Ухвала суду № 43941103, 30.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2015 року м. Київ К/800/26153/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013

у справі №2а-1468/12/1470

за позовом Сільськогосподарського кооперативу «Колос»

до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарський кооператив «Колос» (далі по тексту - позивач, СГК «Колос») звернулось до суду з позовом до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Баштанська МДПІ Миколаївської області ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2011 №0000342301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 62987,00 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.09.2012 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволенні позову.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 17.11.2011 по 23.11.2011 відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10. 2008 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 30.11.2011 №368/23-25375669.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, в частині не оприбуткування у касах готівки суми 12597,40 грн. в жовтні 2009 року.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.12.2011 №0000342301 за порушення п. 2.6, п. 3.1, п. 3.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні та на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та згідно з абз. 2, 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» №436/95 від 12.06.1995 нараховані штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 67017,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податковим органом було скасовано податкове повідомлення-рішення в частині застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції в сумі 4030,00 грн., в іншій частині - залишено без змін.

Не згода позивача в прийнятті даного рішення є те, що відповідач повинен був прийняти до уваги ст. 250 Господарського кодексу України, відповідно до якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Порушення виявлене відповідачем при проведені перевірки було триваючим порушенням, оскільки на момент перевірки неоприбуткування готівки тривало і було виявлено лише при проведені перевірки. Тобто днем виявлення порушення є 30.11.2011, з якого і мають обраховуватися граничні строки притягнення платника податків до відповідальності.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач приймаючи оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні по відношенню до позивача не виступав в якості суб'єкта, наділеного господарською компетенцією, безпосередньо не здійснював організаційно-господарських повноважень, тому виниклі правовідносини не є господарськими та до них не можна застосовувати приписи ст. 250 Господарського кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно ст. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються ст. 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судом вірно зазначено, що фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення нормативних приписів Законів України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні ст. ст. 238, 239 Господарського кодексу України, а відтак повинні застосовуватися у межах строків, визначених ст. 250 цього Кодексу, що спростовує доводи відповідача про непоширення річного строку застосування відповідних санкцій на спірні правовідносини.

Отже, колегія суддів погоджується із судом апеляційної інстанції, що рішення суду першої інстанції є неправильним, оскільки в результаті перевірки позивача, яка проводилась в період з 17.11.2011 по 23.11.2011, відповідачем неправомірно застосовані штрафні санкції за порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, яке було вчинене у жовтні 2009 року, тобто з порушенням ст. 250 Господарського кодексу України.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров