оскільки заявником не обґрунтовано, яким чином судове рішення у справі може вплинути на його права, свободи, інтереси або обов'язки.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань позивача про виклик і допит у судовому засіданні особисто Президента України Порошенка П.О. і Міністра юстиції Петренка П.Д., оскільки позивачем не доведено та необґрунтовано доцільність і необхідність цього.

Поряд з цим, будучи переконаним, що всебічно, повно і об'єктивно розглянути і вирішити справу із прийняттям у ній законного і обґрунтованого рішення можна на підставі наявних у матеріалах справи письмових доказів, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п. 1, 2, пп. 12, пп. 26-1 п. 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №395/2011, Міністерство юстиції України (Мін'юст України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мін'юст України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.

Мін'юст України відповідно до покладених на нього завдань: розробляє за пропозиціями міністерств та інших центральних органів виконавчої влади плани законопроектної роботи, координує нормотворчу діяльність у міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, здійснює контроль за такою діяльністю; забезпечує координацію діяльності центральних органів виконавчої влади щодо реалізації державної політики у сфері надання безоплатної правової допомоги, взаємодіє з центральними органами виконавчої влади з питань реалізації Закону України "Про безоплатну правову допомогу".

Відповідно до п.п. 1-5 Порядку № 996, цей Порядок визначає основні вимоги до організації і проведення органами виконавчої влади консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики (далі - консультації з громадськістю).

Консультації з громадськістю проводяться з метою залучення громадян до участі в управлінні державними справами, надання можливості для їх вільного доступу до інформації про діяльність органів виконавчої влади, а також забезпечення гласності, відкритості та прозорості діяльності зазначених органів.

Проведення консультацій з громадськістю має сприяти налагодженню системного діалогу органів виконавчої влади з громадськістю, підвищенню якості підготовки рішень з важливих питань державного і суспільного життя з урахуванням громадської думки, створенню умов для участі громадян у розробленні проектів таких рішень.

Консультації з громадськістю проводяться з питань, що стосуються суспільно-економічного розвитку держави, реалізації та захисту прав і свобод громадян, задоволення їх політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів.

Результати проведення консультацій з громадськістю враховуються органом виконавчої влади під час прийняття остаточного рішення або в подальшій його роботі.

Консультації з громадськістю організовує і проводить орган виконавчої влади, який є головним розробником проекту нормативно-правового акта або готує пропозиції щодо реалізації державної політики у відповідній сфері державного і суспільного життя.

Як вбачається із змісту заперечень представника відповідача проти позову, головним розробником законопроекту є Мін'юст. При цьому, відомостей про ініціаторів законопроекту (назви державних установ, організацій, органів влади, недержавних установ, організацій чи фізичних осіб), а також про розробника (розробників) законопроекту (перелік органів влади, установ, організацій, посад, прізвищ, імен, по батькові осіб, які брали участь у розробці та були відповідальні за цей проект) відповідачем на виконання ухвали суду від 25 лютого 2015 року не надано.

Згідно з п. 12-25 Порядку № 996, в обов'язковому порядку проводяться консультації з громадськістю у формі публічного громадського обговорення щодо:

проектів нормативно-правових актів, що мають важливе суспільне значення і стосуються конституційних прав, свобод, інтересів і обов'язків громадян, а також актів, якими передбачається надання пільг чи встановлення обмежень для суб'єктів господарювання та інститутів громадянського суспільства, здійснення повноважень місцевого самоврядування, делегованих органам виконавчої влади відповідними радами;

проектів регуляторних актів;

проектів державних і регіональних програм економічного, соціального і культурного розвитку, рішень стосовно стану їх виконання;

звітів головних розпорядників бюджетних коштів про їх витрачання за минулий рік.

Публічне громадське обговорення передбачає організацію і проведення:

конференцій, форумів, громадських слухань, засідань за круглим столом, зборів, зустрічей з громадськістю;

теле- або радіодебатів, інтернет-конференцій, електронних консультацій.

Публічне громадське обговорення організовує і проводить орган виконавчої влади із залученням громадської ради у такому порядку:

визначає питання, яке буде винесене на обговорення;

приймає рішення про проведення обговорення;

розробляє план заходів з організації та проведення обговорення (у разі потреби);

вживає заходів для забезпечення репрезентативності соціальних груп населення, а також суб'єктів господарювання, інститутів громадянського суспільства, органів місцевого самоврядування та інших заінтересованих суб'єктів (далі - заінтересовані сторони);

оприлюднює в обов'язковому порядку інформацію про проведення обговорення на офіційному веб-сайті органу виконавчої влади та в інший прийнятний спосіб;

збирає та аналізує інформацію про оцінку громадськістю ефективності запропонованого органом виконавчої влади шляху вирішення питання;

формує експертні пропозиції щодо альтернативного вирішення питання;

забезпечує врахування результатів обговорення під час прийняття остаточного рішення;

проводить аналіз результатів обговорення у разі прийняття рішення, що стосується різних соціальних груп населення та заінтересованих сторін;

оприлюднює результати обговорення на офіційному веб-сайті органу виконавчої влади та в інший прийнятний спосіб.

Для організаційного забезпечення проведення публічного громадського обговорення орган виконавчої влади може утворювати робочу групу.

В інформаційному повідомленні про проведення публічного громадського обговорення зазначаються:

найменування органу виконавчої влади, який проводить обговорення;

питання або назва проекту акта, винесеного на обговорення;

варіанти вирішення питання;

соціальні групи населення та заінтересовані сторони, на які поширюватиметься дія прийнятого рішення;

можливі наслідки проведення в життя кожного альтернативного рішення для різних соціальних груп населення та заінтересованих сторін;

відомості про строк, місце, час заходів, порядок обговорення, акредитації представників засобів масової інформації, реєстрації учасників;

спосіб забезпечення участі в обговоренні представників визначених соціальних груп населення та заінтересованих сторін;

адреса, строк і форма подання письмових пропозицій та зауважень;

адреса і номер телефону, за якими надаються консультації з питання, що винесено на публічне громадське обговорення;

прізвище, ім'я відповідальної особи органу виконавчої влади;

строк і спосіб оприлюднення результатів обговорення.

Для проведення публічного громадського обговорення шляхом електронних консультацій з громадськістю використовується урядовий веб-сайт "Громадянське суспільство і влада", офіційні веб-сайти органів виконавчої влади.

Орган виконавчої влади для проведення електронних консультацій з громадськістю розміщує на урядовому веб-сайті "Громадянське суспільство і влада" та на своєму офіційному веб-сайті:

інформаційне повідомлення про проведення публічного громадського обговорення;

текст проекту акта, винесеного на обговорення;

електронну адресу для надсилання пропозицій та зауважень і номер телефону, за яким надаються консультації з питання, що винесено на публічне громадське обговорення.

Тексти проектів регуляторних актів оприлюднюються відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Публічне громадське обговорення розпочинається з дня оприлюднення інформаційного повідомлення про його проведення.

Строк проведення публічного громадського обговорення визначається органом виконавчої влади і повинен становити не менш як один місяць.

Пропозиції та зауваження подаються в усній та письмовій формі, надсилаються електронною поштою на адресу відповідальної особи органу виконавчої влади, на урядовий веб-сайт "Громадянське суспільство і влада" та офіційні веб-сайти органів виконавчої влади.

Пропозиції та зауваження, що надходять на урядовий веб-сайт "Громадянське суспільство і влада" та офіційні веб-сайти органів виконавчої влади, оприлюднюються на цих веб-сайтах протягом п'яти робочих днів після їх надходження.

Усні пропозиції та зауваження, у тому числі висловлені по телефону, фіксуються з обов'язковим зазначенням прізвища, імені та по батькові громадянина, його поштової адреси.

Інститути громадянського суспільства, наукові та експертні організації, інші юридичні особи подають пропозиції і зауваження у письмовій формі із зазначенням свого найменування та місцезнаходження.

Анонімні пропозиції не реєструються і не розглядаються.

Під час проведення конференцій, форумів, громадських слухань, засідань за круглим столом, зборів, зустрічей з громадськістю ведеться протокол, у якому фіксуються висловлені пропозиції і зауваження.

Текст протоколу оприлюднюється на офіційному веб-сайті органу виконавчої влади протягом двох тижнів.

