Рішення № 4399130, 20.07.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" липня 2009 р.

Справа № 3/59

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Н.В. Болгар розглянув у засіданні справу № 3/59

за позовом: Приватного підприємства "Агрохім";

до відповідача: Фермерського господарства "Каспришин А.В.";

про стягнення 44 000 грн. 56 коп.

та

зустрічним позовом: Фермерського господарства "Каспришин А. В.";

до відповідача: Приватного підприємства "Агрохім";

про визнання недійсним п. 3.1, п. 3.2 договору № 60/06-08 від 18.06.08р.

Представники:

ПП "Агрохім" - в засіданні 06.07.09, 20.07.09 - Сержант В.А., довіреність б/н від 29.05.09;

ФГ "Каспришин А.В." - в засіданні 06.07.09, 20.07.09 - Сарін Ю.В., довіреність № 12 від 01.06.09.

ФГ "Каспришин А.В." - в засіданні 06.07.09 - Грищенко Т.Т., довіреність №11 від 01.06.09.

Приватне підприємство (ПП) "Агрохім" звернулося до господарського з позовною заявою, в якій просить стягнути з фермерського господарства (ФГ) "Каспришин А.В." 43 206 грн. 90 коп., із яких: 25 982 грн. 32 коп. - сума основного боргу по договору купівлі-продажу на умовах товарного кредиту з відстроченням платежу № 60/06-08 від 18.06.08, 4 914 грн. - штраф, 4 092 грн. 76 коп. - сума відсотків за користування чужими коштами, 2 455 грн. 66 коп. - пеня за прострочення виконання зобов'язань, 5 762 грн. 16 коп. сума відсотків за користування товарним кредитом.

Відповідач вимоги заявника визнав частково у сумі 24 426 грн. 61 коп., тобто - суму основного боргу - 16 380 грн., 6 075 грн. 63 коп. - суму за користування товарним кредитом, 1 970 грн. 98 коп. - пеню за 183 дні прострочення платежу, зазначаючи у відзиві на позов про те, що в іншій частині вимоги приватного підприємства "Агрохім" не ґрунтуються на законодавстві України.

09.06.09 до господарського суду від позивача надійшло "Доповнення до позовної заяви № 136/04-09. Уточнення ціни позову та позовних вимог", де він просить стягнути з ФГ "Каспришин А.В." "25 982 грн. 33 коп. основного боргу, 4914 грн. штрафу, 6 075 грн. 63 коп. відсотків за користування товарним кредитом, 4392 грн. 87 коп. відсотків за користування чужими коштами, 2 635 грн. 73 коп. пені за прострочення виконання зобов'язань".

Фактично назване звернення є заявою про збільшення розміру позовних вимог, право позивача на яке передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

17.06.09 господарському суду подана зустрічна позовна заява ФГ "Каспришин А.В." про визнання недійсним п. 3.1, п. 3.2 договору № 60/06-08 від 18.06.08р. як таких, що не відповідають чинним нормам законодавства, та про визнання недійсним п. 6.3 договору № 60/06-08 від 18.06.08р. стосовно сплати ПП "Агрохім" штрафу в розмірі 30% від суми заборгованості та відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 40%.

У відзиві на зустрічний позов ПП "Агрохім" просить залишити вимоги його заявника без задоволення, посилаючись на те, що

редакція п. 3.1 договору № 60/06-08 від 18.06.08 абсолютно відповідає ст. 189 Господарського кодексу України, а найголовніше - п. 3 цієї статті;

п. 3.2 названого договору не суперечить ст. 524 та п. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України;

п. 6.3 договору узгоджується із п. 1 ст. 230, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 536, ст. 549, ст. 625 Цивільного кодексу України;

з урахуванням вимог Господарського і Цивільного кодексів України штраф, пеня, відсотки за користування чужими грошовими коштами не відносяться до одного виду юридичної відповідальності.

