Ухвала суду № 43885244, 12.05.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"12" травня 2011 р. Справа № 2а/1770/37/2011

номер рядка статистичного звіту 9.1.1

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

ОСОБА_1,

при секретарі Лабунській Ю.В. ,

за участю представників сторін:ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_4 міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "02" березня 2011 р. у справі № 2а/1770/37/2011 за позовом Приватного акціонерного товариства "ОСОБА_4 завод скловиробів" до ОСОБА_4 міжрайонної державної податкової інспекції про визнання рішення протиправним ,

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2011 року ОСОБА_5 акціонерне товариство (надалі ПАТ) «ОСОБА_4 завод скловиробів» звернулося до суду з вказаним позовом, вимоги за яким уточнило під час розгляду справи (а.с.125), та просило визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000202200 від 20 грудня 2010 року

В обгрунтування вимог позивач зазначав, що штрафні санкції на суму 15 056 211 грн.60 коп. застосовано необгрунтовано, оскільки підприємство не порушувало вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ОСОБА_4 міжрайонною державною податковою інспекцією №0000202200 від 20.12.2010 року, згідно з яким, до Приватного акціонерного товариства «ОСОБА_4 завод скловиробів» застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 15 056 211грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 міжрайонна державна податкова інспекція (надалі МДПІ) просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що при прийнятті постанови, суд не врахував положення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та ототожнив поняття «імпорт», «ввезення товару», «переміщення товару через кордон» з поняттям «здійснення поставки».

При розгляді справи в апеляційній інстанції представник ОСОБА_4 МДПІ підтримав доводи апеляційної скарги, та звернув увагу суду на те, що тільки в Інструкції "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті за експортними, імпортними та лізинговими операціями", яка затверджена постановою Правління Національного банку України №136 від 24.03.1999 року визначено поняття поставки, та саме вказаними нормами слід керуватися.

Представник ПАТ "ОСОБА_4 завод скловиробів" доводи апеляційної скарги не визнав та пояснив, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені матеріали справи, які підтверджують неправомірність прийнятого відповідачем рішення.

Заслухавши пояснення осіб, які зявилися в судове засідання, перевіривши законність та обгрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 15 жовтня 2010 року по 09 грудня 2010 року ОСОБА_4 МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «ОСОБА_4 завод скловиробів» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт №1171/23/30923971 від 14.12.2010 року (а.с.9-18).

На підставі акту перевірки, 20 грудня 2010 року, відповідачем прийнято рішення №0000202200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій про нарахування товариству пені за порушення вимог ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994 року в розмірі 15 056 211грн. 60 коп. (а.с.162).

До висновку про порушення позивачем вимог ст.2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" №959-XII від 16.04.1991 року і, відповідно, нарахування пені, ОСОБА_4 МДПІ дійшла в результаті співставлення дат оформлення позивачем ВМД типу ІМ-40 і дат, граничного терміну надходження товару за імпортними контрактами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно вважав, що такі висновки не відповідають чинному законодавству та матеріалам справи.

Так, за змістом статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" №185/94-ВР від 23.09.1994 року, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Статтею 4 зазначеного Закону встановлено, що порушення резидентами 180-денного терміну, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Однак, вказаний ОСОБА_6 не розкриває поняття «строк виконання імпортної операції».

Нормативне визначення такого терміну міститься в ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», в силу якого: моментом експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України, або момент переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується від продавця до покупця. А моментом здійснення експортного (імпортного) контракту є момент, на який здійснено всі обов'язки за зазначеним контрактом.

Відповідно до статті 6 Митного кодексу України, межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон.

За змістом статті 43 зазначеного Кодексу, у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

В силу вимог ст.92 Митного кодексу України №92-IV від 11.07.2002 року, якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску на митному кордоні України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.

Таким чином, первинним є перетин товаром митного кордону України, як умова здійснення імпорту. Митне оформлення товарів, як наступна подія, має інше правове навантаження.

З огляду на викладене, судом правильно визначено, що поняття «перетин товаром митного кордону України» та «пропуск через митний кордон України» не є тотожними, і обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту, оскільки пропуск через митний кордон означає дозвіл використовувати товари у визначеному митному режимі.

Товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологіч-ному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей. Відтак, вантажна митна декларація не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж. На цьому документі проставляється відтиск штампа «Під митним контролем» (імпорт), виписується провізна відомість в митницю повного митного оформлення, на ній проставляється штамп "Під митним контролем" (імпорт) і особиста номерна печатка інспектора митниці на кордоні, через яку вантаж переміщувався. Наявність на вантаж товаросупровідного документу, поставлення на якому відбитку штампа «під митним контролем» з відповідною датою, засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Товаросупровідні документи на товар, імпортований позивачем на виконання контракту №SGCC-Kostopol-AG170408 від 18.05.2008 року з компанією "SGCC", а саме накладні CMR містять відмітки митниці на кордоні Ягодинської митниці про надходження товару на територію України 13 грудня 2008 року .

Товаросупровідні документи на товар, імпортований позивачем на виконання контракту №KTZ-RVM 01/08 від 01.04.2008 року з фірмою "Revimac s.r.l", а саме накладні CMR містять відмітки митниці на кордоні Чопської митниці про надходження товару на територію України в період з 14 листопада 2008 року по 28 лютого 2009 року.

На даних документах містяться відмітки і митниці призначення - Рівненської митниці про взяття товару під митний контроль.

Факт перетину товарами митного кордону України саме в такий період часу підтверджується і повідомленнями Рівненської митниці (а.с.151-152).

Як вбачається з матеріалів справи, товар від нерезидента - компанії "SGCC" з граничними термінами поставки 04.02.2009 року (на суму 95250,00 євро) та 14.07.2009 року (на суму 539750,00 євро) надійшов на територію України 13 грудня 2008 року (на загальну суму 635000,00 євро), тобто без порушення, встановленого ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994 року, терміну.

Аналогічним чином підтверджено, і надходження товару від нерезидента - фірми "Revimac s.r.l", з граничними термінами поставки 02.06.2009 року (на суму 834721,00 євро), 15.07.2009 року (на суму 1242760,00 євро) та 21.09.2009 року (на суму 656035,00 євро) надійшов на територію України в період з 14.11.2008 року по 28.02.2009 року (на загальну суму 3037240,00 євро), тобто без порушення, встановленого ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" №185/94-ВР від 23.09.1994 року, терміну.

Той факт, що вказані товари перебували під митним контролем аж до початку 2010 року, не має значення для вирішення питання, оскільки дата розмитнення означає дозвіл використовувати товари у визначеному митному режимі, а не є датою імпорту, чи датою виконання імпортного контракту.

Враховуючи встановлене в статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» №959-XII від 16.04.1991 року, альтернативне визначення поняття моменту здійснення експортного (імпортного) контракту, як моменту, на який здійснено всі обов'язки за зазначеним контрактом, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що нерезидент компанія "SGCC" виконала усі свої зобовязання за контрактом №SGCC-Kostopol-AG170408 - 09.12.2008 року.

Зазначене підтверджено умовами контракту, згідно з яким, поставка здійснюється на умовах СІР Костопіль, Україна, згідно Інкотермс -2000. Вказані правила поставки означають, що продавець вважається таким, що здійснив поставку покупцю, якщо він передав товар перевізнику, призначеному ним самим і оплатив витрати перевезення товару до названого місця призначення. Відтак, враховуючи дату оформлення накладної CMR 09.12.2008 року, яка є посвідченням факту передачі нерезидентом товару перевізнику, на вказану дату нерезидент вважається таким, що виконав усі свої зобовязання за контрактом.

Також, є обгрунтованими висновки суду, щодо виконання своїх зобовязань за контрактом №KTZ-RVM 01/08 в період з 11.12.2008 року по 18.12.2008 року, а також 26.02.2009 року фірмою "Revimac s.r.l" .

Наведене підтверджується умовами контракту, згідно з яким, поставка здійснюється на умовах FCA Віченца, Італія, згідно Інкотермс -2000. Вказані правила поставки означають, що продавець вважається таким, що здійснив поставку покупцю, якщо він передав товар призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Відтак, враховуючи дати оформлення накладних CMR 11.12.2008 року, 12.12.2008 року, 13.12.2008 року, 14.12.2008 року, 16.12.2008 року, 17.12.2008 року, 18.12.2008 року та 26.02.2009 року, які є посвідченням фактів передачі нерезидентом товару перевізникам, на вказані дати нерезидент вважається таким, що виконав свої зобовязання за контрактом.

Посилання апелянта на положення Інструкції "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті за експортними, імпортними та лізинговими операціями", затвердженої постановою Правління Національного банку України №136 від 24.03.1999 року в редакції постанови №255 від 22.08.2008 року, в силу вимог якої, здійснення поставки це оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках), є безпідставними.

Так, відповідно до пунктів 2, 8 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №574 від 09.06.1997 року, вантажна митна декларація (ВМД) - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ (електронна ВМД) і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів. Оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на поміщення товарів та/або транспортних засобів у заявлений митний режим і прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

З огляду на викладене, вантажна митна декларація є документом, що підтверджує право особи на розміщення імпортного товару на території України. Тип декларації визначається, з урахуванням виду митного режиму, загальний перелік яких міститься в ст.185 Митного кодексу України №92-IV від 11.07.2002 року. Тип декларації ІМ-74 згідно з Класифікатором типів декларації, який був затверджений наказом Державної митної служби України №1048 від 12.12.2007 року, означає декларування товарів, ввезених з-за меж митної території України у режимі митного складу.

Відповідно до статті 212 Митного кодексу України, митний склад це митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання.

За змістом ч.3 ст.214 цього Кодексу, товари, ввезені із-за меж митної території України, що зберігаються у режимі митного складу, до закінчення строків зберігання, повинні бути задекларовані власником до іншого митного режиму, зокрема імпорту.

ОСОБА_6 України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994 року встановлює відповідальність за порушення строків поставки за імпортними операціями, а не за порушення строків оформлення ввезеного товару в режимі імпорту, тобто за ВМД типу ІМ-40, оформлення позивачем імпортного товару в строк, що не перевищує 180 днів з дня перерахування за нього нерезиденту суми авансів, в режимі митного складу за ВМД типу ІМ-74 є свідченням дотримання законодавчих термінів.

Доводи апелянта про те, що до моменту оформлення товарів від нерезидентів "Revimac s.r.l", Італія та "SGCC", Франція в режим імпорту, їх вартість вважається простроченою дебіторською заборгованістю, також є безпідставними, та не узгоджуються з нормами визначеними в Законі України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994 року.

Судом першої інстанції повно та всебічно перевірені обставини ввезення на територію України товарів на підставі зовнішньоекономічних контрактів з компаніями-нерезидентами - "Revimac s.r.l", Італія (а.с.19-25), "SGCC", Франція (а.с.85-91) та проведення розрахунків за вказаними контрактами (а.с. 95,98,99,100,101) .

Зазначені обставини знайшли відображення в акті перевірки та не заперечуються відповідачем.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.160,195,196,200,206,212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

ОСОБА_1

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_5 акціонерне товариство "ОСОБА_4 завод скловиробів" вул.Гвардійська,7,м.Костопіль,Рівненська область,35000

3- відповідачу ОСОБА_4 міжрайонна державна податкова інспекція вул. С. Руданського, 5,м.Костопіль,Рівненська область,35000