Постанова № 4392927, 18.03.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2009 р. м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.

при секретарі - Лаба О.П.

з викликаних та повідомлених осіб в судове засідання ніхто не прибув

розглянувши у судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ в м. Суми на постанову Господарського суду Сумської області від 02.06.2008 року по справі№АС17/280-08

за позовом           ВАТ «Сумський рафінадний завод»

до                    ДПІ в м. Суми

про           визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ВАТ «Сумський рафінадний завод», звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до ДПІ в м. Суми, в якому просив скасувати повідомлення ДПІ в м. Суми № 74688/10/28-214 від 05.11.2007 р. про відмову в визнанні уточнюючих розрахунків як податкової звітності; зобов'язати ДПІ в м. Суми вчинити дії по визнанню податковою звітністю уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2004 р. №134046 від 29.10.2007 р., за листопад 2004 р. №134049 від 29.10.2007 р., за грудень 2004 р. №134053 від 29.10.2007 р., за січень 2005 р. №134054 від 29.10.2007 р., за березень 2005 р. №134055 від 29.10.2007 р., за вересень 2005 р. №134057 від 29.10.2007 р., за жовтень 2005 р. №134060 від 29.10.2007 р., за листопад 2005 р. №134061 від 29.10.2007 р., за грудень 2005 р. №134064 від 29.10.2007 р. та відображення показників цих розрахунків на особовому рахунку ВАТ «Сумський рафінадний завод», що ведеться ДПІ в м. Суми.

Постановою Господарського суду Сумської області від 02.06.2008 року адміністративний позов ВАТ «Сумський рафінадний завод»задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. _________________

Справа №22-а-578/09 Головуючий 1 інстанції: Коваленко О.В.

Доповідач: Калиновський В.А.

№ 327, ст.ст. 9, 69, 159, 163 КАС України та на обставини і обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в яких, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем до ДПІ в м. Суми були подані уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, а саме: за жовтень 2004р. №134046 від 29.10.2007р., за листопад 2004р. №134049 від 29.10.2007р., за грудень 2004р. №134053 від 29.10.2007р., за січень 2005 року №134054 від 29.10.2007р., за березень 2005р. №134055 від 29.10.2007р., за вересень 2005р. №134057 від 29.10.2007р., за жовтень 2005р. №134060 від 29.10.2007р., за листопад 2005р. №134061 від 29.10.2007р., за грудень №134064 від 29.10.2007р.

Перераховані вище уточнюючі розрахунки зареєстровано в ДПІ в м. Суми, про що свідчать вхідні номери та штамп з відміткою про одержання із зазначенням дати одержання.

ДПІ в м. Суми на адресу ВАТ «Сумський рафінадний завод»було направлено повідомлення №74688/10/28-214 від 05.11.2007р. про невизнання як податкової звітності зазначених вище уточнюючих розрахунків з посиланням на те, що ці розрахунки подані за перевірений період після проведення перевірки позивача контролюючим органом.

В зазначеному повідомленні зазначено, що відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», уточнену декларацію платник податків має право подати виключно до початку його перевірки контролюючим органом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що, згідно з нормами п.п. 4.1.2., п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», встановлено виключний перелік умов за яких податкова звітність платника податків може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, а саме: якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, якщо її не підписано відповідними посадовими особами, якщо не скріплено печаткою платника податків.

Відповідач не заперечує щодо наявності обов'язкових реквізитів, підписів посадових осіб та наявності печатки в наведених вище податкових накладних.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Згідно до п.п. 15.1.1. п. 15.1 ст. 5 наведеного вище Закону, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, право платника податків на виправлення самостійно виявлених помилок та надання уточнюючого розрахунку, в межах строку давності, надається безвідносно факту проведення перевірок контролюючих органів.

Суд першої інстанції зазначив, що уточнюючі декларації містять всі необхідні реквізити та надані до ДПІ в м. Суми в межах строку давності.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що пункт 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на який посилається відповідач в обґрунтування своєї позиції, стосується подання уточнюючих розрахунків, як можливості для платника податків запобіганню донарахуванню під час перевірки податкових зобов'язань та застосуванню штрафних санкцій.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про те, що діюче законодавство не містить обмеження права платника податку на виправлення самостійно виявлених помилок у формі факту закінчення планової документальної перевірки контролюючим органом періоду, показники якого виправляються.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач правомірно використав своє право на подання уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, а саме: за жовтень 2004р. №134046 від 29.10.2007р., листопад 2004р. №134049 від 29.10.2007р., грудень 2004р. №134053 від 29.10.2007р., січень 2005 року №134054 від 29.10.2007р., березень 2005р. №134055 від 29.10.2007р., вересень 2005р. №134057 від 29.10.2007р., жовтень 2005р. №134060 від 29.10.2007р., листопад 2005р. №134061 від 29.10.2007р., грудень №134064 від 29.10.2007р.

Проте, як зазначив суд першої інстанції, всупереч викладеного вище, в повідомленні №74688/10/28-214 від 05.11.2007р. про невизнання як податкової звітності зазначених вище уточнюючих розрахунків відповідачем не було визнано їх як податкову звітність з посиланням на те, що ці розрахунки подані за перевірений період.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу ДПІ в м. Суми №133 від 22.02.2006р. „Про організацію позапланової виїзної комплексної документальної перевірки ВАТ Сумський рафінадний завод" (ід. код 00372925) та Направлення ДПІ в м. Суми № 433 від 22.02.2006р. працівниками ДПІ в м. Суми була проведена виїзна позапланова документальна перевірка ВАТ „Сумський рафінадний завод" за період з 01.01.2004р по 01.01.2006р. (а.с. 19-59).

При проведенні перевірки не було встановлено порушень щодо повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2004р. по 01.01.2006р. (стор. 18-19 Акту перевірки).

29.10.2007 р. позивач подав до ДПІ в м. Суми уточнюючи розрахунки з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2004р., січень, березень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2005р. (а.с. 10-18). ДПІ в м. Суми направило позивачу повідомлення № 74688/10/28-214 від 05.11.2007 р. яким відмовило в визнанні уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість податковою звітністю та повідомило про те, що уточнюючи розрахунки прийняті до відому, з посиланням на те, що ці розрахунки подані за перевірений період після проведення перевірки позивача контролюючим органом (а.с. 8).

Відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами", в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Колегія суддів зазначає, що жодних посилань на те, що ця норма стосується подання уточнюючих розрахунків, як можливості для платника податків запобіганню донарахуванню, під час перевірки, податкових зобов'язань та застосуванню штрафних санкцій, немає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що посилання суду першої інстанції на те, що ця норма стосується подання уточнюючих розрахунків, як можливості для платника податків запобіганню донарахуванню під час перевірки податкових зобов'язань та застосуванню штрафних санкцій є неправомірним, оскільки дана норма регулює лише порядок подання уточнюючих розрахунків до початку перевірки діяльності платника податків її контролюючим органом.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не правильно застосував п. 17.2 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами ", чим порушив норми матеріального права.

Крім того, відповідно до п.п. 4.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р № 327, зазначено, що у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів зазначає, що у разі незгоди з результатами перевірки посадові особи позивача повинні були подати заперечення до акту перевірки, однак позивач заперечень не надав та погодився з висновками, викладеними в акті.

Крім того, як зазначалося вище, перевіркою не було встановлено порушень щодо нарахування та своєчасності сплати позивачем податку на додану вартість, а подані уточнюючи декларації спростовують дані перевірки, з якими позивач погодився.

Згідно листа Державної податкової адміністрації України № 6901/7/16-1117 від 25.05.2001 року, у випадку, коли у платника була проведена документальна перевірка і за її результатами було донараховано чи зменшено суму податку, визначену платником податку до сплати в бюджет чи до відшкодування з бюджету, то за ті звітні періоди, за які проведено перевірку, як правило, уточнена декларація подаватися не повинна, оскільки всі помилки мають бути виявлені в результаті перевірки. Виняток складає лише випадок, коли перевірку проведено некваліфіковано, помилок не виявлено, а наявність помилок у перевіреному звітному періоді доведена платником документально.

Колегія суддів зазначає, ВАТ «Сумський рафінадний завод», посилаючись в позові на те, що перевірка проведена некваліфіковано, не навів жодних доказів на підтвердження того, які саме обставини свідчать про те, що перевірка проведена некваліфіковано. Таким чином, у разі проведення перевірки некваліфіковано, позивач повинен був звернутися із відповідною скаргою до органів державної податкової служби, однак цього не було зроблено.

Також, колегія суддів зазначає, що, суд першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, не дав оцінки посиланням ВАТ "Сумський рафінадний завод", щодо обставин проведення ДПІ в м. Суми некваліфіковано перевірки, а також запереченню ДПІ в м. Суми, щодо ненадання позивачем доказів проведення перевірки некваліфіковано. Таким чином, колегія суддів вважає, що ні позивачем, ні судом першої інстанції не доведено той факт, що перевірка проведена некваліфіковано, як підстава для прийняття уточнюючих декларацій.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Господарського суду Сумської області від 02.06.2008 року по справі №АС17/280-08 прийнята з порушення норм матеріального та процесуального права, неповним з’ясуванням обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, п.п. 1, 4 ст. 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ в м. Суми на постанову Господарського суду Сумської області від 02.06.2008 року по справі№АС17/280-08 - задовольнити.

          Постанову Господарського суду Сумської області від 02.06.2008 року по справі №АС 12/289-08 за позовом ВАТ «Сумський рафінадний завод»до ДПІ в м. Суми про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ВАТ «Сумський рафінадний завод»- відмовити.

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бенедик А.П. Судді Калиновський В.А. Кононенко З.О. Повний текст постанови виготовлений р.