Постанова № 4399405, 21.07.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2009 № 4/125

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача - Семеняка С.В.- представник, дов.№ 46 від 13.03.2009,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Райффазен Банк Аваль" в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції Відкритого акціонерного товариства "Райффазен Банк Аваль"

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.04.2009

у справі № 4/125 (суддя

за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Севастополі

до Відкритого акціонерного товариства "Райффазен Банк Аваль"

про стягнення 631,96 грн.

Розпорядженнями Голови Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2009 № 01-23/1/5, 21.07.2009 № 01-23/1/14 склад колегії суддів змінювався.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 30.06.2009 розгляд апеляційної скарги відкладено на 21.07.1009.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2009 у справі № 4/125 позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 631,96 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, на користь Державного бюджету 102,00 грн.державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано тим, що відповідачем прострочено повернення позивачу сум, зарахованих на поточні рахунки вкладників, починаючи з дня, наступного за днем смерті вкладників, відповідно до п.5.2 договору від 21.01.2003 № 7/01-03; порушення відповідачем вимог п.2.2.3 договору № 7/01-03 є порушенням зобов’язання, що відповідно до ст.611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором, зокрема, сплату неустойки, тому, позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов’язання відповідно до договору; позовні вимоги відповідають ст.193 ГК України, ст.ст 525, 526, 625 ЦК України.

Відповідач в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2009 у справі № 4/125 скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення про відмову в позові.

Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

На думку заявника, у рішенні Господарського суду міста Києва від 22.07.2008 у справі № 25/297 допущено технічну помилку, внаслідок чого суд вийшов за межі позовних вимог.

Заявник стверджує, що згідно із Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" здійснення повернення переказів грошових коштів в Україні можливе у трьох випадках: наявність письмової заяви особи, на рахунок якої зараховано кошти; наявність письмової заяви спадкоємців такої особи; на підставі рішення суду. Тому підставою для повернення банком сум було рішення суду та 31.10.2008 здійснено повернення грошових коштів.

Заявник, посилаючись на норми ст.ст. 203, 215, 217 ЦК України, стверджує про те, що п.5.2 договору не може бути підставою для повернення грошових коштів.

На думку заявника, посилання на п.4.5 договору є безпідставним, оскільки банк своєчасно зараховував страхові суми на рахунки клієнтів та діяв відповідно до п.2.2.3 договору, тому, вимоги про стягнення пені неправомірні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, заперечуючи проти доводів скарги, зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2008 у справі № 25/297 не було оскаржене банком, набрало законної сили і не може бути предметом оскарження у справі № 4/125.

Відповідно до ухвал апеляційного господарського суду від 01.06.2009 та від 30.06.2009 стронами надано документи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем пред’явлено позов про стягнення з відповідача 46,05 грн. пені, 344,76 грн. подвійної облікової ставки, 241,15 грн. індексу інфляції.

Як вбачається зі змісту наведеного у позовній заяві нормативного обгрунтування позовних вимог, 344,76 грн. є пенею за прострочку платежу, а 46,05 грн. та 241,15 грн. є, відповідно, трьома відсотками річних та інфляційними втратами, нарахованими відповідно до ст. 625 ЦК України.

Як вбачається із п 1.1 договору № 7/01-03 про організацію страхових виплат через особові (карткові) рахунки вкладників, відкриті в установах АППБ "Аваль" від 21.01.2003, з урахуванням додаткових угод до нього від 11.04.2003, 22.06.2005, 15.12.2006, укладеного між сторонами, предметом цього договору є організація та порядок страхових виплат, передбачених ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" через особові рахунки вкладників, відкриті в установах ВАТ ""Райффайзен Банк Аваль"

Пунктом 5.2 договору № 7/01-03 передбачено, що від дня, наступного за днем смерті вкладника, банк, при одержанні повідомлення про смерть, припиняє зарахування на поточний рахунок суми страхових виплат; суми страхових виплат, зараховані на поточний рахунок вкладника, починаючи від дня, наступного за днем смерті вкладника, банк протягом одного банківського дня з моменту одержання повідомлення про смерть, повертає клієнту за наявності цих сум на поточному рахунку вкладника.

Позивачем надіслані відповідачу листи від 25.03.2008 № 9/1488, 31.03.2008 № 9/1557 та № 9/1558 про повернення грошових коштів на підставі договору № 7/01-03 у зв’язку зі смертю Лисикова В.Г., Шамалиної Л.В., Цибульського Г.С. До зазначених листів додані копії свідоцтв про смерть від 15.03.07, від 26.07.07, від 29.01.08 та копії постанов про припинення щомісячної страхової виплати від 19.03.08, від 28.03.08, копія постанови про повернення зайве виплаченої страхової виплати від 27.03.08.

Згідно із відміткою реєстрації вхідної кореспонденції, згадані листи одержані, відповідно, 25.03.08 та 31.03.08.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2008 у справі № 25/297 позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Севастополі до Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" про стягнення 4 778,92 грн. сум страхових виплат, зарахованих на поточні рахунки вкладників після їх смерті, - Лисикова В.Г., Шамалиної Л.В., Цибульського Г.С., задоволено повністю.

У вказаному рішенні встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 4 778,92 через те, що відповідач свої зобов’язання за договором № 7/01-03 щодо повернення позивачу сум страхових виплат, зарахованих на поточні рахунки зазначених вкладників, після їх смерті, не виконав.

Згідно зі ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Твердження заявника апеляційної скарги про технічну помилку в рішенні суду від 22.07.2008 у справі № 25/297 немає підстав взяти до уваги, оскільки зазначене рішення набрало законної сили, докази того, що це рішення змінено або скасовано у встановленому ГПК України порядку, відсутні.

Отже, апеляційна інстанція погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та річних відповідають вимогам ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526, 625 ЦК України.

Щодо вимог про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, то слід зазначити про наступне.

Згідно із ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, договором № 7/01-03 сторонами не погоджено ані умову про застосування пені за прострочку повернення позивачу сум страхових виплат, зарахованих на поточний рахунок вкладника, починаючи від дня, наступного за днем смерті вкладника, ані розміру такої пені.

Статтею 3 зазначеного Закону встановлено межу розміру пені, а сам розмір, як визначено статтею 1 цього Закону, встановлюється за згодою сторін.

Апеляційна інстанція не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення пені за неналежне виконання договору заявлена відповідно до договору, як із таким, що не відповідає матеріалам справи. В п.4.5 договору № 7/01-03 передбачено сплату банком пені за конкретно визначене порушення, а саме: за несвоєчасне зарахування коштів на особові (карткові) рахунки вкладників відповідно до вимог п.2.2.3, однак позивачем пред’явлено вимоги про стягнення пені за інше порушення, а не за те, про яке вказано у п.4.5 договору.

Отже, позовні вимоги у частині стягнення пені за неналежне виконання договору не відповідають нормам законодавства та не підтверджені матеріалами справи, тому підстави у їх задоволенні відсутні.

Із доводами апеляційної скарги, частково, немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та такі обставини.

Обов’язок та строк повернення банком сум страхових виплат, зарахованих на поточний рахунок вкладника, починаючи від дня, наступного за смертю вкладника, передбачений договором № 7/01-03, укладеним сторонами. Цей договір, так само як і п.5.2, яким передбачено зазначений обов’язок банку, не визнаний недійсним та договір не розірвано, отже, є обов’язковим до виконання сторонами. Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 № 2346-111 не містить заборони щодо виконання договірних зобов’язань про повернення банком сум страхових виплат, зарахованих після смерті вкладників.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції – зміні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2009 у справі № 4/125 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

" Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Одеська, 27, код ЄДРПОУ 25875509) 241,15 грн. інфляційних втрат, 46,05 грн. 3% річних; в дохід Державного бюджету України - 46,35 грн. державного мита та 53,63 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити."

2. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

3. Справу № 4/125 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді

04.08.09 (відправлено)