Постанова № 43960578, 15.04.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2015 р. Справа № 805/950/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

суддів Куденкова К.О., Волгіної Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Міністерства фінансів України до Державної виконавчої служби України про визнання дій протиправними та скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, -

встановив:

13 березня 2015 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Міністерства фінансів України (далі - позивач або Мінфін України) до Державної виконавчої служби України (далі - відповідач або ДВС України), в якому позивач просив:

- визнати протиправними дії ДВС України щодо винесення постанови від 11 лютого 2015 року ВП № 29000021 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій;

- скасувати постанову ДВС України від 11 лютого 2015 року ВП № 29000021 про стягнення з божника витрат на проведення виконавчих дій.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 16 лютого 2015 року на адресу Мінфіну України надійшла постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Кушнір Л.В. від 11 лютого 2015 року ВП № 29000021 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Посилаючись на положення ст.19 Конституції України, ч.ч.1, 4 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження», п.п.2-3 Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 554, п.3.13.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року № 489/20802, наказу Міністерства юстиції України від 18 травня 2012 року № 924/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 травня 2013 року № 796/23328, позивач стверджував, що законодавством чітко визначений порядок оформлення державним виконавцем витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій. Цей порядок передбачає складання державним виконавцем акту за формою, встановленою у Додатку № 1 до Інструкції з примусового виконання рішень, із зазначенням витрат, пов'язаних з організацією і проведенням виконавчих дій, які повинні підтверджуватися розрахунком витрат виконавчого провадження, стягнутих з боржників, наданим фінансовою службою відповідного головного управління юстиції.

Позивач доводив, що відповідач не підтвердив належними доказами обґрунтованість визначених у оскаржуваній постанові витрат на проведення виконавчих дій, що є підставою для її скасування.

Крім того, позивач посилався на п.20 постанови Пленуму Верхового Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», відповідно до якої витрати виконавчого провадження стягуються з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконано примусово.

Позивач вважав, що спірна постанова винесена безпідставно, оскільки постановою Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2014 року скасовані рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі № 2а-9078/10/0570 та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено повністю.

З урахуванням наведеного позивач просив задовольнити позовні вимоги (а.с.3-7).

26 березня та 01 квітня 2015 року через відділ діловодства та документообігу суду відповідач надав заперечення проти позову (а.с.30-36, 92-97).

Відповідач вважав позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки державний виконавець діяв в межах повноважень, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і законом.

11 лютого 2015 року, керуючись ст.41 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому провадженні ВП № 29000021 державний виконавець виніс постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 104,47 грн.

Відповідно до акту державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 11 лютого 2015 року ВП № 29000021 при примусовому виконанні виконавчого листа у справі № 2а-9078/10/0570 державним виконавцем здійснені витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій, на суму 104,47 грн.

Посилаючись на положення ч.1 ст.19 Конституції України, ст.ст.6, 41 Закону України «Про виконавче провадження», п.п.3.13.1-3.13.3 Інструкції з примусового виконання рішень, відповідач стверджував, що державний виконавець не вправі порушувати вимоги законодавства та не виносити постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій. Виконавчі дії поведені у відповідності до вимог законодавства, що регулює спірні правовідносини.

З урахуванням наведеного відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст.ст.33-36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.146-147).

Сторони явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, надали клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників (а.с.7, 36, 97, 148).

На підставі ч.4 ст.122 КАС України судовий розгляд справи здійснено в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

За даними он-лайн сервісу отримання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР) (https://usr.minjust.gov.ua), встановлено наступне.

Позивач - Міністерство фінансів України (ідентифікаційний код 000134480) зареєстроване у якості юридичної особи 26 серпня 1995 року, про що 17 березня 2005 року до ЄДР внесений запис за номером 1 070 120 0000 006750.

Відповідач - Державна виконавча служба України (ідентифікаційний код 37471975) зареєстрована у якості юридичної особи, про що 08 лютого 2011 року до ЄДР внесений запис за номером 1 074 102 0000 038918. З 04 лютого 2015 року перебуває в стані припинення. На час судового розгляду запис про державну реєстрацію припинення ДВС України як юридичної особи до ЄДР не внесений.

