Постанова № 4226638, 28.07.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2009 № 31/147

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Євграфової Є.П.

Тищенко О.В.

при секретарі: Камінська Т.О.

За участю представників:

від позивача: Яковенко Т.Ю., довіреність б/н від 16.04.2009

від відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Техбудлізінг"

на рішення Господарського суду м.Києва від 04.06.2009

у справі № 31/147 (суддя Качан Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Техбудлізінг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловик"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 41822990,98 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія „Техбудлізинг” (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Житловик” (далі-відповідач) про стягнення 41822990,98грн. неустойки за угодою №80 від 05.09.2005.

Рішенням господарського суду міста Києва у справі №31/147 від 04.06.2009 позов задоволено за уточненим розрахунком: стягнуто з відповідача на користь позивача 41823,00грн. штрафу, 25500,00грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на доведеності факту порушення відповідачем договірних зобов’язань. Проте, місцевим господарським судом, відповідно до приписів пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України), зменшено розмір неустойки, яка підлягає стягненню.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Зокрема позивач наполягає на тому, що зменшуючи розмір штрафних санкцій, судом враховано загальновідомий економічний стан господарюючих суб’єктів та сума штрафу обчислена відповідно до уточненого розрахунку господарського суду, який відсутній в оскаржуваному рішенні. При цьому, судом не надано оцінки майнового стану відповідача та позивача, а також не враховано наявність договірних зобов’язань позивача перед іншими особами стосовно об’єкту інвестування. Таким чином, судом порушено норми статті 42 ГПК України щодо рівності перед законом всіх учасників судового процесу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2009 апеляційну скаргу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 28.07.2009.

У судове засідання 28.07.2009 з’явився представник позивача, який повністю підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується реєстром відправленої кореспонденції та відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (пункт 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 „Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року”).

Копія ухвали про порушення апеляційного провадження від 17.07.2009 №31/147, яка надсилалась на адресу відповідача, була повернута органами зв’язку з відміткою відсутність адресата за вказаною адресою. При цьому, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що ухвала суду надсилалася за адресою, вказаною в довідці ЄДРПОУ (арк. справи 131).

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками адресат вибув, адресат відсутній і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважаться належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”).

Враховуючи наведене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи за наявними в ній матеріалами на підставі статті 101 ГПК України

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши позовні матеріали та заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та Приватним підприємством „Київбудсервіс” 05.09.2005 було укладено угоду №80 про інвестування будівництва 5-ти секційного житлового будинку по проспекту Науки, 66-70 в м. Києві (далі об’єкт).

Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 угоди Приватне підприємство „Київбудсервіс”, як замовник, зобов’язувався виконати і здати у встановлений строк будівельно-монтажні роботи та пусконалагоджувальні роботи на вказаному об'єкті

Крім того, згідно умов угоди Приватне підприємство „Київбудсервіс” обов’язувлося своїми силами або залучивши підрядні організації збудувати та виконати весь комплекс будівельно-монтажних робіт відповідно до проектно-кошторисної документації житлового будинку в м. Києві по проспекту Науки 66-70, а позивач - інвестувати за рахунок власних та/або залучених коштів фізичних та юридичних осіб будівництво 9218 кв.м. загальної площі житла, 617 кв.м. вбудованих приміщень та 30 машиномісць.

18.05.2006 між позивачем Приватним підприємством „Київбудсервіс” та відповідачем було укладено договір про заміну сторони у зобов’язанні за угодою №80 (про інвестування будівництва) від 05.09.2005, відповідно до умов якого Приватне підприємство „Київбудсервіс” відступив свої права та обов’язки як замовника інвестиційної діяльності, в обсязі і на умовах, що існували на момент укладення договору та тих, що виникнуть у майбутньому, в тому числі і ті, які стосуються відповідальності за порушення зобов’язань, а відповідач прийняв на себе в повному обсязі всі права та обов’язки як замовника інвестиційної діяльності за угодою №80 (про інвестування будівництва) від 05.09.2005 (пункт 2 договору).

Згідно пункту 1.6 угоди внесення інвестицій на будівництво об’єкту надає позивачу право на отримання у власність площ квартир, офісних приміщень та визначених сторонами машиномісць.

Термін будівництва об’єкту: 04 квартал 2006 року - 04 квартал 2008 року.

Посилаючись на те, що відповідач свої зобов’язання за договором виконав несвоєчасно та неналежним чином, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивач свої зобов’язання щодо внесення інвестицій виконав в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, належним чином засвідчені копії яких залучені до матеріалів справи та приймаються судом як належні докази.

Загальна сума інвестицій становить 58156 263,84грн.

Відповідно до узгодженого графіку виконання робіт, який є додатком №2 від 19.05.2006 до угоди,. відповідач мав завершити у квітні 2008 року роботи з улаштування підлоги, клейового фарбування стін та стелі в місцях загального користування та зовнішнього благоустрою прибудинкової території.

