КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.2009 № 2/163
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Рєпіної Л.О.
Синиці О.Ф.
при секретарі: Волуйко Т.В.
За участю представників:
від позивача - не з’явився.
від відповідача - 1 – Слончак В. В.
від відповідача 2 – не з’явився.
від третьої особи – не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "РВП-3"
на рішення Господарського суду м.Києва від 05.06.2008
у справі № 2/163 (суддя Домнічева І.О.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "РВП-3"
до Київська міська рада
Головне управління земельних ресурсів - виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
третя особа позивача
третя особа відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Галерна затока"
про скасування рішення від 01.10.2007 № 434/3268
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2008 р. у справі № 2/163 в позові ТОВ “РВП - 3” до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю третьої особи – ТОВ “Галерна затока” було відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, оскільки вважає, що воно було прийняте по неповно з’ясованим обставинам що мають значення для справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2008 р. було порушене апеляційне провадження у справі № 2/163, розгляд справи був призначений на 16.07.2008 р.
Розгляд справи неодноразово відкладався. У чергове судове засідання, призначене на 22.04.2009 р. з’явився лише представник Київської міської ради.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа переглядається за наявним в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, інші подані сторонами документи, заслухавши пояснення представника Київської міської ради, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи п. 3 рішення Київської міської ради від 01.10.2007 р. № 434/3268 (далі - рішення № 434/3268) рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 24.04.1973 р. № 620 “Про відведення території і акваторії на р. Дніпро під ремонтно - відстійні пункти і станції прокату човнів водно - моторної пристані управління побутового обслуговування населення” (далі - рішення № 620) та рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів трудящих від 26.10.1981 р. № 1741 “Про відведення земельної ділянки управлінню побутового обслуговування населення міськвиконкому під будівництво ремонтно - відстійного пункту № 3” (далі - рішення № 1741) були визнані такими, що втратили чинність, а також як такі, що не були виконані у встановленому порядку.
Рішенням № 620 Управлінню побутового обслуговування населення з метою кращого обслуговування любителів водно – моторного туризму і забезпечення умов зберігання човнів було відведено ряд ділянок землі та акваторії. Згідно з Додатком № 1 до рішення № 620 для розміщення ремонтно – відстойного пункту відведено зокрема і земельну ділянку, на якій, згідно відповідного Плану за проектом Управління в справах архітектури м. Києва відведено в користування Управлінню побутового обслуговування населення для розміщення ремонтно – відстойного пункту, розташовано цілісний майновий комплекс Позивача.
Дане відведення було здійснено у порядку ст.ст. 13, 14, 15, 16, 20, 93 Земельного кодексу УРСР 08.07.1970 р. який був чинний на момент такого відведення.
Рішенням № 1741 Управлінню побутового обслуговування населення Виконкому міськради була відведена земельна ділянка площею 12 га та акваторія Дніпра площею 28 га. Дане відведення було здійснено у порядку ст. ст. 13, 14, 15, 16, 20, 93 Земельного кодексу УРСР у редакції від 12.03.1981 р. Цим же самим рішенням було зазначено, що земельна ділянка відводиться з метою будівництва ремонтно – відстойного пункту № 3, але згідно тексту рішення це будівництво має проводитися в с. Корчувате.
Управління побутового обслуговування населення, якому рішеннями виконавчого комітету Київської ради народних депутатів № 888 від 23.06.1964 р., № 620 та № 1741 було відведено земельні ділянки в районі о. Жуков, р. Коник, р. Дніпро, з огляду на сполученість даних ділянок транспортними комунікаціями з с. Корчувате та необхідність використання виділених акваторій для входу, виходу та швартування суден, побудувало ремонтно – відстойний пункт № 3 на земельній ділянці, розташованій на півострові Жуків з боку Дніпра у м. Києві.
Таким чином був створений цілісний майновий комплекс Комунального підприємства “Ремонтно – відстойний пункт № 3”. При цьому ділянка, на якій зведено даний цілісний майновий комплекс має площу 27 га, та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Набережно – Корчуватська.
