Постанова № 43994185, 01.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 квітня 2015 року 14:57 № 826/248/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Білоус А.С. за участю представників:

позивача - Дроботенка Ю.О.,

відповідача - Кашпур І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан»доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпро визнання незаконними дій та бездіяльності, визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 07 квітня 2014 року №1741-25 і рішення про опис майна у податкову заставу від 07 квітня 2014 року №369/26-58-25-01-23,На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01 квітня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Фірма Октан») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило суд визнати незаконними дії відповідача при намаганні стягнути з товариства кошти за податковою вимогою №1741-25 від 07 квітня 2014 року на суму 8065173,66 грн. після прийняття до провадження Верховним Судом України заяви ТОВ «Фірма Октан» про перегляд судових рішень та визнати протиправними і скасувати податкову вимогу №1741-25 від 07 квітня 2014 року на суму 8065173,66 грн. та рішення про опис майна у податкову заставу від 07 квітня 2014 року №369/26-58-25-01-23.

У подальшому під час розгляду справи судом 04 березня 2015 року ТОВ «Фірма Октан» подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій крім первісних заявлено вимогу про визнання незаконною бездіяльності ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві при невизнанні права ТОВ «Фірма Октан» на податковий компроміс та зобов'язання відповідача виконати процедуру податкового компромісу до податкового боргу товариства.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Фірма Октан» посилається на те, що у ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не було правових підстав для складання та направлення податкової вимоги, оскільки станом на 07 квітня 2014 року у позивача була відсутня заборгованість по податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки триває процедура оскарження податкових - повідомлень рішень, яким було визначено суми грошових зобов'язань по зазначеним податкам. Крім того, товариство зазначає про звернення до податкового органу із заявою про досягнення податкового компромісу по податкових повідомленнях - рішеннях №0002732302/1 та №0002742302/1 від 19 жовтня 2009 року та №0002732302/3 та №0002742302/3 від 10 березня 2010 року, яка у строки, визначені податковим законодавством, не розглянута, чим суб'єкт владних повноважень допустив протиправну бездіяльність, яка позбавляє позивача можливості застосувати податковий компроміс.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 09 лютого 2015 року б/н. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що на момент винесення податкової вимоги та складення рішення за позивачем обліковувався борг з податку на прибуток у розмірі 5040643,02 грн. та податку на додану вартість у розмірі 3024530,64 грн., який виник на підставі податкових повідомлень - рішень від 01 жовтня 2009 року №0002742302/1 та №0002732302/1, які за результатами їх оскарження в судовому порядку були визнані правомірними та у їх скасуванні платнику податків було відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ТОВ «Фірма Октан» перебуває на податковому обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві з 06 лютого 1997 року за №182-1.

Посадовими особами ДПІ у Солом'янському районі м. Києва була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Фірма Октан» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої 13 липня 2009 року складено акт №8309/23-02/24718890.

За наслідками проведення зазначеної перевірки податковим органом 24 липня 2009 року прийнято податкові повідомлення - рішення №0002732302/0, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3024546 грн., та №0002742302/0, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 5040908,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями податкового органу платник податків оскаржив їх до суду.

За результатами розгляду справи №2а-4419/10/2670 за позовом ТОВ «Фірма Октан» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень - рішень, 26 березня 2014 року Вищим адміністративним судом України прийнято ухвалу, якою постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року скасовано, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2010 року, якою у задоволенні позову було відмовлено, залишено в силі.

Не проведення ТОВ «Фірма Октан» оплати сум грошових зобов'язань, визначених зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, у строки визначені Податковим кодексом України і стало підставою для складення 07 квітня 2014 року податковим органом податкової вимоги №1741-25.

Посилаючись на продовження оскарження в судовому порядку податкових повідомлень - рішень, а саме до Верховного Суду України, ТОВ «Фірма Октан» вважає податкову вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню разом з рішенням про опис майна у податкову заставу платника податків.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Починаючи з 01 січня 2011 року спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює, зокрема, порядок сплати грошових зобов'язань (податкових зобов'язань і штрафних (фінансових) санкцій) юридичних або фізичних осіб до бюджетів з податків і зборів, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами за порушення податкового законодавства, та, одночасно, визначає процедуру погашення податкового боргу, оскарження рішень, дій органів стягнення на момент виникнення спірних правовідносин є Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У відповідності до пункту 57.3. статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3. статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

В силу підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 названого Кодексу сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Згідно з пунктом 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3 статті 59 цього Кодексу передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

При цьому відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення (абзац 1 пункту 56.18 статті 56 ПК України).

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абзац 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України).

Відповідно до частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

З огляду на викладене, грошові зобов'язання, визначені податковими повідомленнями - рішеннями від 24 липня 2009 року №0002732302/0 та №0002742302/0 є узгодженими з 26 березня 2014 року.

Враховуючи наведе вище, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо формування та направлення позивачу податкової вимоги від 07 квітня 2014 року №1741-25 на суму грошових зобов'язань, визначених у названих податкових повідомленнях - рішеннях.

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалах від 04 лютого 2014 року № К/800/13243/13, від 29 жовтня 2013 року № К/800/26427/13.

Відповідно до приписів статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України закріплено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Тим часом майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У повній відповідності до наведених положень Податкового кодексу України, у зв'язку з несплатою позивачем у строки, встановлені названим Кодексом сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, 07 квітня 2014 року заступником начальника ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято рішення про опис майна у податкову заставу, на підставі якого у подальшому податковим складено акти опису майна.

З огляду на викладене вимоги ТОВ «Фірма Октан» про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу задоволенню не підлягають.

Так само не підлягає задоволенню вимога ТОВ «Фірма Октан» про визнання незаконної бездіяльності ДПІ у Солом'янському районі ДФС у м. Києві при невизнанні права на податковий компроміс та зобов'язання відповідача виконати процедуру податкового компромісу до податкового боргу ТОВ «Фірма Октан», оскільки обов'язковою умовою для застосування процедури податкового компромісу є неузгодження сум податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження.

Однак, як зазначено вище та встановлено судом під час розгляду справи, суми грошових зобов'язань, визначені у податкових повідомленнях - рішення від 24 липня 2009 року №0002732302/0 та №0002742302/0 є узгодженими на момент звернення позивача із заявою про досягнення податкового компромісу, а тому підстави для її задоволення у податкового органу були відсутні, про що і повідомлено платника податків рішенням щодо непогодження застосування податкового компромісу від 16 березня 2015 року №6711/10/26-58-22-02-11.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1218,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 4872,00 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн., а тому враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКЛ» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан» (код ЄДРПОУ 24718890) судовий збір у розмірі 4384 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. на р/р 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06.04.2015 р.