Ухвала суду № 43955690, 30.04.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 331/7674/14 Головуючий у 1-й інстанції Смолка І.О.№22-ц/778/2502/15Суддя-доповідач Гончар М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Стрелець Л.Г.

суддів Каракуші К.В., Гончар М.С.

при секретарі Мосіній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "КРЕДОБАНК" (надалі - Банк) до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕО" (надалі - ТОВ "НЕО"), ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором

ВСТАНОВИЛА:

Банк звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути на користь Банку достроково солідарно з ТОВ "НЕО", ОСОБА_2 суму заборгованості та пені за договором кредитної лінії № 47/43 від 18.01.2013 року, укладеним між ПАТ "КРЕДОБАНК" та ТОВ "НЕО" строком до 17.01.2015 року, в розмірі 223 837,36 грн., з яких 205 018,01 грн. - неповернута сума кредиту, 12 470,14 грн. - прострочені відсотки за користування кредитними коштами, 738,0 грн. - прострочена сума комісії за адміністрування кредиту, 5 123,68 грн. - пеня по простроченій основній сумі кредиту, 459,64 грн. - пеня по прострочених відсотках, 27,89 грн. - пеня по простроченій комісії за адміністрування кредиту та судовий збір 2 238,37 грн.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2014 року (а.с.63-65) позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ТОВ "НЕО" та ОСОБА_2 на користь ПАТ "КРЕДОБАНК" суму заборгованості та пені за договором кредитної лінії №47/43 від 18.01.2013, укладеним між ПАТ "КРЕДОБАНК" та ТОВ "НЕО", в розмірі 223 837,36 грн., з яких: 205 018,01 грн. - неповернута сума кредиту; 12470,14 грн. - прострочені відсотки за користування кредитними коштами; 738,00 гри. - прострочена сума комісії за адміністрування кредиту; 5 123,68 грн. - пеня по простроченій основній сумі кредиту; 459,64 грн. - пеня по прострочених відсотках; 27,89 грн. - пеня по простроченій комісії за адміністрування кредиту.

Стягнуто солідарно з ТОВ "НЕО" та ОСОБА_2 на користь ПАТ "КРЕДОБАНК" судовий збір у сумі 2 238,37 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2015 року (а.с.85) заяву ОСОБА_2 про перегляд вищезазначеного заочного рішення суду першої інстанції залишено без задоволення.

Банк та ТОВ "НЕО" із зазначеним заочним рішенням суду першої інстанції погодились, останнє в апеляційному порядку не оскаржували.

Не погоджуючись із вищезазначеним заочним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с.90-91) просив рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2, як солідарного боржника, на користь ПАТ "КРЕДОБАНК" суми неповернутого кредиту, прострочених відсотків за користування кредитними коштами, простроченої суми комісії за адміністрування кредиту, пені за прострочення основної суми кредиту, пені по прострочених відсотках, пені по простроченій комісії за адміністрування кредиту та судового боргу скасувати у повному обсязі.

Банк надав апеляційному суду поштою письмові заперечення на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 (а.с.107-112).

У судове засідання 30.04.2015 року належним чином повідомлені апеляційним судом про час та місце розгляду справи (а.с.101-103) апелянт - відповідач ОСОБА_2, представники Банку (позивача) та відповідача ТОВ "НЕО" не з'явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

При цьому, Банк подав апеляційному суду поштою клопотання (а.с.104-105), в якому просив розглядати дану справу апеляційним судом без участі його представника.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів визнала неповажною причини неявки у дане судове засідання апелянта - відповідача ОСОБА_2, представників Банку (позивача) і відповідача ТОВ "НЕО" та ухвалила розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю останніх за присутністю представника апелянта - відповідача ОСОБА_2 за довіреністю (а.с.113) ОСОБА_3

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_2 з урахуванням уточнень, а саме: просив апеляційний суд після скасування рішення суду першої інстанції в частині поручителя ОСОБА_2 ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити Банку у задоволенні його позову у повному обсязі, також вважати у резолютивній частині апеляційної скарги ОСОБА_2 опискою слова "судового боргу", мається на увазі "судового збору"; перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов Банку у цій справі у повному обсязі, керувався ст. ст. 10-11, 212-215, 224-226 ЦПК України та виходив з того, що позов обґрунтований, доказаний, вимоги Банку законні.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки основані на доказах, поданих сторонами, та оцінені судом у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, до встановлених правовідносин вірно застосовані норми матеріального права, відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що 18.01.2013 року між Банком та ТОВ "НЕО" був укладений договір кредитної лінії №47/43, згідно із яким Банк відкриває ТОВ "НЕО" кредитну лінію на наступних умовах: максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією складає 246000,0 грн., строк дії кредитної лінії включно до 17.01.2015 року (а.с.20-28).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа(кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із п. 2.1.2 вищезазначеного кредитного договору призначенням кредитної лінії є поповнення обігових коштів.

Пунктом 4.2 вищезазначеного кредитного договору передбачено, що плата за кредит здійснюється згідно із п.п.4.2.1 вищезазначеного кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по Кредиту за методом "факт/360" (за фактичну кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році) за ставкою, визначеною у п.2.1.3, п.4.6.4 кредитного договору.

Відповідно до п. 2.1.3, п.4.6.4 вищезазначеного кредитного договору за користування кредитом встановлюється змінювана процентна ставка. На момент укладення договору сторонами обумовлено значення процентної ставки в розмірі 23,47% річних, яка діє протягом першого періоду дії ставки (первинна процентна ставка).

Відповідно до п.4.6.2 вищезазначеного кредитного договору, починаючи з другого та всіх наступних періодів дії ставки проценти за користування кредитом сплачуються згідно встановленого розміру змінної процентної ставки.

Відповідно до п.4.6.4 вищезазначеного кредитного договору змінювана процентна ставка визначається таким чином: змінювана процентна ставка = базова ставка + 4,1% (маржа).

Кредитний договір був укладений на умовах забезпеченості, поворотності, строковості та платності, відповідно до яких ТОВ "НЕО" зобов'язався повернути Банку кредит в повному обсязі в порядку і терміни, передбачені договором, сплачувати комісію та проценти за користування кредитом (р.1, п.2.1.6, п.2.5, п.4.2, п.4.3, п.5.1 кредитного договору).

Пунктом 2.1.6 вищезазначеного кредитного договору визначено, що Банк видає ТОВ "НЕО" кредит на строк до 17.01.2015 року.

Зобов'язання Банком за вищезазначеним кредитним договором були виконані в повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером №1648565 від 21.01.2013 року (а.с.30).

ТОВ "НЕО" свої зобов'язання за вищезазначеним кредитним договором не виконує, кредит в порядку і терміни, передбачені кредитним договором не повертає, відсотки та комісії за користування кредитом не сплачує (а.с.31-38), у зв'язку з чим у ТОВ "НЕО" станом на 19.08.2014 виникла прострочена заборгованість у розмірі: 111018,01 грн. - прострочена заборгованість по тілу кредиту; 12 470,14грн. - прострочені відсотки за користування кредитними коштами; 738,00 грн. - прострочена сума комісії за адміністрування кредиту (а.с.39).

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до п.5.8 вищезазначеного кредитного договору Банк у випадках, передбачених п.2.8 кредитного договору, а саме: несвоєчасна сплата процентів та/або повернення кредиту (частини кредиту), невиконання ТОВ "НЕО", як позичальником, зобов'язань, передбачених кредитним договором, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів.

Пунктом 5.9 вищезазначеного кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний на протязі 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання письмової вимоги Банку достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за кредитним договором.

У зв'язку з порушенням ТОВ "НЕО", умов вищезазначеного кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом Банк на п п.2.8, п.5.8 кредитного договору вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів та комісій.

Загальний розмір заборгованості ТОВ "НЕО" перед Банком за кредитним договором становить 218 226,15 грн., з яких: 205 018,01 грн. - неповернута сума кредиту; 12 470,14 грн. - прострочені відсотки за користування кредитними коштами; 738,00 грн. - прострочена сума комісії за адміністрування кредиту (а.с.39).

Крім того, п. 7.1 вищезазначеного кредитного договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за кредитним договором ТОВ "НЕО" на вимогу Банку сплачує пеню за зобов'язаннями у гривні - в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки.

Відповідно до п.7.7 вищезазначеного кредитного договору строк позовної давності для стягнення неустойки (штрафу, пені) за договором прирівнюється до строку позовної давності, встановленої законом для основної вимоги за договором.

Розмір пені за несвоєчасне виконання ТОВ "НЕО" грошових зобов'язань за кредитним договором, а саме: по простроченій основній сумі кредиту, прострочених відсотках та простроченій комісії за адміністрування кредиту у відповідності до кредитного договору за період з 20.02.2014 року по 19.08.2014 року становить 5 611,21 грн., з яких: 5 123,68 грн. - пеня по простроченій основній сумі кредиту; 459,64 грн. - пеня по прострочених відсотках; 27,89 грн. - пеня по простроченій комісії за адміністрування кредиту.

Звідси, загальна сума заборгованості ТОВ "НЕО" та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань перед Банком за вищезазначеним кредитним договором, що підлягає стягненню в судовому порядку, становить 223 837,36 грн., з яких: 205 018,01 грн. - неповернута сума кредиту; 12 470,14 грн. - прострочені відсотки за користування кредитними коштами; 738,00 грн. - прострочена сума комісії за адміністрування кредиту; 5 123,68 грн. - пеня по простроченій основній сумі кредиту; 459,64 грн. - пеня по прострочених відсотках; 27,89 грн. - пеня по простроченій комісії за адміністрування кредиту.

18.01.2013 року з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "НЕО" перед Банком за вищезазначеним кредитним договором між Банком, ТОВ "НЕО" та ОСОБА_2 укладений договір поруки №47/43/S-3 (а.с.41-42).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із п. 2.10 зазначеного договору поруки ОСОБА_2 та ТОВ "НЕО" несуть солідарну відповідальність перед Банком.

У відповідності до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, щ і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

У серпні 2014 року, у зв'язку з порушенням позичальником ТОВ "НЕО" своїх зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором, Банком на адресу відповідачів були надіслані вимоги Банку про сплату заборгованості за кредитним договором у строк до 15.09.2014 року (а.с.43-47).

Однак, останні були залишені без задоволення відповідачами у цій справі.

Докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію відповідача, яку він та його представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Так, правові підстави, передбачені ст. 559 ЦК України, для припинення вищезазначеного договору поруки, укладеного Банком із ОСОБА_2, у цій справі відсутні.

Згідно із положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що в силу вимог п. 4.7 вищезазначеного договору поруки, укладеного Банком із поручителем ОСОБА_2, цей договір припиняється за спливом трьохрічного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором (а.с.42).

Строк виконання основного зобов'язання ТОВ "НЕО", як позичальником, за вищезазначеним кредитним договором становить до 17.01.2015 року (а.с.20).

У зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором Банк відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України і п. 5.8 кредитного договору (а.с.25) використав право достроково стягнути з позичальника та поручителя заборгованість за кредитним договором, надіславши останнім 12.08.2014 року претензію-повідомлення (вимогу) про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів у строк до 15.09.2014 року (а.с.43-47).

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати.

Встановлено, що Банк звернувся до суду із вищезазначеним позовом до суду до поручителя ОСОБА_2 поштою 19.09.2014 року (а.с.48-49), який фактично надійшов на адресу суду першої інстанції 26.09.2014 року (а.с.3), тобто з додержанням 6-місячного строку, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Що узгоджується із правовою позицією ВСУ, викладеною 21.01.2015 року у справі № 6-190цс14.

В силу вимог ст. 360-7 ч. 2 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім того, вищезазначену вимогу Банку про дострокове повернення сум за вищезазначеним кредитним договором не можна вважати збільшенням зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився розмір відповідальності останнього (висновок у постанові ВСУ від 05.02.2014 року у справі № 6-150 цс13, від 25.09.2014 року у справі № 6-97цс13).

Тому, підстави для припинення поруки ОСОБА_2, передбачені ст. 559 ч. 1 ЦК України, у цій справі також відсутні.

Також лише виключним правом Банку, як кредитору, в силу положень ст. 543 ч. 1 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) є право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

У цій справі Банк заявив вимоги про виконання обов'язку за вищезазначеним кредитним договором саме у повному обсязі й саме всіма боржниками - позичальником ТОВ "НЕО" та поручителем ОСОБА_2

Суд першої інстанції розглянув дану справу повно, всебічно та з додержанням вимог ст. ст. 10-11, 57-61, 212 ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення відповідача ОСОБА_2 від доказування, передбачені ст. 61 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Відповідач ОСОБА_2 та представники останнього не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень на позов позивача при вирішенні питання про перегляд вищезазначеного заочного рішення у цій справі.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (ст. 303 ч. 2 ЦПК України).

Докази, передбачені ст. 303 ч. 2 ЦПК України, у цій справі відсутні.

В силу вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (ст. 308 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 309 ч. 3 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, лише якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення, передбачені ст. 309 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні.

При вищевикладених обставинах, рішення суду першої інстанції в оскаржуємій частині є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням вимог ст. ст. 213-214 ЦПК України.

Суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами по справі, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права та не допустив порушень процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи. Суд першої інстанції прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.

Також суд першої інстанції з додержанням вимог ст. ст. 79, 88 ЦПК України вирішив питання про розподіл судових витрат між сторонами у цій справі в оскаржуємій частині.

В силу вимог ст. 303 ч. 1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді в першій інстанції.

За таких обставин, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуємій частині або ж його зміни.

Крім того, у разі відмови апелянту - відповідачу ОСОБА_2 у задоволенні його апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок Банку судових витрат у вигляді судового збору 1119,20 грн. (а.с.92), понесених ним при подачі цієї скарги до апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2014 року у цій справі в оскаржуємій частині залишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддяСтрелець Л.Г.Каракуша К.В.Гончар М.С.