Рішення № 4393481, 07.08.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/375

07.08.09

За позовом заступника військового прокурора Кіровоградського гарнізону в інтересах держави в особі:

1) Міністерства внутрішніх справ України

2) військової частини 2269 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України

до Державного підприємства Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія"

про стягнення 1 024 905,55 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від прокуратури Грива Ю.В.(на підставі посвідчення № 345)

Безкровний А.І.(на підставі посвідчення)

Вторих Р.І.(дов. від 22.07.2009 № 1328)

Від позивача-1 Фесенко В.М.(дов. від 05.09.2008)

Від позивача-2 Корпай В.Л. (дов.№ 927 від 08.08. 2008)

Горобець І.С. (дов. № 933 від 02.07.2009)

Ферлей Т.В.(дов. від 20.01.2009)

від відповідача Стовбир О.С.(дов. від 13.05.2009)

Дрюк О.М.(дов. від 14.05.2009)

Маковій В.В.(дов. від 16.01.2009)

Гайсін Р.К.(дов. від 21.07.2009)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Заступник військового прокурора Кіровоградського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та військової частини 2269 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості по договору оренди вертольоту № 172/иса/лт/423-06 від 12.10.2006(далі договір) та додаткових угодах до цього договору у розмірі 1 024 905,55 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.10.2008 порушено провадження у справі №50/375 та призначено до розгляду на 07.11.2008.

07.11.2008 в судове засідання з'явилися представники прокуратури та позивача-2.

Представник позивача-1 подав клопотання про зобов'язання відповідача провести взаємозвірку розрахунків за договором з військовою частиною 2269 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України(позивач-2), для чого відповідачу необхідно прибути до позивача-2.

Представники позивача-2 та відповідача в судове засідання не з’явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були попереджені належним чином. Розгляд справи було відкладено на 26.11.2008.

26.11.2008 в судове засідання прибули представники всіх сторін по справі та подали клопотання про розгляд справи у більш тривалий термін, ніж це передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання.

Представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи для підписання акту звірки взаєморозрахунків. Суд задовольнив дане клопотання.

Представники позивачів подали клопотання про зобов'язання відповідача провести взаємозвірку розрахунків за договором, для чого відповідачу необхідно прибути до позивача-2. Суд задовольнив дане клопотання. Розгляд справи було відкладено на 30.12.2008.

30.12.2008 в судове засідання прибули представники позивача-1 та позивача-2 і дали пояснення по справі.

Представники прокуратури та відповідача в судове засідання не з’явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були попереджені належним чином.

Розгляд справи було відкладено на 21.01.2009.

16.01.2009 від відповідача надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсним договору.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.01.2009 вказаний зустрічний позов було повернуто Державному підприємству Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія" без розгляду, з підстав передбачених ст. 63 ГПК України.

21.01.2009 в судове засідання прибули представники всіх сторін по справі і дали пояснення.

Представник відповідача в судовому засіданні вказав, що ним було подано апеляцйну скаргу на ухвалу про повернення зустрічного позову без розгляду.

У зв'язку з тим, що відповідачем було подано апеляцйну скаргу на ухвалу про повернення зустрічного позову без розгляду, суд відклав розгляд справи у зв'язку зі скеруванням справи до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2009 у справі № 50/375 апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія" на ухвалу господарського суду м. Києва від 20.01.2009 залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 20.01.2009 у справі № 50/375 - без змін.

За резолюцією керівництва суду від 29.04.2009 справу № 50/375 було передано судді Головатюку Л.Д. для подальшого розгляду, який ухвалою від 12.05.2009 призначити її до розгляду у судовому засіданні з викликом представників сторін на 05.06.2009.

05.06.2009 в судове засідання прибули представники прокуратури, позивача-2 та відповідача і дали пояснення по справі.

Представник позивача-1 в судове засідання не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

26.05.2009 через канцелярію суду від прокуратури надійшла заява про уточнення(збільшення) позовних вимог, відповідно до якої прокурор просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 2 496 458,93 грн. та пеню в розмірі 402 185,64 грн. Суд прийняв дані уточнення(збільшення) позовних вимог.

В судовому засіданні 05.06.2009 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги прокуратури є безпідставними та необґрунтованими у зв"язку з тим, що командир військової частини № 2269 не мав права укладати договір оренди та додаткові угоди до нього.

Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку про необхідність витребування додаткових доказів по справі. Розгляд справи було відкладено на 03.07.2009.

03.07.2009 в судове засідання прибули представники прокуратури, позивача-2 та відповідача і дали пояснення по справі.

Представник позивача-1 в судове засідання не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

02.07.2009 через канцелярію суду від військової прокуратури Кіровоградського гарнізону надійшла заява про уточнення(збільшення) позовних вимог, відповідно до якої прокурор просить:

1. Стягнути з державного підприємства Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія” на користь військової частини 2269 внутрішніх військ МВС України суму основного боргу з орендної плати в розмірі 2 654 948,49 грн.

2. Стягнути з державного підприємства Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія” на користь військової частини 2269 пеню за несвоєчасно перераховану орендну плату та три відсотки річних, за порушення грошового зобов'язання в сумі - 457 753,98 грн.

3. Судові витрати віднести на рахунок відповідача.

Суд прийняв до уваги дану заяву про уточнення(збільшення) позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив, що сторони не виконали вимог попередніх ухвал суду, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 27.07.2009.

27.07.2009 в судове засідання прибули представники всіх сторін по справі і дали додаткові пояснення.

Представник відповідача подав клопотання про призначення по справі судової експертизи в галузі економічних(бухгалтерських) знань.

Дослідивши дане клопотання, суд встановив, що позивачем не обґрунтовано в чому саме полягає необхідність проведення даної експертизи і як висновки даної експертизи вплинуть на рішення, що буде винесено по даній справі. У зв’язку з наведеним, для уникнення безпідставного затягування строків розгляду даної справи, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

Представники прокуратури та позивачів позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

27.07.2009 в судовому засіданні було оголошено перерву на 07.08.2009 для підготовки та оголошення повного тексту рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивачів, відповідача та прокурора, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши надані позивачами, відповідачем та прокурором оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

Згідно з пунктом 2 ст. 121 Конституції України, на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Такі випадки передбачені, зокрема, ст. 2 ГПК України (господарський суд порушує справи за позовами прокурорів та їх заступників, які звертаються в інтересах держави). При цьому, прокурор в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 АПК України встановлено, що „інтереси держави", є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Рішенням Конституційного Суду України від 8.04.1999 №3-рп/99, визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси, не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Згідно ст. 36 - 1 Закону України „Про прокуратуру" представництво інтересів або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави. Формою представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав юридичних осіб коли порушуються інтереси держави.

Таким чином, суд вважає правомірним звернення прокуратури з даним позовом до суду.

Позовні вимоги прокурора мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов’язання за договором оренди, а саме не проводить розрахунки за використання орендованого вертольоту.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України», внутрішні війська складаються із з'єднань, військових частині підрозділів по охороні важливих державних об'єктів.

Цим же Законом, а саме ст. 1 визначено, що внутрішні війська МВС України входять до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначені для охорони та оборони важливих державних об'єктів, перелік яких встановлено Кабінетом Міністрів України, а також для участі в охороні громадського порядку та боротьби зі злочинністю.

Відповідно до ст. 6 зазначеного Закону України, внутрішні війська підпорядковуються Міністерству внутрішніх справ України, яке у відповідності до ст. 1 Закону України „Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України" та Указів Президента України №1138/2000 від 17.10.2000 „Про Положення про Міністерство внутрішніх справ України" і №1572/99 від 15.12.1999 „Про систему центральних органів виконавчої влади", є Центральним органом виконавчої влади і управління.

Військова частина 2269, це державна військова установа, яка фінансується з державного бюджету та у відповідності з Законом України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»може здійснювати не комерційну господарську діяльність.

Командиру цієї військової частини, згідно до ст.ст. 66, 67, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548 - ХІV, надані повноваження органу виконавчої влади, тобто він є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність ввіреної йому військової частини, а також зобов'язаний вживати заходів щодо відшкодування матеріальних збитків заподіяних державі, для чого діяти у відповідності з Законом, в тому числі й представляти інтереси у суді.

Отже, командир військової частини 2269, є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Діючи у відповідності зі Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, Законом України „Про господарську діяльність у Збройних Силах України" та розпорядженням Головного Управління внутрішніх військ МВС України, командир військової частини 2269 (далі позивач) уклав з державним підприємством Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»(надалі ДП МОУ «УАТК», відповідач) в особі директора Попова В.І. договір № 172/иса/лт/423-06 від 12.10.2006, про оренду вертольоту Мі-8 МТВ, заводський номер 93513, який знаходився на балансі військової частини 2269.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно –вертоліт Мі-8МТВ, що підлягає капітальному ремонту, заводський номер 93513, вартість якого визначена у відповідності до відомості визначення залишкової вартості військового майна та дорівнює 1 016 104,00 грн., з технічним майном, устаткуванням з комплекту 1:1, необхідним для виконання усіх видів авіаційних робіт за цивільними процедурами, до яких допущене дане повітряне судно, на території України та за її межами.

На виконання умов договору оренди, між позивачем та відповідачем був складений приймально - здавальний акт після завершення зберігання та забезпечення безпеки Мі-8МТВ, заводський номер 93513 від 12.01.2007, відповідно до якого представник позивача-2 передав, а представник відповідача прийняв вертоліт Мі-8МТВ.

Згідно з п. 8.1. договору орендна плата за місяць оренди складає 89 602,42 грн., в тому числі ПДВ.

14.12.2006 між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №1 до зазначеного договору, згідно п. 1.1 якої орендна плата за місяць склала 107 782,00 грн., а за кожен наступний місяць почала визначатися шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Крім цього, 04.09.2007 між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 2 до зазначеного договору, згідно якої погоджено, що датою закінчення проведення капітального ремонту сторони вважають 24.06.2007, а нарахування орендної плати «Орендодавцем»починається з 25.06.2007.

Пункт 4.1.5 договору встановлює для орендаря обов’язок своєчасно сплачувати оренду плату.

Відповідно до пункту 8.2 договору, орендар сплачує орендну плату щомісячно до 15 числа місяця, що йде за звітним.

За умовами пункту 8.6 договору оренди, орендар сплачує кошти за оренду вертольоту шляхом їх перерахування на рахунок орендодавця, починаючи з сьомого місяця після підписання сторонами даного договору та оформлення акту прийому-передачі орендарю повітряного судна.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що при укладанні договору були порушені наступні норми чинного законодавства:

- не була проведена оцінка вартості майна, що передається в оренду;

- акт оцінки майна, яке передається в оренду, не погоджений з Фондом державного майна України чи його регіональним відділенням (представництвом) та не затверджений Міністерством оборони України;

- не отримано дозвіл на передачу закріпленого за військовими частинами рухомого та нерухомого військового майна в оренду.

Однак, відповідач не заперечує, що користувався вертольотом, сплачував за його оренду кошти(до грудня 2007 року) та на даний час продовжує користуватися даним військовим майном.

Недотримання вищезазначених норм законодавства не спростовує факт використання військового майна відповідачем, а отже не звільняє відповідача від виконання умов договору щодо оплати орендованого майна.

Військова частина 2269 повністю виконала свої зобов'язання за Договором, передавши відповідачу за актом прийому - передачі від 12.01.2007 вертоліт Мі–8 МТВ, заводський №93513.

Проте, неналежним чином виконуючи взяті на себе зобов'язання за договором №172/иса/лт/423-06 від 12.10.2006, додаткової угоди № 1 від 14.12.2006 та додаткової угоди № 2 від 04.09.2007 до вищевказаного договору, відповідач в подальшому частково сплатив орендну плату за використання орендованого вертольоту в розмірі 480 707,06 грн., а потім не проводив розрахунки по орендній платі за використання вертольоту, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість з орендної плати з червня 2007 року по травень 2009 року включно на загальну суму - 2 654 948,49 грн. Це підтверджується довідкою розрахунком від 22.07.2008 вих. № 827 військової частини 2269 (копія в матеріалах справи).

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами, згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст.. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст.. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона(орендодавець) передає другій стороні(орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.. 286 ГК України орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частина перша статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлює для орендаря обов’язок за користування об’єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що відповідач має перед позивачем заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 2 654 948,49 грн.

Державне підприємство Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія" не надало суду доказів, які підтверджують відсутність у нього заборгованості зі сплати ним орендної плати.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено.

За таких обставин, суд вимоги прокурора та позивачів в частині стягнення основного боргу в сумі 2 654 948,49 грн. вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача-2 пеню в сумі 457 753,98 грн. за період з червня 2007 року по квітень 2009 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГПК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторонами у договорі не встановлено про продовження терміну нарахування пені у строк понад 6 місяців за прострочення виконання зобов'язання.

Сторонами погоджено та викладено у п. 11.2. договору, що у випадку несвоєчасної оплати отриманого товару замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Здійснений позивачем-2 розрахунок пені за термін понад 6 місяців не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому суд самостійно здійснив розрахунок даних санкцій за термін 182 дні(6 місяців), які становлять: 262 045,54 грн.

Відповідно до ст. 199 ГК України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Згідно зі ст. 230, 232 ГК України, ст. 546 ЦК України штрафними санкціями у визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, отже є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п. 11.2.), а тому позовні вимоги в частині стягнення пені за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку суду в сумі 262 045,54 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Державним підприємством Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія" не доведено обставин, які підтверджують звільнення його від обов’язку сплачувати оренду плату.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, сплати державного мита підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85, 121 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія"(поштова адреса: вул. Мельникова, 24, корп. 3, м. Київ, 04050; юридична адреса: вул. Фрунзе, 19/21, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 24964464, р/р № 260060113600 в АБ «Брокбізнесбанк»м. Київ, МФО 300249, р/р № 260043285501 в АБ «Енергобанк»м. Київ, МФО 300272) на користь Міністерства внутрішніх справ України в особі військової частини 2269 внутрішніх військ МВС України (вул. Діброви, 77/95, м. Олександрія, Кіровоградська обл., 28000, код ЄДРПОУ 14322859, р/р 35227012000215 в УДК у Кіровоградській області, МФО 823016) суму основного боргу у розмірі 2 654 948 (два мільйони шістсот п’ятдесят чотири тисячі дев’ятсот сорок вісім) грн. 49 коп. та пеню в розмірі 262 045(двісті шістдесят дві тисячі сорок п’ять) грн. 54 коп.

3. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія"(поштова адреса: вул. Мельникова, 24, корп.. 3, м. Київ, 04050; юридична адреса: вул. Фрунзе, 19/21, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 24964464, р/р № 260060113600 в АБ «Брокбізнесбанк»м. Київ, МФО 300249, р/р № 260043285501 в АБ «Енергобанк»м. Київ, МФО 300272) в доход державного бюджету України 23 896(двадцять три тисячі вісімсот дев’яносто шість) грн. 71 коп. державного мита та 118(сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позову –відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

7. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.