В провадженні Донецького окружного адміністративного суд перебувала справа № 2а-9078/10/0570 за позовом ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України), Міністерства фінансів України (далі - Мінфін України), Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області (далі - ТУ ДСА України в області), третя особа - Державне казначейство України (далі - Держказначейство України), про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання виконати певні дії.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково; зобов'язано ТУ ДСА України в області здійснити нарахування та, за рахунок додатково отриманого з Державного бюджету України фінансування, виплату судді Торезького міського суду Стріжаковій Т.В. за період з 19 серпня 2009 року по 14 грудня 2010 року суму недоплаченої заробітної плати з розрахунку 7,5 мінімальних заробітних плат з врахуванням фактично здійснених виплат та з утриманням податків та інших обов'язкових платежів; у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 13447973).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року по справі № 2а- 9078/10/0570 - змінено; замінено абзац 2 резолютивної частини постанови абзацами 2, 3, 4, 5, 6 в наступній редакції:

«Визнати незаконною бездіяльність ДСА України щодо неприйняття заходів по повному фінансуванню заробітної плати судді Торезького міського суду Донецької області Стріжаковій Т.В. з 19 серпня 2009 року по 14 грудня 2010 року з розрахунку 7,5 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений законами України про державний бюджет на 2009 та 2010 роки, а також Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» на момент виплати у заявленому періоді.

Зобов'язати Мінфіну України виділити з Державного бюджету України грошові кошти на додаткове фінансування ДСА України на бюджетну програму «Виконання рішень судів на користь суддів» для здійснення виплати судді Торезького міського суду Донецької області Стріжаковій Т.В. з 19 серпня 2009 року по 14 грудня 2010 року заробітної плати з розрахунку 7,5 мінімальних заробітних плат з врахуванням здійснених виплат.

Зобов'язати ДСА України виділити Торезькому міському суду додаткове фінансування з бюджетної програми «Виконання рішень судів на користь суддів» для здійснення виплати судді Торезького міського суду Донецької області Стріжаковій Т.В. з 19 серпня 2009 року по 14 грудня 2010 року заробітної плати та інших виплат з розрахунку 7,5 мінімальних заробітних плат з врахуванням здійснених виплат.

Зобов'язати Торезький міський суд Донецької області здійснити нарахування судді Торезького міського суду Донецької області Стріжаковій Т.В. з 19 серпня 2009 року по 14 грудня 2010 року заробітної плати та інших виплат з розрахунку 7,5 мінімальних заробітних плат з врахуванням здійснених виплат.

Зобов'язати Торезький міський суд Донецької області за рахунок додатково отриманого від ДСА України фінансування здійснити виплату судді Торезького міського суду Донецької області Стріжаковій Т.В. з 19 серпня 2009 року по 14 грудня 2010 року заробітної плати та інших виплат з розрахунку 7,5 мінімальних заробітних плат з врахуванням здійснених виплат з утриманням податків та інших обов'язкових платежів».

Вважати абзаци 3, 4 резолютивної частини постанови від 14 грудня 2010 року у справі № 2а-9078/10/0570 абзацами 7, 8. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 16550840).

06 квітня 2011 року Донецьким окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист у справі № 2а-9078/10/0570 про зобов'язання Мінфіну України виділити з Державного бюджету України кошти на додаткове фінансування ДСА України на бюджетну програму «Виконання рішень судів на користь суддів» для здійснення виплати судді Торезького міського суду Донецької області Стріжаковій Т.В. з 19 серпня 2009 року по 14 грудня 2010 року заробітної плати з розрахунку 7,5 мінімальних заробітних плат з врахуванням здійснених виплат (а.с.55-56, 143-144).

В провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебувала справа № 2а/0570/11086/2011 за позовом ОСОБА_3 до державного виконавця Відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України Маєвської Д.В., ДВС України про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково; визнана протиправною та скасована постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України Маєвської Д.В. про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 2а-9078/10/0570, виданим 06 квітня 2011 року Донецьким окружним адміністративним судом, про зобов'язання Мінфіну України виділити з Державного бюджету України грошові кошти на додаткове фінансування ДСА України на бюджетну програму «Виконання рішень судів на користь суддів» для здійснення виплати судді Торезького міського суду Донецької області Стріжаковій Т.С. з 19 серпня 2009 року по 14 грудня 2010 року заробітної плати з розрахунку 7,5 мінімальних заробітних плат з врахуванням здійснених виплат; зобов'язано ДВС України вирішити питання про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2а-9078/10/0570, виданим 06 квітня 2011 року Донецьким окружним адміністративним судом 06 квітня 2011 року; у задоволенні решти вимог - відмовлено (а.с.60-63, 102-103).

13 вересня 2011 року ОСОБА_3 звернулася до відділу примусового виконання рішень ДВС України з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-9078/10/0570, виданого 06 квітня 2011 року Донецьким окружним адміністративним судом. До заяви були додані оригінал виконавчого документа та копія постанови Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року у справі № 2а/0570/11086/2011. Вказана заява отримана ДВС України 20 вересня 2011 року та зареєстрована за вхідним № С-35338 (а.с.58-59, 100-101).

29 вересня 2011 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Маєвською Д.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 29000021 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-9078/10/0570, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 06 квітня 2011 року, про зобов'язання Мінфіну України виділити з Державного бюджету України грошові кошти на додаткове фінансування ДСА України на бюджетну програму «Виконання рішень судів на користь суддів» для здійснення виплати судді Торезького міського суду Донецької області Стріжаковій Т.В. з 19 серпня 2009 року по 14 грудня 2010 року заробітної плати з розрахунку 7,5 мінімальних заробітних плат з врахуванням здійснених виплат.

Сторонами виконавчого провадження є боржник - Мінфін України, стягувач - ОСОБА_3

Боржнику наданий семиденний строк для самостійного виконання рішення (а.с.64-65, 104).

Разом із супровідним листом від 29 вересня 2011 року № С-35338-20/16 постанова про відкриття виконавчого провадження надіслана на адресу сторін виконавчого провадження (а.с.66, 105).

Листом від 14 жовтня 2011 року № 31-15030-03-10/25264 Мінфін України повідомив відділ примусового виконання рішень ДВС України, що виконання вказаної категорії рішень судів має здійснюватись за рахунок бюджетних асигнувань, передбачених у державному бюджеті ДСА України як головному розпоряднику коштів в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ». Вказаний лист отриманий ДВС України 25 жовтня 2011 року та зареєстрований за вхідним № 2303 (а.с.67-68, 106-107).

05 листопада 2011 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень ДВС України Кушнір Л.В. звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з заявою № 1956, в якій просив змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, на підставі якого видані виконавчі листи Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року № 2а-9078/10/0570 шляхом зобов'язання ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів звернутися з відповідним бюджетним запитом до Мінфіну України щодо виділення з Державного бюджету України грошових коштів на додаткове фінансування ДСА України на бюджетну програму «Виконання рішень судів на користь суддів» для здійснення виплати судді Торезького міського суду Донецької області Стріжакової Т.В. з 19 серпня 2009 року по 14 грудня 2010 року заробітної плати з розрахунку 7,5 мінімальних заробітних плат з врахуванням здійснених виплат, або встановити інший спосіб виконання рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року у справі № 2а-9078/10/0570, враховуючи викладені у цій заяві та листі Мінфіну України обставини (а.с.70-73, 109-112).

Листом від 14 листопада 2012 року № 07-10/5548/12 Донецький окружний адміністративний суд повідомив старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Кушнір Л.В., що 26 квітня 2011 року справа № 2а-9078/10/0570 направлена до Вищого адміністративного суду України для розгляду касаційної скарги. Заява відділу примусового виконання рішень ДВС України від 05 листопада 2012 року про зміну способу та порядку виконання судового рішення буде розглянута після повернення справи № 2а-9078/10/0570 до суду першої інстанції. Вказаний лист надійшов до ДВС України 28 листопада 2012 року та зареєстрований за вхідним № 12-0-22-5997 (а.с.74-75, 113-114).

26 квітня 2013 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень ДВС України Кушнір Л.В. звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з заявою № С-14734/5-460/6, в якій просив змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, на підставі якого видані виконавчі листи Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року № 2а-9078/10/0570 шляхом визначення твердої грошової суми, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 та пред'явлення виконавчих документів до Державної казначейської служби України в Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (а.с.78-80, 117-118).

26 квітня 2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Кушнір Л.В. винесена постанова про зупинення виконавчого провадження ВП № 29000021.

Постанова мотивована тим, що державний виконавець звернувся до суду, що видав виконавчий лист, з заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення. Керуючись п.1 ч.1 ст.38, ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець постановив зупинити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-9078/10/0570, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 06 квітня 2011 року, до розгляду справи по суті.

26 квітня 2013 року ця постанова затверджена начальником відділу примусового виконання рішень ДВС України Черноволовим В.А. (а.с.81, 119).

30 квітня 2013 року разом із супровідним листом № С-14734/5-459/6 постанова про зупинення виконавчого провадження надіслана на адресу сторін виконавчого провадження (а.с.82, 120).

28 серпня 2013 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень ДВС України Кушнір Л.В. звернувся до Вищого адміністративного суду України з листом № С-14734/5-459,460/6, в якому просив повідомити про розгляд касаційної скарги на рішення суду у справі № 2а-9078/10/0570 (а.с.84, 122).

28 серпня 2013 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень ДВС України Кушнір Л.В. звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з листом № С-14734/5-459, 460/6, в якому просив повідомити про розгляд заяви державного виконавця № 460/6 про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі № 2а-9078/10/0570 (а.с.83, 121).

Листом від 19 вересня 2013 року № 07-10/3558/13 Донецький окружний адміністративний суд повідомив старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Кушнір Л.В., що 26 квітня 2011 року справа № 2а-9078/10/0570 направлена до Вищого адміністративного суду України для розгляду касаційної скарги; 14 листопада 2012 року та 15 травня 2013 року Донецьким окружним адміністративним судом зареєстровані заяви відділу примусового виконання рішень ДВС України про зміну способу та порядку виконання судового рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року, які будуть розглянуті після повернення справи № 2а-9078/10/0570 до суду першої інстанції. Вказаний лист надійшов до ДВС України 26 вересня 2013 року та зареєстрований за вхідним № 13-0-22-5479 (а.с.85-86, 123-124).

13 лютого 2014 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень ДВС України Кушнір Л.В. звернувся до Вищого адміністративного суду України з листом № С-14734/5-459,460/6, в якому просив повідомити про розгляд касаційної скарги на рішення суду у справі № 2а-9078/10/0570 (а.с.39, 127).

13 лютого 2014 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень ДВС України Кушнір Л.В. звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з листом № С-14734/5-459, 460/6, в якому просив повідомити про розгляд заяви державного виконавця № 460/6 про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі № 2а-9078/10/0570 (а.с.40, 128).

Постановою Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2014 року К/9991/15903/11, К/9991/19345/11, К/9991/19383/11 скасовані постанова Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року у справі № 2а-9078/10/0570, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено (а.с.11-12, 44-46).

02 лютого 2015 року до відділу примусового виконання рішень ДВС України надійшла заява Мінфіну України від 30 січня 2015 року № 31-13030-02-6/2884 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-9078/10/0570 на підставі ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із скасуванням судового рішення, на підставі якого виданий цей виконавчий документ (а.с.42, 130). До заяви була додана копія постанови Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2014 року К/9991/15903/11, К/9991/19345/11, К/9991/19383/11 (а.с.132-134).

Вказана заява зареєстрована у ДВС України 02 лютого 2015 року за вхідним № 15-0-26-345 та 04 лютого 2015 року передана старшому державному виконавцю відділу примусового виконання рішень ДВС України Кушнір Л.В., про що свідчить картка реєстрації вхідної кореспонденції (а.с.42, 129).

11 лютого 2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Кушнір Л.В. винесена постанова про поновлення виконавчого провадження ВП № 29000021.

Постанова мотивована тим, що постановою Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2014 року рішення, на підставі якого видано виконавчий лист, скасовано. Керуючись ч.5 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець постановив поновити виконавче провадження (а.с.47, 135).

12 лютого 2015 року разом із супровідним листом № С-14734/5-460/6 постанова про поновлення виконавчого провадження надіслана на адресу сторін виконавчого провадження (а.с.48, 136).

11 лютого 2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Кушнір Л.В. складений акт державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій, зі змісту якого слідує, що під час примусового виконання виконавчого листа № 2а-9078/10/0570, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 06 квітня 2011 року, здійснені витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій (за переліком), а саме: папір А4, кількість аркушів - 79 х 0,07 грн. = 5,53 грн.; використання картриджа, кількість аркушів - 79 х 0,11 грн. = 8,69 грн.; використання тонера, кількість аркушів - 79 х 0,05 грн. = 3,95 грн.; конверт 20 х 0,40 грн. = 8,00 грн.; обкладинка «Виконавче провадження» - 1 х 2,46 грн. = 2,46 грн.; оплата за користування ЄДРВП - 12,72 грн.; маркувальна машина (простий лист) 18 х 2,40 грн. = 43,20 грн.; маркувальна машина (рекомендований лист з повідомленням), кількість аркушів - 2 х 9,96 грн. = 19,92 грн.; всього: 104,47 грн.

11 лютого 2015 року акт державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій затверджений в.о. начальника відділу примусового виконання рішень ДВС України Кузьменко О.С. (а.с.49, 137).

11 лютого 2015 року у виконавчому провадженні ВП № 29000021 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Кушнір Л.В. винесена постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

На підставі ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем постановлено стягнути з Мінфіну України як боржника у виконавчому провадженні витрати на проведення виконавчих дій у сумі 104,47 грн.

11 лютого 2015 року ця постанова затверджена в.о. начальника відділу примусового виконання рішень ДВС України Кузьменко О.С. (а.с.10, 50, 138).

Разом із супровідним листом від 12 лютого 2015 року № С-14734/5-460/6 постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій надіслана на адресу Мінфіну України (а.с.51, 139).

Спірна постанова отримана позивачем 16 лютого 2015 року та зареєстрована за вхідним № 11-5028, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції Мінфіну України на супровідному листі (а.с.9).

11 лютого 2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Кушнір Л.В. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 29000021.

Постанова мотивована тим, що Мінфін України звернувся до відділу з листом від 30 січня 2015 року № 31-13030-02-6/2884 з проханням закінчити виконавче провадження на підставі п.4 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки постановою Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2014 року рішення суду, на підставі якого виданий виконавчий документ, скасовано.

Керуючись п.4 ч.1 ст.41, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець постановив закінчити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-9078/10/0570, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 06 квітня 2011 року; постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 11 лютого 2015 року ВП № 29000021 направити на виконання до Державної казначейської служби України згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.

11 лютого 2015 року ця постанова затверджена в.о. начальника відділу примусового виконання рішень ДВС України Кузьменко О.С. (а.с.52, 140).

Разом із супровідним листом від 12 лютого 2015 року № С-14734/5-460/6 постанова про закінчення виконавчого провадження надіслана на адресу сторін виконавчого провадження та Донецького окружного адміністративного суду як органу, що видав виконавчий документ (а.с.53, 141).

12 лютого 2015 року відділ примусового виконання рішень ДВС України надіслав на виконання до Державної казначейської служби України постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 11 лютого 2015 року ВП № 2900021, про що свідчить заява № 2900021/2.-6 (а.с.54, 142).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Відповідно до ч.1 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з ч.3 ст.181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є орган державної виконавчої служби.

За приписами ч.ч.1-2 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну виконавчу службу» 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (далі - Закон № 202/98-ВР) державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.

П.1 Положення про Державну виконавчу службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 229, (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин і визнана такою, що втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року № 150 «Питання Міністерства юстиції»), передбачав, що ДВС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції і який реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів.

До основних завдань ДВС України належало забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень у порядку, встановленому законодавством, що було передбачено пп.3 п.3 Положення про Державну виконавчу службу України.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону № 202/98-ВР виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців.

Ч.2 ст.4 Закону № 202/98-ВР містить правову норму, відповідно до якої державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадови осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з п.11 постанови Пленуму Вищого адміністративного суд України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавчої служби», із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановами Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2012 року № 5 та від 14 вересня 2012 року № 10, відповідачем у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (ст.181 КАС України). Такими органами державної виконавчої служби є: 1. Державна виконавча служба України, до складу якої входить відділ примусового виконання рішень. 2. Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень. 3. Районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

В цій категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби у зв'язку з тим, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

Справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності ДВС України щодо виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) повинні розглядатися та вирішуватися адміністративним судом першої інстанції колегією у складі трьох суддів.

Системний аналіз законів № 202/98-ВР та № 606, а також п.7 ч.1 ст.2 КАС України, зумовлює висновок, що ДВС України і її державні виконавці є суб'єктами владних повноважень, як наслідок, у справах щодо оскарження дій та рішень цих суб'єктів суд має перевірити їх відповідність критеріям, наведеним у ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.82 Закону № 606 боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно у судовому порядку.

Рішення, дії, чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч.4 ст.82 Закону № 606).

Зважаючи на те, що спірні правовідносини виникли з приводу дій та рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України, вчинених (прийнятих) у виконавчому провадженні ВП № 29000021 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-9078/10/0570, виданого Донецьким окружним адміністративним судом, а позовна заява подана Мінфіном України - боржником у виконавчому провадженні, суд дійшов висновку, що вказану справу належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. За предметною і територіальною підсудністю справа підсудна Донецькому окружному адміністративному суду як суду, який видав виконавчий документ.

Ст.41 Закону № 606, в редакції від 06 лютого 2015 року, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, передбачала наступне.

Витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (ч.1 ст.41 Закону № 606 в редакції від 06 лютого 2015 року).

Згідно з ч.2 ст.41 Закону № 606 в редакції від 06 лютого 2015 року витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ч.4 ст.41 Закону № 606 в редакції від 06 лютого 2015 року передбачала, що до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Окремі питання організації виконання судових рішень та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, (далі - Інструкція № 512/5. На час виникнення спірних правовідносин Інструкція № 512/5 діяла в редакції від 30 січня 2015 року.

Відповідно до пп.3.13.1 п.3.13. Інструкції № 512/5 в редакції від 30 січня 2015 року до інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами ДВС, належать витрати на: а) зарахування коштів на відповідний рахунок органу ДВС (комісія банку); б) виплату винагороди державним виконавцям; в) придбання службових житлових приміщень; г) придбання службових приміщень; ґ) страхування державних виконавців; д) забезпечення державних виконавців форменим одягом; е) матеріально-технічне забезпечення діяльності служби, у тому числі: придбання канцелярських та господарських товарів, передплата періодичних, довідкових та інформаційних видань; придбання предметів, матеріалів, обладнання та інвентарю, витрати транспортних послуг, утримання транспортних засобів та оренда транспортних засобів, у тому числі грошова компенсація за використання державними виконавцями власного автотранспорту; оренда приміщень, ремонт та обслуговування оргтехніки, поштові витрати та витрати на послуги зв'язку, модему, Інтернету; є) установку телефонів, модемного зв'язку та охоронної сигналізації; ж) охорону та охоронну сигналізацію; з) поліграфічні витрати; и) проведення семінарів; і) відрядження та проїзд державних виконавців, у тому числі на придбання проїзних документів; ї) оплату комунальних послуг та енергоносіїв; й) придбання основних засобів та програм; к) Єдиний реєстр; л) поточний та капітальний ремонт приміщень; м) інші витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.

Згідно з ч.5 ст.41 Закону № 606 в редакції від 06 лютого 2015 року про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк. Аналогічна правова норма міститься у пп.3.13.1 п.3.13 Інструкції № 512/2 в редакції від 30 січня 2015 року.

При цьому, про розмір витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець відповідно до розрахунку витрат, наданого фінансовою службою відповідного головного управління юстиції, складає акт про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій (додаток 1), у якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій (пп.3.13.1 п.3.13 Інструкції № 512/5 в редакції від 30 січня 2015 року).

На підставі наказу Міністерства юстиції України «Про внесення змін до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5» від 18 травня 2013 року № 924/5, за реєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 травня 2013 року за № 796/23328, Інструкція № 512/5 доповнена додатком 1 - Актом державного виконавця про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.

Самою формою акта державного виконавця про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, наведеною у додатку 1 до Інструкції № 512/5 передбачено, що сума витрат визначається відповідно до розрахунку витрат виконавчого провадження, стягнутих з боржників, наданого фінансовою службою відповідного головного управління юстиції.

Як встановлено судом, 11 лютого 2015 року у виконавчому провадженні ВП № 29000021 державним виконавцем винесена постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 104,47 грн.

Відповідно до акту державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 11 лютого 2015 року ВП № 29000021 при примусовому виконанні виконавчого листа у справі № 2а-9078/10/0570 державним виконавцем здійснені витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій (за переліком), а саме: папір А4, кількість аркушів - 79 х 0,07 грн. = 5,53 грн.; використання картриджа, кількість аркушів - 79 х 0,11 грн. = 8,69 грн.; використання тонера, кількість аркушів - 79 х 0,05 грн. = 3,95 грн.; конверт 20 х 0,40 грн. = 8,00 грн.; обкладинка «Виконавче провадження» - 1 х 2,46 грн. = 2,46 грн.; оплата за користування ЄДРВП - 12,72 грн.; маркувальна машина (простий лист) 18 х 2,40 грн. = 43,20 грн.; маркувальна машина (рекомендований лист з повідомленням), кількість аркушів - 2 х 9,96 грн. = 19,92 грн.; всього: 104,47 грн.

За приписами пп.3.13.1 п.3.13. Інструкції № 512/5 в редакції від 30 січня 2015 року такий акт складається державним виконавцем відповідно до розрахунку витрат, наданого фінансовою службою.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії, чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що визначено ч.2 ст.71 КАС України.

У якості підстави скасування спірної постанови Мінфін України посилався на те, що відповідач не підтвердив належними доказами обґрунтованість витрат на проведення виконавчих дій.

16 березня 2015 року судом постановлена ухвала про витребування у ДВС України засвідчених у встановленому законом порядку копій всіх документів, наявних у виконавчому провадженні ВП № 29000021, в тому числі розрахунку витрат, наданого фінансовою службою (а.с.15-17).

Однак в поданих суду матеріалах виконавчого провадження ВП № 29000021 розрахунок витрат, наданий фінансовою службою, відсутній.

За висновком суду, на підставі одного лише акта державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій неможливо визначити, що сума цих витрат є обґрунтованою, оскільки жодним доказом не підтверджено, що витрати на 1 аркуш паперу А4 становлять саме 0,07 грн.; витрати на використання картриджа на 1 аркуш - 0,11 грн., витрати на використання тонера на 1 аркуш - 0,05 грн. тощо.

Зважаючи на викладене, суд погоджується з доводами позивача, що в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів належними доказами обґрунтованість розміру витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 29000021.

Надаючи оцінку доводам та запереченням сторін щодо можливості стягнення витрат на проведення виконавчих дій у разі скасування судового рішення, на підставі якого виданий виконавчий лист, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження, являє собою сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів.

Абз.1 п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» встановлено, що відповідно до ст.45 Закону № 606 витрати виконавчого провадження стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Ст.45 Закону № 606 в редакції від 28 серпня 2003 року, яка була чинною на час прийняття постанови Пленуму Верхового Суду України від 26 грудня 2003 року № 14, регулювала питання, пов'язані з витратами виконавчого провадження. Ст.41 Закону № 606 в редакції від 06 лютого 2015 року, яка регулювала аналогічні питання на час виникнення спірних правовідносин, не містила положень які б інакше визначали ці питання та спростовували висновок, викладений у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14.

Враховуючи той факт, що судове рішення, на підставі якого 06 квітня 2011 року Донецьким окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист № 2а-9078/10/0570, примусово виконане не було та скасоване в касаційному порядку; постановою Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено повністю; правові та фактичні підстави для стягнення з Мінфіну України витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 29000021 відсутні.

Таким чином, постанова від 11 лютого 2015 року ВП № 29000021 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Стосовно вимог Мінфіну України про визнання протиправними дій ДВС України, які виявилися у винесенні спірної постанови, суд зазначає наступне.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої йому компетенції. Самі по собі оспорювані дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для позивача. Правові наслідки для позивача має рішення суб'єкта владних повноважень (акт індивідуальної дії) - постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, саме вона впливає на його права та інтереси.

Виходячи із завдань адміністративного судочинства, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише у разі його порушення рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Оскільки оспорювані дії відповідача не створювали правових наслідків для позивача, позовні вимоги про визнання їх протиправними не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Заперечення відповідача висновку суду про часткове задоволення позовних вимог не спростовують.

Доводи відповідача стосовно необґрунтованості посилання позивача на те, що при вчиненні виконавчих дій у виконавчому провадженню ВП № 29000021 з примусового виконання виконавчого листа Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року по справі № 2а-9078/10/0570 та при винесенні постанови державного виконавця про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 11 лютого 2015 року ВП № 29000021, державним виконавцем не враховано Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», постанову Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (зі змінами), Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», яким визначено бюджетну програму 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України (а.с.30-36), суд не враховує, оскільки вказані обставини не були наведені позивачем у якості підстави позову.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. Адміністративний позов Міністерства фінансів України до Державної виконавчої служби України про визнання дій протиправними та скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій - задовольнити частково.

2. Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП № 29000021 від 11 лютого 2015 року.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті.

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

6. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

7. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя Кравченко Т.О.

Судді Волгіна Н.П.

Куденков К.О.