Постанова № 43960576, 30.04.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2015 р. Справа № 805/1198/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченко Т.О, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут високих напруг» про стягнення заборгованості з фінансування різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, -

встановив:

03 квітня 2015 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області (далі - позивач або УПФУ) до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут високих напруг» (далі - відповідач або ДП «НДІВН»), в якому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з фінансування різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, за період з 01 жовтня 2014 року по 28 лютого 2015 року в сумі 6 857,82 грн.

Підставу для звернення до суду з вказаним позовом УПФУ вбачає в тому, що всупереч вимогам ст.24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та п.2 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 372, за період з жовтня 2014 року по лютий 2015 року відповідач не відшкодував позивачу різницю між сумою пенсії, призначеної колишнім працівникам відповідача за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, внаслідок чого за спірний період у ДП «НДІВН» виникли заборгованість, яка становить 6 857,82 грн. (а.с.3-5).

Про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст.ст.33-36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що підтверджено звітом про надіслання електронної судової повістки та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.30-32).

30 квітня 2015 року через відділ діловодства та документообігу суду представник позивача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, одночасно вказавши, що наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідач позов визнав та не заперечував проти розгляду справи в письмовому провадженні (а.с.33).

З урахуванням наведеного та відповідно до положень ч.4 ст.112, ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в письмову провадженні за наявними в ній документами.

На підставі ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів не здійснювалося.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

На підставі даних он-лайн сервісу отримання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, запровадженого Міністерством юстиції України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощенням умов ведення бізнесу (дерегуляція)» № 191-VIII (https://usr.minjust.gov.ua), встановлено, що Державне підприємство «Науково-дослідний інститут високих напруг» (ідентифікаційний код 00130441) зареєстроване у якості юридичної особи 23 березня 1990 року, про що 11 листопада 2005 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за номером 1 277 120 0000 000725.

Засновником ДП «НДІВП» є Міністерство палива та енергетики України.

31 серпня 2011 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис про порушення щодо ДП «НДІВН» справи про банкрутство (ухвала господарського суду Донецької області від 22 серпня 2011 року у справі № 5/160б) (а.с.26-29).

ДП «НДІВН» як страхувальник перебуває на обліку в УПФУ з 15 квітня 1991 року за реєстраційним номером 05-48-01-0250/05483, про що свідчить картка страхувальника з ІКІС ПФУ: «Відомості з реєстру страхувальників» (а.с.34).

УПФУ здійснює виплату пенсії за віком ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в період з 30 грудня 1963 року по 01 червня 1979 року працювала в Центральній науково-дослідній лабораторії тресту «Електромережаізоляція» і в Спеціальному конструкторсько-технологічному бюро з ізоляторів та арматури ВВО «Союзелектромережаізоляція».

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, в період з 12 березня 1962 року по 01 січня 1997 року працював в Центральній науково-дослідній лабораторії тресту «Електромережаізоляція» і в Спеціальному конструкторсько-технологічному бюро з ізоляторів та арматури тресту «Електромережаізоляція».

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, в період з 02 квітня 1979 року по 17 грудня 2001 року працював у Спеціальному конструкторсько-технологічному бюро з ізоляторів та арматури.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, в період з 07 грудня 1989 року по 15 січня 2002 року та з 01 лютого 2007 року по 25 березня 2009 року працював у Спеціальному конструкторсько-технологічному бюро з ізоляторів та арматури та у Науково-дослідному інституті високих напруг.

З 16 липня 1970 року на підставі наказу Міненерго СРСР від 22 червня 1970 року № 144 Центральна науково-дослідна лабораторія перейменована у Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро з ізоляторів та арматури.

З 01 січня 1993 року на підставі наказу Міненерго України від 29 грудня 1992 року № 123 Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро з ізоляторів та арматури перейменовано в Науково-дослідний інститут високих напруг.

Науково-дослідний інститут високих напруг є державним підприємством, яке знаходиться в прямому підпорядкуванні Мінпаливенерго України. Основна діяльність ДП «НДІВН» відповідає ч.11 ст.1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 працювали за спеціальністю, займалися науково-технічною діяльністю за основним напрямком діяльності інституту.

Посади, які обіймали ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 включені до пп.3-4 п.2 Переліку посад наукових співробітників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2001 року № 571, та п.3 Переліку посік наукових співробітників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2004 року № 257 відповідно, що давало їм право на призначення пенсії відповідно до ст.24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Вказані обставини підтверджені виданими ДП «НДІВН» довідками (зворотній бік а.с.11, а.с.13, зворотній бік а.с.14, зворотній бік а.с.15).

З 12 травня 2003 року ОСОБА_1 призначена пенсія за віком як науковому працівнику, про що свідчить розпорядження від 19 травня 2003 року № 112771 (а.с.11).

З 15 лютого 2003 року ОСОБА_2 призначена пенсія за віком як науковому працівнику, про що свідчить розпорядження від 11 березня 2003 року № 171417 (а.с.12).

З 07 жовтня 2002 року ОСОБА_3 призначена пенсія за віком як науковому працівнику, про що свідчить розпорядження від 10 жовтня 2002 року № 181524 (а.с.14).

З 18 січня 2002 року ОСОБА_4 призначена пенсія за віком як науковому працівнику, про що свідчить розпорядження від 28 січня 2002 року № 167690 (а.с.15).

Впродовж жовтня 2014 року - лютого 2015 року УПФУ здійснювало виплату пенсії цим особам, що підтверджено довідками про розмір призначеної і фактичної отриманої пенсії за спірний період (а.с.16-19).