30.06.09 заявник зустрічного позову подав господарському суду "зміни до зустрічного позову про визнання недійсними п. 3.1, 3.2 договору № 60/06-08 від 18.06.08" і просить визнати недійсним п. п. 3.1, п. 3.2 договору № 60/06-08 від 18.06.08 як такі. до не відповідають ст. ст. 524, 533, 632 Цивільного кодексу України.

Фактично така заява є зміною предмету спору, право на яке ФГ "Каспришина А.В." як заявника зустрічного позову передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на зустрічний позов із зміненим предметом ПП "Агрохім" просить залишити зустрічний позов без задоволення і посилається на те, що

термін "коригування" або коефіцієнт коригування" використовується у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 22 "вплив інфляції", затвердженого наказом міністерства фінансів України від 28.02.02 № 147;

оскільки договір № 60/06-08 від 18.06.08 є господарським договором, то не може регулюватися лише Цивільним кодексом України.

У засідання 06.07.09 господарським судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалася перерва до 11:00 20.07.09.

При розгляді матеріалів справи, заслуховуванні пояснень представників сторін господарський суд встановив наступне.

Сторони уклали договір "купівлі продажу на умовах товарного кредиту з відстроченням платежу" від 18.06.08 № 60/06-08 (далі по тексту - договір), за умовами якого ПП "Агрохім" - продавець зобов'язалося передати ФГ " Каспришин А.В." - покупцю у власність товари, згідно із специфікацією та на умовах, визначених у додатках до цього договору, які є невід'ємною його частиною; покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього грошову суму у розмірі та порядку, що передбачені цим договором та відсотки за користування товарним кредитом. Право власності на товар по договору переходить до покупця з моменту передачу товару, разом із яким продавець зобов'язався надати видаткову накладну на товар, податкові накладні, оформлені у відповідності з Законом України "Про податок на додану вартість", документи на підтвердження якості товару (сертифікат виробника). Сторони домовились, що ціна, асортимент, кількість, одиниця виміру товару вказується в специфікаціях. Загальна сума договору складає 16 380 грн., і як оплата за товар здійснюється покупцем до 20.09.08. При цьому рахунок-фактура на кінцеву загальну суму договору виставляється продавцем за три дні перед настанням терміну оплати платежу. Датою платежу сторони визначили дату зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом починається з моменту отримання товару покупцем і завершується після повної оплати вартості товару. Відсотки за користування товарним кредитом обумовлені у розмірі 40 процентів річних, порядок їх розрахунку - у п. 3.4 договору.

Відповідно до специфікації на товар як додатку № 1 від 18.06.08 продажу підлягав товар "Євролайтінг" у кількості 65 л за ціною 210 грн. (баз ПДВ) на загальну суму 16380 грн. (з ПДВ) із умовами оплати, передбаченими у п. п. 3.2-3.9 договору.

По видатковій накладній № АХ-0000966 від 18.06.08 ПП "Агрохім" передало представнику ФГ "Каспришин А.В.", який діяв на підставі довіреності ЯНХ № 018148 від 18.06.08, зазначений товар на суму 16 380 грн. Таким чином покупець одержав у власність товар вартість за ціною 16 380 грн.

Сторони склали акт звірки взаємних розрахунків без дати за № 3, в якому покупець підтвердив заборгованість за одержаний у власність товар по договору у сумі 16 380 грн.

Докази виконання зобов'язань щодо проведення розрахунку за отриманий товар покупцем відсутні.

У п. 6.3 договору сторони узгодили умови про те, що у випадку несвоєчасного здійснення розрахунку за товар покупець зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 30 процентів від суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що розраховується від суми заборгованості за кожен день прострочення здійснення покупцем розрахунків, та відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 40 процентів річних. Згідно із редакцією п. 6.4 договору сторони домовились, що нарахування неустойки, відсотків за користування чужими коштами здійснюється з дати прострочення умов оплати до дати виконання винною стороною зобов'язань в межах позовної давності, що встановлюється за згодою сторін.

Звертаючись і позовом про стягнення 44 000 грн. 56 коп., ПП "Агрохім" розрахувало таку суму станом на 22.05.09 наступним чином:

борг 25 982 грн. 33 коп., як збільшення 16 380 грн. у зв'язку із зміною Національним банком України курсу гривні до долару США (офіційний курс на дату передачі товару 4,8543 грн./дол. США, на дату подачі позовної заяви - 06.05.09 - 7,7 грн./дол. США);

6 075 грн. 63 коп. за користування товарним кредитом, як застосування 40 процентів річних за період з 18.06.08 по 22.05.09 до боргу у сумі 16 380 грн.;

4 392 грн. 87 коп. річних за користування чужими коштами, як застосування 40 процентів річних за період з 20.09.08 по 22.05.09 до боргу у сумі 16 380 грн.;

4 914 грн. штрафу, як 30 процентів від суми 16 380 грн.;

2 635 грн. 73 коп. пені, як застосування подвійної облікової ставки Нацбанку України за період прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 16 380 грн. з 20.09.08 по 22.06.09.

ФК "Каспришин А.В." у зустрічному позові просить визнати недійсними п. п. 3.1, 3.2 договору, посилаючись на те що за ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; порушення такої вимоги тягне за собою недійсність правочину. Фактично суперечність правочину (договору) Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства така особа вбачає з наявності у названих пунктах договору терміну "процедура коригування ціни" та безпосередньо зміст п. 3.2 договору.

Спірні пункти договору викладені у редакції:

"3.1. Ціна Товару за цим Договором визначається в гривнях і є вільною. В ціну Товару входить вартість тари, упаковки й маркування. Зважаючи на те, що Сторони погодились із тим, що ціна Товару за цим Договором є вільною (може визначатися за згодою Сторін), то процедуру коригування ціни у порядку, передбаченому цим пунктом, Сторони домовились вважати погодженою на весь час чинності цього Договору та не вважати таке коригування односторонньою зміною умов Договору, що потребує окремого погодження сторін.

3.2. Оплата за Товар здійснюється у національній валюті України (у гривнях) в сумі, яка є скоригованою на добуток множення суми, вказаної у відповідних Додатках на пропорцію між офіційним курсом НБУ долару США до гривні на дату оплати і курсом на дату підписання цього Договору. В разі, якщо офіційний курс НБУ долара США до гривні на дату оплати Товару дорівнює або є меншим офіційного курсу НБУ долара США до гривні на дату відвантаження такого Товару, покупець зобов'язується у розрахунку ціни такого Товару для цілей його оплати використовувати офіційний курс НБУ долара США до гривні на дату відвантаження такого товару".

Договір укладений на основі вільного волевиявлення сторін, тому, згідно з ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Як встановлено ч. 7 ст. 179 названого Кодексу, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За ч. ч. 1-3 ст. 189, ст. 190 Господарського кодексу України ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання; ціна є істотною умовою господарського договору і зазначається у ньому у гривнях; вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання на всі види продукції (робіт, послуг) самостійно за згодою сторін, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Виходячи з цього, господарський суд вважає, що заявником зустрічного позову не викладено і не доведено підстав для визнання недійсними, такими що суперечать законодавству України, умови п. 3.1 договору "Ціна Товару за цим Договором визначається в гривнях і є вільною. В ціну Товару входить вартість тари, упаковки й маркування". Зустрічний позов про визнання недійсним п. 3.1 договору у такій частині задоволенню не підлягає з-за його безпідставності.

Статтею 524 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має бути виражено у грошовій одиниці України - гривні, і сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Тобто, встановлюючи вільну ціну товару у договорі купівлі-продажу у гривнях, сторони такого договору мають право визначити грошовий еквівалент грошового зобов'язання в іноземній валюті.