Пропозиції та зауваження, що надійшли під час публічного громадського обговорення, вивчаються та аналізуються із залученням у разі потреби відповідних фахівців.

За результатами публічного громадського обговорення органи виконавчої влади готують звіт, в якому зазначається:

найменування органу виконавчої влади, який проводив обговорення;

зміст питання або назва проекту акта, що виносилися на обговорення;

інформація про осіб, що взяли участь в обговоренні;

інформація про пропозиції, що надійшли до органу виконавчої влади за результатами обговорення;

інформація про врахування пропозицій та зауважень громадськості з обов'язковим обґрунтуванням прийнятого рішення та причин неврахування пропозицій та зауважень;

інформація про рішення, прийняті за результатами обговорення.

Результати публічного громадського обговорення в обов'язковому порядку орган виконавчої влади доводить до відома громадськості шляхом оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті та в інший прийнятний спосіб не пізніше, ніж через два тижні після його закінчення.

Вивчення громадської думки здійснюється шляхом:

проведення соціологічних досліджень та спостережень (опитування, анкетування, контент-аналіз інформаційних матеріалів, фокус-групи тощо);

створення телефонних "гарячих ліній", проведення моніторингу коментарів, відгуків, інтерв'ю, інших матеріалів у друкованих та електронних засобах масової інформації для визначення позиції різних соціальних груп населення та заінтересованих сторін;

опрацювання та узагальнення висловлених у зверненнях громадян пропозицій та зауважень з питання, що потребує вивчення громадської думки.

Вивчення громадської думки організовує і проводить орган виконавчої влади із залученням громадської ради у такому порядку:

визначає:

- потребу у вивченні громадської думки з окремого питання;

- питання, з яких проводиться вивчення громадської думки, альтернативних пропозицій щодо їх вирішення;

- строк, форми і методи вивчення громадської думки;

- на конкурсній основі дослідницькі організації, фахівців, експертів, громадські організації, які проводитимуть вивчення громадської думки;

- ступінь репрезентативності соціальних груп населення та заінтересованих сторін, які досліджуються;

отримує підсумкову інформацію про результати вивчення громадської думки;

узагальнює громадську думку щодо запропонованого вирішення питань, що потребували вивчення громадської думки;

забезпечує врахування громадської думки під час прийняття органом виконавчої влади остаточного рішення з питань, що потребували вивчення громадської думки;

оприлюднює в обов'язковому порядку на офіційному веб-сайті органу виконавчої влади та в інший прийнятний спосіб результати вивчення громадської думки.

У звіті про результати вивчення громадської думки зазначається:

найменування органу виконавчої влади, який організував вивчення громадської думки (вивчав громадську думку);

найменування адміністративно-територіальної одиниці у разі вивчення громадської думки на окремій території;

соціальні групи населення та заінтересовані сторони, вивчення думки яких проводилося;

тема та питання, з яких проводилося вивчення громадської думки;

методи, що застосовувалися для вивчення громадської думки;

ступінь допустимого відхилення від обраної моделі дослідження;

інформація про осіб, що проводили вивчення громадської думки;

узагальнення громадської думки щодо запропонованого вирішення питань, що потребували вивчення громадської думки та її врахування під час прийняття органом виконавчої влади остаточного рішення;

обґрунтування прийнятого рішення у разі неврахування громадської думки.

Для організації вивчення громадської думки з метою отримання об'єктивної та достовірної інформації орган виконавчої влади може відповідно до законодавства укладати договори з дослідницькими організаціями, фахівцями, експертами, інститутами громадянського суспільства про проведення на умовах відкритого конкурсу фахових, наукових соціологічних досліджень, спостережень, експрес-аналізу пропозицій різних соціальних груп населення та заінтересованих сторін.

Як уже зазначено вище, відповідною ухвалою суду від 25 лютого 2015 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів та у Мін'юсту витребувано усю наявну офіційну інформацію про розробку ним законопроекту та належним чином засвідчені копії конкретизованих письмових доказів.

