Ухвала суду № 4392270, 07.04.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2009 р.Справа № 22-а-161/09 Колегія суддів у складі: Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., суддя Гуцал М.І.

при секретарі Житєньовій Н.М.

за участю:

представника позивача –Танчик О.М.

представника відповідача –Шаповал Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ДПІ в м. Суми на постанову Господарського суду Сумської області від25.04.2008 року по справі№ АС17/167-08

за позовом ВАТ «Сумське машинобудівне наукове-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе»

до ДПІ в м. Суми, ГУДКУ в Сумській області

за участю Прокуратури Сумської області

про           скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості по податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ВАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе", звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ м. Суми № 0000052306/0/11708 від 19.02.08 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2005 р. в розмірі 106776,66 грн., за квітень 2006 р. в розмірі 1900,0 грн., за грудень 2006 р. в розмірі 144283,5 грн., за січень 2007 р. в розмірі 297341,35 грн., за лютий 2007 р. в розмірі 69051,93 грн., за квітень 2007 р. в розмірі 65010,0 грн., за серпень 2007 р. в розмірі 885966,67 грн. та стягнути з державного бюджету суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1570330,11 грн.

Постановою Господарського суду Сумської області від 25.04.08 р. по справі № АС17/167-08 позов ВАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" був задоволений в повному обсязі. Судовим рішенням було скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 0000052306/0/11708 від 19.02.08 р. і на користь позивача з Державного бюджету були стягнуті кошти в сумі 1570330,11 грн. бюджетної заборгованості з ПДВ.

Перший відповідач, ДПІ м. Суми, не погодився з рішенням суду першої інстанції і звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Сумської області від 25.04.08 р. по справі № АС17/167-08 і прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, пов’язані з тим, що не були з’ясовані в повному обсязі обставини, що мають значення для справи, не взяті до уваги положення Закону України «Про ПДВ». Крім того, апелянт наполягає на тому, що висновки про стягнення з бюджету суми бюджетної заборгованості не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки підготовка висновку для проведення відшкодування можлива лише на підставі довідки про підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт від 18.02.08 р. позапланової невиїзної документальної перевірки підприємства позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2005 р., квітень та грудень 2006 р., січень, лютий, квітень та серпень 2007 р., при проведенні якої перевіряючими були виявлені порушення позивачем вимог п. 7.7.1 ст. 7 з урахуванням положень п. 1.3 та 1.8 ст. 1 Закону України «Про ПДВ».

Як вбачається з акту перевірки, виявлені порушення пов’язані з тим, що згідно отриманої від регіональних ДПІ інформації про результати зустрічних перевірок підприємств по ланцюгу до виробника були встановлені у другій ланці постачальників підприємства, результати господарської діяльності яких не було можливості перевірити, а тому був зроблений висновок про відсутність надміру сплаченого ПДВ до бюджету, що в свою чергу, не дає позивачу підстав заявляти до відшкодування з бюджету суми ПДВ, сплачені безпосереднім постачальникам цих товарів.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що у вступній частині акту перевірки вказано, що вона проводилася відповідно п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу Україні».

Дана норма встановлює, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Тобто, дана норма встановлює загальні засади проведення перевірок, але передбачає, що перевірки повинні проводитися у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України.

Керуючись положеннями вказаної норми, відповідач повинен був застосовувати спеціальні норми чинного законодавства, які передбачають випадки, коли відповідна перевірки може проводитися, та порядок її призначення та проведення.

Спеціальними нормами, які відповідач повинен був виконувати при призначенні та проведенні даної перевірки, є ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу Україні»та п. 7.7.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ».

Як свідчать надані документи, у відповідності до п. 7.7.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»після отримання податкової звітності від платника податку відповідачем були проведені позапланові виїзні документальні перевірки позивача з питань обґрунтованості відшкодування з бюджету податку на додану вартість та розрахунку суми бюджетного відшкодування за періоди: жовтень 2005 р., квітень та грудень 2006 р., січень, лютий, квітень та серпень 2007 р., за результатами яких були складені довідки № 2/23-513/1/05747991 від 03.02.06 р., № 18/23-513/1/05747991 від 28.07.06 р., № 21/23-513/1/05747991 від 20.03.07 р., № 34/23-513/1/05747991 від 13.04.07 р., № 52/23-513/1/05747991 від 18.05.07 р., № 77/23-513/1/05747991 від 20.07.07 р., № 112/23-513/05747991 від 14.11.07 р., за результатами яких були підтверджені заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування по всім вказаним періодам, в яких позивачем заявлялося таке відшкодування.

При проведенні вищевказаних перевірок відповідачем були направлені запити щодо перевірки підприємств постачальників позивача на предмет встановлення сплати ним ПДВ до бюджету.

Посилаючись на те, що отримана інформація суттєво впливала на визначення правомірності заявленого до відшкодування ПДВ, в поясненнях представника в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції відповідач наполягає на законності та обґрунтованості проведеної перевірки.

Але колегія суддів вважає доцільним відмітити, що по своїй правовій суті перевірка від 18.02.08 р. є повторною позаплановою документальною перевіркою. Той факт, що ця перевірка була невиїзна, не змінює її характер, оскільки при її проведенні досліджувалися документи по проведеним господарським операціям, а не лише подана податкова звітність за податковий період, що міг бути перевірений з урахуванням обмежень, передбачених п. 7.7.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ».

Враховуючи характер проведеної перевірки, слід відмітити, що у відповідача не існувало законних підстав для неї, такі підстави (отримання інформації за результатами зустрічних перевірок) не передбачені п. 7.7.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ».

Також відповідачем не були дотримані вимоги ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», яка передбачає наявність наказу на проведення перевірки та направлення для участі в перевірки для перевіряючих.

Крім того, в п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлені підстави для проведення позапланової документальної перевірки на підставі наказу керівника ДПІ, але ні ця норма, ні будь-яка інша не надає ДПІ право на проведення повторної перевірки з питань, що вже перевірялися. Оскільки позапланова перевірка, підстави для якої не передбачені ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть проводитися виключно за рішенням суду, то у відсутності рішення, що набрало законної сили, відповідач по даній справі не мав повноважень для проведення перевірки.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що при проведенні перевірки від 18.02.08 р. відповідач діяв за межами наданих йому повноважень та не у спосіб, встановлений чинним законодавством, тобто всупереч вимогам ст. 19 Конституції України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на те, що відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України "Про ПДВ" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким випадком, відповідно до п. 7.7.1 ст. 7 Закону, є різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.          

Відповідно до п. 7.7.2 ст. 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З наведеної норми вбачається, що питання щодо встановлення від'ємного значення суми з ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків (заявника бюджетного відшкодування), і цей факт Законом не ставився у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб, щодо яких перший відповідач не підтвердив та не спростував факту сплати ними до бюджету ПДВ.

Бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку фактично сплаченого отримувачем товарів та послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів та послуг за умови виникнення у такого платника права на податковий кредит.

Відповідно до 7.4.1 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) ... протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Відповідно до п. 7.4.5 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету.

Таким чином, Закон не ставить право позивача на податковий кредит, так само як і право на бюджетне відшкодування, у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону вбачається, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду завіреними копіями договорів, оригіналами банківських платіжних доручень про сплату коштів постачальникам позивача та завіреними належним чином копіями податкових накладних, отриманих від таких постачальників.

До того ж, право позивача на бюджетне відшкодування та правильність розрахунків суми ПДВ, що підлягає поверненню, підтверджена наявними в матеріалах справи довідками самого відповідача, в яких зазначено, що позаплановими виїзними документальними перевірками правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість по вказаних періодам, порушень не встановлено, а заявлена позивачем сума до відшкодування - підтверджується.

Відповідно до п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про ПДВ" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до п. 10.4 ст. 10 Закону контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язки з контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону покладаються на першого відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим немає підстав для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливе порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі, передбачені законом, умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Як вбачається зі змісту складеного першим відповідачем акту перевірки, фактів не відповідності вимогам закону угод, укладених між позивачем та основними постачальниками товарів (послуг), відповідачем не доводиться, жодна з вказаних угод, з яких у позивача виникло право на податковий кредит, визнані недійсними в судовому порядку не були, дійсність податкових накладних та факту сплати позивачем ПДВ в ціні товару (послуг) підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та першим відповідачем також не заперечується.

За таких обставин правові підстави для зменшення заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 1570330,11 грн. відсутні.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджено в апеляційному провадженні, оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено першим відповідачем за наслідками неправомірно проведеної перевірки, тобто з перевищенням повноважень, внаслідок неправильного застосування п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, з порушенням п. 7.4.1 та п. 7.7.1 ст. 7 Закону України „Про ПДВ", у зв'язку з чим підлягало скасуванню, а сума заявленого позивачем бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 1570330,11 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Таким чином, перший відповідач не виконав приписів п. 2 ст. 71 КАС України і не довів належним чином правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, а тому суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги і підстав для скасування постанови Господарського суду Сумської області від 25.04.08 р. по справі № АС17/167-08 колегією суддів не виявлено.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ м. Суми на постанову Господарського суду Сумської області від 25.04.08 р. по справі № АС17/167-08 –залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Сумської області від 25.04.08 р. по справі № АС17/167-08 за позовом ВАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ м. Суми № 0000052306/0/11708 від 19.02.08 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2005 р. в розмірі 106776,66 грн., за квітень 2006 р. в розмірі 1900,0 грн., за грудень 2006 р. в розмірі 144283,5 грн., за січень 2007 р. в розмірі 297341,35 грн., за лютий 2007 р. в розмірі 69051,93 грн., за квітень 2007 р. в розмірі 65010,0 грн., за серпень 2007 р. в розмірі 885966,67 грн. та стягнення з державного бюджету суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1570330,11 грн. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом одного місяця з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий                                         Ю.М. Філатов

Судді                                                                                           Н.С. Водолажська

М.І. Гуцал

Повний текст ухвали виготовлений 13.04.2009 р.