Разом з тим, за ч. ч. 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконано у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Законодавство України не містить заборони щодо визначення суб'єктами підприємницької діяльності грошового зобов'язання в іноземній валюті, однак таке зобов'язання має бути визначено як грошовий еквівалент в іноземній валюті, що підлягає сплаті у гривнях, за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Як зазначено у ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У договорі про оплату вартості товару йдеться у двох пунктах: п. 3.7 - оплата узгодженої (кінцевої) ціни до 20.09.08; п. 3.12 - дата платежу - дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Оскільки строком (терміном) виконання грошового зобов'язання є саме 20.09.08, то грошовий еквівалент і іноземній валюті, що підлягає сплаті у гривнях, повинний визначатися у договорі за офіційним курсом долару США на вказану дату. Такої редакції щодо грошового зобов'язання покупця договір не містить.

Господарський суд вважає за необхідне врахувати й те, що дата звернення із позовною заявою не є ні датою платежу, ні датою зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця товару.

Законодавство України, що регулює порядок укладання і зміни умов договору купівлі-продажу, зокрема Цивільний та Господарські кодекси України, не встановлюють норм, на підставі яких здійснюється процедура коригування ціни як істотної умови такого договору, погодженої її сторонами. Тобто, сторони договору купівлі-продажу мають погодити ціну товару, а в разі необхідності - порядок її зміни.

За ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Статтею 525 цього Кодексу встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У п. 92. сторони узгодили умову: "Всі зміни або доповнення до даного договору оформлюються в письмовій формі і вважаються дійсними, якщо вони підписані уповноваженими представниками.

Термін "процедура корегування ціни Товару" у договорі не відповідає за змістом нормі ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, тобто процедура коригування ціни не є іншим порядком визначення ціни, ніж визначення грошового еквівалента в іноземній валюті суми, що підлягає сплаті у гривнях і визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Крім того, ціна у договорі вже визначена і становить 16 380 грн. на дату оплати - 20.09.08.

Частиною 2 ст. 694 Цивільного кодексу України встановлено, що товар передається в кредит за цінами, що діють на день продажу; зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умова договору про "процедуру коригування ціни у порядку, передбаченому цим пунктом, Сторони домовились вважати погодженою на весь час чинності цього Договору та не вважати таке коригування односторонньою зміною умов Договору, що потребує окремого погодження сторін" викладена без урахування норм законодавства України та протирічить умові п. 9.2 цього ж договору.

Виходячи з умов договору, передбачений у ньому товар продається з відстроченням платежу - до 20.09.08, тобто в кредит. Згідно з ч. 1 ст. 691, ч. 2 ст. 694 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу; товар передається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. Ціна товару сторонами договору узгоджена. Докази наявності підстав зміни ціни відсутні, і ПП "Агрохім" не обґрунтовувалися та не доводилися у позовній заяві такі підстави.

Безпосередньо п. 3.1 договору ніяких умов про процедуру коригування ціни не містить. Передбачене умовами п. 3.2 корегування ціни, не є зміною ціни на товар, і не є перерахунком такої ціни.

З урахуванням норм ст. 525, ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 179, ч. 2 ст. 190 Господарського кодексу України, редакції п. 5.2 договору, господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав, встановлених ч. ч. 1, 5 ст. 203, ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України для задоволення зустрічного позову в частині визнання недійсного правочину - умов п. п. 3.1, 3.2 договору, викладених у редакції:

"п. 3.1 Зважаючи на те, що Сторони погодились із тим, що ціна Товару за цим Договором є вільною (може визначатися за згодою Сторін), то процедуру коригування ціни у порядку, передбаченому цим пунктом, Сторони домовились вважати погодженою на весь час чинності цього Договору та не вважати таке коригування односторонньою зміною умов Договору, що потребує окремого погодження сторін.

3.2. Оплата за Товар здійснюється у національній валюті України (у гривнях) в сумі, яка є скоригованою на добуток множення суми, вказаної у відповідних Додатках на пропорцію між офіційним курсом НБУ долару США до гривні на дату оплати і курсом на дату підписання цього Договору. В разі, якщо офіційний курс НБУ долара США до гривні на дату оплати Товару дорівнює або є меншим офіційного курсу НБУ долара США до гривні на дату відвантаження такого Товару, покупець зобов'язується у розрахунку ціни такого Товару для цілей його оплати використовувати офіційний курс НБУ долара США до гривні на дату відвантаження такого товару".

Відповідно до ст. 217, ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був вчинений і без включення до нього недійсної частини; визнана судом недійсною частина правочину, є недійсною з моменту його вчинення. За ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України

При вирішенні спору за первісним позовом, господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав для його задоволення частково.

За договором купівлі-продажу, як встановлено ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, і кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Такі положення містять ч. 1 ст. 509 ст. 526, ст. 610, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

ФГ "Кспришин А.В." є боржником у зобов'язанні сплатити на користь ПП "Агрохім" у строк до 20.09.08 16 380 грн., що не оспорюється першим і останнє має право вимагати виконання обов'язку від першого Докази оплати вартості товару у встановлений договором термін покупцем в добровільному порядку відсутні, тому вимога про стягнення такої суми у примусовому порядку підлягає задоволенню господарським судом.

Оскільки господарський суд визнав недійсними частину умов п. п. 3.1, 3.2 договору, на яких ґрунтується вимога ПП "Агрохім" про стягнення з ФГ "Каспришина А.В." 25982 грн. 33 коп. як скоригованої суми основного боргу, то позов про стягнення різниці між цією сумою та фактичною вартістю товару - 16 380 грн. тобто - 9 602 грн. 33 коп. (суму, на яку продавцем скоригована вартість товару) задоволенню не підлягає.

Частинами 1, 5 Цивільного кодексу України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу; якщо покупець прострочив оплату товару, згідно з ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до його фактичної оплати, або, якщо це передбачено договором, - від дня передання товару продавцем. Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Умовами п. п. 3.3-3.5 договору визначений розмір процентів, які нараховуються на прострочену суму - 40 процентів річних, нарахування яких здійснюється з моменту отримання товару до повної його оплати покупцем.

У відповідності до редакції ч. 3 ст. 694 Цивільного кодексу України та з урахуванням того, що станом на теперішній час сплата вартості отриманого товару ФГ "Каспришина А.В." не здійснена, ПП "Агрохім" просить стягнути з покупця товару проценти, за користування товарним кредитом, розраховуючи їх з 18.06.08 по 22.05.09. Позов про стягнення 6 075 грн. 63 коп. підлягає задоволенню.

Оскільки сума, розрахована у розмірі 40 відсотків річних за час користування чужими коштами, була заявлена до стягнення з покупця і вимога про її стягнення задоволена господарським судом, то подання ПП "Агрохім" повторно вимоги про стягнення суми як 40 відсотків річних "за користування чужими коштами" у сумі 4 392 грн. 87 коп. з 20.09.08 по 22.05.09, визнано необґрунтованим. Його посилання на ч. 7 ст. 231 Господарського кодексу України не доводить правомірність нарахування 4 392 грн. 87 коп.

Частиною 6 ст. 231, ч. 4 ст. 232 кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором; відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків.

Тобто, заявником первісного позову двічі заявлено вимогу про стягнення з відповідача 40 процентів річних за користування чужими коштами.

Позов про стягнення 4 392 грн. 87 коп. задоволенню господарським судом не підлягає.

Виконання зобов'язання, як то встановлено ст. 546, ст. 547, ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, може забезпечуватися неустойкою (штрафом, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання, пенею, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання), про що вчиняється правочин у письмовій формі.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарських зобов'язань.

Визначення понять "неустойка", "штраф", "пеня" у Господарському кодексі України відсутнє.

При вирішенні даного спору господарський суд виходить з визначення неустойки (штрафу, пені), наведеному у ст. 549 Цивільного кодексу України, та з того, що за порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань за договором, укладеним на підставі вільного волевиявлення його сторін - суб'єктів господарської діяльності, винна сторона зобов'язана сплатити неустойку як штраф, пеню.

Згідно з ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом України щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, визначений Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Виходячи із редакції ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" виконання грошових зобов'язань забезпечується саме пенею як неустойкою.

Відповідно із викладеним, умовами п. 6.3 договору, господарський суд задовольняє позов ПП "Агрохім" про стягнення з ФГ "Каспиришин А.В." 2 635 грн. 73 коп. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 16 380 грн. за період з 20.09.08 по 22.05.09 - 2 635 грн. 73 коп.

Підстави для стягнення з покупця товару пені як неустойки за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, ще й штрафу також як неустойки за невиконання боржником грошових зобов'язань, ПП "Агрохім" не виклало і не довело.

Позов про стягнення 4 914 грн. штрафу задоволенню як поданий необґрунтовано не підлягає.

Судові витрати сторін у даній справі розподіляються між ними наступним чином.

Оскільки спір про стягнення сум за невиконання грошових зобов'язань виник внаслідок неправильних дій ФГ "Каспришина А.В.", на нього, згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються у повному обсязі витрати ПП "Агрохім" по сплаті державного мита у сумі 440 грн. 01 коп. Витрати заявника первісного позову по оплаті послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача за таким позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 178 грн. 20 коп.

Судові витрати ФГ "Каспришина А.В.", відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на ПП "Агрохім" у сумі 57 грн. державного мита та 208 грн. 33 коп. витрат по оплаті послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення місцевого господарського суду набирає законної сили у десятиденний строк з дня його підписання суддею, в частині стягнення сум підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", і може бути оскаржене в межах названого строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов приватного підприємства "Агрохім" задовольнити частково.

2. Стягнути з фермерського господарства "Каспришин А.В." (адреса: Кіровоградська область, Бобринецький район. с. Новоградівка; і. к. 30898817) на користь приватного підприємства "Агрохім" (адреса: 25009, м. Кіровоград, вул. Комарова, 74; і. к. 23694198) 16 380 грн. боргу, 6 075 грн. 63 коп. за користування товарним кредитом, 2635 грн. 73 коп. пені. 440 грн. 01 коп. державного мита, 178 грн. 20 коп. витрат на оплату послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні первісного позову в іншій частині відмовити.

5. Зустрічний позов фермерського господарства "Каспришин А.В." задовольнити частково.

6. Визнати недійсним правочин - пункти 3.1, 3.2 договору купівлі-продажу від 18.06.08 № 60/06-08 у частині їх редакції:

"п. 3.1 Зважаючи на те, що Сторони погодились із тим, що ціна Товару за цим Договором є вільною (може визначатися за згодою Сторін), то процедуру коригування ціни у порядку, передбаченому цим пунктом, Сторони домовились вважати погодженою на весь час чинності цього Договору та не вважати таке коригування односторонньою зміною умов Договору, що потребує окремого погодження сторін.

3.2. Оплата за Товар здійснюється у національній валюті України (у гривнях) в сумі, яка є скоригованою на добуток множення суми, вказаної у відповідних Додатках на пропорцію між офіційним курсом НБУ долару США до гривні на дату оплати і курсом на дату підписання цього Договору. В разі, якщо офіційний курс НБУ долара США до гривні на дату оплати Товару дорівнює або є меншим офіційного курсу НБУ долара США до гривні на дату відвантаження такого Товару, покупець зобов'язується у розрахунку ціни такого Товару для цілей його оплати використовувати офіційний курс НБУ долара США до гривні на дату відвантаження такого товару".

7. Стягнути з приватного підприємства "Агрохім" (адреса: 25009, м. Кіровоград, вул. Комарова, 74; і. к. 23694198) на користь фермерського господарства "Каспришин А.В." (адреса: Кіровоградська область, Бобринецький район. с. Новоградівка; і. к. 30898817) 57 грн. державного мита та 208 грн. 33 коп. витрат по оплаті послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

8. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

9. У задоволенні зустрічного позову в іншій частині відмовити.

Суддя Н. В. Болгар

21.07.09