Постанова № 43883095, 28.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/283/15 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року, -

В С Т А Н О В И В :

Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області звернулася у суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», в якому просила стягнути з відповідача суму податкового боргу в розмірі 18 400,79 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню, з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність в даній справі підстав для задоволення вимог про стягнення з банківської установи, яка перебуває у процесі ліквідації, суми податкового боргу.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.

Колегією суддів установлено, що ПАТ «Брокбізнесбанк» знаходиться на обліку у відповідача як платник податку за неосновним місцем обліку з 20 листопада1998 року.

19 лютого 2014 року відповідачем подано до податкового органу податкову декларацію з плати за землю (земельний та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, за даними якої розмір річної суми орендної плати, яка підлягає сплаті, за даними платника складає 43 987,49 грн (щомісячна плата - 3 665,62 грн).

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.3 ст. 287 цього Кодексу передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

За визначенням Податкового кодексу України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (14.1.175 п. 14.1 ст. 14).

Як убачається з матеріалів справи, у зв'язку із несплатою в повному обсязі відповідачем податкових зобов'язань по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності відповідно до податкової декларації з плати за землю від 19 лютого 2014 року за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 18 400,79 грн.

Із розрахунку суми позову станом на 25 грудня 2014 року, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що цей податковий борг виник 30 червня 2014 року.

Згідно п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання в установлені строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

06 серпня 2014 року податковим органом винесено податкову вимогу, адресовану позивачу за №3479-25, яка 08 серпня 2014 року направлена адресату та вручена 11 серпня 2014 року.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Статтею 20 Податкового кодексу України передбачено, зокрема, право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Обговорюючи вимоги позивача, колегія суддів зважає на наступне.

Постановою Правління Національного банку України від 28.02.2014 №107 віднесено ПАТ «Брокбізнесбанк» до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.02.2014 №9 розпочато процедуру виведення ПАТ «Брокбізнесбанк» з ринку та запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 03.03.2014 по 02.06.2014, призначено уповноважену особу Фонду.

Постановою правління Національного банку України від 10.06.2014 №339 вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Брокбізнесбанк».

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.06.2014 №45 розпочато ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно пунктів 1, 2 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Згідно частини 3 статті 46 цього Закону, в редакції до 10.11.2014, вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; в редакції, чинній з 11.11.2014, вказана норма викладена наступним чином: під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Із матеріалів справи вбачається, що заборгованість позивача з плати за землю виникла з 30 червня 2014 року та сформувалась до 30 листопада 2014 року. Відтак, грошові зобов'язання виникли під час проведення ліквідаційної процедури відповідача.

Згідно частини 1 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Відповідно до частини 2 статті 45 цього Закону фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частиною 2 цієї правової норми передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Таким чином, законом встановлено певний порядок задоволення вимог кредиторів після початку ліквідаційної процедури, яким встановлено визначений строк для їх пред'явлення та черговість задоволення.

Судом установлено, що відомості про ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк» опубліковано 14 червня 2014 року у газеті «Голос України» №113 (5863). Однак, позивачем, у визначений частиною 1 статті 49 вказаного Закону строку, відповідні кредиторські вимоги не заявлено.

Разом з тим, частинами 4, 8 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Отже, питання стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 18 400,79 грн може бути вирішене лише шляхом розгляду заяви про включення до реєстру кредиторів.

У будь-який інший спосіб вказані кошти під час ліквідаційної процедури не можуть бути стягнені.

У випадку невизнання уповноваженою особою Фонду вимог позивача та невключення їх до реєстру кредиторів, відповідне рішення може бути оскаржене у встановленому порядку.

Таким чином, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним нормативно-правовим актом з питань погашення податкових зобов'язань та стягнення податкового боргу з банків, на які поширюються норми цього Закону, визначено відповідну процедуру пред'явлення, розгляду та вирішення вимог, які ставить в даній справі податковий орган.

Оскільки встановлена вказаним Законом процедура не передбачає звернення податкового органу до суду за стягненням податкової заборгованості, а визначає загальний порядок заявлення кредиторських вимог до уповноваженої на ліквідацію банку особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивачем невірно обрано спосіб захисту інтересів, що виключає можливість задоволення даного позову.

Зазначені обставини не були враховані судом першої інстанції, що призвело до неправильного вирішення справи.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, які ґрунтуються на помилковому застосуванні норм матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В ИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Вінницькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М