На виконання вказаної ухвали суду 23 березня 2015 року представником відповідача подано до суду письмове клопотання (із відповідними додатками), у якому зазначено, зокрема:

- адресу веб-сайту Мін'юсту у мережі Інтернет, на якому зазначено його орієнтовний план щодо проведення консультацій із громадськістю за 2014 рік, згідно з п. 8 якого, консультації щодо законопроекту призначено на квітень 2014 року, відповідальним підрозділом визначено Координаційний центр з надання правової допомоги;

- адресу веб-сайту Координаційного центру з надання правової допомоги, на якому зазначено орієнтовний план проведення громадських обговорень законопроекту.

До клопотання також долучено копію пояснювальної записки до законопроекту.

Поряд з цим, інших витребуваних судом доказів відповідачем суду не надано, причини неможливості надання витребуваних судом доказів не повідомлено.

Отже, з урахуванням вище викладених норм та з'ясованих протягом судового розгляду справи обставин, суд прийшов до висновку, що:

- вимога про визнання протиправними дій відповідача у частині не складання та не оприлюднення на офіційному веб-сайті Мін'юсту, як органу виконавчої влади, орієнтовного плану щодо проведення у 2014 році консультацій із громадськістю щодо законопроекту не підлягає задоволенню, оскільки у матеріалах справи містяться докази (роздруківка з офіційного веб-сайту Мін'юсту), з яких вбачається, що орієнтовний план відповідача щодо проведення консультацій із громадськістю на 2014 рік, у тому числі щодо законопроекту, відповідачем складений та оприлюднений на його офіційному веб-сайті;

- вимога про визнання протиправними дій відповідача у частині не проведення консультацій із громадськістю, як і не проведення публічного обговорення та не вивчення громадської думки щодо законопроекту підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Вище уже також зазначено, що проведення консультацій із громадськістю у формі публічного громадського обговорення, відповідно до орієнтовного плану відповідача щодо проведення консультацій із громадськістю на 2014 рік, призначено на квітень 2014 року.

Згідно з нормами Порядку № 996, у ході проведення консультації з громадськістю у формі публічного громадського обговорення ведеться протокол, у якому фіксуються висловлені пропозиції і зауваження. Текст протоколу оприлюднюється на офіційному веб-сайті органу виконавчої влади протягом двох тижнів.

Отже, суд вважає, що належним і допустимим доказом проведення консультації із громадськістю є протокол.

При цьому, у ході судового розгляду справи відповідачем не надано суду відповідного протоколу, як і доказу розміщення його тексту на офіційному веб-сайті Мін'юсту;

- вимога про визнання протиправними дій відповідача у частині не зазначення в інформаційному повідомленні від 23 червня 2014 року про можливі наслідки проведення у життя кожного альтернативного рішення для різних соціальних груп населення та заінтересованих сторін, пов'язаних із внесенням змін до Закону, підлягає частковому задоволенню, оскільки у п. 15 Порядку № 996 міститься перелік інформації, яка повинна бути зазначена в інформаційному повідомленні. Зокрема, серед іншого, в інформаційному повідомленні повинно бути зазначено можливі наслідки проведення у життя кожного альтернативного рішення для різних соціальних груп населення та заінтересованих сторін.

У матеріалах справи міститься копія інформаційного повідомлення від 23 червня 2014 року про проведення публічного громадського обговорення проекту Указу. У такому повідомленні не міститься інформація про можливі наслідки проведення у життя кожного альтернативного рішення для різних соціальних груп населення та заінтересованих сторін щодо Указу.

Інформаційне повідомлення про проведення публічного громадського обговорення законопроекту у матеріалах справи відсутнє, у зв'язку з чим у суду відсутня можливість встановити факт відповідності/невідповідності його змісту нормам Порядку № 996. Поряд з цим, суд зазначає, що у відповідача у судовому порядку витребувано усю наявну офіційну інформацію про розробку ним законопроекту та належним чином засвідчені копії конкретизованих письмових доказів, однак такої інформації і доказів (у повному обсязі) відповідачем суду не надано;

- вимога про визнання протиправними дій відповідача у частині не розміщення на офіційному веб-сайті Мін'юсту, після повідомлення про проведення громадського обговорення Указу, тексту законопроекту не підлягає задоволенню, оскільки у матеріалах справи міститься роздруківка із веб-сайту Мін'юсту, з якої вбачається, що після інформаційного повідомлення про проведення публічного громадського обговорення Указу розміщено текст проекту такого Указу, а після нього - текст законопроект (а.с. 23 - 39);

- вимога про визнання протиправними дій відповідача у частині зменшення терміну (із одного місяця до одного тижня) проведення публічного громадського обговорення проекту Указу та законопроекту підлягає частковому задоволенню, оскільки, відповідно до п. 18 Порядку № 996, строк проведення публічного громадського обговорення визначається органом виконавчої влади та повинен становити не менш як один місяць. При цьому, як вбачається зі змісту інформаційного повідомлення від 23 червня 2014 року про проведення публічного громадського обговорення проекту Указу, зауваження та пропозиції до проекту Указу від фізичних і юридичних осіб, їх об'єднань приймаються відповідачем протягом одного тижня із дня повідомлення про публічне обговорення проекту.

Крім того, суд ще раз наголошує, що у матеріалах справи відсутнє інформаційне повідомлення про проведення публічного громадського обговорення законопроекту;

- вимоги про визнання протиправними дій відповідача у частині не опублікування із 23 червня 2014 року до дня подання позову до суду жодного зауваження на текст законопроекту, а також дій відповідача у частині не повідомлення та не опублікування звіту про проведення публічного обговорення з інформацією врахування пропозицій та зауважень громадськості із обов'язковим обґрунтуванням прийнятого рішення, а також інформації про рішення, прийняте за результатами обговорення підлягає задоволенню, оскільки у ході судового розгляду справи відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду доказів, у тому числі звіту про результати вивчення громадської думки, на підставі яких суд міг би прийти до висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Зокрема, згідно з п.п. 19, 20, 21 Порядку № 996, пропозиції та зауваження оприлюднюються на цих веб-сайтах протягом п'яти робочих днів після їх надходження.

За результатами публічного громадського обговорення органи виконавчої влади готують звіт.

Результати публічного громадського обговорення в обов'язковому порядку орган виконавчої влади доводить до відома громадськості шляхом оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті та в інший прийнятний спосіб не пізніше, ніж через два тижні після його закінчення;

- вимога про зобов'язання відповідача, у разі розробки внесення змін до Закону, провести консультації із громадськістю, публічне обговорення та вивчити громадську думку щодо законопроекту у чіткій відповідності з нормами Порядку № 996 не підлягає задоволенню, оскільки суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії за певних обставин у майбутньому.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання його вчинити певні дії є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. У зв'язку з тим, що позивачем не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивача здійснені ним судові витрати відповідно до задоволених вимог.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 24, 25, 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Міністерства юстиції України у частині не проведення консультацій із громадськістю у формі публічного громадського обговорення та не вивчення громадської думки щодо проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

3. Визнати протиправними дії Міністерства юстиції України у частині не зазначення в інформаційному повідомленні від 23 червня 2014 року про можливі наслідки проведення у життя кожного альтернативного рішення для різних соціальних груп населення та заінтересованих сторін, пов'язаних із проектом Указу Президента України "Про затвердження плану заходів із виконання обов'язків та зобов'язань України, що виливають з її членства в Раді Європи".

4. Визнати протиправними дії Міністерства юстиції України у частині зменшення терміну (із одного місяця до одного тижня) проведення консультацій із громадськістю у формі публічного громадського обговорення проекту Указу Президента України "Про затвердження плану заходів із виконання обов'язків та зобов'язань України, що виливають з її членства в Раді Європи".

5. Визнати протиправними дії Міністерства юстиції України у частині не опублікування із 23 червня 2014 року до дня подання позову до суду жодного зауваження до проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

6. Визнати протиправними дії Міністерства юстиції України у частині не повідомлення та не опублікування звіту про результати вивчення громадської думки, складеного за результатами публічного громадського обговорення проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також не доведення до відома громадськості результатів публічного громадського обговорення шляхом оприлюднення на офіційному веб-сайті та в інший прийнятний спосіб не пізніше, ніж через два тижні після закінчення публічного обговорення.

7. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

Копії постанови направити (вручити) сторонам та третім особам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя В.М. Данилишин

Суддя І.А. Качур

Суддя В.І. Келеберда