Ухвала суду № 43941562, 28.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" квітня 2015 р. м. Київ К/800/45885/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову та ухвалуЗапорізького окружного адміністративного суду від 15.10.2013 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014 рокуу справі№ 2а-3667/09/0870за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Полонія»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.10.2013 року у справі № 2а-3667/09/0870, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 10.06.2009 року № 0000962301/0.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 11, 86, 138 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

У зв'язку з неявкою представників сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки ТОВ «Полонія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2008 року складено акт від 28.05.2009 року № 62/23-5/22143875, яким зафіксовано порушення пп. пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 566 555,00 грн.

На підставі акта перевірки 10.06.2009 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000962301/0, яким ТОВ «Полонія» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 849 832,50 грн., в т.ч. 566 555,00 грн. за основним платежем та 283 277,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій з посиланням на ст. ст. 72, 255 Кодексу адміністративного судочинства виходили з того, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 року у справі № 2а-3649/09/0870, яка набрала законної сили 13.06.2013 року, встановлено необґрунтованість висновків податкового органу щодо неправомірного віднесення до валових витрат різниці, що виникла в результаті придбання нафтопродуктів в обмін на нафтопродукти тієї ж номенклатури по взаємовідносинам з ТОВ «Фукра-Прим», ТОВ «ВК 06», ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя», ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «Торгівельна компанія «Ольвія» в розмірі 2 832 771,00 грн.

Колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи спір щодо правомірності формування податкового кредиту за наслідками операцій з ТОВ «Фукра-Прим», ТОВ «ВК 06», ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя», ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «Торгівельна компанія «Ольвія», суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову, проте в порушення вимог ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови суду першої інстанції не містить посилань на положення закону, яким він керувався.

Аналогічних порушень процесуальних норм припустився апеляційний адміністративний суд, оскільки не дотримався вимог п. 3 ч. 1 ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України щодо зазначення в мотивувальній частині судового рішення положень відповідного закону, яким керувався, переглядаючи спір по суті.

Крім того, посилаючись на обставини, встановлені в постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 року у справі № 2а-3649/09/0870, судам першої та апеляційної інстанцій не досліджено питання оскарження та чинності вказаного судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, надати оцінку доводам сторін та доказам, що їх підтверджують, з врахуванням вимог Кодексу адміністративного судочинства України щодо допустимості доказів (статті 70) та обов'язку доказування (стаття 71), і вирішити спір згідно із законодавством.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.10.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014 року у справі № 2а-3667/09/0870 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після надсилання її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак