Ухвала суду № 43871642, 24.04.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/6219/14 Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н.Л.

Провадження № 22-ц/783/2793/15 Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.

Категорія:45

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Бермеса І.В.

суддів: Мусіної Т.Г., Савуляка Р.В.

за участі секретаря: Щербая В.П.

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 лютого 2015 року за позовом ЛКП "Тополя-406" м. Львова до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 прос стягнення заборгованості, -

встановила:

Оскарженим рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16 лютого 2015 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 в користь ЛКП "Тополя-406" м. Львова 1725 грн.49коп заборгованості та 243грн.60коп. судових витрат.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_4.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Вказує, що в матеріалах справи відсутня належним чином завірена довіреність у представника позивача, а тому це позбавляє його процесуальні дії юридичної чинності. Крім того, зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували надання ЛКП послуг, всі слова позивача сприймалися як факт, що не підлягає підтвердженню, чим порушено норми ч.1 ст.60 ЦПК України. Звертає увагу, що на протязі 2009-2011 рр. ЛПК "Тополя-406" ухилялося від надання договору, хоча відповідачі направляли заяви надати такий і попереджали, що у разі ненадання буде припинено оплату. Вважає, що це право надано апелянту відповідно до ч.1 ст.19 ЗУ "Про ЖКП", ч.2 ст.11 і ст.ст.14,626 ЦК України.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_2 на заперечення апеляційної скарги, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Встановлено, що в обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідачі зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1, який знаходиться на обслуговуванні ЛКП "Тополя-406", а тому повинні своєчасно проводити оплату за житлово-комунальні послуги відповідно до встановлених тарифів. Однак відповідачі не проводять оплати за такі послуги, допустили вищевказану заборгованість, тому позивач просив задовольнити позов.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_1. Будинок знаходиться на обслуговуванні ЛКП "Тополя-406". Згідно розрахунку заборгованості, станом на 01.07.2014р. заборгованість відповідача за послуги з утримання будинку та прибудинкової території становить 1725,49грн Ці обставини стверджені довідками ЛКП "Тополя-406"(а.с.2,3,122).

Оскільки, як встановлено судом відповідачі у встановленому законом порядку від користування послугами ЛКП не відмовилися, а фактично такими користувалися і користуються, а відтак відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не є підставою для відмови відповідачів від сплати за фактично надані житлово-комунальні послуги, тому суд задовольнив позов.

При цьому суд посилався на правовий висновок Верховного суду України (справа №6-110 цс12 від 10.12.12р.) у спорі про зобов'язання споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг встановлено, що оскільки виконавцем такі послуги надаються, однак споживач ухиляється від укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, який підготовлений виконавцем відповідно до типового договору, суд ухвалює рішення про визнання зазначеного договору укладеним. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст.ст.19,20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Також суд вказав, що відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 27 березня 2013 року при розгляді справи № 6-6цс13, споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати комунальні послуги і не може бути звільнений від виплати виниклої у нього заборгованості.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду з таких підстав.

Згідно зі ст. ст. 322, 360 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Відповідно до ст. 1, ч. 2 ст. 14, ч. ч. 1-3 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV від 24.06.2004 року житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Заперечуючи проти вимог в частині розміру плати на утримання будинку та прибудинкової території відповідачка посилалася на те, що позивачем завищено тариф на утримання спільної власності.

Відхиляючи ці заперечення, судова колегія встановила, що розмір тарифу, застосованого позивачем для розрахунків утримання будинку та прибудинкової території встановлений рішеннями виконавчого комітету Львіської міської ради №1651 від 26.11.2010 року (а.с.110), №561 від 31.05.2011 року (а.с.52,52,108,111), №318 від 18.03.2011 року (а.с. 112,113).

Також враховано, що в з прийняттям рішенням виконавчого комітету Львіської міської ради №1651 від 26.11.2010 року втратили чинність рішення виконавчого комітету:

- від 12.12.2008 № 1370 "Про затвердження Єдиного договору про надання житлово-комунальних послуг".

- від 26.12.2008 № 1431 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій для населення у м.Львові індивідуально по кожному будинку".

- від 30.01.2009 № 3 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 26.12.2008№1431".

- від 27.03.2009 № 216 "Про внесення доповнень до рішення виконавчого комітету від 26.12.2008 № 1431".

Рішенням виконавчого комітету Львіської міської ради №318 від 18.03.2011 року визначено, що розмір прибудинкової території будинку АДРЕСА_2 становить 112 кв.м.

Будь-яких доказів про те, що розмір прибудинкової території будинку визначений невірно, апелянтом судовій колегії не представлено.

З врахуванням цих обставин не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що необгрунтовано визначено суму боргу.

Іншого розрахунку боргу апелянтом не представлено, хоча він частково визнає надані позивачем послуги.

Апелянт вважає, що в нього немає потреби у наданні таких послуг, як прибирання сходових кліток, освітлення місць загального користування і підвальних приміщень, технічне обслуговування будинку, проведення технічного ремонту будинку.

Про ним було заявлено неодноразово у зверненнях до судового спору та в судових засіданнях в місцевому суді (а.с.48,51,62,64-65,66-67).

При цьому наголошувалось, що відповідачі не користуються загальним коридором будинку.

З цього приводу Шевченкіською РА Львіської міської ради проводились перевірки, надавались відповіді по зверненнях та не встановлено підставність звернень.

В засіданні судової колегії встановлено, що хоча в свідоцтві про право власності на квартиру відповідачів на квартиру АДРЕСА_1 не вказано про наявність підвалу, однак відповідачі фактично ним користуються, а отже у них є потреба у наданні цих послуг, так вхід в цей підвал здійснюється через загальний коридор будинку.

Цих обставин ОСОБА_3 в засіданні судової колегії не заперечив.

В той же час представник позивача крім наданих письмових доказів про те, що ці послуги по будинку надавались, в засіданні судової колегії представила оригінали робочих листків щодо виконаних робіт, копії яких повторно долучено до матеріалів справи.(а.с.79-102).

З врахуванням наведеного не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували надання ЛКП послуг.

Також з врахуванням цих письмових доказів не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що в матеріалах справи була відсутня належним чином завірена довіреність у представника позивача, а тому це позбавляє його процесуальні дії юридичної чинності. Зокрема, апелянт вказує, що вона не вправі була представляти робочі листки щодо виконаних робіт. При цьому він вказує, що довіреність ОСОБА_2 була дійсна з 22.10.2013 року по 22.10.2014 року (а.с.70).

Однак нова довіреність на ОСОБА_2 від 22.10.2014 року хоча і була представлена після судового засідання 12.02.2015 року, однак жодних обмежень повноважень згідно норм ЦПК України від ЛКП "Тополя-406" у неї не встановлено та ця довіреність є чинна з 22.10.2014 року (а.с.103).

До того ж подання ОСОБА_2 оригіналів робочих листків щодо виконаних робіт в засідання судової колегії є доказом того, що ЛКП "Тополя-406" підтверджує її повноваження на представлення вказаних доказів.

Таким чином судовою колегією не встановлено підстав для звільнення відповідачів від сплати нарахованої заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території.

Згідно п.6 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV від 24.06.2004 року споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

Однак апелянт відповідно до вимог п.6 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не представив письмових доказів, зокрема актів, про те, що послуги не надавались.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому доходить висновку, що підстави для його скасування відсутні й апеляційну скаргу на оскаржуване рішення слід залишити без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1ч.1ст. 314, ст.315, ст.317 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвали законної сили.

Головуючий: Бермес І.В.

Судді: Мусіна Т.Г.

Савуляк Р.В.