В 1995 р. згаданий вище цілісний майновий комплекс КП “РВП – 3” був викуплений організацією орендарів на підставі договору купівлі – продажу цілісного майнового комплексу, що був укладений між КП “РВП – 3” та Представництвом Фонду державного майна у Харківському районі м. Києва від 06.12.1995 р. № 18 ( надалі Договір № 18), який був посвідчений державним нотаріусом Київської Державної нотаріальної контори Ковток А. І. та зареєстрований в реєстрі під № 1 – 4662. Відповідно до ч. 2 р. 6 Обов’язки Продавця Договору № 18 Продавець зобов’язаний сприяти Покупцеві в переоформленні документів на право користування земельною ділянкою.
В 1996 р. Товариство орендарів КП “РВП – 3” було реорганізовано у Товариство з обмеженою відповідальністю “РВП – 3” відповідно до п. 1. 2 Статуту ТОВ “РВП – 3” – Апелянт, в даній справі.
У відповідності ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України ( в редакції від 20.12.2001 р.) набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх в користування. Крім того підставою на набуття такого права є відповідні рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Отже, Апелянт, як правонаступник КП “РВП – 3” приватизованого шляхом викупу цілісного майнового комплексу організацією орендарів, є законним користувачем земельної ділянки площею 27 га, яка знаходиться за адресою м. Київ, вул. Набережна – Корчуватська, на якій розташоване майно Позивача, крім того виділення саме цієї земельної ділянки здійснювалось також на підставі рішення № 620 від 24.04.1973 р.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. ( в редакції від 05.05.1993 р.) при передачі підприємствами, установами, організаціями будівель та споруд іншим підприємствам , установам і організаціям разом з цими об’єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.
Рішенням № 1741 відведено Управлінню побутового обслуговування населення виконкому міськради земельну ділянку площею близько 12 га, а також акваторію затоки Дніпра площею близько 28 га для будівництва ремонтно - відстійного пункту човнів № 3 в с. Корчувате Московського району за рахунок земель міської забудови.
Відповідно до п. 7 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.01.2001 р., громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме із Статуту ТОВ “РВП – 3”, зареєстрованого 21.09.2005 р. № 10681050001006841, ТОВ “РВП – 3” є правонаступником організації орендарів “РВП – 3”, яка на підставі договору купівлі - продажу державного комунального майна “Ремонтно - відстойного пункту № 3”, укладеного 06.12.1995 р. з Представництвом Фонду державного майна України у Харківському районі м. Києва, посвідченого державним нотаріусом Двадцять другої державної нотаріальної контори, зареєстрованого у реєстрі за № 1 - 4662, зареєстрованого у Представництві Фонду державного майна України у Харківському районі м. Києва 06.12.95 р. № 18 (далі - договір № 18), придбала цілісний майновий комплекс “Ремонтно-відстойного пункту № 3”, який знаходиться за адресою: м. Київ - 045, вул. Набережно - Корчуватська, на земельній ділянці 27 га та складається з активів, пасивів, інвентарю, обладнання, устаткування та іншого майна згідно з актом інвентаризації.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи інвентаризаційного опису - акта, складеного станом на 01.12.1995 р., а також у сукупності з інвентаризаційного опису від 01.08.1995 р., інвентаризаційної відомості основних засобів від 01.08.1995 р., протоколів засідань інвентаризаційної комісії № 1 від 01.08.1995 р., № 2 від 01.08.1995 р., цілісний майновий комплекс державного комунального підприємства “Ремонтно - відстойний пункт № 3” складався з одного дебаркадера, однієї стоянки автомобілів, одного касового апарату, шести боннів причальних, одного сторожового будиночку та одного радіовузла “Алтай”.
Відповідно до пункту 1.2 Договору № 18, право власності на цілісний майновий комплекс переходить до покупця з моменту підписання акта приймання - передачі.
Пунктом 3.3 Договору № 18 встановлено, що покупець цілісного майнового комплексу стає правонаступником його прав і зобов’язань від моменту підписання акта приймання - передачі державного комунального майна.
В матеріалах справи наявний акт передачі майна ремонтно - відстойного пункту “РВП-3”, складений 28.12.1995 р.
Таким чином, саме з 28.12.1995 р. організація орендарів “Ремонтно - відстойного пункту № 3” набула право власності на один дебаркадер, одну стоянку автомобілів, один касовий апарат, шість боннів причальних, один сторожовий будиночок та один радіовузол “Алтай”, що розташовані на вул. Набережно - Корчуватська, право на які отримав також і позивач, як правонаступник організації орендарів “Ремонтно - відстойного пункту № 3”.
Згідно Методики оцінки вартості об’єктів приватизації та оренди, затвердженої Постановою Кабінету міністрів України від 02.09.1992 р., до переліку майна об'єктів приватизації або оренди як цілісного майнового комплексу включаються:
- основні засоби і вкладення (в тому числі незавершене будівництво);
- оборотні засоби - запаси і витрати; кошти, розрахунки та інші фінансові активи з урахуванням заборгованості.
Крім того до основних засобів і вкладень належать:
* основні засоби - будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини, обладнання, транспортні засоби, вимірювальні та регулюючі прилади і пристрої, обчислювальна техніка, програмні засоби, інструменти, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар, сільськогосподарські машини і засоби, доросла робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження та інші основні засоби, а також капітальні вкладення на поліпшення земель та в орендовані будинки і споруди, обладнання та інші об'єкти, що є основними засобами;
* нематеріальні активи, придбання яких відображене в балансі підприємства, - вартість прав користування землею, водою або іншими природними ресурсами, будівлями та обладнанням, інших майнових прав, включаючи право на інтелектуальну власність (патенти, технології, ліцензії тощо); капітальні вкладення та аванси - вартість незавершеного будівництва (витрати на зведення будівель і споруд, придбання обладнання, інструменту, інвентаря, а також інші витрати), витрати на формування основного стада продуктивної і робочої худоби; витрати на геологорозвідувальні роботи, а також аванси та кошти, видані підприємствам у тимчасове користування на капітальні вкладення. До незавершеного будівництва слід відносити також завершене будівництво з неперекритими джерелами фінансування; довгострокові фінансові вкладення - довгострокові (більше одного року) фінансові вкладення в прибуткові активи (акції, облігації) та статутні фонди інших підприємств, процентні облігації внутрішніх державних та місцевих позик, інші фінансові вкладення.
Доводи суду першої інстанції, про те, що при здійсненні порівняння з планами за проектом Управління в справах Архітектури м. Києва, які є додатками до Рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів 1741 від 26.10.1981 р. з сучасними супутниковими фотокартками встановлено, що земельна ділянка, площею 12 га., виділена зазначеним вище рішенням не співпадає з місцем розташування цілісного майнового комплексу Позивача – є помилковим.
Управління побутового обслуговування населення, якому рішеннями виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 888, № 620 та № 1741 було відведено земельні ділянки в районі о. Жуков, р. Коник, р. Дніпро, з огляду на сполученість даних ділянок транспортними комунікаціями з с. Корчувате, територіальну віддаленість даного населеного пункту та необхідність використання виділених акваторій для входу, виходу та швартування суден, побудувало ремонтно - відстойний пункт № 3 на земельній ділянці, яка виділена для зведення ремонтно - відстойних пунктів та розташована найближче до с. Корчувате. Викладені факти підтверджуються сучасними супутниковими фотографіями о. Жуків, що містяться в матеріалах справи.
Суд першої інстанції зазначає в своєму рішенні, що матеріалами справи не підтверджується факт знаходження сторожового будинку на території земельних ділянок, наданих у користування рішеннями № 620 і № 1741.
Однак, в матеріалах справи знаходяться сучасні фотографії з супутника які доводять, що на земельній ділянці, розташованій на о. Жуків з боку р. Дніпро на даний момент розташовано цілісний майновий комплекс ремонтно - відстойного пункту, що належить скаржнику.
Порівняння цих фотографій з планами за проектом Управління в справах Архітектури м. Києва, які є додатками до Рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 620 від 24.04.1973 р. та до Рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 888 від 23.06.1964 р. дає можливість зробити висновок про те, що існуючий на території о. Жуків, з боку р. Дніпро цілісний майновий комплекс ремонтно - відстойного пункту розміщений на ділянці землі, що у передбаченому чинним на той час законодавством, порядку законно відводилася Київській міській водо - моторній пристані управління побутового обслуговування населення саме для облаштування стоянок моторних човнів, розташування ремонтно - відстойних пунктів.
Суд першої інстанції помилково при розгляді справи не прийняв до уваги фотографії як доказ належності на праві власності скаржнику зони сухого відстою плав засобів, ремонтні зони 1 (північна), 2 (східна), З (південна), причали №1, 2, 3, 4 та декілька дебаркадерів.
Крім того зони сухого відстою плав засобів є часткою цілісного майнового комплексу.
Відповідно до Наказу Мінвуглепром “Про списання, відчуження, передачу в оренду, з балансу на баланс або у комунальну власність майна, цілісних майнових комплексів та об’єктів незавершеного будівництва, що є державною власністю” від 26.04.2006 р. № 254 цілісний майновий комплекс – це господарський об’єкт із закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг). Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи Підприємств (цехи, виробництва, дільниці тощо).
Крім того згідно Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, цілісний майновий комплекс - активи, сукупність яких забезпечує ведення окремої підприємницької діяльності на постійній і регулярній основі і термін використання яких перевищує дванадцять календарних місяців.
В Наказі Фонду державного майна від 05.05.2001 р., яким було затверджено Положення “Про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації” від 05.05.2001 N 787 цілісний майновий комплекс – це об’єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої господарської діяльності, що визначає загальнодержавне значення підприємства, на постійній і регулярній основі. Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи, які в установленому порядку відокремлюються в самостійні об'єкти.
Цілісний майновий комплекс – це об’єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої господарської діяльності на постійній і регулярній основі., таке визначення дає Фонд державного майна, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольний комітет в Наказі “Про затвердження Положення про продаж: цілісних майнових комплексів державних підприємств, які за класифікацією об’єктів приватизації віднесені до груп В, Г” від 26.07.2002 р. № 1336, 222, 226-р
Таким чином можна зробити висновок, про те, що зона сухого відстою плав засобів є невід’ємною частиною цілісного майнового комплексу “Ремонтно - відстойний пункт - 3”, що був підготовлений до приватизації та відчужений регіональним відділеннім Фонду Державного Майна організації орендарів “РВП -3” правонаступником якої є позивач та без якого не можливо провадити повний цикл такого виду діяльності як ремонт човнів.
Господарський суд м. Києва, помилково залишивши поза увагою приватизаційну справу та договір купівлі - продажу № 18, які свідчать про проведення завершеного процесу приватизації комунального підприємства ремонтно - відстойний пункт - 3, що в свою чергу є беззаперечним доказом існування ремонтно відстойного пункту за адресою вул. Набережно - Корчуватська.
Згідно до ч. 2 ст. 22 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) ” Після придбання об’єкта його новий власник стає правонаступником прав і обов’язків приватизованого підприємства. Отже організація орендарів на умовах договору купівлі - продажу №18 набула у власність шляхом приватизації цілісний майновий комплекс ремонтно - відстойний пункт - 3, що в свою чергу призвело до отримання у порядку правонаступництва всіх прав комунального підприємства ремонтно - відстойний пункт - 3 - зокрема і право користування земельною ділянкою під цілісний майновий комплекс, виділеної згідно рішення № 320 та рішення № 1741. При реорганізації організації орендарів Ремонтно - відстойного пункту № 3, згідно ст. 37 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на час реорганізації, до позивача в порядку правонаступництва перейшли всі права та обов’язки організації орендарів цілісного майнового комплексу ремонтно - відстойного пункт № 3, в тому числі і право на користування земельною ділянкою, виділеною рішенням № 620 від 24.04.1973 р. та Рішенням № 1741 від 26.10.1981р. Отже в матеріалах справи наявні всі належні докази переходу до скаржника права користування земельною ділянкою, що діяли на час виникнення правовідносин згідно ст. 22 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) ”, ст. 37 Цивільного кодексу УРСР.
В рішенні суд першої інстанції посилається лише на положення ст. 19 Земельного кодексу України (в редакції від 05.05.1993 р., чинній на момент укладання договору № 18), згідно якої земельні ділянки надавалися у користування за проектами їх відведення на підставі рішень районних (міських) Рад народних депутатів про надання земельної ділянки, але не враховує той факт, що рішення про відведення земельних ділянок за рішеннями виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 620 від 24.04.1973 р. та № 1741 від 26.10.1981р. були вчиненні у відповідності до ст. ст. 13, 14, 15, 16 20 Земельного Кодексу УРСР 08.07.1970 р.
Відповідно до ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’зані діяти лише на підставі, а межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Рішення Київської міської ради № 434/3268 прийнято з порушенням Земельного кодексу України, а саме ч. 5 ст. 116, якою встановлено, що надання у користування земельної ділянки, що вже перебуває у користуванні, провадиться лише після вилучення її в порядку, передбаченому цим кодексом.
Також відповідно до п.п. 2.2., 2.4. “Порядку набуття права на землю юридичним особам та громадянам в м. Києві” від 14.03.2002 р. № 313/1747, яким встановлено, що до документів обргунтування проекту відведення земельної ділянки надається згода землекористувача на припинення права користування земельною ділянкою, п. 2.9 Порядку, яким встановлено, що у разі якщо земельна ділянка відводится за рахунок земель, що перебувають у користуванні, у рішенні Київської міської ради має бути пункт про припинення права користування земельною ділянкою за згодою землекористувача.
Однак, Колегію встановлено, що Київська міська рада жодних дій по вилученню у апелянта земельної ділянки площею 27 га за адресою м. Київ, вул. Набережно – Корчуватська не проводила, письмової згоди на таке вилучення на розгляд колегії не надавала.
Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Враховуючи зазначене вище, колегія дійшла висновку, про те, що Рішення Господарського суду м. Києва від 05.06.2008 р. у справі № 2/163 необхідно скасувати, а позовну заяву ТОВ “РВП – 3” задовольнити.
Керуючись ст. ст. 101, 103 - 105 Господарського процесуального Кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду м. Києва від 05.06.2008 р. у справі № 2/163 – скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю “РВП – 3” задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати недійсним п. 3 Рішення Київської міської ради від 01.10.2007 р. № 434/3268 в частині визнання такими, що втратили чинність, на підставі того, що не були виконанні в установленому порядку Рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 620 від 24.04.1973 р. “Про відведення території та акваторії на р. Дніпро під ремонтно – відстійні пункти і станції прокату човнів водно – моторній пристані управління побутового обслуговування населення” та Рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 1741 від 26.10.1981 р. “Про відведення земельної ділянки управлінню побутового обслуговування населення міськвиконкому під будівництво ремонтно – відстойного пункту № 3”.
3. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “РВП – 3” ( 03045, м. Київ, вул. Набережно – Корчуватська, ЄДРПОУ – 16460442) витрати по сплаті державного мита за позовом в розмірі 85 (восьмидесяти п’яти) гривень, послуг по інформаційно – технічному забезпеченню судового процесу в розмірі 118 (ста вісімнадцяти) гривень, а також по сплаті державного мита за апеляційну скаргу у розмірі 42,50 (сорока двох) гривень 50 коп. Видати наказ.
4. Матеріали справи № 2/163 повернути до Господарського суду м. Києва, для видачі наказу.
Головуючий суддя Зеленін В.О.
Судді Рєпіна Л.О.
Синиця О.Ф.
30.04.09 (відправлено)
Судове рішення № 4392458, Київський апеляційний господарський суд було прийнято 22.04.2009. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 2/163. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: