Рішення № 4389132, 14.08.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

14 серпня 2009 р. Справа 7/129-09

за позовом: Приватного підприємства "Текстиль-Контакт", м. Київ

до: Приватного малого підприємства "Наза", м. Могилів-Подільський Вінницької області

про стягнення 47447,12 грн.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Андрушко Я.С.

Представники

позивача : Альошина Ю.А. - довіреність № б/н від 03.07.2009 року.

відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 47447 грн.12 коп., у т. р. 41327 грн.28 коп. основного боргу, 5372,55 грн. інфляційних втрат та 747,29 грн. пені за отриманий товар згідно з накладними № 6773 від 31.03.2008 року та № 13205 від 23.06.2008 року.

Ухвалою від 28.05.2009 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/129-09 та призначено до розгляду на 30.06.2009 року.

В судовому засіданні, яке відбулось 30.06.2009 року відповідачем надано письмове пояснення в якому останній визнає борг перед позивачем на загальну суму 63845,59 грн., який утворився внаслідок всього періоду існування між сторонами господарських правовідносин.

30.06.2009 року розгляд справи було відкладено на 28.07.2009 року у зв’язку з неявкою в судове засідання позивача, ненаданням сторонами витребуваних доказів та необхідністю у витребуванні нових доказів.

В судове засідання 28.07.2009 року сторони не з'явились, не виконавши при цьому вимог ухвали суду щодо надання доказів в зв'язку з чим розгляд справи було відкладено до 14.08.2009 року.

Однак відповідач в судове засідання не з'явився та не виконав вимоги суду щодо надання витребуваних доказів.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

На підставі усної домовленості та видаткових накладних позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 41327,28 грн., що підтверджується видатковими накладними № 13205 від 23.06.2008 року на суму 7183,32 грн., № 6773 від 31.03.2008 року на суму 34143,96 грн. та відповідними довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.10-11, т.1).

За посиланням позивача, відповідач за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого утворився борг у розмірі 41327,28 грн..

Як вказує позивач, ним на адресу відповідача було надіслано акт звірки взаємних розрахунків, який останній підписав.

Разом з тим з даного акту, який наявний в матеріалах справи вбачається, що звірку було проведено щодо всіх господарських операцій між сторонами загалом та зафіксовано борг відповідача у розмірі 68716,64 грн. станом на 07.08.2008 року.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов’язки, аналогічні зобов’язанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно ст.ст.11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов’язку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар у повному обсязі.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

13.10.2008 року позивач надіслав на адресу відповідача вимогу (№ 373) про сплату заборгованості в розмірі 41327,28 грн.. Факт надіслання вимоги підтверджується описом вкладення в цінний лист та фіскальним чеком № 8738 (а.с.7-8, т.1).Як вказує позивач відповіді на зазначену вимогу відповідачем не надано.

Частиною 2 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу правомірною та обґрунтованою.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5372,55 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2008 року до травня 2009 року та 747,47 грн. 3 % річних за період з 24.10.2008 року по 01.06.2009 року в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних, інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають чинному законодавству.

Провівши перевірку правильності наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних судом встановлено наступне.

Так позивачем заявлено до стягнення 5372,55 грн. інфляційних втрат, які останній обраховував за період з жовтня 2008 року до травня 2009 року.

Провівши перерахунок інфляційних втрат шляхом визначення середнього значення індексу інфляції за період та розмірів заборгованості вказаних позивачем судом отримано 5207,24 грн. інфляційних втрат. Отримання судом меншої суми інфляційних втрат спричинено тим, що позивач невірно визначив середнє значення індексу інфляції - 1,13, в той час як правильним є - 1,126.

Беручи до уваги допущені позивачем помилки в обрахунку інфляційних втрат, які привели до безпідставного завищення розміру позовних вимог в цій частині суд відмовляє в стягненні 165,31 грн. інфляційних втрат.

При перевірці обрахунку позивачем 3 % річних, які обраховувались за період з 24.10.2008 року по 01.06.2009 року судом, із врахуванням того, що в 2008 році було 366 днів, отримано більшу суму ніж заявлено позивачем (750,05 грн.). При цьому суд вказує, що позивач невірно визначив кількість днів прострочення в періоді з 24.10.2008 року по 01.06.2009 року, яка становить 221 день, а не 220, як вказав позивач.

Виходячи з того, що судом в результаті перерахунку отримано більшу суму ніж заявлено позивачем, суд задовольняє позов у вказаній частині в межах вимог позивача.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 28.05.2009 року, 30.06.2009 року та 28.07.2009 року, відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткової відмови в стягненні інфляційних втрат.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ст.49 ГПК України.

За письмовим клопотанням позивача 14.08.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, 527, ч.ч.1, 2 ст.530, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст. 625, 631, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст. 75, 78, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного малого підприємства "Наза", вул. Горького, 103, м. Могилів-Подільський, Вінницька область - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 13305215, р/р - 26006055302363 в Вінницькій обласній філії "Приватбанк", МФО - 302689) на користь Приватного підприємства "Текстиль-Контакт", вул. Сортувальна, 2, м. Київ, 02081 - (інформація про реквізити - р/р - 26003401028299 в КРД "Райффайзен Банк Аваль" МФО-322904, ідентифікаційний код - 30606568) - 41327 грн. 28 коп. боргу, 747 грн. 29 коп. - 3 % річних, 5207 грн. 24 коп. інфляційних втрат, 472 грн. 82 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 311 грн. 41 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. В стягненні 165 грн. 31 коп. інфляційних втрат відмовити.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 18 серпня 2009 р.

віддрук.4 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул.Серафимовича,3-а, м. Київ , 02152.

3 - позивачу - вул.Сортувальна, 2, м. Київ, 02081.

4 - відповідачу- вул. Горького, 103, м. Могилів-Подільський, 24000.