Ухвала суду № 4391222, 11.08.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.08.09 р. № 29/72

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шипка В.В.

суддів: Борисенко І.В.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Саква Д.Ю. – дов. № 01/15-143-Д від 05.01.2009р.

від відповідача -Ониська М.М. – дов. № 199/9/10-110 від 09.02.2009р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податку в м. Києві

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.07.2005

у справі № 29/72 (Усатенко І.В.)

за позовом Державне підприємство "Енергоринок"

до Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податку в м. Києві

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Енергоринок” звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкових повідомлень - рішень.

Позивач уточнив позовні вимоги та просиі суд визнати недійсним податкове повідомлення – рішення від 14.01.2005р. № 0000151604/3.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.07.2005р. у справі № 29/72 позовні вимоги задоволені повністю.

Визнано недійсним податкове повідомлення – рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 14.01.2005р. № 0000151604/3.

Стягнуто з Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на користь Державного підприємства “Енергоринок” 203 грн. судових витрат.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2005р. по справі № 29/72 та прийняти нове, яким відмовити у позові повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Від представника позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу в яких просить постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Податковим повідомленням-рішенням СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 08.07.2004 року №0000151604/0 Державному підприємству “Енергоринок” визначено суму податкового зобов'язання за платежем: “пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства” у розмірі штрафних санкцій у сумі 3400,00 грн. згідно п.п. 6.3 п. 6, п. 8 Інструкції про порядок застосування сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, ч. 1 п. 3 Укази Президента України “Про врегулювання одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства”, відповідно до ст. 9, абз. 8 п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, п. 2.7 Положення про валютний контроль.

Не погоджуючись з винесеним повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 17.08.2004 року №0000151604/1, від 29.10.2004 року №0000151604/2 та від 14.01.2005 року №0000151604/3.

Зазначені повідомлення-рішення винесені на підставі Акту №452/16-4/21515381 від 06.07.2004 року “Про результаті планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства державним підприємством “Енергоринок” за період з 01.04.2001 р. по 30.06.2003 р.”

Актом перевірки встановлено, що позивач має дебіторську заборгованість, передану позивачу ДП НЕК “Укренерго” як правонаступнику, а саме: кредиторську заборгованість Білорусі в сумі 36735,97 грн., та Молдови “МФП-ЧЕС” (Молдова) в сумі 5685000 грн. таким чином з 01.07.2000р. до закінчення перевірки 19.03.2003р. (1358 дн.) обліковується прострочена заборгованість, яку передано ДП НЕК “Укренерго” в ДП “Енергоринок”, як правонаступнику, в сумі 5721735,97 грн.

В порушення вимог ст.ст.1 та 2 Закону України від 23.09.1994р. №185/94 “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” валютна виручка (товар) не отримані в терміни, встановлені законодавством. У відповідно до вимог ст.4 вказаного Закону нарахована пеня у розмірі 0,3% від суми неповерненої виручки (584139,59 грн.) за 444 дні.

Колегія суддів не погоджується з висновками акта перевірки, виходячи з наступного.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2003 порушено провадження у справі №23/317 про банкрутство ДП “Енергоринок” за ініціативою кредитора - Державного підприємства “Київське обласне управління по будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних доріг”; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів і процедуру розпорядження майном боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2004 року провадження у справі №23/317 припинено.

Ухвалою від 26.05.2004 року порушено провадження у справі №23/276-6 про банкрутство ДП “Енергоринок” за ініціативою кредитора - Закритого акціонерного товариства “Інтеграція”; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Як вбачається з акту перевірки, штрафні санкції нараховані відповідачем за період з 01.04.2001 року по 01.07.2003 року. Ухвала про порушення провадження у справі №23/276-6 про банкрутство ДП “Енергоринок” винесена 26.05.2004 року. Оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято 14.01.2005р. (тобто під час дії мораторію).

Застосування до позивача штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства є безпідставним, оскільки ухвалами Господарського суду м. Києва від 28.03.2003 та від 26.05.2004 введений мораторій, зупинено виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію), зупинено заходи спрямовані на забезпечення цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Щодо визначення відповідачем штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства як податкового зобов'язання, господарський суд зазначає наступне.

Згідно преамбули Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.2000р. він є спеціальним законом з питань оподаткування, як установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, і застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності та визнає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Процедурою оскарження, визначеною зазначеним Законом позивач скористався. Таким чином нарахування і сплата пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначаються зазначеним Законом. Відповідач має право в установленому порядку нараховувати пеню до сплати у т.ч. юридичним особам.

Оспорюваним рішенням позивачу нарахована сума податкового зобов'язання.

Відповідно до пункту 1.9 ст. 1 цього Закону податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючих та податкових органів про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання а погасити суму податкового боргу. Ця форма акту ненормативного характеру може застосовуватись лише щодо обов'язків у сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до п.6.1. ст.6 зазначеного закону, у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст.4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилення на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів визначено у статтях 14 та 15 Закону України “Про систему оподаткування”.

У цих статтях штрафна санкція за неподання декларації про валютні цінності не передбачена як один з видів податків або зборів. Тому обов'язок резидента у сплаті пені за порушення норм, передбачених цими Законами, не відноситься до категорії податкового зобов'язання.

Таким чином, відповідачем, як контролюючим органом не може бути застосований підпункт 4.2.2. ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” як підстава для визначення саме суми податкових зобов'язань позивачу за платежем пеня у сфері ЗЕД, що власне ним і зроблено, оскільки як вбачається зі спірного повідомлення-рішення всі підпункти пп. 4.2.2 ст. 4 Закону №2181 закреслені.

Також, у відповідача не було підстав визначати позивачу оспорюваним податковим повідомленням - рішенням суму штрафних санкцій згідно Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” як суму податкового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення – рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 14.01.2005р. № 0000151604/3 підлягає визнанню недійсним.

Виходячи з наведеного, колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2005 року у справі № 29/72 не підлягає скасуванню.

Керуючись п. 6 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення”, ст. ст. 195 198,200, 205-206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2005 року у справі № 29/72 залишити без змін.

Матеріали справи № 29/72 повернути до Господарського суду м. Києва.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом місяця у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Шипко В.В.

Судді

Борисенко І.В.

Євсіков О.О.