На адресу відповідача УПФУ надсилало повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів (а.с.6-10).

ДП «НДІВН» вказані повідомлення отримало, що підтверджено повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.36-38), проте відшкодування витрат, понесених УПФУ, не здійснило.

Внаслідок невиконання ДП «НДІВН» обов'язку щодо фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, за спірний період у відповідача виникла заборгованість у сумі 6 857,82 грн., про що свідчить довідка-розрахунок заборгованості від 01 квітня 2015 року (а.с.20).

Наявність у страхувальника заборгованості, стягнення якої є предметом спору, підтверджується даними картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату пенсій науковим працівникам державного небюджетного підприємства (а.с.21, 35).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

П.12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) визначено, що перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію здійснюється відповідно до окремо прийнятого спеціального Закону. До прийняття відповідного рішення функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду, її територіальних органів виконують відповідно Пенсійний фонд України та головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.

У період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.

Відповідно до п.п.1, 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з п.1, пп.6, 9 п.4, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах є територіальними органами Пенсійного фонду України; управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: здійснює контроль за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів; здійснює стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах УПФУ виступає у якості суб'єкта владних повноважень, який звернувся до адміністративного суду на виконання повноважень у сфері публічно-правових відносин.

Суд також відзначає, що невиконання відповідачем обов'язку щодо відшкодування різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, має наслідком виникнення у позивача, як у особи, яка здійснила ці витрати, права на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Згідно зі ст.6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788) особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.

Питання пенсійного забезпечення наукових працівників унормовані положеннями ст.24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13 грудня 1991 року № 1977-ХІІ (далі - Закон № 1977).

Відповідно до ч.9 ст.24 Закону № 1977 різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Ч.33 ст.24 Закону № 1977 визначено, що дія цієї статті поширюється на наукових (науково-педагогічних) працівників наукових установ та організацій недержавної форми власності, які пройшли державну атестацію згідно із цим Законом, недержавних вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, що діють відповідно до Закону України «Про вищу освіту», міжнародних наукових організацій, відкритих на території України відповідно до міжнародних договорів, установчі документи яких затверджено Кабінетом Міністрів України, а також на наукових (науково-педагогічних) працівників наукових установ і вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, що належали партійним та громадським організаціям колишніх Української РСР, інших республік СРСР та СРСР.

Крім того, суд відзначає, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України Закон № 1977 не містить положень, які б звільняли державні небюджетні установи та організації, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету України та госпрозрахунку, відшкодовувати Пенсійному фонду України різницю між сумою призначеної за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник.

Механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом «Про науково і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи визначає Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 372 (далі - Порядок № 372).

Згідно з п.2 Порядку № 372 за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Фінансування різниці у розмірі пенсії осіб, які мають науковий стаж роботи на кількох підприємствах, в установах, організаціях та вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації незалежно від форми власності та фінансування, здійснюється пропорційно зарахованому для призначення пенсії науковому стажу роботи за рахунок джерел фінансування, визначених законодавством для відповідних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, що передбачено п.3 Порядку.

Відповідно до п.4 Порядку № 372 у разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу III-IV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника.

П.5 Порядку № 372 визначено, що розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається до зазначеного Порядку.

Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

Згідно з приписами п.6 Порядку № 372 у разі зміни розміру пенсії або виникнення обставин, які впливають на фінансування різниці у розмірі пенсії (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це відповідні підприємства, установи, організації та заклади у місячний строк з дня виникнення таких обставин.

У разі порушення строку сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, органи Пенсійного фонду стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством, відповідна правова норми закріплена п.8 Порядку № 372.

П.9 Порядку № 372 визначено, що різниця у розмірі пенсій наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації фінансується за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів згідно з пунктами 3-8 цього Порядку.

П.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 № 2464-VI визначено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами ПФУ у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.15 ст.106 Закону № 1058 строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Таким чином, на підставі аналізу вищезгаданих норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що в разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств за Законом № 1977, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення ч.15 ст.106 Закону № 1058. Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені ст.99 КАС України, не застосовуються. Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 07 квітня 2015 року у справі № 21-113а15 та від 18 листопада 2014 року у справі № 21-496а14.

ДП «НДІВН» є державним підприємством, тобто державною небюджетною установою.

Впродовж спірного періоду УПФУ здійснювало виплату пенсії за віком, призначеної на підставі ст.24 Закону № 1977, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

У строки, визначені Порядком № 372, ДП «НДІВН» кошти, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, на користь УПФУ не сплатило, що є підставою для їх стягнення в судовому порядку.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 05 червня 2012 року у справі № 21-66а12 та у справі № 21-78а12.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Факт порушення щодо ДП «НДІВН» справи про банкрутство цього висновку суду не спростовує, оскільки предметом спору є стягнення поточної заборгованості, яка виникла після порушення справи про банкрутство.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 51, 69-72, 94, 98, 122, 128, 136, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут високих напруг» про стягнення заборгованості з фінансування різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут високих напруг» (ідентифікаційний код 00130441) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області (ідентифікаційний код 37803258) заборгованість з фінансування різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, за період з 01 жовтня 2014 року по 28 лютого 2015 року у сумі 6 857 (шість тисяч вісімсот п'ятдесят сім) гривень 82 копійки.

3. Постанова прийнята, складена та підписана у нарадчій кімнаті.

4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

5. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.