Як вбачається з акту нагляду за будівництвом, станом на 24.06.2008 керівник проекту Тітенко Л.М. зафіксував наступний стан об’єкту:

Секція №1 - виконано каркас 6 поверхів;

Секція №2 - виконано каркас 8 поверхів та пілони дев'ятого поверху;

Секція №3 - виконано каркас 8 поверхів та пілони дев'ятого поверху;

Секція №4 - виконано каркас 6 поверхів та пілони сьомого поверху

Секція №5 - роботи не розпочато.

Людськими та матеріальними ресурсами об’єкт не забезпечений. Зазначений акт доведено до відома генерального підрядника і відповідно інформація зазначена у акті приймається судом до відома у сукупності з іншими доказами позивача.

Виконаний обсяг робіт, як зазначає позивач, відповідає періоду жовтень 2006 - травень 2007 років стосовно секцій №№1-4, і червень 2006 - серпень 2006року - стосовно секції №5. Загальний термін порушення строків виконання робіт складає більше двох років.

Відповідно до пункту 4.3 угоди за несвоєчасне, більше 60 днів, виконання відповідачем робіт згідно графіка виконання робіт, він сплачує позивачу штраф у розмірі 3-х відсотків від суми коштів, про інвестованих позивачем, за кожен окремий випадок порушення строків виконання робіт.

28.08.2008 позивач звернувся з претензією до відповідача, належним чином засвідчена копія якої залучена до матеріалів справи, з проханням про добровільну сплату штрафу у розмірі 41822990,98грн. та заявив про корегування графіку виконання робіт відповідно до вимог пункту 4.3 угоди.

На дату звернення позивача до суду відповіді на претензію отримано не було.

Відповідно до приписів статті 193 Господарського кодексу України (далі-ГК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема право на застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, (стаття 216 ГК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. У нашому випадку інвестор у відповідності з договором нараховує штраф загальна сума якого складається за прострочення кожного етапу виконання робіт .

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, (стаття 232 ГК України).

Обов’язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який повинен був надати суду докази на підтвердження належного виконання своїх зобов’язань за договором. При цьому, згідно статті 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано суду вищезазначених доказів та не спростовано доводи позивача, на підставі яких було заявлено позовні вимоги.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено строки виконання зобов’язання за угодою, що відповідно до пункту 4.3 є підставою для стягнення неустойки.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною другою статті 233 ГК України встановлено, що якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини першої статті 83 ГПК України передбачено право суду у виняткових випадках зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Вищий арбітражний суд України у пункті 2.4 роз’яснення від 29.04.1994 №02-5/293 „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань” зазначив, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, арбітражний суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Застосовуючи положення статті 83 ГПК України, місцевий господарський суд виходив з загальновідомого економічного стану господарюючих суб’єктів.

Проте, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з вищезазначеним, оскільки рішення суду повинно ґрунтуватися на доказах, які були предметом дослідження і оцінки суду. При цьому, відповідно до приписів статті 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у грудні 2006 року уклав ряд договорів, предметом яких є надання послуг по бронюванню квартир, що є частиною об’єкту інвестування, з подальшим викупом майнових прав на останні. За порушення умов зазначених договорів на позивача покладено цивільно-правову відповідальність.

Статтею 233 ГК України суду надано право зменшити розмір штрафних санкцій, проте при цьому, закон зобов’язує суд врахувати ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Слід також зазначити, що згідно пункту 3 статті 83 ГПК України суд може зменшити розмір неустойки лише у виняткових випадках. Тобто, вирішуючи питання про зменшення штрафу господарський суд повинен об’єктивно оцінити, чи є зазначені обставини випадковими.

Таким чином, загальновідомий економічний стан господарюючих суб’єктів не може бути підставою для зменшення неустойки.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог та не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу заявленого до стягнення.

При цьому, апеляційний господарський суд критично оцінює посилання суду на уточнений розрахунок штрафних санкцій, оскільки матеріали справи не містять зазначеного розрахунку.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія „Техбудлізинг” підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.33, 34, 49, 101 – 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія „Техбудлізинг” на рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2009 у справі №31/147 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2009 у справі №31/147 змінити.

3. Викласти пункт 1 та 2 резолютивної частини рішення викласти у наступній редакції:

„1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Житловик” (03028,м. Київ, вул. Малокитаївська, 3, код ЄДРПОУ 24586192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія „Техбудлізинг” (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 31, код ЄДРПОУ 25404922), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення - 41822990 (сорок один мільйон вісімсот двадцять дві тисячі дев’ятсот дев’яносто)грн. штрафу; 25500(двадцять п'ять тисяч п'ятсот)грн. державного мита та 118(сто вісімнадцять)грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Житловик” (03028,м. Київ, вул. Малокитаївська, 3, код ЄДРПОУ 24586192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія „Техбудлізинг” (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 31, код ЄДРПОУ 25404922), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення -12750(дванадцять тисяч сімсот п’ятдесят)грн.. - державного мита за розгляд справи в апеляційному порядку.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №31/147 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Смірнова Л.Г.

Судді Євграфова Є.П.

Тищенко О.В.

30.07.09 (відправлено)