Ухвала суду № 4392194, 05.02.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2009 р.м. Харків

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Гуцал М.І.

при секретарі Житєньовій Н.М.

за участю:

представника позивача –Колісник І.І.

представників відповідача –Варич Б.В., Фалько Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2008 року по справі № 2-а-2218/08

за позовом Приватного підприємства «Володар-2005»

до ДПІ у Московському районі м. Харкова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство «Володар-2005», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова № 000041/1600/0 від 21.11.07 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ, задекларованого у декларації з ПДВ за липень 2007 р. у зменшення податкових зобов’язань наступних податкових періодів на суму 80000,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.08 р. адміністративний позов Приватного підприємства «Володар-2005» до ДПІ у Московському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення був задоволений.

Відповідач не погодився з зазначеною постановою суду та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.08 р. по справі № 2-а-2218/08 та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Володар-2005», посилаючись на обставини, викладені в скарзі.

Позивач надав до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржувану постанову –без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, постанову суду першої інстанції, вислухавши осіб, які прибули в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 000041/1600/0 від 21.11.07 р. є акт № 4385/16/33410201 від 19.09.07 р. документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

При проведенні даної перевірки перевірячим були виявлені порушення платником податку вимог п. 1.8 ст. 1, п. 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»у зв’язку з визначенням суми бюджетного відшкодування, як частини від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Дані порушення стали підставою для висновків про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2007 р. на 80000,0 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки на підставі поданих податкових декларацій.

В п. 4.2.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Таким чином, відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Закону України "Про державну податкову службу в Україні", камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, які зазначені у податкових деклараціях, при цьому витребування інших документів для проведення камеральної перевірки чинним законодавством не передбачено.

Крім того, в п. 3 ч. 6 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено право податкового органу проводити позапланову перевірку якщо виявлена недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

В матеріалах даної адміністративної справи відсутні відомості проте, що відповідач направляв на адресу Приватного підприємства «Володар-2005» запит в порядку, передбаченому п. 3 ч. 6 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідачем не зазначено та не доведено, які саме недостовірні данні містяться в поданій позивачем декларації по ПДВ за липень 2007 р. і саме стосовно яких недостовірних даних необхідно було надати пояснення та їх документальне підтвердження.

Слід відмітити, що вищевказані відомості відсутні і в апеляційній скарзі позивача та не наведені у поясненнях представника позивача в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

Згідно п. 7.7.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

З аналізу наведеної норми слід зробити висновок, що передбачена в ній камеральна перевірка обов’язково проводиться протягом відповідного строку, але в цій нормі відсутні положення про право контролюючого органу витребувати від платника податку документи первинного обліку на дану перевірку, тобто дана норма має застосовуватися з урахуванням положень п. 4.2.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Колегія суддів вважає доцільним зауважити, що в п. 7.7.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», право на проведення позапланової виїзної перевірки (документальної) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування у податкового органу виникає лише при наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, що повинно встановлюватися при проведенні камеральної перевірки податкової декларації протягом 30 днів з дати подачі податкової декларації.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Як свідчать надані до матеріалів справи документи, податкова декларація по ПДВ за липень 2007 р. була подана позивачем до відповідача 20.08.07 р. Таким чином, камеральна перевірка могла бути проведена до 19.09.07 р. і для її проведення було достатньо лише податкової декларації.

Як вбачається з акту перевірки, при її проведенні були використані копії платіжних доручень, які підтверджують сплату «податкового кредиту»за червень та липень 2007 р., копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за ці ж періоди. Тобто, фактично була проведена позапланова документальна перевірка позивача без наявних для цього підстав, які могли бути встановлені лише при проведенні камеральної перевірки поданої податкової звітності.

Також слід відмітити, що дана перевірка, при проведенні якої досліджувалися документи первинного податкового обліку, тобто документальна перевірка, була проведена без дотримання приписів ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», що свідчить про її незаконність.

Перевіряючим в акті перевірки вказано, що на дослідження платником податків були надані платіжні доручення по сплаті у червні 2007 р. на користь МПП «Атос»за придбання у нього товари коштів. В ціні товару позивачем були сплачені також суми ПДВ на загальну суму 88833,33 грн.

Проте, при проведенні аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості позивача по розрахункам з постачальниками та покупцями за придбані товари перевіряючим було встановлено, що згідно наданих документів (зворотно-сальдова відомість по рахунку 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками") кредиторська заборгованість по придбаним товарам перед МПП „Атос" станом на 01.06.07 р. складає 2410036,79 грн. і зроблений висновок, що сплачені в червні 2007 р. суми ПДВ повинні направлятися на погашення заборгованості за товари, відвантажені в попередніх податкових періодах, а не на сплату «податкового кредиту»червня 2007 р.

В апеляційній скарзі відповідач також наполягає на тому, що при наявності кредиторської заборгованості механізм погашення зобов’язань перед постачальниками за отримані товари (роботи, послуги) повинен проводитися за методом бухгалтерського обліку (спочатку погашається заборгованість минулих періодів, а потім сплачується поточна поставка товарів чи навпаки). Крім того, апелянт наполягає на тому, що платіжні доручення не містять посилань на період поставки товарів, сплата яких проводиться, а містить лише посилання на договір, а тому не можуть безумовно свідчити про те, що проводилася оплата товарів, поставлених по податковим накладним від 01.06.07 р., 05.06.07 р.,11.06.07 р. та від 15.06.07 р.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що перевіряюча допустила вільне трактування положень п. 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», зобов’язуючи платника ПДВ формувати податковий кредит з урахуванням кредиторської та дебіторської заборгованості. При цьому відповідачем не враховано те, що законодавець пов’язує право платника податку на бюджетне відшкодування лише з фактом сплати суми ПДВ в ціні товару (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді і не обмежує це право тим, коли товар (роботи, послуги) були отримані.

Таким чином, відповідач безпідставно ототожнює порядок розрахунку податкових зобов’язань (п. 7.7.1 ст. 7 Закону) з урахуванням приписів п. 7.5.1 ст. 7 Закону, який визначає дату виникнення права на податковий кредит, з порядком визначення суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Оскільки відповідач не спростовує того, що в червні 2007 р. позивачем був сплачений в ціні товару ПДВ в сумі 80000,0 грн., то будь-яких підстав для виключення цієї суми з суми, заявленої до відшкодування шляхом погашення зобов’язань платника податку в наступних податкових періодах, у відповідача не існує.

Оскільки відповідачем факти порушення підприємством вимог податкового законодавства були встановлені без дотримання порядку призначення та проведення перевірки, тобто за межами повноважень та у спосіб, що не передбачений законодавством, з довільним трактуванням норм Закону України «Про ПДВ», суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про незаконність оскарженого податкового повідомлення-рішення і задовольнив позов.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла до висновку стосовно того, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.08 р. по справі № 2-а-2218/08 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.08 р. по справі № 2-а-2218/08 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.08 р. по справі № 2-а-2218/08 за позовом Приватного підприємства «Володар-2005» до ДПІ у Московському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом одного місяця з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий                                         Ю.М. Філатов

Судді                                                                                           Н.С. Водолажська

                                                                                                     М.І. Гуцал

Повний текст ухвали виготовлений 10.02.2009 р.