Ухвала суду № 43941111, 08.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.04.2015р. м. Київ К/9991/41534/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28.03.2012

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012

у справі № 2а/0270/67/12 Вінницького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Еверест»

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (ОДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.03.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012, позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 23.12.2011 № 0004072330; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення у часині задоволених позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 10.11.2011 № 4390/2310/36310160. Згідно з цим актом підприємство порушило норми пункту 198.6 ст. 198, пункту 200.2 ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України (ПК): завищено податковий кредит на загальну суму 416926,00 грн. у податковому обліку за травень, червень 2011 року за податковими накладними, виписаними ТОВ «Лінда-Стар», за наслідками правочинів, які не мали реального характеру, з огляду на відсутність вказаного постачальника за юридичною адресою, що стало підставою для висновку про оформлення податкових накладних з порушеннями (вказана не правильна адреса), відсутності у нього матеріальної бази (виробничих потужностей, транспортних засобів) для здійснення господарської діяльності. Внаслідок вказаних порушень позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 416926,00 грн. у податковому обліку за травень, червень 2011 року.

За наслідками висновків акту перевірки та адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.12.2011 № 0004072330 про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 416926,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ТОВ «Лінда-Стар» обладнання кабельної системи згідно договору купівлі-продажу від 01.02.2011, постачальник виписав позивачу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит відповідних податкових періодів.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті (у редакції до внесення змін Законом України від 4 липня 2013 року № 408-VII) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Суди попередніх інстанцій, на підставі доданих до матеріалів справи доказів, а саме: копій договору купівлі-продажу від 01.02.2011, видаткових та податкових накладних, актів приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, договору на організацію транспортно-експедиторського обслуговування від 01.10.2010 № 011010/01 ( з додатковими угодами до цього договору) між позивачем і ПП «ОНІС-МАРІН», актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), звітів та товарно-транспортних накладних, складених за наслідками виконання транспортно-експедиторського обслуговування, які підтверджують факт транспортування товару ПП «ОНІС-МАРІН», - суди попередніх інстанцій встановили факт поставки позивачу від ТОВ «Лінда-Стар» товару. Відповідно до вказаних обставин суди зробили обґрунтований та юридично правильний висновок про правомірність декларування позивачем сум податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ТОВ «Лінда-Стар» на поставку підрядних послуг. Оцінка судом вище зазначених доказів відповідає нормам ст. 86 КАС України.

Висновок судів попередніх інстанцій був зроблений із врахуванням встановлених постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2012, у справі № 2-а-13040/11/0270 за позовом ТОВ «Лінда-Стар» до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування наказу на проведення перевірки, обставин, які спростовують доводи ДПІ щодо незнаходження ТОВ «Лінда-Стар» за місцезнаходженням, вказаним у ЄДРПОУ (а.с.92-89, т.1)

Вищенаведені норми ПК не ставлять у залежність право платника податку на формування сум податкового кредиту від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншими платниками податку - постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюзі поставки, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок органом податкового контролю у судовому процесі не спростована.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд, у відповідності до частини 2 ст. 220 КАС України, здійснено у межах касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28.03.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев