Рішення № 43877169, 27.04.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" квітня 2015 р. Справа № 906/391/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Черниш О.М. (довіреність №4-МПК від 25.11.14.)

від відповідача: не з'явився

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради

до Фізичної особи-підприємця Харчука Сергія Васильовича

про стягнення 13038,73 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимоги №24 від 07.04.15 (а.с.24), 14420,82 грн., з яких: 11171,32 грн. борг по орендній платі, 1564,37 грн. пеня, 199,34 грн. 3% річних, 1485,79 грн. інфляційні.

Представник позивача у судовому засіданні подав заяву від 27.04.15, в якій відмовився від позову в частині стягнення 9,40грн. пені та 212,26грн. інфляційних та просить припинити провадження у справі в цій частині, у зв'язку з чим, просить суд стягнути з відповідача 14199,16 грн., з яких: 11171,32 грн. боргу по орендній платі, 1554,97 грн. пені, 199,34 грн. 3% річних, 1273,53 грн. інфляційних.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в засідання суду не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

03.03.2014 року між Комунальним підприємством "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради (орендодавець/позивач) та Фізичною особою-підприємцем Харчуком Сергієм Васильовичем укладено Договір оренди нерухомого майна №684, на виконання якого Позивач передав, а Відповідач прийняв в строкове, платне користування нежиле приміщення на першому поверсі в будівлі, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Хлібна, 25, загальною площею 30,50 кв. м., що підтверджується Актом прийому-передачі орендованого майна від 03.03.2014 року (а.с.9,12).

Позивач зазначає, що орендоване майно було повернуто відповідачем і станом на 01.11.2014 року дане нерухоме майно перебувало у володінні та управлінні позивача.

Відповідно до п.п. 3.2., 3.3 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженої рішенням обласної ради, і становить, без ПДВ, за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - січень 2014 р., 1373,47 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди березень 2014 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за лютий, березень 2014 р. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць та перераховується Орендарем у розмірі 100% на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісячно не пізніше 10 числа наступного місяця.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати орендних платежів виконав частково, внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 11171,32грн., а саме:

- квітень 2014 року, у сумі 45,61 грн. з ПДВ, термін сплати по 10.05.2014 року;

- травень 2014 року, у сумі 1816,97грн. з ПДВ, термін сплати по 10.06.2014 року;

- червень 2014 року, у сумі 1816,97 грн.,з ПДВ, термін сплати по 10.07.2014 року;

- липень 2014 року, у сумі 1835,14 грн., з ПДВ, термін сплати по 10.08.2014 року;

- серпень 2014 року, у сумі 1842,48 грн., з ПДВ, термін сплати по 10.09.2014 року:

- вересень 2014 року, у сумі 1857,22 грн., з ПДВ, термін сплати по 10.10.2014 року;

- жовтень 2014 року, у сумі 1956,93 грн., з ПДВ, термін сплати по 10.11.2014 року.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, між сторонами виникли правовідносини на підставі укладеного договору оренди (найму) частини нерухомого майна.

За п.3.1 договору, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповіда контррозрахунку суми боргу не надав.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 11171,32грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача пеню,інфляційні та 3% річних.

При цьому, в частині позовних вимог про стягнення 9,40грн. пені та 212,26грн. інфляційних позивач відмовився від позову посилаючись на допущену помилку при обрахунку вказаних величин.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, відмовитись від позову.

Частиною 2 ст. 78 ГПК України передбачено, що до прийняття відмови позивача від позову, господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

За ч.6 ст.22 ГПК України, господарський суд не приймає, зокрема, відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Господарський суд, в порядку ст. ст. 22, 78, 80 ГПК України, роз'яснив в судовому засіданні наслідки відмови від позову, на що повноважний представник позивача повідомив, що вказані наслідки йому відомі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Оскільки подана позивачем заява про відмову від позову в частині стягнення 9,40грн. пені та 212,26грн. інфляційних не порушує чиї-небудь законні права та інтереси, господарський суд вважає за необхідне прийняти заяву позивача про відмову від позову в цій частині та припинити провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відмовою позивача від позову.

На підставі п.3.5 договору, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1554,97грн.

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.3.5 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується з Орендаря відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день нарахування пені, за кожний день прострочення, включаючи день сплати.

Зі змісту ст.610 Цивільного кодексу України випливає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, порушення відповідачем строків оплати, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

З огляду на вимоги ч.1 ст. 4-7 і ст. 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок грунтується ( п.1.12 Постанови № 14).

Розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) та період її нарахування (не більше шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане) повинні відповідати приписам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч.6 ст. 232 , ч. 2 ст. 343 ГК України.

Обрахувавши розмір пені самостійно, по кожному періоду окремо, враховуючи наявність передбачених договором підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 810,18грн. В частині вимоги про стягнення 744,79грн. пені слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 1273,53 грн. інфляційних та 199,34 грн. 3% річних (а.с.24-25,38). Суд, перевіривши наданий позивачем уточнений розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині в заявленому розмірі.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 13454,37грн., з яких: 11171,32грн. боргу, 810,18грн. пені, 199,34грн. 3% річних, 1273,53грн. інфляційних. В частині вимоги про стягнення 744,79грн. пені слід відмовити за безпідставністю. В частині вимоги про стягнення 9,40грн. пені та 212,26грн. інфляційних суд приймає відмову позивача від позову та припиняє провадження у справі в цій частині.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно сумі задоволених вимог, в розмірі 1731,17грн., оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3500,00 грн. витрат за оплату послуг адвоката, що виникли внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань, на підставі договору про надання правової допомоги №42/2014 від 25.11.14.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат, крім судового збору, входить, зокрема, оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивач долучив до матеріалів справи договір про надання правової допомоги №42/2014 від 25.11.14, укладений між Комунальним підприємством "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради та ТОВ"Міжнародний првовий консалтинг" (а.с.35), копію Свідоцтва за №568, виданого 10.03.2011р. Чернишу О.М. про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.17), платіжне доручення №406 від 26.11.2014р. на суму 2500,00грн. та №147 від 07.04.15 на суму 1000,00грн. про сплату позивачем гонорару.

Абзацом 1 п.10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. №02-5/78, визначено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій,фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Згідно ст.49 ч.5 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування вказаних витрат, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п.12 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 03.03.1998 №02-5/78).

Оглянувши матеріали справи та оцінивши обсяг послуг, що були надані позивачу адвокатом , з урахуванням ст.49 ГПК України, суд дійшов висновку, що витрати на послуги адвоката в сумі 3500,00грн. є непомірно великими порівняно з ціною позову , а тому вважає за необхідне зменшити розмір витрат на послуги адвоката, що мають бути стягнуті з відповідача до 10% від суми задоволених позовних вимог що становить 1345,44 грн. (13454,37х10%).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1345,44грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Керуючись ст. 49,п.4 ч.1 ст.80, ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення 9,40грн. пені та 212,26грн. інфляційних та припинити провадження у справі в цій частині.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Харчука Сергія Васильовича (10005, місто Житомир, вул. Черняховського, 100, кв. 138, ідентифікаційний податковий номер 3226022611) на користь Комунального підприємства "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради (10014, м. Житомир, м-н. ім. С.П. Корольова, 12, код ЄДРПОУ 32744337):

- 11171,32 грн. - боргу;

- 810,18 грн. - пені;

- 1273,53 грн. - інфляційних;

- 199,34грн. - 3% річних;

- 1345,44грн. - витрат по оплаті правової допомоги адвоката;

- 1731,17 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

4.Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 744,79грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 30.04.15

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-відповідачу (рек. з повідом.)