Ухвала суду № 43943113, 09.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.04.2015р. м. Київ К/800/64025/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної судової адміністрації України до Державної виконавчої служби України про визнання протиправними дій та скасування постанови, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної судової адміністрації України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

Державна судова адміністрація України звернулася до суду першої інстанції з позовом в якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо накладення постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. у виконавчому провадженні № 37017445 на позивача штрафу у розмірі 1360 грн.;

- скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В., винесену 11 лютого 2014 року у виконавчому провадженні № 37017445, про накладення на Державну судову адміністрацію України штрафу у розмірі 1360 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надане, обґрунтовано та своєчасно, підстави для скасування вказаної постанови відсутні.

У поданій касаційній скарзі позивач заявив вимоги про скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення задоволення позовних вимог.

У доводах касаційної скарги, скаржник зазначає, що через накладення арешту Державною казначейською службою України на рахунки Державної судової адміністрації України у зв'язку з безспірним списанням коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів», був позбавлений можливості виконати рішення суду у встановлений державним виконавцем строк. Також, на думку позивача, виконавчий лист № 2а-19213/10/0570 виданий Донецьким окружним адміністративним судом 21 лютого 2011 року в силу приписів Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» підлягає виконанню Державною казначейською службою України.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України перебуває виконавчий лист № 2а-19213/10/0570, виданий 21 лютого 2011 року Донецьким окружним адміністративним судом, про зобов'язання Державної судової адміністрації України виділити апеляційному суду Донецької області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведений виплати недоплаченої ОСОБА_5 з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року перерахунок заробітної плати, визначивши розмір з урахуванням посадового окладу в розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат з урахуванням раніше проведених виплат.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 14 березня 2013 року відкрито виконавче провадження № 37017445, надано Боржнику (Державній судовій адміністрації України) семиденний строк з моменту отримання для самостійного виконання рішення суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року змінено порядок і спосіб виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2010 року по справі № 2а-19213/10/0570 шляхом зобов'язання Державної судової адміністрації виділити Апеляційному суду Донецької області з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_5 з 19 серпня 2009 року заробітної плати у розмірі 112705,54 грн. (а.с. 16-18).

За невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, постановою державного виконавця відділу від 4 лютого 2014 року накладено на Державну судову адміністрацію України штраф у розмірі 680,00 грн., та встановлено боржнику повторний п'ятиденний строк на виконання рішення суду.

Крім того, 05 лютого 2014 року на адресу боржника направлено вимогу державного виконавця, якою зобов'язано Державну судову адміністрацію України у строк до 10 лютого 2014 року виконати в повному обсязі рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист Донецького окружного адміністративного суду № 2а-19213/10/0570 від 21 лютого 2011 року.

Оскільки рішення суду залишалось не виконаним, державним виконавцем 11 лютого 2014 року винесено постанову про накладення штрафу на боржника в подвійному розмірі, а саме 1360,00 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Щодо постанови відповідача про накладення штрафу на боржника в подвійному розмірі від 11.02.2014 року, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 75 Закону у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 Закону.

Відповідно до ст. 89 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Позивачем, як боржником у виконавчому провадженні, не надано доказів добровільного виконання в повному обсязі виконавчого листа № 2а-19213/10/0570, виданого 21 лютого 2011 року Донецьким окружним адміністративним судом, та належних доказів на підтвердження поважності його невиконання.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надане, обґрунтовано та своєчасно, підстави для скасування вказаної постанови відсутні.

Щодо доводів позивача про те, що виконавчий лист № 2а-19213/10/0570 виданий Донецьким окружним адміністративним судом 21 лютого 2011 року в силу приписів Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» підлягає виконанню Державною казначейською службою України, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Частиною 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ.

Відповідно до пункту 35 Порядку, Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації):

1) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду;

2) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень;

3) шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності;

4) різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні;

5) шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення.

Відповідно до пункту 16 Порядку, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів:

1) для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів;

2) що надійшли в результаті повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії;

3) що надійшли від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, вилученого уповноваженими державними органами;

4) що надійшли в результаті конфіскації національної або іноземної валюти;

5) що надійшли в інший установлений законодавством спосіб;

6) з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного та місцевих бюджетів з відшкодування такого податку.

Відповідно до п. 36 Порядку у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.

Згідно з ч. 1 п. 6 Порядку у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

- заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній;

- оригінал виконавчого документа;

- судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

- оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Статтею 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до ч. 2 п. 25 Порядку у разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою, при цьому пункти 24 - 34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

Згідно з п. 33 Порядку у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника.

Як зазначалось вище, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року змінено порядок і спосіб виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2010 року по справі № 2а-19213/10/0570 шляхом зобов'язання Державної судової адміністрації виділити Апеляційному суду Донецької області з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_5 з 19 серпня 2009 року заробітної плати у розмірі 112705,54 грн. (а.с. 16-18).

Виходячи із системного аналізу Порядку, Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» суд касаційної інстанції приходить до висновку, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, здійснюється лише за судовим рішенням про стягнення коштів з державного бюджету, а не за рішеннями зобов'язального характеру.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з оскаржуваних судових рішень вбачається, що при їх ухвалені, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року у справі № 826/4546/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко