Рішення № 4393767, 19.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/485

19.06.09

За позовом

Відкритого акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів»

До

Приватного підприємства «СоколЦентр»

Про

стягнення 200 000,00 грн.

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача Висіцька І.В., Домашенко О.Є. –предст.,

Від Відповідача не з’явилися,

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Київський завод гумових та латексних виробів»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «СоколЦентр»про стягнення заборгованості у сумі 200 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Договором на виконання підрядних робіт № 79 від 01.10.2007. У зв’язку з невиконанням Приватним підприємством «СоколЦентр»робіт, обумовлених вказаним договором, Позивач відмовився від договору, внаслідок чого вимагає повернення безпідставно набутих коштів в сумі 200 000,00 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників суд належним чином не повідомив, жодних заяв та клопотань від сторони не надійшло.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників Позивача у відкритому судовому засіданні, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.10.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Київський завод гумових та латексних виробів»та Приватним підприємством «СоколЦентр»укладено договір на виконання підрядних робіт № 79 (далі –Договір), відповідно до умов якого Позивач доручив, а Відповідач прийняв на себе зобов’язання виконати наступні роботи: зведення майданчика площею 800-1000 кв.м з залізобетонних плит і монтаж метало каркасу ангару площею 576 кв.м. Вартість підрядних робіт пунктом 1.2 Договору визначена в розмірі 450 000,00 грн.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України).

Так, на виконання умов Договору Позивачем здійснено наступні перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Відповідача, а саме: 50 000,00 грн. платіжним дорученням № 1227 від 24.10.2007, 50 000,00 грн. платіжним дорученням № 1797 від 03.12.2007, 50 000,00 грн. платіжним дорученням № 1947 від 26.12.2007, 50 000,00 грн. платіжним дорученням № 1904 від 08.02.2008.

Пунктом 2.2 Договору Відповідач зобов’язаний провести обумовлені Договором роботи. Роботи виконуються з матеріалів та технікою Відповідача (п. 1.4 Договору).

Листами № 577 від 15.05.2008 та № 918 від 31.07.2008 Позивач звертався до Відповідача з вимогою про виправлення недоліків у проведеній роботі, а також вимогою про надання графіку завершення робіт та кошторису витрат.

Однак, зазначені порушення Відповідачем не усунено, роботи належним чином не виконані, зведеного кошторису Позивачу не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, яка регламентує, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач листом № 1112 від 16.09.2008 в третє повідомив Відповідача про наявні в роботах недоліки та призначив йому 15-денний строк для їх усунення.

Відповідно до ч. 3 ст. 849 ЦК України якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Листом № 1276 від 17.10.2008 Позивач звернувся до Відповідача з відмовою від Договору на виконання підрядних робіт № 79 від 01.10.2007 та вимагав повернення авансового платежу в розмірі 200 000,00 грн.

Частиною 3 статті 651 К України визначено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Згідно з п.п. 2, 3, 4 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що Відповідач повинен був повернути Позивачу грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн.

Відповідач, грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн., на рахунок позивача, станом на день вирішення справи судом, не перерахував, чим порушив вимоги статті 1212 Цивільного кодексу України.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, та такими, що підлягають задоволенню.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «СоколЦентр»(01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, б. 8-А, кв. 22, код 32490349) на користь Відкритого акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів»(03680, м. Київ, вул. Амурська, 6, код 00149593) 200 000,00 грн. авансового платежу, 2 000,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 21.07.2009