Ухвала суду № 43941563, 07.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2015 року м. Київ К/800/18267/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Загороднього А.Ф.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватліспром» (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0000482210, № 0000492210 від 12.06.2013 року.

Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовується наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.

11 грудня 2013 року постановою Львівського окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено.

12 березня 2014 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду постанова Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року скасована, позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0000482210, № 0000492210 від 12.06.2013 року визнані протиправними та скасовані.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду та залишення в силі постанови Львівського окружного адміністративного суду, посилаючись на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 11.01.2013 року до 11.03.2013 року, з 18.01.2013 року до 21.01.2013 року ДПІ була здійснена позапланова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 4.11.2009 року до 30.09.2012 року, за наслідками якої 18.03.2013 року був складений акт перевірки, у якому зазначено, що Товариством у порушення вимог пп. 135.4.1 п. 135.4, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України занижений податок на прибуток, у розмірі 292 490,00 грн.

Перевіркою встановлено, що Товариством занижений дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів, робіт, послуг), у розмірі 26 824,80 грн.

Також, сума перевищення фактичного внеску до статутного фонду, який вніс ОСОБА_2, над визначеною в установчих документах, становить 1 253 824,67 грн., є безповоротною фінансовою допомогою для Товариства і підлягає відображенню у складі доходу.

28 березня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000212210 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 297 894,00 грн.

5 квітня 2013 року Товариство звернулося до Міністерства доходів і зборів України Головного управління Міндоходів у Львівській області зі скаргою щодо скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0000212210 від 28.03.2013 року.

31 травня 2013 року Міністерство доходів і зборів України Головного управління Міндоходів у Львівській області прийняло рішення щодо скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0000212210 від 28.03.2013 року в частині основного платежу - 11 987,70 грн., штрафної (фінансової) санкції - 2 996,67 грн., в іншій частині залишено без змін. Зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування на 76 115,00 грн.

12 червня 2013 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0000482210 щодо завищення Товариству від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, у розмірі 76 115,00 грн.; № 0000492210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у розмірі 282 909,63 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного адміністративного суду про задоволення позову з таких підстав.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 10.12.2010 року та 15.01.2010 року між учасниками Товариства ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були укладені договори доручення №12/10, №15-01/10, відповідно до яких довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов'язання здійснити від імені та за рахунок довірителя внесок до статутного фонду Товариства, у розмірі 3 250,00 грн. і у розмірі 1 886 750,00 грн.

Для підтвердження виконання зазначених договорів Товариство надало акти прийому-передачі та звіти про виконання договорів, згідно яких були здійснені внески до статутного фонду Товариства у розмірі 1 174 070,46 грн.

15 грудня 2010 року протоколом загальних зборів учасників Товариства № 03/10 визначені частки в статутному капіталі Товариства: ОСОБА_2 - 1 890 000,00 грн., що становить 45% статутного капіталу Товариства; ОСОБА_4 - 420 000,00 грн., що становить 10% статутного капіталу Товариства; ОСОБА_3 - 1 890 000,00 грн., що становить 45% статутного капіталу Товариства.

Відповідно до пп. 136.1.3 п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України для визначення суб'єкта оподаткування не враховуються доходи суми коштів або вартість майна, що надходить платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Згідно з рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 1.08.2013 року, яке набрало законної сили, у справі №460/2693/13-ц за заявою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо встановлення факту, який має юридичне значення, розмір фактично здійснених внесків до статутного фонду Товариства становив: від ОСОБА_4 - 80 000,00 грн., від ОСОБА_3 - 1 174 070,46 грн., від ОСОБА_2 - 649 254,21 грн.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо перевищення фактичного внеску до статутного фонду Товариства ОСОБА_2 у розмірі 1 253 824,67 грн. та визнання зазначених коштів безповоротною фінансовою допомогою, яка підлягає відображенню у складі доходу відповідно до вимог пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, є помилковим.

Відповідно п. 1, ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в України» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно з п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5.06.1995 року за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації(власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визначається за датою складання акта або іншого документа,оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до листа Товариства №28/03-12 від 28.03.2012 року та листа фірми KhalifaSteelIndustries від 9.04.2012 року Акт надання бухгалтерських та юридичних послуг від 30.01.2012 року на суму 26 824,80 грн. визнано недійсним, помилково складеним, оскільки роботи з надання комплексних усних консультацій та ведення бухгалтерського обліку у період з 2.12.2011 року до 30.01.2012 року не замовлялись, не оплачувались та не передавались.

28.03.2012 року Товариством та фірмою KhalifaSteelIndustries складений акт звірки взаємних розрахунків за період з 2.12.2011 року до 15.03.2012 року за договором від 2.12.2011 року № 5/1.

Відповідно до оборотно-сальдових відомостей на рахунках № 26, банківських виписок та акту звірки за 1 квартал 2012 року обороту за дебетом рахунку № 36 з фірмою KhalifaSteelIndustries не відображено.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності у Товариства підстав для відображення у бухгалтерському та податковому обліку в дохід від операційної діяльності підприємства коштів на підставі Акту надання бухгалтерських та юридичних послуг від 30.01.2012 року є обґрунтованим.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення апеляційної інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для його скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Загородній А.Ф.