Ухвала суду № 43943177, 16.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2015 року м. Київ К/800/65167/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції про визнання неправомірною та скасування постанови, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року ПАТ «Універсал Банк» звернулось до суду першої інстанції із позовом в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції від 07.08.2014 ВП №42540129 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивач після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження № 42540129 у строк, встановлений відповідачем (з урахування відкладення строку для добровільного виконання згідно постанови від 27.03.2014 року), добровільно не виконав виконавчий напис нотаріуса № 464 від 12.03.2014 року та не вчинив жодних дій для його виконання, тому державний виконавець правомірно виніс постанову від 07.08.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору.

У поданій касаційній скарзі позивач заявив вимоги про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

У доводах касаційної скарги, скаржник зазначає, що постанова про стягнення з позивача виконавчого збору є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки позивач не мав можливості виконати виконавчий напис нотаріуса у добровільному порядку у строк, встановлений відповідачем. Зазначена обставина, на думку позивача, виключає можливість стягнення виконавчого збору.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трубаровою М.В. 12.03.2014 року вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 464, (далі - виконавчий напис № 464) про стягнення з публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь «Eurobank Properties A.E.E.A.П» суми простроченої орендної плати в сумарному розмірі 166348 євро за договором оренди від 19.11.2009 року №2411 (а.с. 114 Т. І).

17.03.2014 року Відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №42540129 по примусовому виконанню виконавчого напису № 2081 виданого 18.07.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про стягнення з позивача на користь «Eurobank Properties Акціонерне товариство інвестицій у нерухомість» боргу в сумі 166348 євро (а.с. 116 Т. І).

У даній постанові відповідач допустив описку при написанні дати та номеру виконавчого документа, яка була виправлена постановою про виправлення описки від 28.03.2014 року ВП № 42540129, а саме «виконавчий напис № 2081 від 18.07.2012 року» виправлено на «виконавчий напис № 464 від 12.03.2014 року» (а.с. 131 Т. І).

Постановою від 17.03.2014 року про відкриття виконавчого провадження боржнику було надано строк самостійно сплатити борг до 24.03.2014 року.

24.03.2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про відкладення вчинення виконавчих дій, посилаючись на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження була отримана лише 19.03.2014, тобто до 24.03.2014 залишилось менше 7 днів для її добровільного виконання, що є порушенням прав боржника.

26.03.2014 року позивач знову звернувся до відповідача із заявою про відкладення вчинення виконавчих дій та просив відкласти виконавчі дії на 10 днів, посилаючись на наявність обставин, які перешкоджають самостійно виконати вимоги постанови. Позивач вказав на те, що у відповідності до постанови Національного банку України № 597 від 30.12.2003 року «Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями» для здійснення операцій з оплати послуг, загальна вартість яких за договором перевищує 100000 євро, необхідно отримати акт цінової експертизи Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків, який засвідчує відповідність контрактних цін на роботи, послуги, права інтелектуальної власності, які є предметом договору, кон'юнктурі ринку.

До заяви від 26.03.2014 року про відкладення вчинення виконавчих дій позивач додав лист Національного банку України від 07.09.2012 року, направлений у відповідь на запит позивача від 14.08.2012 року, стосовно платежів на користь юридичної особи-нерезидента.

27.03.2014 року відповідач прийняв постанову про відкладення провадження виконавчих дій.

В подальшому відповідач прийняв постанови від 28.03.2014 року та від 07.04.2014 року про арешт коштів боржника у межах суми 166348,00 євро.

За розпорядженнями державного виконавця від 08.04.2014 року та 16.04.2014 року ГУДКСУ в місті Києві перерахувало вказані кошти на валютний рахунок відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в місті Києві, з якого кошти двома платежами (136170,70 євро та 30177,30 євро) були перераховані на рахунок стягувача.

07.08.2014 року відповідач прийняв постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 16634,80 євро.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 25 Закону передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Крім того, положеннями ч. 3 ст. 27 зазначеного Закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 28.01.2015 року у справі № 3-217гс14 (у справі за аналогічним позовом).

Враховуючи те, що позивачем до початку примусового виконання не було сплачено частину боргу та не надано про це документальне підтвердження державному виконавцю, а відповідачем вчинялись дій щодо примусового виконання виконавчого напису № 464 від 12.03.2014 року, то суд касаційної інстанції приходить до висновку, що у відповідача були правові підстави для винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та така скасуванню не підлягає.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в

адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року у справі № 826/12322/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер О.В. Карась

А.О. Рибченко