Ухвала суду № 43939175, 04.05.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №242/3031/14

Справа № 22-ц/778/2662/15 Головуючий у 1-й інстанції: Пирогова Л.В.

Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Савченко О.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Кочеткової І.В.,

При секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 листопада 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі -Банк) звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що відповідно до умов кредитного договору № б\н від 11 червня 2007 року відповідач ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 250,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22.8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом зі строком повернення, що відповідає строку дії картки. Посилаючись на те, що свої зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконав, кошти Банку не повернув, просив стягнути всю заборгованість в судовому порядку, розмір якої станом на 31 липня 2014 року становить 7 999,7 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом - 1489,93 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 3060,59 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 2830,15 гри.; штраф (фіксована частина) - 250 грн.; штраф (процента складова) - 369, 03 грн.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 12 листопада 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову Банк посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що Банком пропущений строк позовної давності, про застосування якого просив відповідач, подавши суду відповідну заяву.

Так, місцевим судом встановлено, що відповідно до договору від 11 червня 2007 року б/н, укладеному між сторонами, банк надав відповідачу кредит у розмірі 250 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,9 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Зазначені умови викладені у заяві позичальника при отриманні кредиту, яка містить ознаки кредитного договору, відповідач був ознайомлений з усіма істотними умовами договору, про що свідчить його підпис (а. с. 9). Як зазначено в Умовах і правилах надання Банківських послуг, які являються складовою кредитного договору, погашення кредиту відбувається шляхом внесення щомісячних платежів. Відповідно до наданого позивачем розрахунку, у серпні 2007 року кредитний ліміт збільшено до 1500 грн., останній платіж на погашення кредиту здійснено позичальником 26 грудня 2007 року, у зв'язку з невиконанням умов договору заборгованість відповідача станом на 31 липня 2014 року становила 7 999 грн. 70 коп., із яких: 1489,93 грн. - заборгованість за кредитом; 3060 грн. 59 коп. - заборгованість за відсотками, 2 830 грн. заборгованість за комісією, а також штрафи: 250 грн. - фіксована частина і 369 грн. 03 коп. - процентна складова.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 1 ст. 626 , ст.627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг наданими позивачем, мінімальний обов'язковий платіж - це розмір боргових зобов'язань позичальника, які щомісячно підлягають сплаті позичальником протягом строку дії картки. Згідно з п. 3.1.1 Умов та правил надання банківських послуг, строк дії картки вказаний на лицьовій стороні картки (місяць та рік). Картка дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця.

Жодного платежу на погашення кредиту відповідач з грудня 2007 року не здійснював, строк погашення кредиту відповідно до наданих банком розрахунку становить березень 2010 року року. З позовом до суду позивач звернувся у вересні 2014 року.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14 (далі - постанова), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою, кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Вирішуючи спір, районний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин й нормами матеріального права, які підлягають застосуванню; з'ясував питання щодо строку позовної давності й правильно вважав, що він був пропущений позивачем. До того ж про застосування такого строку було заявлено клопотання відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції (а. с.44).

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги про неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права безпідставні.

Керуючись ст. ст.307,308,313,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 листопада 2014 року по цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: