Постанова № 43880680, 29.04.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2015 р. Справа № 805/1441/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

розглянувши порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 800,79 гривень

Костянтинівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 800,79 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що станом на 24 березня 2015 року у відповідача - ОСОБА_1 у зв'язку з несплатою поточних зобов'язань, виник податковий борг по орендній платі з фізичних осіб у розмірі 800,79 гривень. Податковий борг виник у зв'язку з несплатою узгоджених грошових зобов'язань задекларованих відповідачем згідно податкової декларації та пені за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, чим порушено вимоги ст. 57 Податкового кодексу України. 17 січня 2015 року була сформована податкова вимога № 19-25 та надіслана відповідачу. Проте, вжиті заходи не привели до погашення податкового боргу. Посилаючись на вимоги п. 59.1 статті 59 та п. 283.5 статті 287 Податкового кодексу України, позивач просив суд стягнути з відповідача зазначену суму податкового боргу.

Через канцелярію суду представник позивача надав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, причин неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в письмовому провадженні у відповідності до приписів ч. 6 ст. 128 КАС України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа - підприємець 20 травня 1993 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 5-6), перебуває на обліку в Костянтинівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області за неосновним місцем обліку як платник податку з орендної плата з фізичних осіб з 16 березня 2015 року, що підтверджується довідкою форми № 16-ОПП від 16 березня 2015 року (а.с. 16).

Відповідачем був укладений договір с Костянтинівською районною державною адміністрацією на оренду земельної ділянки загальною площею 0,8364 га., на сорок дев'ять років (а.с. 13-14).

13 лютого 2014 року відповідачем надано до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області декларацію з земельного податку за звітний податковий період 2014 рік, якою було визначено річну суму земельного податку - 2917,86 гривень, щомісячно до сплати - 243,16 гривень (а.с. 8-10).

03 лютого 2015 року відповідачем надано до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області декларацію з земельного податку за звітний податковий період 2015 рік, якою було визначено річну суму земельного податку - 3644,41 гривень, щомісячно до сплати - 303,70 гривень (а.с. 11-12).

Пунктом 20.1.19 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи, зокрема, мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Таким чином, позивач - Костянтинівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 57.3. статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Наявною в матеріалах справи податковою декларацією (а.с. 8-10) підтверджено визначення відповідачем зобов'язань з земельного податку в загальній сумі 2917,86 гривень за звітний період серпень-грудень 2014 рік. Також згідно податкової декларації (а.с. 11-12) підтверджено визначення відповідачем зобов'язань з земельного податку в загальній сумі 3644,41 гривень за звітний період січень 2015 року. Зазначені зобов'язання не були сплачені в повному обсязі у встановлені Податковим кодексом України строки.

В результаті несплати грошового зобов'язання за період 01 жовтня 2014 року по 27 січня 2015 року відповідачу була нарахована пеня в розмірі 16,78 гривень згідно зі ст. 129 Податкового кодексу України, що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника (а.с. 7).

Як вбачається із зворотного боку облікової картки за відповідачем обліковується заборгованість з орендної плати з фізичних осіб за період жовтень 2014 рік - січень 2015 рік та пені у загальному розмірі 800,79 гривень (а.с. 7).

Станом на дату розгляду справи відповідачем зазначена сума боргу не погашена.

Відповідно до п. п. 14.1.175. п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 95.1. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.2. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

17 січня 2015 року податковою інспекцією сформовано податкову вимогу № 19-25 (а.с. 17), яка отримана відповідачем, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 18).

Перелік підстав, наявність яких надає можливість визначати податкові вимоги відкликаними передбачені статтею 60 Податкового кодексу України.

Отже, законодавчими нормами - Податковим кодексом України, чинного з 01 січня 2011 року прямо встановлені підстави визнання податкових вимог відкликаними, тобто такими, що не підлягають виконанню.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено безперервне існування податкового боргу відповідача за період від дня отримання податкової вимоги до моменту виникнення податкового боргу, заявленого позивачем до стягнення.

Відповідачем зазначене не спростовано, документальних обґрунтувань в підтвердження того, що податкова вимога вважається відкликаною, не надано.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначення позивачем суми податкового боргу відповідача з земельного податку та наявність підстав для стягнення зазначеної суми боргу в судовому порядку.

Відповідно до ст. 67 Конституції України та ст. 16 Податкового кодексу України, підприємство зобов'язано своєчасно та у повному обсязі сплачувати до бюджетів належні суми податків та зборів (обов'язкових платежів), однак вказані зобов'язання відповідач не виконав.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Застосування зазначених заходів призведуть до порушення законних прав та інтересів відповідача, оскільки спеціальним законодавством стосовно справляння податків і зборів на час проведення АТО відповідач, який знаходиться в зоні проведення АТО звільнений від сплати поточних податкових зобов'язань, зокрема, за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, виходячи з наступного.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ.

Статтею 6 Закону України № 1669-VІІ встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Абзацом 1 статті 2 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 30 жовтня 2014 року № 1053-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Підпунктом 15 пункту 1 додатку до вказаного розпорядження м. Костянтинівка віднесене до переліку населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція.

Слід зазначити, що дію розпорядження № 1053-р зупинено згідно з розпорядженням КМУ № 1079-р від 05 листопада 2014 року, але суд не бере його до уваги, оскільки постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року у справі № 826/18327/14 розпорядження КМУ № 1079-р від 05 листопада 2014 року визнано нечинним.

Як зазначено вище, позивач здійснює свою діяльність на території м. Костянтинівка.

Відповідно до частин 1-3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1669-VІІ, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

З зазначених підстав, стаття 6 Закону України № 1669-VІІ звільняє від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, оскільки на час розгляду даної справи Президентом України не приймався указ про завершення проведення антитерористичної операції, тобто період проведення АТО триває.

Статтею 10 цього Закону встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідачем не надано у якості доказів сертифікату Торгово-промислової палати України, однак відповідно до приписів частини 2 статті 72 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати. Загальновідомою є обставина, що на території Донецької області триває антитерористична операція.

Статтею 14-1 Закону України № 1669-VІІ Торгово-промисловій палаті України надано право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про такі обставини. При цьому, частиною 2 зазначеної статті серед форс-мажорних обставин не визначено саме - «проведення антитерористичної операції», тому дія сертифіката Торгово-промислової палати України може засвідчувати будь-які інші, перелічені в частині 2 статті 14-1 Закону України № 1669-VІІ обставини, а обставина проведення АТО у Донецькій області, де здійснює господарську діяльність відповідач крім судових рішень у адміністративній справі № 826/18327/14 також прямо встановлена указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р.

До того ж, стаття 6 Закону України № 1669-VІІ є нормою прямої дії і звільняє від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції без встановлення певних умов, на відміну від звільнення від сплати єдиного соціального внеску, де підставою звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку (підпункт «б» пункту 8 статті 14 - 1 Закону України № 1669-VІІ).

Таким чином, відповідач є звільненим від сплати земельного податку до закінчення проведення АТО, зокрема, по земельними ділянкам, що належать йому на праві орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволені заявлених позивачем вимог.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись положеннями Податкового кодексу України та статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 800,79 гривень - відмовити.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті 29 квітня 2015 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голубова Л.Б.